Провадження№2-о/235/523/18
Справа №235/3746/18
Іменем України
26 червня 2018 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
в складі: головуючого - судді Величко О.В.
при секретарі - Лебеденко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Покровська цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Покровський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,- В С Т А Н О В И В :
26.06.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Красноармійського міськрайонного суду с заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України. В обґрунтування своєї заяви вказав, що він є онуком ОСОБА_2, яка 23 лютого 2018 року померла в місті Сніжне Донецької області, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть та свідоцтвом про смерть, виданим в м.Сніжне Донецької області. При зверненні до Покровського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області було відмовлено у видачі свідоцтва про смерть бабусі, так як свідоцтво про смерть, видане в м.Сніжне, не відповідає вимогам українського законодавства. Для отримання свідоцтва про смерть просить встановити факт смерті ОСОБА_2, яка 23 лютого 2018 року померла в місті Сніжне Донецької області.
В судове засідання заявник надав письмову заяву, в якій підтримує заяву, та просить справу слухати без його участі.
В судове засідання представник заінтересованої особи: Покровського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Донецькій областіне з'явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, надали заяву про розгляд справи у відсутності представника заінтересованої особи.
Суд, з»ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_2, що підтверджено свідоцтвом про народження заявника, свідоцтвом про народження та про шлюб матері заявника ОСОБА_1 (Іщенко, ОСОБА_2) І.М. (копії свідоцтв в матеріалах справи).
Згідно паспорту громадянина України на ім»я ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, вінзареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_2.
Згідно довідки №0000566401 від 25.06.2018 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, що зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_2, фактично проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3.
Згідно копії паспорту громадянина України на ім»я ОСОБА_2зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_5.
Згідно лікарського свідоцтва про смерть №21 від 06.03.2018 року, виданого Центром первинної медико-санітарної допомоги №3 м.Сніжне Донецької області, ОСОБА_2, померла 06 березня 2018 року, смерть настала в іншому місці- вул.Ландау, 8/54 м.Сніжне, місце смерті: смт.Сєвєрне м.Сніжне Донецької області, причина смерті: церебральний атеросклероз.
Згідно свідоцтва про смерть № 100084 від 08.03.2018 року, виданого Сняжнянським міським відділом ЗАГСу Донецької області, ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженка м.Сніжне Донецької області, померла 06 березня 2018 року, у віці 71 років, місце смерті: Донецька область, м.Сніжне, смт.Сєвєрне.
Згідно відмови Покровського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Донецькій області від 25.06.2018 року, вказано, що лікарське свідоцтво про смерть №21 від 06.03.2018 року, виданого Центром первинної медико-санітарної допомоги №3 м.Сніжне Донецької області, надане заявником для підтвердження факту смерті ОСОБА_2, є документом, форма якого не відповідає формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 року №545 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року №1150/13024, а тому - у державній реєстрації відмовлено.
Згідно п.8 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення смерті особи в певний час у разі не можливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року № 52/5, у зв»язку з неможливістю виконувати повноваження відділами державної реєстрації актів цивільного стану Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та тимчасово окупованих територіях, на території проведення АТО, проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення, анулювання здійснюються відділами державної реєстрації актів цивільного стану за межами цієї території за місцем звернення заявника.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України « Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров» я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або оголошення її померлою.
Пунктом 1 глави 5 розділу 111 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні,затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року № 52/5, визначені підстави про смерть (форма 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров»я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року за № 1150/13024.
2) фельдшерська довідка про смерть форми № 106/1о,затверджена наказом Міністерства охорони здоров»я України від 08.08.2006 року ; 545, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року за № 1150/13024 ;
3) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть форми № 106-2/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров»я України від 08.08.2006 року № 545, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024
4) рішенням суду про встановлення факту смерті
5) рішення суду про оголошення особи померлою.
Згідно з Інструкцією щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров»я від 08.08.2006 року № 545-а, перший примірник лікарського свідоцтва про смерть видається родичам померлого чи іншим особам, які зобов»язалися поховати померлого, другий примірник лікарського свідоцтва про смерть залишається в закладі охорони здоров»я.
Згідно ст. 9 Закону України « Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові і службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені в порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт, виданий органами та особами, передбаченими частиною другою цієї статті є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв»язків та їх посадових осіб з незаконними органами, створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.
Відповідно до п. 1 Постанови ПВС України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Згідно висновків ЄСПЛ у справах проти Туреччини зокрема, «Loizidou v. Turkey»,«Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republico f Moldova and Russia», «Ila§cu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать. Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 213 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.
Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.
Враховуючи вищезазначені норми права, обставини справи, зокрема ту обставину, що факт смерті ОСОБА_2 саме 06 березня 2018 року в смт. Сєвєрне м.Сніжне, підтверджений вказаними доказами, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви.
Керуючись ст. ст. 3, 5, 7, 8, 18, 229, 258-259, 263-265, 268, 293, 315,317 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Покровський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України- задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_5; яка настала 06 березня 2018 року; місце смерті: Донецька область, м.Сніжне, смт.Сєвєрне ; причина смерті: церебральний атеросклероз.
Останнє місце проживання померлої на день смерті: Донецька область, м. Сніжне вул. Симферопольська,161.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Копія судового рішення видається особам, які брали участь у справі негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для виконання.
Суддя: