19 червня 2018 року
м. Київ
Справа № 922/3946/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Мамалуй О.О.
за участю секретаря: Натаріної О.О.
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_4
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
(головуючий - Слободін М.М., судді: Терещенко О.І., Сіверін В.І.)
від 22.01.2018
у справі № 922/3946/16
за позовом ОСОБА_5
до ОСОБА_4
Товариства з обмеженою відповідальністю "Соломея АТ"
про визнання недійсними рішення,
за участю представників учасників справи:
позивача - не з'явився;
відповідача 1 - ОСОБА_6;
відповідача 2 - ОСОБА_6;
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ОСОБА_5 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Соломея АТ" (далі - ТОВ "Соломея АТ") про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ "Соломея АТ" від 22.08.2014, яке оформлене протоколом №1, та від 31.03.2016, яке оформлене протоколом №1/2016;
1.2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_5 посилається на те, що він не був повідомлений належним чином про проведення загальних зборів учасників товариства, які відбулися 22.08.2014 та 31.03.2016, у зв'язку з чим було порушено його право на участь в управлінні справами товариства.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 31.10.2017 у позові відмовлено.
2.2. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 рішення Господарського суду Харківської області від 31.10.2017 у справі № 922/3946/16 скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено повністю. Суд визнав недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Соломея АТ" від 22.08.2014, яке оформлене протоколом №1; визнав недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Соломея АТ" від 31.03.2016, яке оформлене протоколом №1/2016.
2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини справи:
- ОСОБА_5 20.02.2012 створено ТОВ "Соломея AT", юридична адреса: Донецька область, м. Маріуполь пр-т. Металургів, прим.129, 130 (протокол № 1 загальних зборів учасників від 20.02.2012), зареєстроване у Виконавчому комітеті Маріупольської міської ради Донецької області 30.03.2012, реєстраційний номер 12741020000008617. Статутний капітал TOB "Соломея AT" складався з майнового внеску позивача, а саме нежилого приміщення №129, 130, розташованого за адресою: м. Маріуполь, пр.Металургів, 69, вартістю 1 900 000, 00 грн;
- між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 16.11.2012 був укладений у письмовій формі договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі TOB "Соломея AT" в розмірі 80,3%, що складає 1 525 700 00 грн.
- на теперішній час ОСОБА_5 володіє часткою у статутному капіталі TOB "Соломея AT" в розмірі 19,7% статутного капіталу;
- рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Соломея AT", оформленим протоколом №1 від 22.08.2014, на яких був присутній лише ОСОБА_4, звільнено ОСОБА_5 з посади директора товариства, з 31.08.2014; призначено на посаду директора товариства ОСОБА_4 з 01.09.2014; уповноважено ОСОБА_7 внести відповідні зміни до Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;
- рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Соломея AT", оформленим протоколом №1/2016 від 31.03.2016, на яких також був присутній лише ОСОБА_4, було вирішено укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення, розташоване за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, проспект Металургів, будинок 69, приміщення 129-130, приміщення 131 за суму 1 970 000, 00 грн; надано повноваження на укладення вказаного договору купівлі-продажу директору ОСОБА_4
2.4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів ТОВ "Соломея АТ" від 22.08.2014, яке оформлене протоколом №1, та від 31.03.2016, яке оформлене протоколом №1/2016, місцевий господарський суд виходив з такого:
- на загальних зборах 22.08.2014 та 31.03.2016 був присутній лише один учасник ТОВ "Соломея АТ", а саме: ОСОБА_4, який володіє 80,3% голосів, а тому такі збори вважаються повноважними;
- в матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ "Соломея АТ" були виконані вимоги щодо письмового повідомлення позивача, який володіє 19,7% голосів, про скликання загальних зборів 22.08.2014 та 31.03.2016. Однак, таке неповідомлення позивача сталося з об'єктивних причин. Так, з пункту 1.2 статуту ТОВ "Соломея АТ" вбачається, що зареєстроване у встановленому законом порядку постійне місце проживання позивача знаходиться на території Автономної Республіки Крим, а саме: 98521, Автономна Республіка Крим, АДРЕСА_1. З моменту відступлення частки ОСОБА_8 та до моменту проведення загальних зборів учасників від 22.08.2014 та від 31.03.2016 ОСОБА_5 не повідомляв товариству про зміну адреси або можливі інші засоби зв'язку із ним. ОСОБА_4 надано лист №5111-24/п-181 від 10.10.2017 ПАТ "Укрпошта", в якому зазначено, що з 27.03.2014 припинено приймання та пересилання з материкової частини України всіх видів поштових відправлень, адресованих на тимчасово окуповані території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя. Тобто, під час підготовки до проведення загальних зборів учасників була відсутня об'єктивна можливість повідомити позивача у встановленому статутом порядку про проведення загальних зборів;
- ОСОБА_5 не надано доказів повідомлення ТОВ "Соломея АТ" про зміну свого місця проживання. Згідно з пунктом 2.15 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 №4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" якщо судом встановлено, що позивач - учасник (акціонер, член) юридичної особи не повідомив юридичну особу або депозитарну установу про зміну свого місця проживання (місцезнаходження), посилання позивача на неповідомлення його про скликання загальних зборів не може бути підставою для визнання рішень загальних зборів недійсними. Отже, за вищевказаних обставин, факт неповідомлення позивача про проведення загальних зборів, на яких були прийняті оспорюванні у даній справі рішення, не може бути підставою для визнання цих рішень недійсними;
- позивачем не обґрунтовано та не доведено належними доказами яким чином він міг би вплинути на прийняті рішення, якщо він би приймав участь у відповідних загальних зборах товариства;
- згідно з п. 9.11 статуту ТОВ "Соломея АТ" засідання загальних зборів учасників проходять за юридичною адресою товариства, або одного з учасників, або в іншому місці, що значене загальними зборами учасників. Тобто статутом не встановлено виключне місце проведення загальних зборів учасників лише за юридичною адресою товариства (на той час у м. Маріуполі Донецької області), а тому проведення цих зборів у м. Києві не може бути підставою для визнання рішення загальних зборів від 31.03.2016 недійсним.
2.5. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для визнання недійсними оскаржуваних рішень загальних зборів у зв'язку з неналежним повідомленням ОСОБА_5, оскільки обставини справи дійсно свідчать про неможливість виклику позивача за зазначеною у статуті товариства адресою.
2.6. Разом з тим суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду про відмову в позові, та приймаючи нове про задоволення позовних вимог, виходив з такого:
- відповідності до п. 9.11 статуту ТОВ "Соломея АТ" засідання загальних зборів ТОВ "Соломея АТ" проходять за юридичною адресою товариства, або одного з учасників, або в іншому місці, визначеному загальними зборами учасників. Оскільки термін "юридична адреса" не є нормативним, колегія суддів тлумачить цей пункт статуту таким чином, що збори можуть бути проведені за адресою товариства, учасника товариства, чи в місці, визначеному загальними зборами. Оскаржені загальні збори товариства були проведені у м. Києві, адреса проведення у протоколах не зазначена. Зі слів представника відповідачів, збори були проведені в офісі приватного нотаріуса ОСОБА_9 При цьому очевидно, що наведена адреса не є адресою товариства, чи адресою жодного з його учасників, чи адресою, визначеною загальними зборами (відповідний протокол в матеріалах справи відсутній і за твердженнями представника відповідачів такого визначення не проводилося);
- матеріали справи взагалі не містять тексту повідомлення учасників товариства про час та місце проведення спірних загальних зборів. Невизначеність місця проведення зборів на час здійснення повідомлення про них свідчить про те, що таке повідомлення, незалежно від можливості його доставлення учаснику товариства, є нікчемним;
- відповідачами грубо порушений визначений ч. 5 ст. 61 Закону України "Про господарські товариства" порядок проведення зборів учасників товариства 22.08.2014 та 31.03.2016, оскільки збори були проведені за неналежною адресою, що в будь-якому випадку, незалежно від встановленого факту відсутності поштового сполучення з окупованою територією АРК, унеможливлювало участь позивача ОСОБА_5 у зазначених загальних зборах.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.01.2018, ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 31.10.2017.
3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги ОСОБА_4:
- судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми статей 59, 60, частини 5 статті 61 Закону України "Про господарські товариства". Так, для можливості прийняття участі у відповідних загальних зборах важливим є і конкретний час проведення зборів, тому для забезпечення можливості участі ОСОБА_5 у відповідних загальних зборах він повинен був бути в змозі отримати відповідне повідомлення про їх проведення, оскільки неможливість отримання такого повідомлення в будь-якому разі позбавляла його можливості взяти участь у таких зборах незалежно від місця і часу їх проведення;
- статутом не встановлено виключне місце проведення загальних зборів учасників за юридичною адресою товариства, натомість надано право вибору такого місця;
- судом апеляційної інстанції не зазначено як саме допущені, на його думку, порушення під час скликання та проведення загальних зборів вплинули на прийняття оскаржуваних рішень, яким чином позивач міг би вплинути на прийняття рішень, якщо би брав участь у відповідних загальних зборах товариства;
- судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, оскільки прийнято до розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_5 без належних доказів сплати ним судового збору у встановлених порядку і розмірі;
- судом апеляційної інстанції вказано про порушення приписів законодавства та положень статуту в частині місця проведення загальних зборів, однак визнано недійсними обидва рішення загальних зборів, незважаючи на те, що рішення від 22.08.2014 приймалося на загальних зборах товариства, що були проведені у м. Маріуполь, а рішення від 31.03.2016 приймалося на загальних зборах, що були проведені у місті Києві.
4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався суд
4.1. Відповідно до положень статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.
Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.
4.2. Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України.
Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин (пункт 2.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин").
4.3. Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути:
- невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства;
- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів;
- позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах (пункт 2.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин").
4.4. Під час розгляду відповідних справ господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.
Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення (пункт 2.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин").
4.5. Рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону про господарські товариства. Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо (пункт 21 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", пункт 2.14 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин").
4.6. Згідно з положеннями частини п'ятої статті 61 Закону України "Про господарські товариства", який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, про проведення загальних зборів ТОВ чи ТДВ учасники повідомляються передбаченим статутом способом із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного.
Наведена норма законодавства вказує на те, що обов'язковою умовою повідомлення про скликання загальних зборів юридичної особи є одночасна наявність у такому повідомленні інформації про час, місце проведення зборів та інформації про питання, що будуть винесені на розгляд зборів (порядок денний).
Відсутність у повідомленні про проведення загальних зборів будь-якої з названих складових, як і відсутність самого повідомлення, може бути підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів (пункт 2.25 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин").
4.7. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:
- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;
- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;
- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог норм процесуального права щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
4.8. Таким чином, господарські суди зобов'язані надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, які містяться в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
4.9. Одним із гарантованих прав учасника товариства є його участь в управлінні товариством через діяльність у вищому органі товариства - загальних зборах. Неповідомлення учасника товариства про проведення загальних зборів в установленому статутом порядку є грубим порушенням його прав, що може бути підставою для визнання рішень загальних зборів господарського товариства недійсними (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.09.2014 у справі № 5017/1221/2012).
4.10. Закон України "Про господарські товариства" не містить обов'язкової вимоги про отримання учасником повідомлення про скликання зборів, лише статтею 61 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що про проведення загальних зборів товариства повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі № 916/3566/14).
4.11. Суди попередніх інстанцій, взявши до уваги лист №5111-24/п-181 від 10.10.2017 ПАТ "Укрпошта", в якому зазначено, що з 27.03.2014 припинено приймання та пересилання з материкової частини України всіх видів поштових відправлень, адресованих на тимчасово окуповані території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, дійшли висновку про те, що під час підготовки до проведення загальних зборів учасників була відсутня об'єктивна можливість повідомити позивача у встановленому статутом порядку про проведення загальних зборів.
4.12. Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, викладено його у новій редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017.
4.13. Місцевий господарський суд здійснював розгляд даної справи за правилами Господарського процесуального кодексу України, в редакції до 15.12.2017, а суд апеляційної інстанції - Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, з урахуванням чого здійснюється перевірка правильності застосування господарськими судами відповідних процесуальних норм, які були чинними на момент прийняття оскаржуваних судових рішень, Верховним Судом.
4.14. Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, в редакції до 15.12.2017, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
4.15. Згідно з частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
4.16. Загальновідомі факти не потребують доказування лише тоді, коли вони визнані такими судом. Загальновідомість того чи іншого факту може мати різні межі. Він може бути відомий у межах країни, окремої області, населеного пункту. Це об'єктивні межі загальновідомості певного юридичного факту. Але крім об'єктивних меж загальновідомість певного юридичного факту має і суб'єктивні межі: даний факт повинен бути відомий не тільки певним особам (наприклад, мешканцям населеного пункту), але й всьому складу суду, який розглядає справу.
4.17. З врахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про відсутність об'єктивної можливості повідомити позивача у встановленому статутом порядку про проведення загальних зборів, не перевіривши наявності у такої обставини ознак загальновідомого факту, зокрема щодо об'єктивних територіальних та часових меж такого факту у співвідношенні з обставинами конкретної даної справи, на що суд апеляційної інстанції уваги також не звернув.
4.18. Окрім того, предметом даного позову є визнання недійсними рішень зборів учасників ТОВ "Соломея АТ" від 22.08.2014, яке оформлене протоколом №1, та від 31.03.2016, яке оформлене протоколом №1/2016.
4.19. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов повністю, разом з тим, не перевірив обставини справи щодо зазначення місця проведення як перших, так і других загальних зборів відповідно до протоколів № 1 та № 1/2016, якими оформлені спірні рішення. Як наслідок з достовірністю не з'ясував в якому місті: Києві чи Маріуполі, фактично відбулись загальні збори ТОВ "Соломея АТ" 22.08.2014 та 31.03.2016.
4.20. Окрім того, судом апеляційної інстанції не враховано, що визначення місця проведення загальних зборів у повідомленні, пов'язується із фактом здійснення самого такого повідомлення.
4.21. Відповідно до положень ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
4.22. Підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства може бути, зокрема порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів (пункт 17 постанови пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").
4.23. Отже, для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.
4.24. З врахуванням викладеного, до предмета доказування у даній справі входить обставина щодо встановлення наявності чи відсутності порушення оскаржуваними рішенням загальних зборів прав та законних інтересів позивача. Разом з тим судами попередніх інстанцій не враховано та не надано належної правової оцінки змісту оспорюваних рішень, зокрема того, яке відбулось 22.08.2014.
4.25. Так, відповідно до статті 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.
Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу.
Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути "правління", "дирекція" тощо.
4.26. Зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України треба розуміти як право компетентного (уповноваженого) органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання обов'язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав, але за умови, якщо в установчих документах товариства не були зазначені підстави усунення (пункт 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин").
4.27. З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції не перевірено положення Статуту, якими регулюється зазначене питання, а також не перевірено наявності чи відсутності факту порушення рішеннями загальних зборів, як тих, що відбулися 22.08.2014, так і тих, що відбулися 31.03.2016, прав та законних інтересів ОСОБА_5
4.28. Окрім того, знайшли своє підтвердження доводи касаційної скарги в частині порушення судом апеляційної інстанції процесуальних норм щодо визначення розміру судового збору, який підлягав сплаті за подання апеляційної скарги у даній справі.
4.29. Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою) за подання до господарського суду касаційної скарги ставка судового збору складала 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
4.30. Згідно з підпунктом 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції закону, чинній на момент подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір справлявся у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.
4.31. Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" з 1 січня було установлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1 378 грн.
4.32. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
4.33. Оскільки в позовній вимозі було об'єднано дві вимоги немайнового характеру: визнання недійсними рішень загальних зборів від 22.08.2014 та від 31.03.2016, а в апеляційній скарзі заявник просив скасувати рішення суду першої інстанції про відмову в позові повністю та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, то судовий збір за подання апеляційної скарги мав складати 3 031, 16 грн (1378*2*110%).
4.34. Якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк; у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору.
4.35. Суд апеляційної, разом з тим, на наведене уваги не звернув та необґрунтовано вважав належним до сплати за подання апеляційної скарги розмір судового збору - 1 515, 80 грн як за одну немайнову вимогу.
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.2. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
5.3. Згідно з частинами 3, 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або
2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або
3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
5.4. З врахуванням викладеного, оскільки апеляційний господарський суд припустився неправильного застосування приписів Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з'ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції та передання справи на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.
5.5. Під час нового розгляду господарському суду апеляційної інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.
6. Судові витрати
6.1. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.
Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -
1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 у справі № 922/3946/16 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий В.Студенець
Судді О.Баранець
О.Мамалуй