Іменем України
26 червня 2018 року
Київ
справа №127/23012/17
адміністративне провадження №К/9901/47757/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області в складі судді Бессараб Н.М. від 18.01.2018 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Смілянця Е.С., Залімського І.Г., Сушка О.О. від 22.03.2018 у справі №127/23012/17 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,
В жовтні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниця (далі - УПФУ в м. Вінниця), в якому просив зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з урахуванням суми індексації та матеріальної допомоги, в розмірі 90% заробітної плати, з 28.12.2008 року по 05.08.2016 року.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 січня 2018 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_2 залишено без розгляду.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що про порушення свої прав, а саме невключення до складу заробітної плати, з якої розраховується пенсія, сум індексації та матеріальної допомоги, позивачу стало відомо 22.12.2016 року з листа відповідача. Посилається на те, що згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звертатись до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Заперечень чи відзивів на касаційну скаргу не надходило.
Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанції встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в УПФУ в м. Вінниця, з 10.07.2007 року отримував пенсію по інвалідності. З 03.01.2009 року позивача переведено на пенсію державного службовця.
20.12.2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії з включенням в розрахунок пенсії сум індексації та матеріальної допомоги.
Листом №199/К-2 від 22.12.2016 року УПФУ в м. Вінниця повідомив позивача про відсутність підстав для вказаного перерахунку пенсії з посиланням на те, що зазначені виплати відповідно до вимог законодавства не включаються до заробітної плати державного службовця при обчисленні пенсії. Також вказано, що з 01.06.2015 року відсутні підстави для здійснення перерахунку раніше призначених пенсій державним службовцям.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 21 березня 2017 року у справі №127/2516/17, яка набрала законної сили, визнано неправомірними дії УПФУ в м. Вінниця щодо відмови у врахуванні при розрахунку пенсії позивача суми індексації та матеріальної допомоги, зобов'язано УПФУ в м. Вінниця врахувати при призначенні пенсії позивача суму індексації та матеріальної допомоги та перерахувати пенсію ОСОБА_2 з 06.08.2016 року, в розмірі 90% відсотків. Позовні вимоги щодо зобов'язання УПФУ в м. Вінниця провести перерахунок пенсії позивача по 05.08.2016 року включно залишено без розгляду.
Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду, а наведені ним причини пропуску вказаного строку є неповажними, оскільки з позовними вимогами за період з 28.12.2008 року по 05.08.2016 року до суду звернувся лише 26 жовтня 2017 року.
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на час звернення до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України (в редакції, чинній на час звернення до суду) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Положення зазначених статей збереглися і в новій редакції Кодексу адміністративного судочинства України, змінилась лише їх нумерація - відповідно ст.ст. 122, 123.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
З матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження у даній справі є перерахунок пенсії за період з 28.12.2008 року по 05.08.2016 року.
В позовній заяві, апеляційній та касаційній скаргах позивач вказував на те, що лише в грудні 2016 року з листа УПФУ в м. Вінниці від 20.12.2016 року він дізнався про те, що відповідач не включив до заробітної плати, з якої розраховується пенсія суми індексації заробітної плати та матеріальної допомоги.
Проте, враховуючи, що про виплату пенсії, яка є щомісячним платежем, в меншому розмірі, ніж передбачено законом, та відповідно порушення своїх прав позивач мав дізнатися, отримуючи таку виплату за відповідний місяць, то звернувшись 26 жовтня 2017 року до суду з позовними вимогами за період з 28.12.2008 року по 05.08.2016 року, позивач пропустив строк звернення до суду, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку. А відтак суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18 січня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року - без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.Ю. Бучик
М.М. Гімон
Л.Л. Мороз
Судді Верховного Суду