Іменем України
26 червня 2018 року
Київ
справа №819/2994/15
адміністративне провадження №К/9901/12249/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватра-Укр» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду у складі судді Мартиць О.І. від 02 жовтня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Пліша М.А., Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В. від 08 лютого 2016 року у справі № 819/2994/15 за позовом ТОВ «Ватра-Укр» до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про визнання дій протиправними,
ТОВ «Ватра-Укр» звернулося до суду з позовом про визнання протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі щодо оформлення розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «а», «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з липня 2015 року по серпень 2015 року на суму 306958,46 грн.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення цих судів, позов задовольнити повністю.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій жінкам слід проводити до досягнення ними 55-річного віку, а не віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зі змінами, чинними з 01.10.2011. Також судами не враховано, що пенсіонери працювали й на інших підприємствах, які мають покривати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2016 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною скаргою.
Справу передано до Верховного Суду.
Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що ТОВ «Ватра-Укр» є платником страхових внесків, збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та є страхувальником в розумінні Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).
Відповідачем до ТОВ «Ватра-Укр» складені розрахунки фактичних витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «а» та «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за період з 01.07.2015 по 25.08.2015.
Дані розрахунки містять відомості про осіб, яким призначена пенсія на пільгових умовах, дату призначення пенсії та дату досягнення ними пенсійного віку, відповідний стаж роботи на даному підприємстві, що враховано при обчисленні пенсії, а також зазначено частку плати зазначеного підприємства.
Відмовляючи в позові, суди попередніх інстанцій виходили з того, що законодавством України покладено обов'язок на підприємства відшкодовувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій. Кінцевою датою такого відшкодування є момент досягнення працівниками пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-ІV зі змінами, чинними з 01.10.2011. Крім того, розрахунки фактичних витрати на виплату та доставку пільгових пенсій складені та направлені позивачу органом Пенсійного фонду України правомірно.
Перевіряючи правильність встановлення обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій та їх висновків, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV покриття витрат на виплату і доставку пенсій, що призначені особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
До набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» питання про відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону «Про пенсійне забезпечення», було врегульовано Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до положень якого для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VІ від 08.07.2011 року (чинного з 01.10.2011 року) внесено зміни до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: збільшено пенсійний вік до 60 років та запроваджено поетапне підвищення пенсійного віку для жінок 1961 року народження і старших.
Шляхом прийняття Закону України від 2 березня 2015 року № 213-ІІІ, з 1 квітня 2015 року зміст статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» приведено у відповідність до положень статті 26 Закону № 1058-IV.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що кінцевою датою відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій колишнім працівникам-жінкам, є момент досягнення ними пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону № 1058-ІV зі змінами, чинними з 01.10.2011.
Процедура відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначена в Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженій постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (далі - Інструкція).
Пунктом 6.2. Інструкції передбачено, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з пунктами 6.4 та 6.8 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. У разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона «Крим»). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства.
Враховуючи, що в розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за липень-серпень 2015 року по пенсіонерах, які перебували у трудових відносинах з позивачем, визначена відповідна частка плати ТОВ «Ватра-Укр» з урахуванням стажу роботи на даному підприємстві таких осіб, колегія суддів вважає дії відповідача правомірними.
Враховуючи встановлені факти, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, а висновки судів попередніх інстанцій правильними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватра-Укр» залишити без задоволення.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року у справі за позовом ТОВ «Ватра-Укр» до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.Ю. Бучик
М.М. Гімон
Л.Л. Мороз
Судді Верховного Суду