іменем України
Справа № 285/1176/18
провадження у справі № 2/0285/730/18
18 червня 2018 року м. Новоград-Волинський
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
в складі: головуючої судді Заполовської Т.Г.
за секретаря судового засідання Матвіюк Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Новоград-Волинський
за правилами загального позовного провадження цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до Новоград-Волинської міської ради Житомирської області, третя особа - ОСОБА_2, про визнання права власності на спадкове майно,
10.04.2018 року позивач звернулася до суду з даним позовом та просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок № 80 по вул. Драгоманова в м. Новоград-Волинський Житомирської області та на 1/6 частку будинку № 82 по вул. Драгоманова в м. Новограді-Волинському Житомирської області.
Свої вимоги мотивувала тим, що її прадід ОСОБА_3 був власником будинку № 80 по вул. Драгоманова (раніше Пархоменка, 46), відомості про що містяться у довідці БТІ. Після смерті прадіда у 1944 році вказаний будинок прийняли у спадщину дві його дочки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Позивач прийняла спадщину після смерті баби ОСОБА_6, що підтверджується рішенням суду. А її тітка ОСОБА_5 заповіла вказаний будинок позивачу. Крім того, батьки позивача були власниками будинку № 82 по вул. Драгоманова (раніше Пархоменка) по ? ідеальній частині кожен. Після смерті батька позивача спадщину отримали по 1/6 частці позивач, її сестра ОСОБА_2, та їх бабця ОСОБА_4 Однак, звернувшись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, отримала відмову у реєстрації своїх спадкових прав, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вказане нерухоме майно. Померла за життя не зареєструвала право власності у встановленому законом порядку. Вважає свої права порушеними, тому за їх захистом звернулася до суду.
В судове засідання сторони не прибули. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. В заявах просили судове засідання провести без їх участі.
Позивач в заяві просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Аналогічна заява надійшла від третьої особи ОСОБА_2, сестри позивача, яка також наполягала на задоволенні позову.
Від Новоград-Волинської міської ради надійшов лист, в якому при вирішенні справи покладаються на розсуд суду. Додатково повідомили, що будинки №№ 80,82 по вул. Драгоманова в м. Новограді-Волинському, чи їх частини відумерлою спадщиною не визнавалися.
Таким чином, суд вважає судове засідання провести за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази по справі та давши їм належну оцінку, суд прийшов до наступного висновку.
ОСОБА_6 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4) ОСОБА_7 померла 18.04.1990 року (смерть зареєстровано 18.04.1990 року у Новоград-Волинському міському відділі РАГС, актовий запис № 181) (а.с. 5).
Єдиною спадкоємицею за законом є її онука - позивач ОСОБА_1, що підтверджується повідомленнями нотаріуса, заявою позивача до нотаріуса про прийняття спадщини, довідкою КП Новоград-Волинської міської ради «Новоград-Волинськжитлокомунсервіс», рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду про встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_8 (а.с. 6-8, 12, 25).
Судом встановлено, що до складу спадкового майна входить 1/6 частина житлового будинку № 82 по вул. Драгоманова (Пархоменка) в м. Новограді-Волинському, оскільки вказаний будинок належав по ? частині батькам позивача ОСОБА_9 та ОСОБА_10
Після смерті ОСОБА_9 його частину будинку у спадщину прийняли по 1/6 частці кожен матір покійного ОСОБА_6, донька покійного ОСОБА_11 та позивач ОСОБА_12 (а.с. 27-28).
Також до складу спадкового майна входить і житловий будинок № 80 по вул. Драгоманова в м. Новограді-Волинському.
Згідно повідомлення КП «Новоград-Волинське МБТІ» право власності на вказаний будинок зареєстровано за ОСОБА_3 згідно свідоцтва про право власності (а.с. 26, 29, 63). Після смерті батька у 1944 році спадщину прийняли його дочки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які проживали у вказаному будинку з 1937 року. Також ОСОБА_5 померла у 1998 році, однак позивач прийняла спадщину після смерті тітки, оскільки на момент її смерті постійно проживала разом з нею в будинку, отримала будинкову книгу, свідоцтво про право власності, також ОСОБА_5 і заповіла своє майно позивачу ОСОБА_1
Вказане підтверджується копіями будинкової книги на будинок; свідоцтвами про смерть ОСОБА_3, ОСОБА_5, копією заповіту.
На момент відведення земельної ділянки для індивідуального будівництва питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 року “Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків” (далі - Указ від 26.08.1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22.02.1988 року №8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26.08.1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26.08.1948 року “Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 року “Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків” (далі - Постанова від 26.08.1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.
Згідно зі статтею 1 Указу від 26.08.1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п'яти як у місті, так і поза містом.
Пункт 2 Постанови від 26.08.1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.
За Указом від 26.08.1948 року та підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства. Ці правові акти не пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.
Порядок та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва вперше був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року №449.
Отже, до 5 серпня 1992 року законодавством не була передбачена процедура введення в експлуатацію індивідуальних житлових будинків при оформленні права власності. Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року житлових будинків вимогам законодавства, будівельним нормам та державним стандартам і правилам, зокрема, для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації (лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 30 липня 2012 року).
З наведеного можна зробити висновок, що вказані житлові будинки належали спадкодавцям, хоча і ОСОБА_6, і ОСОБА_5 не зареєстрували зазначені права у встановленому законом порядку, що підтверджується повідомленнями КП «Новоград-Волнське МБТІ», держгеокадастру (а.с. 39).
Технічні паспорти на 1/6 будинку по вул. Драгоманова, 82, збудованого 1990 року, та на будинок по вул. Драгоманова, 80, збудованого 1959 року, позивач виготовила вже на своє ім'я у серпні 2015 року (а.с. 32-37).
Позивач відповідно до вимог ст. 1269 ЦК України подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини, однак постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 28.03.2018 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказане нерухоме майно у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів (а.с. 4).
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом (ст. 328 ЦК України). Однією з таких підстав, відповідно до ст. 1217 ЦК України, є спадкування майна, в тому числі за законом. Стаття 1216 ЦК України передбачає, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Зважаючи на викладене суд приходить до висновків, що відсутність правовстановлюючих документів на вказане нерухоме майно не може позбавити позивача права на спадщину, позивач є єдиним спадкоємцем, тому вимоги позовної заяви обґрунтовані, законні та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 10-11, 76-82, 258-259, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: 11709, вул. Драгоманова, 80, м. Новоград-Волинський, Житомирська область, РНОКПП НОМЕР_1) задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок № 80 по вул. Драгоманова в м. Новограді-Волинському Житомирської області, загальною площею 71,9 кв.м., житловою площею 26,6 кв.м.,
на 1/6 частину житлового будинку № 82 по вул. Драгоманова в м. Новограді-Волинському Житомирської області, загальною площею 132,7 кв.м., житловою площею 71,0 кв.м.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Житомирської області протягом 30-ти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно п.п. 15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Дата складення повного судового рішення 18.06.2018 року.
Головуюча Т.Г. Заполовська