Справа № 520/5794/18
Провадження № 6/520/235/18
25.06.2018 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
при секретарі Єгоровій Н.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі подання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,
15 травня 2018 року до Київського районного суду міста Одеси надійшло подання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, без вилучення паспортного документу - до виконання зобов'язань за виконавчими документами: виконавчим листом №2-3598/11, виданим 18.12.2013 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованості за кредитним договором №1925-н від 07 вересня 2007 року у розмірі 708150,20 доларів США, за яким відкрито виконавче провадження ВП №53729491; виконавчим листом №520/7040/14-ц, виданим 05.12.2014 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитними договорами №CM-SME506/169/2008 та №CM-SME506/176/2008 в розмірі 6337768,74 грн., за яким відкрито виконавче провадження ВП № 50841622; виконавчим листом №520/7040/14-ц, виданим 05.12.2014 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» судових витрат в розмірі 3654,00 грн., за яким відкрито виконавче провадження ВП № 50841686.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 16 травня 2018 року відкрито провадження по справі на підставі вказаного подання та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Представник Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області в судовому засіданні подання підтримала та просила суд задовольнити.
Представник Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в судовому засіданні подання підтримав та просив суд задовольнити.
Предстанвик боржника - ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення подання, посилаючись на те, що боржник не знав про виконавче провадження, а також з наданих до суду документів не вбачається, що боржник ухиляється від виконання рішення суду.
Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає подання підлягаючим задоволенню, з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що в провадженні відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області перебувають виконавчі провадження: ВП №53729491 з примусового виконання виконавчого листа №2-3598/11, виданого 18.12.2013 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованості за кредитним договором №1925-н від 07 вересня 2007 року у розмірі 708150,20 доларів США, виконавче провадження ВП № 50841622 з примусового виконання виконавчого листа №520/7040/14-ц виданого 05.12.2014 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитними договорами №CM-SME506/169/2008 та № CM-SME506/176/2008 в розмірі 6337768,74 грн. та виконавче провадження ВП № 50841686 з примусового виконання виконавчого листа №520/7040/14-ц виданого 05.12.2014 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» судових витрат в розмірі 3654,00 грн.
Державним виконавцем винесені постанови про відкриття вказаних виконавчих проваджень.
В рамках виконавчого провадження державним виконавцем надано запит та отримано повідомлення Державної фіскальної служби України, з якого вбачається, що за боржником наявний відкритий рахунок на який державним виконавцем накладено арешт, але коштів на рахунку не достатньо для задоволення вимог стягувачів.
Згідно відповіді Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області за боржником сільськогосподарська техніка не зареєстрована.
Відповідно до повідомлення Головного управління держпраці в Одеській області щодо зареєстрованих у ОСОБА_1 великовантажних та інших технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації у вулично-дорожній мережі загального користування; підіймальних споруд, парових та водогрійних котлів; посудин, що працюють під тиском; трубопроводів пари та гарячої води; об'єктів нафтогазового комплексу, в Головному управлінні відсутні.
Згідно відповіді Регіонального сервісного центру в Одеській області за боржником зареєстровано автотранспортні засоби, оскільки державному виконавцю не відомо їх місцезнаходження та боржником відомості щодо їх місця перебування до Відділу не надавались їх оголошено у розшук за постановою державного виконавця від 23.10.2017.
Згідно відповіді національної комісії з цінних паперів та фондового ринку боржник серед власників, які володіють значними пакетами акцій емітентів (10 відсотків і більше статутного капіталу), відсутні.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за боржником зареєстровано більше 5-ти об'єктів нерухомого майна, на які державним виконавцем накладено арешт, але в межах судової справи № 520/4087/17 Київським районним судом м. Одеси забезпечено позов та ухвалами від 21.11.2017 року та 07.03.2018 року накладено арешт на належні боржникові об'єкти нерухомого майна, що унеможливлює звернення на них стягнення.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження боржник обізнаний про наявність у Відділі виконавчих проваджень та необхідність виконання рішень суду, боржник та його представники неодноразово звертались до Відділ із заявами, знайомились з матеріалами виконавчих проваджень, але боржником - ОСОБА_1 не вжито будь-яких заходів та не вчинено жодних дій, направлених на виконання рішень суду.
Із відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України вбачається, що боржник - ОСОБА_1 в період з 2014 по 2018 (включно) роки неодноразово, безперешкодно виїжджає за межі України.
Крім того, судом в судовому засіданні були оглянуті оригінали виконавчих проваджень та досліджена заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відкладення виконавчих дій щодо опису та арешту майна боржника за адресою: м. Одеса, вул. Матросова, 8, у зв'язку з перебуванням ОСОБА_1 у службовому відрядженні за кордоном.
Також представник ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що дійсно ОСОБА_1 має дохід від надання нерухомості в оренду.
У зв'язку з чим, судом встановлено, що ОСОБА_1 обізнаний про наявність виконавчих проваджень, перебуває у відряженнях за кордоном, отримує дохід, однак доказів, що ОСОБА_1 здійснюється погашення заборгованості за вказаними виконавчими провадженнями, до суду не надано.
Згідно з ч. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі ст.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право зокрема: 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до ч.4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до ч. 4, 5, 6 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Боржник зобов'язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Згідно з узагальненнями Верховного суду України від 01 лютого 2013 року «Про судову практику щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», наголошується на тому, що ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), вжите у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, та на думку Верховного Суду України, особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Таким чином, законодавством не передбачене обов'язкове обмеження в праві виїзду за межі України за наявності невиконаних зобов'язань, а встановлена лише така можливість при наявності відповідних підстав. Задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Відповідно до вимог статті 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок розв'язання спорів у цій сфері регулює Закон України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України».
У відповідності до ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» може бути тимчасово відмовлено у видачі закордонного паспорта або тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду - до виконання зобов'язання.
Відповідно до ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
З урахуванням вищевикладеного, та з урахуванням того, що вказані рішення суду, за якими видано виконавчі листи, набрали законної сили, є обов'язковими для виконання, на підставі яких відкриті виконавчі провадження ВП №53729491, ВП № 50841622, ВП № 50841686, про які боржнику достеменно відомо, державним виконавцем вчинено достатньо дій в межах виконавчого провадження, проте рішення суду боржником свідомо не виконано, не зважаючи на це, боржник перебуває у відрядженнях за кордоном, тобто працює, передає нерухомість в оренду, з чого отримує прибуток, та з урахуванням усіх обставин в сукупності, суд вважає, що боржник саме ухиляється від виконання рішення суду.
Крім того слід зазначити, що пунктом 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість рішень суду
Згідно з ч.1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Судове рішення (постанова, ухвала) - це акт судової влади, що здійснює захист порушених або оскаржених прав громадян і організацій шляхом підтвердження наявності або відсутності правовідносин і розпорядженням відповідних дій в майбутньому.
Обов'язок виконувати судове рішення (постанову) випливає не з рішення (постанови) суду як такого, а із санкцій, передбачених нормами права, що були застосовані судом. Навіть у тих випадках, коли закон передбачає відповідальність за невиконання рішень, ця відповідальність має на меті примусити зобов'язану рішенням суду особу виконати розпорядження норми, що застосував суд.
Одними з властивостей судового рішення, що вступило в законну силу є: можливість примусового виконання судового рішення мимо волі зобов'язаної особи та обов'язковість, яка полягає в тому, що судове рішення, що вступило в законну силу, стає обов'язковим для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян і підлягають виконанню на всій території України. Рішення, що вступило в законну силу, є обов'язковим і підлягає точному виконанню. Усі державні органи, посадові особи й окремі громадяни, зобов'язані сприяти виконанню рішення суду, виконуючи вимоги державного виконавця.
Відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод Європейського суду з прав людини як джерела права.
У Законі України «Про виконавче провадження» поняття «виконавче провадження» розуміється як завершальна стадія судового провадження (стаття 1).
Наведене узгоджується з практикою ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд.
Так, у рішенні від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece) ЄСПЛ зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
Право на справедливий суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін. Обов'язковість виконання судових рішень, разом із іншими складовими права на справедливий суд, зокрема, такими як суб'єктивна неупередженість суду, принцип правової визначеності, заборона втручання законодавця у відправлення правосуддя розглядаються Судом в якості елементів верховенства права (Golder v. The United Kingdom, аpp. no. 4451/70).
Отже, виконання судових рішень - це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав, а згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи включається період з надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду.
Отже виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З урахуванням вищевикладеного та враховуючи, що забезпечення виконання рішення суду застосується як гарантія задоволення законних вимог стягувача, з метою упередження наміру щодо навмисного ухилення від виконання рішення суду саме шляхом виїзду за кордон, суд приходить до висновку, що подання головного державного виконавця підлягає задоволенню, так як обґрунтоване та доведене.
Керуючись ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», ст. 441 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», Постановою Пленуму ВСУ «Про судову практику щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», суд,
Подання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області (місцезнаходження: 65072, м. Одеса, пл. Бориса Дерев'янко, 1) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Тимчасово обмежити боржнику - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, мешкаючому за адресою: м. Одеса, вул. Кондрашина, 9-9А, у праві виїзду за межі України, без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, до виконання зобов'язань покладених на нього: виконавчим листом №2-3598/11, виданим 18.12.2013 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованості за кредитним договором №1925-н від 07 вересня 2007 року у розмірі 708150 доларів 20 центів США; виконавчим листом №520/7040/14-ц, виданим 05.12.2014 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитними договорами №CM-SME506/169/2008 та №CM-SME506/176/2008 в розмірі 6337768 гривень 74 копійки; виконавчим листом №520/7040/14-ц, виданим 05.12.2014 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» судових витрат в розмірі 3654 гривні 00 копійки.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Повний текст ухвали суду складено - 26 червня 2018 року.
Головуючий Калініченко Л. В.