Іменем України
26 червня 2018 року
Київ
справа №392/1873/15-а (2а/392/4/16)
адміністративне провадження №К/9901/12445/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є., Коршуна А.О. від 03.08.2016 у справі №392/1873/15-а (2а/392/4/16) за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області, особа яка подавала апеляційну скаргу - Приватне акціонерне товариство «Будівельно-монтажне управління №8», про визнання нечинним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
У листопаді 2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати таким, що дає право на пенсію на пільгових умовах стаж його роботи: з 01.02.1987 по 11.10.1990 в Пересувній механізованій колоні будівельно-монтажного управління № 7 Жовтоводського управління будівництва, з 15.10.1990 по 20.04.1991 - Кооперативі "Фенікс", з 22.04.1991 по 05.12.1991 - Малому підприємстві "Моноліт" колгоспу "Родіна", з 09.12.1991 по 12.04.1996 в Будівельно-монтажному управлінні № 8 Жовтоводського управління будівництва, з 16.05.2002 по 22.09.2003 в АТВТ "Реконструкція", з 01.10.2004 по 02.06.2008 в ПП "Терра 2002"; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області (далі - УПФУ в Маловисківському районі) призначити позивачу пенсію на пільгових умовах з 11.11. 2015 року.
Постановою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 11 січня 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо не зарахування стажу роботи позивача монтажником по монтажу залізних та залізобетонних конструкцій з 01.10.1982 по 01.02.1987 в Будівельно-монтажному управлінні № 5 Жовтоводського управління будівництва, з 01.02.1987 по 11.10.1990 в Пересувній механізованій колоні Будівельно-монтажного управління №7, з 15.10.1990 по 20.04.1991 року монтажником в кооперативі "Фенікс", з 22.04.1991 по 05.12.1991 муляром-монтажником в Малому підприємстві "Моноліт" колгоспу "Родіна", з 09.12.1991 по 12.04.1996 монтажником по монтажу залізних та залізобетонних конструкцій - муляром в Будівельно-монтажному управлінні № 8 Жовтоводського управління будівництва, з 16.05.2002 по 22.09.2003 монтажником в АТВТ "Реконструкція" до пільгового стажу за п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Зобов'язано відповідача призначити позивачу пенсію на пільгових умовах згідно п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 11.11.2015 року.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2016 року скасовано постанову Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 11 січня 2016 року та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказане судове рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно розглянув апеляційну скаргу ПрАТ "Будівельно-монтажного управління № 8" за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки вказане підприємство не є суб'єктом владних повноважень. Також суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що факт роботи позивача в ПрАТ "Будівельно-монтажного управління № 8" підтверджується трудовою книжкою та показами свідків. Крім того, посилається на неправомірне неврахування судом того, що не проведення атестації робочих місць не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист, зокрема, вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Заперечень на касаційну скаргу не надано.
Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами встановлено, що позивач з 01.10.1982 по 01.02.1987 працював монтажником по монтажу залізних та залізобетонних конструкцій в Будівельно-монтажному управлінні №5 Жовтоводського управління будівництва; з 01.02.1987 по 11.10.1990 - в Пересувній механізованій колоні будівельно-монтажного управління № 7; з 15.10.1990 по 20.04.1991 - монтажником в кооперативі "Фенікс"; з 22.04.1991 по 05.12.1991 - муляром-монтажником в Малому підприємстві "Моноліт" колгоспу "Родіна"; з 09.12.1991 по 12.04.1996 - монтажником по монтажу залізних та залізобетонних конструкцій - муляром в Будівельно-монтажному управлінні № 8 Жовтоводського управління будівництва; з 16.05.2002 по 22.09.2003 - монтажником в АТВТ "Реконструкція".
11.11.2015 року позивач звернувся із заявою до відповідача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
УПФУ в Маловисківському районі листом від 17.11.2015 року №6168/03-31 повідомив позивача про неможливість призначення пенсії на пільгових умовах через відсутність довідки, що підтверджує пільговий стаж роботи.
Не погодившись з такою відмовою відповідача, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що записи у трудовій книжці позивача та показання свідків підтверджують спеціальний стаж роботи позивача, а відтак ОСОБА_2 має право на призначення пенсії на пільгових умовах згідно п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності підстав для зарахування спірних періодів роботи позивача після 21.08.1992 року до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки відсутні документи, що підтверджують проведення атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів.
Відповідно до п. 4.5 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, якщо атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відповідно до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Комплексний аналіз норм Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Порядку проведення атестації дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Таким чином, відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 10 вересня 2013 року, 25 листопада 2014 року, 17 березня 2015 року та 02 червня 2015 року (справи №№ 21-183а13, 21-519а14, 21-585а14, 21-572а14 відповідно).
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову та скасував судове рішення суду першої інстанції, оскільки документального підтвердження зайнятості позивача за відповідною професією за результатами атестації умов праці не надано, а відтак підстави для зарахування спірних періодів роботи позивача після 21.08.1992 року до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відсутні.
Доводи касаційної скарги щодо розгляду апеляційної скарги ПрАТ "Будівельно-монтажного управління № 8" в порядку адміністративного судочинства, безпідставні, оскільки повністю спростовуються положеннями ч. 1 ст. 185 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій).
Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, а зводяться лише до незгоди із судовим рішенням.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2016 року - без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.Ю. Бучик
М.М. Гімон
Л.Л. Мороз
Судді Верховного Суду