Справа № 522/7337/16-а
Провадження № 2-а/522/796/18
25 червня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого - судді Чернявської Л.М.
при секретарі судового засідання Ткаченко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся 23.09.2016 року до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому, після уточнення вимог 26 квітня 2017 року, просить зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити виплату йому пенсії за вислугою років, починаючи з 01 березня 2016 року.
При цьому позивач посилається на те, що ОСОБА_1, працює у виконавчому комітеті Білгород-Дністровської міської ради на посаді завідуючого сектором з питань цивільного захисту управління з питань цивільного захисту, оборонної та мобілізаційної роботи з 23.01.2004 року по даний час та є пенсіонером за вислугою років з 1998 року. Право на пенсію позивач отримав за наявністю вислуги років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». З 01.04.2015 року по теперішній час виплата пенсії позивачу не здійснюється. Своїм листом за №411/У-11 від 07.04.2016 року відповідач фактично повідомив позивача, що з 01 квітня 2015 року, у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, а також враховуючи, що позивач на даний час працює в органах місцевого самоврядування, йому було припинено виплату пенсії. Цим листом відповідач повідомив, що підстав для поновлення пенсії з 01.06.2015 року немає. Вказані дії позивач вважає протиправними та такими, що порушують його права та законні інтереси, гарантовані Конституцією України.
Провадження по справі відкрито 27 вересня 2016 року.
17 листопада 2016 року відповідачем надані заперечення на позов.
Відповідно до Закону України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII Кодекс адміністративного судочинства України викладено у новій редакції, який набрав чинності з 15.12.2017 року.
Згідно п. 10 ч.1 Перехідних Положень (розділ VІІ) справи, провадження яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу адміністративного судочинства України (Законом України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII), розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
В судове засідання представник позивача та позивач не з?явилися, про слухання справи позивач сповіщений належним чином, що підтверджується його підписом у поштовому повідомлені, заяв та клопотань проти розгляду справи за його відсутності не надавав.
Представник відповідача в судове засідання не з?явився, надавав заяви, якими просив розглядати справу за його відсутності, у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Суд, враховуючи, що перешкоди для розгляду справи відсутні, суду надані необхідні для її розгляду докази, а сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, розглядає справу за відсутності сторін, на підставі наявних в матеріалах справи доказів у письмовому провадженні.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, працює у виконавчому комітеті Білгород-Дністровської міської ради на посаді завідуючого сектором з питань цивільного захисту управління з питань цивільного захисту, оборонної та мобілізаційної роботи з 23.01.2004 року по даний час. ОСОБА_1 є пенсіонером за вислугою років з 1998 року.
Право на пенсію позивач отримав за наявністю вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ.
З 01.04.2015 року по теперішній час виплата пенсії позивачу не здійснюється.
На своє звернення до відповідача щодо поновлення виплати пенсії з 01.06.2015 року, позивач отримав відмову (лист № 411/У-11 від 07.04.2016 року).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон №1058, який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до п. 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VІІІ статтю 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ викладено у новій редакції, де вказано, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.
Відповідно до п. 4, 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом: підготувати та подати до 1 травня 2015 року на розгляд Верховної Ради України проект закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних (крім пенсій військовослужбовців і наукових працівників), на загальних підставах; забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
У разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Оскільки п.5 Прикінцевих положень містить вичерпний перелік осіб щодо яких скасовуються обмеження, у виплаті пенсій на період роботи на зазначених підставах, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій на загальних підставах, то обмеження для працюючих пенсіонерів, які отримують пенсію на підставі Закону № 2262-ХІІ, що відсутній у вказаному переліку, продовжують діяти.
Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року №911 до ст. 54 Закону № 2262-ХІІ внесено зміни, відповідно до яких вказано, що відповідні обмеження продовжуються з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року та вказано, що виплата пенсії поновлюється лише після звільнення з роботи.
Таким чином, суд робить висновок, що відповідач, припинивши з 01.04.2015 виплату пенсії позивачу діяв відповідно до вимог закону, а тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 19.04.2016 по справі № К/800/46404/15.
Згідно зі ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у письмовій формі через Приморський районний суд м. Одеси (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у випадку якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 26 червня 2018 року.
Суддя Чернявська Л.М.
25.06.18