Справа № 211/1147/17 22-ц/774/505/К/18
20 червня 2018 року м. Кривий Ріг
Справа № 211/1147/17
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Барильської А.П.,
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання: Євтодій К.С.
сторони:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 13 жовтня 2017 року, яке постановлено суддею Ткаченко С.В. у місті Кривому Розі, -
В березні 2017 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про визнання кредитного договору неукладеним, в обґрунтування якого зазначила, що 26.06.2014 року вона звернулася до керівника департаменту СБ по Криворізькому філіалу ПАТ «ПриватБанк» Михайлова В.В., з заявою, в якій крім іншого, вказала, що в травні місяці її колишній чоловік ОСОБА_5, заволодів без її відома подарунковою кредитною карткою Банку, надісланою «Банком» на адресу: АДРЕСА_1, пін кодом до неї, її мобільним телефоном з номером (НОМЕР_1 та здійснив без її відома активацію картки за допомогою надсилання СМС повідомлення на номер НОМЕР_2, а після цього заволодів коштами, шляхом їх зняття через банкомати Банку.
Після цього, працівники департаменту СБ по Криворізькому філіалу ПАТ КБ «ПриватБанк», для з'ясування вказаних нею обставин, на комп'ютері, який знаходиться у них в приміщені показали їй відео, на якому чоловік, який дуже схожий на її колишнього чоловіка, знімає кошти в банкоматах, використовуючи картку на її ім'я.
За цим фактом, вона звернулася із заявою до Дзержинського РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області.
В липні 2014 року, на її адресу надійшло повідомлення про початок досудового розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014040710001783 від 04.07.2014 року за фактом шахрайства, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.
На теперішній час зазначене досудове розслідування триває, її визнано потерпілою.
Позивач неодноразово поштою отримувала листи від ТОВ «Кредитекспресс Юкрейн Ел.Ел.Сі.», в яких йде мова про те, що між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк», було укладено кредитний договір № 529797 від 11.11.2014 року, № 611333 від 14.04.2014 року та вимагає погасити заборгованість.
З зазначених листів вбачається, що ПАТ КБ «ПриватБанк» надав повноваження ТОВ «Кредитекспресс Юкрейн Ел.Ел.Сі.» зі стягнення від його імені з неї заборгованості згідно договору доручення та довіреності в якості Повіреного. Однак до жодного з листів не надається належним чином завірена копія зазначеного договору, довіреності та повноважень особи, яка підписала надіслані мені документи. Крім того усі підписи на надісланих їй листах є копіями.
Після отримання зазначених листів позивач декілька разів зверталася до ПАТ КБ «ПриватБанк» з заявою про надання з належним чином завірених копій кредитних договорів: № 529797 від 11.11.2014 року та № 611333 від 14.04.2014 року, однак у своїх відповідях Банк, посилаючись на Закон України «Про банки та банківську діяльність», відмовляє в наданні зазначених відомостей.
Крім того вона звернулася до ТОВ «Кредитекспресс Юкрейн Ел.Ел.Сі.» з заявою про надання засвідчених належним чином копії договору доручення, укладеного між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ТОВ «Кредитекспресс Юкрейн Ел.Ел.Сі.», належним чином завірену копію довіреності, на підставі якої ТОВ «Кредитекспресс Юкрейн Ел.Ел.Сі.» діє в якості повіреного та документи, які підтверджують повноваження начальника відділу претензійно-позовної роботи ТОВ «Кредитекспресс Юкрейн Ел.Ел.Сі.» на підписання направлених їй документів, однак на цю заяву відповіді вона не отримала.
Згідно відповіді ПАТ КБ «ПриватБанк»№20.1.0.0.0/7-20160527/5653 від 30.05.2016 року на її заяву №265602 від 27.05.2016 року, станом на 30.05.2016 року заборгованість становить за кредитним договором №SAMDNWFC00003832828 на обслуговування картки «Універсальна» в розмірі 30 905,71 грн. та штрафу №SAMDN86000743109758 в розмірі 974,46 грн.
Оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» не реагує на звернення позивача та продовжує направляти їй листи з погрозами, вимагаючи грошові кошти, які вона в них не отримувала, а також в зв'язку з тим, що сума, яку в неї вимагають постійно зростає, вона звернулась до суду з даним позовом та просила суд визнати кредитний договір № SAMDNWFC00003832828 на обслуговування картки «Універсальна» та штрафу № SAMDN86000743109758 неукладеним, визнати незаконними вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо сплати суми кредиту у розмірі 30 905,71 гривень, знятої 09.05.2014 року з кредитної картки, а також штрафу у розмірі 974,46 гривень та зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» припинити дії з вимагання сплатити суму кредиту у розмірі 30 905,71 гривень, знятої 09.05.2014 року з кредитної картки, а також штрафу у розмірі 974,46 гривень.
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 13 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано кредитний договір № SAMDNWFC00003832828 на обслуговування картки «Універсальна» та штрафу № SAMDN86000743109758 неукладеним.
Визнано незаконними вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо сплати суми кредиту у розмірі 30 905,71 гривень, знятої 09.05.2014 року з кредитної картки, а також штрафу у розмірі 974,46 гривень.
Зобов'язано ПАТ КБ «ПриватБанк» припинити дії з вимагання сплатити суму кредиту у розмірі 30 905,71 гривень, знятої 09.05.2014 року з кредитної картки, а також штрафу у розмірі 974,46 гривень.
Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у сумі 640 грн.
В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Так, суд першої інстанції при ухваленні рішення не врахував що між банком та позивачем було укладено у передбачений законом письмовій формі договір про надання банківських послуг з елементами кредитного договору.
Судом при ухваленні рішення не враховано, що відповідно до п.п. 15.2 та п.п 15.3 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», платіжна картка є власністю емітента і надається ним клієнту відповідно до умов договору. А відповідно до п.1.1.5.5 Умов та Правил, банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки клієнта, карту, контрольну інформацію клієнта, відправленому в СМС-повідомленні пін-коді стане відомою іншим особам внаслідок несумлінного виконання клієнтом умов їхнього зберігання і використання та/або прослуховування або перехоплення інформації у каналах зв'язку під час використання цих каналів.
Зняття коштів з карти позивача 09.05.2014 року відбувалось з присутністю кредитної карти № НОМЕР_3 та правильним введення пін-коду, тобто спеціальний платіжний засіб було використано з фізичним пред'явленням.
Крім того, представник відповідача зауважує на тому, що ст.16 ЦК України, не передбачений такий спосіб захисту, як визнання договору некладеним.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.
Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційній суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.
Заслухавши суддю-доповідача, представника ПАТ КБ «ПриватБанк» - Бродька А.І., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 09 липня 2013 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір про відкриття та обслуговування карткового рахунку за № SAMDNWFC00003832828 та позивачем підписано Анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку без номеру, з якої вбачається що позивач виявила бажання оформити на своє ім'я кредитну картку.
09.05.2014 року з картки НОМЕР_3, оформленої на ім'я позивача ОСОБА_1, було здійснено списання коштів у сумі 7959,00 грн. (а.с.18-19).
04.07.2014 року слідчим Дзержинського (нині Металургійного) РВ КМУ м. Кривого Рогу Дніпропетровської області зареєстрована заява ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення про те, що 09.05.2014 року в денний час доби колишній чоловік позивача ОСОБА_1, - ОСОБА_5 шляхом шахрайства заволодів кредитною карткою, яка належить ОСОБА_1, та знаходячись на території Дзержинського (нині Металургійного) району м. Кривого Рогу, з кредитної картки в банкоматі «ПриватБанк» зняв грошові кошти в розмірі 7959 гривень (а.с. 16).
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, жодних кредитних договорів між сторонами не укладалося та позивачем не підписувалося. Жодні документи, у яких зафіксований зміст кредитних умов, позивач також не підписувала. Позивачем була підписана лише анкета заява, яка не містять кредитних умов та жодних кредитних обов'язків не встановлює.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
На підставіст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 634 ЦПК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписанийстороною (сторонами).
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечуються позивачем, 09 липня 2013 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір про відкриття та обслуговування карткового рахунку за № SAMDNWFC00003832828 та позивачем підписано Анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» без номеру, з якої вбачається що позивач виявила бажання оформити на своє ім'я кредитну картку.
У вказаній Анкеті-заяві зазначено особисту інформацію позивача ОСОБА_1, а саме: прізвище, ім'я, по батькові, серію та номер паспорта, ідентифікаційний номер платника податків, адресу проживання, адресу реєстрації, номери засобів зв'язку.
Крім того, позивач в своїй заяві про кримінальне правопорушення, яка була подана до Дзержинського (нині Металургійного) РВ КМУ м. Кривого Рогу Дніпропетровської області вказує на те, що 09.05.2014 року, в денний час доби, її колишній чоловік ОСОБА_5, шляхом шахрайства, заволодів кредитною карткою ОСОБА_1, яка була надіслана їй на адресу: АДРЕСА_1, та скориставшись її мобільним телефоном активував її, що свідчить про те, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір та позивачем отримано кредитну картку, з якої в подальшому ОСОБА_5 були зняті кошти.
Відповідно до п.п. 15.2 та п.п 15.3 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», платіжна картка є власністю емітента і надається ним клієнту відповідно до умов договору. А відповідно до п.1.1.5.5 Умов та Правил, банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки клієнта, карту, контрольну інформацію клієнта, відправленому в СМС-повідомленні пін-коді стане відомою іншим особам внаслідок несумлінного виконання клієнтом умов їхнього зберігання і використання та/або прослуховування або перехоплення інформації у каналах зв'язку під час використання цих каналів.
Зняття коштів з карти позивача 09.05.2014 року відбувалось з присутністю кредитної карти № НОМЕР_3 та правильним введення пін-коду, тобто спеціальний платіжний засіб було використано з фізичним пред'явленням.
Згідно ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд першої інстанції правильно встановив, що відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності врегульовані Законом України «Про захист прав споживачів», який встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Так, відповідно до п.17 ст.1 Закону, послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб та згідно ст.ст.4, 22 вищевказаного Закону, споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість обслуговування ..., звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.
Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлення відповідальності суб'єктів переказу, а також визначення загального порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами встановлено Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Згідно ст. 40-1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», еквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів, суб'єктів помилкових та неналежних переказів та вжиття заходів із запобіганням або припинення зазначених переказів. Моніторинг має проводитися постійно за параметрами, встановленими правилами відповідної платіжної системи.
Відповідно до ст.37-1 вищевказаного Закону, для встановлення правомірності переказу еквайр, за результатами моніторингу або в разі опротестування переказу держателем, емітентом або платіжною організацією платіжної системи, має право призупинити завершення переказу на час, передбачений правилами відповідної платіжної системи, але не більше ніж на дев»яносто календарних днів.
Згідно п.8 Розділу 6 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджених Постановою правління НБУ №705 від 05.12.2014 р. визначено, що емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльність сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації , яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Разом з тим, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, судом першої інстанції не було враховано те, що відповідно до п.п.6.1., 6.2. Постанови Правління НБУ від 30.04.2010р. № 223 "Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів" користувач зобов'язаний використовувати спеціальний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень. Держатель зобов'язаний надійно зберігати спеціальний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.
Відповідно до п.6.4. Постанови користувач зобов'язаний негайно повідомити емітента або визначену ним юридичну особу про втрату спеціального платіжного засобу в порядку та формі, установлених договором. В іншому разі емітент не несе відповідальності за платіжні операції, ініційовані за допомогою цього спеціального платіжного засобу, до отримання такого повідомлення, якщо інше не встановлено договором.
Згідно п.8 Розділу 6 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджених Постановою правління НБУ №705 від 05.12.2014 р. визначено, що емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльність сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Порушення за заявою позивача кримінального провадження не свідчить про встановлення органами досудового слідства вини з боку відповідача та/або причинно-наслідковий зв'язок між діями Банку та наслідками у вигляді списання коштів, що настали для позивача.
Таким чином, висновок суду першої інстанції стосовного того, що жодних кредитних договорів між сторонами не укладалося та позивачем не підписувалося, жодні документи, у яких зафіксований зміст кредитних умов, позивач також не підписувала, а позивачем була підписана лише анкета заява, яка не містять кредитних умов та жодних кредитних обов'язків не встановлює, колегія суддів вважає безпідставним, та таким, що спростовується матеріалами справи та поясненнями позивача, яка вказувала, що отримала від відповідача ПРАТ КБ «ПриватБанк» подарункову кредитну картку, у зв'язку із чим доводи апеляційної скарги відповідача про те, що між банком та позивачем було укладено у передбачений законом письмовій формі договір про надання банківських послуг з елементами кредитного договору заслуговують на увагу.
Таким чином, враховуючи положення статей 1068, 1071, 1072, 1073 ЦК України, статті 1 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», пункту 9 розділу ІV Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, на підставі доказів, поданих сторонами, яким надана відповідна оцінка, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_1 своїми діями/бездіяльністю сприяла несанкціонованому зняттю грошових коштів з її рахунку, а тому відсутні правові підстави для задоволення її позовних вимог.
Окрім того, судом не встановлено будь-яку неправомірну дію чи бездіяльність з боку відповідача що сприяла несанкціонованому списанню даних грошових коштів з рахунку позивача.
Крім того слід зауважити, що в абз. 3 п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно зі ст. ст. 210 та 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено. Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п'ятої ЦК України.
Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення.
Враховуючи вказане, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - задовольнити.
Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 13 жовтня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про визнання кредитного договору неукладеним - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 25 червня 2018 року.
Головуючий:
Судді: