Іменем України
19 червня 2018 року
м. Київ
справа №2а-11386/12/2670
адміністративне провадження №К/9901/519/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні без виклику сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2013 (суддя - Григорович П.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 (судді - Кучма А.Ю., Аліменко В.О., Безименна Н.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеджер Юкрейн" (ТОВ "Інтеджер Юкрейн") до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У серпні 2012 року ТОВ "Інтеджер Юкрейн" звернулося до суду з позовом до ДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ Форми "Р" від 14.03.2012 № 0001322303, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 62 500,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що висновок ДПІ про нікчемність операцій товариства фактично зроблений на припущеннях без дослідження факту здійснення господарських операцій у ході перевірки. При цьому позивач зазначив, що придбані послуги, щодо реальності яких виник спір, були використані у господарській діяльності товариства на виконання зобов'язань перед іншими господарюючими суб'єктами та підтверджені відповідними первинними документами.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 30.11.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013, позов ТОВ "Інтеджер Юкрейн" задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення ДПІ від 14.03.2012 № 0001322303.
Суди при вирішенні спору з урахуванням сутності заперечень проти позову витребували у податкового органа докази, які підтверджують її доводи про нікчемність господарських операцій між позивачем та його контрагентом (ТОВ "Снайпер Медіа"), надали оцінку первинним документам, що були сформовані під час господарських операцій (послуги розповсюдження рекламних матеріалів), встановили факт використання придбаних послуг у господарській діяльності товариства та дійшли висновку про правомірність формування товариством даних свого податкового обліку за вказаними господарськими операціями.
ДПІ подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення і прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, ДПІ посилається на обставини, що були встановлені у ході податкової перевірки.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11.12.2013 № К/800/54459/13 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою податкового органа.
Позивач не реалізував процесуальне право щодо подання заперечень на касаційну скаргу.
Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.
Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд ухвалою від 14.06.2018 прийняв касаційну скаргу ДПІ до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомленням сторін на 19.06.2018.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача податкового зобов'язання із ПДВ у сумі 50 000,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 12 500,00 грн згідно з податковим повідомленням - рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті від 01.03.2012 № 221/2303/36282825 про результати позапланової виїзної позапланової перевірки ТОВ "Інтеджер Юкрейн" щодо підтвердження взаємовідносин із ТОВ "Снайпер Медіа" за вересень 2012 року. Згідно з висновком цього акта ТОВ "Інтеджер Юкрейн" порушило пункт 185.1 статті 185, пункт 187.1 статті 187, пункт 188.1 статті 188, підпункти 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) внаслідок збільшення суми податкового кредиту на 50 000,00 грн за податковими накладними, виписаними ТОВ "Снайпер Медіа".
Висновок податкового органа про порушення позивачем порядку ведення податкового обліку обґрунтований тим, що господарські операції між ТОВ "Інтеджер Юкрейн" та ТОВ "Снайпер Медіа" з поставки послуг не спричиняють реального настання правових наслідків, є нікчемними. При цьому ДПІ посилається на фіктивність ТОВ "Снайпер Медіа", оскільки згідно з податковою інформацією, яка була отримана в результаті здійснення заходів податкового контролю щодо господарської діяльності ТОВ "Снайпер Медіа", зазначена юридична особа матеріально-технічних та трудових ресурсів для здійснення відповідної господарської діяльності не має; згідно з висновком експерта сектора техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 09.09.2011 № 1517 підпис від імені директора ТОВ "Снайпер Медіа" ОСОБА_5 в представлених на дослідження документах (податкова декларація з ПДВ за травень 2011 року із додатками та реєстр отриманих та виданих податкових накладних) ймовірно виконаний іншою особою; направлено запит до регіону за місцем проживання керівника ТОВ "Снайпер Медіа" з метою встановлення причетності останнього до діяльності підприємства.
Ці доводи ДПІ були предметом оцінки судами першої та апеляційної інстанцій, висновок яких про право позивача на податковий кредит у сумі 50 000,00 грн ґрунтуються на встановлених обставинах щодо здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Снайпер Медіа".
Суди встановили, що на підставі договору від 26.04.2011 позивач придбав у ТОВ "Снайпер Медіа" послуги з розповсюдження рекламних матеріалів, безадресної доставки рекламних буклетів до поштових скриньок. Обставини щодо реальності господарських операцій з придбання позивачем товару у вказаного контрагента встановлені судом на підставі оцінки доказів у справі, а саме: податкових накладних, актів наданих послуг, платіжних доручень. Також суди встановили, що придбані у ТОВ "Снайпер Медіа" послуги були придбані для виконання зобов'язань ТОВ "Інтеджер Юкрейн" у межах договірних взаємовідносин із ПП "БІЛЛА Україна", ТОВ "ДЦ Україна", ТОВ "Фокстрот", ТОВ "Фокстрот Прикарпаття", ТОВ "Інтеджер Юкрейн", ТОВ "РА"ТВІСТ" щодо проведення рекламної компанії для вказаних контрагентів, що підтверджено первинними документами, копії яких долучені до матеріалів справи. Тобто, придбані у ТОВ "Снайпер Медіа" послуги були використані позивачем у господарській діяльності.
Доводи ДПІ, що були покладені в основу висновків фіктивності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Снайпер Медіа", визнані судом безпідставними виходячи із принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, яка може бути застосована саме до такого платника, та відсутності доказів щодо наявності умислу у посадових осіб ТОВ "Інтеджер Юкрейн", ТОВ "Снайпер Медіа" на укладення угоди, спрямованої на ухилення від оподаткування. При цьому суди зазначили, що неналежність підписів на складених від імені ТОВ "Інтеджер Юкрейн" документах за травень 2011 року не є безумовним свідченням недостовірності даних податкового обліку позивача за наслідками господарських операцій у вересні 2011 року із вказаним контрагентом.
Відповідно до абзаців першого-третього пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 ст. 198 ПК України).
За змістом наведених норм витрати платника податків, які мають значення для податкового обліку, повинні мати зв'язок з його господарською діяльністю та підтверджені відповідними первинними документами, обов'язок ведення яких встановлений правовими нормами.
Вирішальне значення для податкового обліку має існування факту господарської діяльності, фактичний рух активів.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для збільшення в податковому обліку сум валових витрат та (чи) податкового кредиту.
Вищенаведені норми так само, як і інші норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та валових витрат (витрат) за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність останнього щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми валових витрат та/або податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення як протиправного.
Згідно зі статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи) суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суди попередніх інстанцій, зробивши з дотриманням норм статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи) оцінку документів, наданих позивачем на спростування доводів податкового органу про недостовірність даних податкового обліку, задекларованих за наслідками господарських операцій з ТОВ "Снайпер Медіа", за відсутності доказів з боку ДПІ, що ці документи містять недостовірну інформацію, та застосувавши до встановлених обставин вищенаведені норми податкового законодавства, дійшли правильного висновку про недоведеність податковим органом, що дані податкового обліку ТОВ "Інтеджер Юкрейн" не відповідають дійсності. Крім того, посилання ДПІ в акті на експертне дослідження підпису керівника ТОВ "Снайпер Медіа" у документах за травень 2011 року від 09.09.2011 № 1517, проведеного експертом техніко - криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві, не свідчить про дефектність первинних документів, що були складені ТОВ "Снайпер Медіа" у вересні 2011 року та на підставі яких позивач сформував податковий кредит. До того ж відсутність об'єктивної змоги переконатися у недостовірності первинного документа чи окремих його реквізитах, зокрема підпису, під час його отримання виключає притягнення до відповідальності особи, яка використала такий документ.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність цього висновку, оскільки фактично зводяться до викладу обставин, що були встановлені у ході податкової перевірки, які були предметом оцінки судами першої та апеляційної інстанцій, та переоцінки досліджених та оцінених судами попередніх інстанцій доказів у ході розгляду справи, при цьому конкретних підстав, які б свідчили про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні обставин у справі та норм матеріального права при їх юридичній оцінці ДПІ не наводить. А висновок ДПІ щодо фіктивності контрагента позивача (ТОВ "Снайпер Медіа") (а.с. 85), зроблений ДПІ за результатами податкового контролю, на який посилається скаржник у касаційній скарзі, не може бути безумовним свідченням недостовірності задекларованих позивачем даних податкового обліку, оскільки вирішальне значення має існування факту господарської операції, який був встановлений судами у ході розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк
Т.М. Шипуліна