20 червня 2018 року
м. Київ
Справа № 911/3023/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Чумака Ю.Я.
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.
учасники справи:
від прокуратури: Гудименко Ю.В.
позивач - Бучанська міська рада
представник позивача - Угрінчук О.Е.
відповідач-1 - комунальне підприємство "Бучабудзамовник" Бучанської міської ради
представник відповідача-1 - не з'явився
відповідач-2 - приватне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд"
представник відповідача-2 - Линник Л.В.
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Виконавчий комітет Бучанської міської ради
представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області
на постанову Київського апеляційного господарського суду у складі Чорногуза М.Г. - головуючого, Агрикової О.В., Жук Г.А. від 06 березня 2018 року
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. Заступник прокурора міста Ірпеня Київської області звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Бучанської міської ради про визнання недійсною укладеної між виконавчим комітетом Бучанської міської ради, комунальним підприємством "Бучабудзамовник" та ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" додаткової угоди № 3 від 03.07.2012р. до інвестиційно - підрядного договору № 39 від 21.04.2006р.
2. Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю спірної додаткової угоди положенням ЦК України, ГК України, Закону України "Про планування і забудову територій", Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
3. Крім того, прокурор у позовній заяві вказував на те, що спірна додаткова угода № 3 від 03.07.2012р. до договору № 39 від 21.04.2006р. істотно порушує інтереси територіальної громади міста Буча, оскільки фактично позбавляє її отримання визначеного розміру соціального та службового житла, школи, наземного паркінгу, підтримки у будівництві поліклініки, передбачених інвестиційним договором.
Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
4. 21.04.2006р. між Виконавчим комітетом Бучанської міської ради, КП "Бучабудзамовник" та ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" було укладено Договір № 39, згідно з умовами п. 1.1 якого сторони домовились направляти свої сили на реалізацію Проекту, пов'язаного з будівництвом на земельній ділянці, визначеній у п. 1.2 цього Договору, що надається Виконавчим комітетом Бучанської міської ради ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" на умовах договору оренди.
5. Згідно п. 3.6 Договору сторони домовились, що ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" зобов'язаний організувати і здійснити виконання своїх обов'язків та реалізацію своїх прав і повноважень таким чином, щоб забезпечити: передачу Виконавчому комітету Бучанської міської ради квартир у с. Буча, безкоштовно 5 % від загальної площі житла та 2 % службового житла від загальної площі всіх квартир в об'єкті.
Відповідно до п.п. 13 п. 4.4 Договору ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" зобов'язується передати до комунальної власності територіальної громади: інженерні мережі, споруди, котельну, дитячий садок та школу.
6. 03.07.2012 р. між третьою особою, відповідачем-1 та відповідачем-2 відповідно до п. 6.3 рішення Бучанської міської ради "Про затвердження Порядку сплати пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Буча" від 29.03.2012р. № 609-23-6 було підписано додаткову угоду № 3 до Договору № 39 від 21.04.2006р., згідно з умовами п. 1 якої сторони дійшли згоди викласти п. 3.6 Договору у наступній редакції: „У зв'язку з будівництвом житлових будинків № 3 та № 4 кварталу забудови в межах вул. Нове шосе, вул. Вишневої та бул. Б.Хмельницького в м. Буча Київської області відповідач-2 передає третій особі шість квартир загальною площею 493,3 кв.м., на суму 2 663 820,00 грн. у житловому будинку № 14 по вул. Нове шосе в м. Буча Київської області та нежитлові приміщення № 4, 8, 9 загальною площею 388,80 кв.м. на суму 2 099 520,00 грн. у житловому будинку № 4 по вул. Б.Хмельницького в м. Буча Київської області.
7. Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 3 від 03.07.2012р. до Договору № 39 від 21.04.2006 виконання умов щодо будівництва школи на 900 місць; наземного багатоповерхового паркінгу на 480 а/м; дольової участі у будівництві поліклініки на 600 відвідувань за зміну, але не менше опосередкованої вартості будівництва об'єктів медичних установ, рекомендованих Мінрегіонбудом (поліклініка на 150 відвідувань за зміну, лікарня на 90 ліжок), втрачають чинність з моменту підписання даної додаткової угоди.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
8. Справа розглядалася судами неодноразово.
9. Рішенням Господарського суду Київської області від 11.12.2017р. позовні вимоги задоволено повністю.
10. Рішення місцевого суду мотивоване тим, що спірна додаткова угода № 3 від 03.07.2012р. до договору № 39 від 21.04.2006р., укладена між третьою особою, відповідачем-1 та відповідачем-2, суперечить положенням Закону України "Про планування і забудову територій", Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", іншим нормативно-правовим актам в редакціях, що діяли на момент вчинення правочину та порушує права позивача, оскільки за результатами її укладення рада не може повною мірою забезпечити виконання тих завдань і повноважень, що передбачені ст. 32 Закону України "Про місцеве самоврядування", а територіальна громада міста, як наслідок, позбавлена доступу до важливих об'єктів соціального призначення.
11. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2018р. рішення місцевого суду скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
12. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірна додаткова угода № 3 від 03.07.2012р. до договору № 39 від 21.04.2006р. не суперечить Закону України "Про планування і забудову територій", Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", у зв'язку з цим не порушує права позивача, оскільки є такою, що відбулась, у зв'язку зі змінами у законодавстві, які не передбачали можливості органів місцевого самоврядування вимагати від замовників будівництва надання будь-яких послуг, крім пайової участі (у визначеній законом формі) та визначало необхідність приведення існуючих угод у відповідність з вимогами чинного законодавства.
13. Водночас, апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог, у зв'язку із задоволенням клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, прокуратура Київської області звернулась із касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2018р. скасувати, рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2017р. залишити без змін.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
15.1. Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності 12.03.2011р. не вимагав приведення інвестиційного договору №39 від 21.04.2006р. у відповідність до вимог цього Закону, оскільки вказаний договір не був за своєю суттю та правовою природою договором про пайову участь.
15.2. суд апеляційної інстанції, роблячи висновок про законність дій відповідачів щодо укладення додаткової угоди, не врахував, що її положення порушують вимоги ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" в частині заборони вимагання будь-яких матеріальних благ (крім пайової участі) від замовника будівництва, оскільки додатковою угодою (1) встановлено обов'язок передати органу місцевого самоврядування житлові та нежитлові приміщення та (2) не установлено розміру пайової участі, який повинен був би сплатити ПАТ ХК "Київміськбуд" взамін об'єктів соціальної інфраструктури, не збудованої згідно з умовами основного інвестиційно-підрядного договору.
15.3. судом апеляційної інстанції не враховано, що виконавчий комітет Бучанської міської ради не мав повноважень на прийняття рішення №745 від 19.04.2012р. без одержання попередньої згоди Бучанської міської ради на відмову від взятих за інвестиційно-підрядним договором №39 обов'язків щодо спорудження відповідачами об'єктів соціальної інфраструктури населеного пункту та відповідно на укладення додаткової угоди до цього договору.
15.4. апеляційним судом, при застосуванні наслідків спливу строку позовної давності (незважаючи на відмову у задоволенні позову) не враховано, що відповідачі належними та допустимими доказами не довели факту надання виконавчим комітетом звіту Бучанській міській раді про укладення спірної угоди чи інформування міської ради про це в іншому вигляді, оскільки матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження направлення, отримання, проголошення на пленарному засіданні сесії ради інформації про укладення спірної угоди.
15.5. судом не враховано, що перший заступник міського голови не є членом міської ради, що у будь-якому разі не може свідчити про обізнаність позивача про факт укладення спірної угоди і наявність, у зв'язку з цим, порушень інтересів держави та територіальних громад. Натомість, матеріали справи містять докази того, що прокурору стало відомо про ухилення АТ ХК "Київміськбуд" від виконання обов'язків перед територіальною громадою м. Буча, покладених на нього договором №39, зі звернення гр. Лисенка С.М., за наслідками розгляду якого внесені відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування за фактом вчинення посадовими особами Бучанської міської ради кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України. Оскільки прокурором цей позов пред'явлено, у зв'язку з бездіяльністю органу місцевого самоврядування, то строки позовної давності для прокурора слід рахувати з дати проведення відповідної перевірки, викладених у вищевказаному зверненні, оскільки саме з цього часу органи прокуратури стали обізнані про факт порушень законодавства.
15.6. судом не взято до уваги, що з цим позовом до суду прокурор звернувся ще у червні 2015р., однак ухвалою Господарського суду Київської області її повернуто без розгляду.
15.7. апеляційний суд дійшов протиправних висновків щодо необхідності вжиття прокуратурою одночасно заходів до оскарження рішення виконавчого комітету Бучанської міської ради№745 від 19.04.2012р., що стало підставою для укладання додаткової угоди, оскільки саме через укладення додаткової угоди до договору №39 відбулось порушення прав Бучанської міської ради та територіальної громади міста Буча. Зважаючи на наведене, обраний прокурором спосіб захисту відповідає вимогам чинного законодавства.
Позиція Бучанської міської ради, викладена у клопотанні
16. Позивач у своєму клопотанні підтримує вимоги касаційної скарги першого заступника прокурора Київської області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2018р. у повному обсязі та просить розглядати справу без його участі.
Позиція комунального підприємства "Бучабудзамовник", викладена у клопотанні
17. Відповідач-1 проти задоволення касаційної скарги першого заступника прокурора Київської області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2018р. заперечує у повному обсязі та просить розглядати справу без його участі.
Позиція ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд", викладена у відзиві на касаційну скаргу
18. Відповідач-2 вважає, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2018р. законно відмовлено у задоволенні позову прокурора м. Ірпеня Київської області, у зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні касаційної скарги першого заступника прокурора Київської області, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Позиція Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
19. Предметом позову у даній справі є визнання недійсною укладеної між виконавчим комітетом Бучанської міської ради, комунальним підприємством "Бучабудзамовник" та ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" додаткової угоди № 3 від 03.07.2012р. до інвестиційно - підрядного договору № 39 від 21.04.2006р. Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю спірної додаткової угоди положенням Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", відповідно до якої органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
20. Верховний Суд, здійснивши перегляд судових рішень у справі на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів та вимог касаційної скарги, погоджується із висновками суду апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позову щодо визнання недійсною спірної додаткової угоди № 3 від 03.07.2012р. до інвестиційно - підрядного договору № 39 від 21.04.2006р., у зв'язку із застосуванням наслідків спливу строку позовної давності, втім вважає, що судом апеляційної інстанції не вірно застосовано норми матеріально права при вирішенні справи по суті, виходячи з наступного.
21. Судами встановлено, що 21.04.2006р. між Виконавчим комітетом Бучанської міської ради, КП "Бучабудзамовник" та ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" було укладено інвестиційно - підрядний договір № 39 згідно п. 3.6 якого сторони домовились, що ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" зобов'язано організувати і здійснити виконання своїх обов'язків та реалізацію своїх прав і повноважень таким чином, щоб забезпечити передачу Виконавчому комітету Бучанської міської ради квартир у с. Буча, безкоштовно 5 % від загальної площі житла та 2 % службового житла від загальної площі всіх квартир в об'єкті. Крім того відповідно до п.п. 13 п. 4.4 договору ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" зобов'язується передати до комунальної власності територіальної громади: інженерні мережі, споруди, котельну, дитячий садок та школу.
22. 12.03.2011р. набрав чинності Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", пунктом 7 Прикінцевих положень якого встановлено, що якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом. Будь-які рішення органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ, прийнятих в експлуатацію об'єктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього Закону, прийняті до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із цим Законом.
23. Відповідно до ч. 7 ст. 40 Закону, органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 30 цього Закону.
24. З метою приведення у відповідність із цим Законом інвестиційно - підрядного договору № 39 03.07.2012р. між третьою особою, відповідачем-1 та відповідачем-2 було підписано додаткову угоду № 3 до Договору № 39 від 21.04.2006р., згідно з умовами якої сторони дійшли згоди викласти п. 3.6 Договору у наступній редакції: „У зв'язку з будівництвом житлових будинків № 3 та № 4 кварталу забудови в межах вул. Нове шосе, вул. Вишневої та бул. Б.Хмельницького в м. Буча Київської області відповідач-2 передає третій особі шість квартир загальною площею 493,3 кв.м., на суму 2 663 820,00 грн. у житловому будинку № 14 по вул. Нове шосе в м. Буча Київської області та нежитлові приміщення № 4, 8, 9 загальною площею 388,80 кв.м. на суму 2 099 520,00 грн. у житловому будинку № 4 по вул. Б.Хмельницького в м. Буча Київської області.
25. Крім того, відповідно до п. 2 додаткової угоди № 3 від 03.07.2012р. до Договору № 39 від 21.04.2006 виконання умов щодо будівництва школи на 900 місць; наземного багатоповерхового паркінгу на 480 а/м; дольової участі у будівництві поліклініки на 600 відвідувань за зміну, але не менше опосередкованої вартості будівництва об'єктів медичних установ, рекомендованих Мінрегіонбудом (поліклініка на 150 відвідувань за зміну, лікарня на 90 ліжок), втрачають чинність з моменту підписання даної додаткової угоди.
26. Верховний Суд зазначає, що інвестиційно - підрядний договір № 39 від 21.04.2006р. підлягав приведенню у відповідність до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки його умови передбачали забудову земельної ділянки у відповідному населеному пункті, що встановлює обов'язок його участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Водночас, Суд погоджується із висновками місцевого суду, що спірна додаткова угода не відповідає вимогам закону, виходячи з наступного.
27. Згідно ч.ч. 1-4 ст. 27-1 Закону України "Про планування і забудову територій" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів належить до відання відповідних органів місцевого самоврядування.
28. Замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.
29. Пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
30. До пайової участі (внеску) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів не залучаються замовники у разі здійснення будівництва: об'єктів будь-якого призначення на замовлення органів державної влади або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів; будівель закладів освіти та культури, фізичної культури і спорту, медичного та оздоровчого призначення; будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється на конкурсній основі; об'єктів, що споруджуються замість пошкоджених або зруйнованих внаслідок стихійного лиха чи техногенних аварій; об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, що споруджуються за кошти інвесторів.
31. Відповідно до ч. 8 ст. 27-1 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема, житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі (внеску) замовника, встановленої цією статтею.
32. Частинами 13, 14 ст. 27-1 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що пайовий внесок сплачується в повній сумі єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором. Граничний термін сплати пайового внеску не повинен перевищувати одного місяця після прийняття об'єкта містобудування в експлуатацію.
33. Кошти, отримані як пайова участь (внесок) замовників об'єктів містобудування, можуть використовуватися виключно на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.
34. Пунктом 6.3 Порядку сплати пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Буча, затвердженого рішенням Бучанської міської ради від 29.03.2012 № 609-23-6, передбачено, що крім пайової участі, додатково може здійснюватися передача житлових або нежитлових приміщень за погодженням та домовленістю сторін.
35. Згідно ч.ч. 1-4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції чинній на момент укладення спірного договору) порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.
36. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.
37. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч.3 ст. 40 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності").
38. До пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва: 1) об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; 2) будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; 3) будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; 4) індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках; 5) об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; 6) об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури; 7) об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру; 8) об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів; 9) об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу); 10) об'єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків. (ч.4 ст. 40 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності").
39. Відповідно до ч. 7 ст. 40 цього ж закону (в редакції чинній на момент укладення спірного договору) органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених ч. 5 ст. 30 цього Закону.
40. Частиною 10 ст. 40 Закону (в редакції чинній на момент укладення спірного договору) передбачено, що кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.
41. Частиною 5 ст. 30 Закону (в редакції чинній на момент укладення спірного договору) передбачено, що якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються у комунальну власність.
42. У разі якщо кошторисна вартість будівництва інженерних мереж та/або об'єктів інженерної інфраструктури перевищує розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту, орган місцевого самоврядування приймає рішення про відшкодування замовнику різниці між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту.
43. Згідно ч. 7 Прикінцевих положень цього ж закону якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом.
44. Будь-які рішення органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ прийнятих в експлуатацію об'єктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього Закону, прийняті до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із цим Законом.
45. Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
46. Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
47. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
48. Верховний Суд зазначає, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.
49. Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
50. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (ст.ст. 1, 8 Конституції України).
51. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
52. Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд погоджується із висновками місцевого суду, що вказана додаткова угода не відповідає вимогам Закону України "Про планування і забудову територій" та Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", в редакції, що діяла на момент вчинення правочину, оскільки останніми була встановлена заборона органам місцевого самоврядування вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
53. В свою чергу, додатковою угодою було передбачено передачу жилих та нежилих приміщень у власність виконавчому комітету Бучанської міської ради.
54. Таким чином, суд приходить до висновку, що спірна додаткова угода № 3 від 03.07.2012р. до договору № 39 від 21.04.2006р., укладена між третьою особою, відповідачем-1 та відповідачем-2, суперечить вищезазначеним нормам законодавства, у зв'язку з чим позов про визнання такої угоди недійсною є обґрунтованим.
55. Водночас, Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції щодо пропуску заступником прокурора міста Ірпеня в інтересах держави в особі Бучанської міської ради строку позовної давності із зверненням з позовом до суду та задоволенням клопотання про застосування наслідків його спливу.
56. Судами встановлено, що із позовною заявою до суду звернувся заступник прокурора міста Ірпеня в інтересах держави в особі Бучанської міської ради.
57. Положеннями статті 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
58. Ч. 2 ст. 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі ст.ст. 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Одним із зазначених органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
59. За змістом положень ст. 2 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017р.) господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Відповідно до положень ч. 2, 4 ст. 29 ГПК України (в згаданій редакції) у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
60. Строк, у межах якого пред'являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу), ст. 256 ЦК України визначено як позовну давність. За правилами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, перебіг якої відповідно до ч. 1 ст. 261 цього Кодексу починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
61. Отже, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється однаково - з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
62. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу строку позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із позовом про захист інтересів держави, у справі, що розглядається, в особі позивача (Бучанської міської ради).
63. Тобто, в силу положень чинної станом на момент звернення з позовом ст. 29 ГПК України, а також чинної станом на момент прийняття даної постанови ч. 2 ст. 45 ГПК України, позивачем у даній справі є Бучанська міська рада, відповідно позовна давність має обчислюватись від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатись саме позивач у справі.
64. Відповідно до ч.ч. 1, 5, 9 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування" органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Сільські, селищні, міські, районні у містах, районні, обласні ради мають печатки із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, рахунки в установах банків України.
65. Відповідно до ч.ч. 1, 8 ст. 51 Закону України "Про місцеве самоврядування" виконавчим органом в т.ч. міської ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.
66. Згідно з пп. 5) , п. 2), ч. 1 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів в т.ч. міських рад належать в т.ч. залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.
67. За змістом ч. 3 ст. 12 вказаного Закону міський голова очолює виконавчий комітет відповідної міської ради, головує на її засіданнях.
68. За змістом п. 3, 14, 16 ч. 4 та ч. 6 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування" міський голова: підписує рішення ради та її виконавчого комітету; представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства; укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради. При здійсненні наданих повноважень сільський, селищний, міський голова є підзвітним, підконтрольним і відповідальним перед територіальною громадою, відповідальним - перед відповідною радою, а з питань здійснення виконавчими органами ради повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.
69. Судами встановлено, що спірна додаткова угода до договору укладалась від імені Бучанської міської ради у межах визначених вищезазначеними нормами законодавства повноважень, її виконавчим органом - виконавчим комітетом Бучанської міської ради і підписувалась першим заступником міського голови Дмитренком Г. В. на виконання рішення Виконавчого комітету Бучанської міської ради №745 від 19.04.2012р. "Про укладення додаткової угоди до договору № 39 від 21.04.2006р., укладеного між АТ ХК "Київміськбуд", КП "Бучабудзамовник" та Бучанською міською радою", що в свою чергу підписувалось міським головою Федоруком А. П., який головує на засіданнях Бучанської міської ради і представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, і додатком № 1 до якого була спірна додаткова угода № 3 від 03.07.2012р.
70. Підпис першого заступника міського голови Дмитренко Г. В. на спірній додатковій угоді № 3 від 03.07.2012р. до договору №39 від 21.04.2006р. скріплений печаткою Бучанської міської ради.
71. Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що викладені обставини, з урахуванням положень законодавства свідчать про те, що позивач - Бучанська міська рада довідалась про обставини укладення між Виконавчим комітетом Бучанської міської ради, КП "Бучабудзамовник" Бучанської міської ради та ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" спірної додаткової угоди №3 від 03.07.2012р. до договору №39 від 21.04.2006р. в момент її підписання і укладення - 03.07.2012р.
72. Отже, строк позовної давності у вказаній справі сплив через три роки з 04.07.2015.
73. Разом з тим, прокурор звернувся до суду з позовом про визнання недійсною додаткової угоди № 3 від 03.07.2012р. - 14.07.2015р., тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.
74. Крім того, щодо поданого прокурором клопотання про поновлення строку позовної давності Верховний Суд зазначає, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, у цьому випадку в особі Бучанської міської ради, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої прокурор звертається до суду, в даному випадку Бучанської міської ради.
75. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 27.05.2014 у справі №3-23гс14, від 25.03.2015 у справі №11/163/2011/5003, від 22.03.2017 у справі №5004/2115/11, від 07.06.2017 у справі №910/27025/14.
76. Тобто, клопотання про поновлення строку позовної давності було подано прокурором у справі, а не позивачем, як того вимагають положення чинного законодавства, у зв'язку з чим таке клопотання не може бути задоволено, а строк - поновлено.
77. В свою чергу, висновок апеляційного суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку із пропуску прокурором строку позовної давності на звернення до суду із позовом в інтересах Бучанської міської ради є вірним по суті, однак зроблений без урахування вказаних вище правових позицій Верховного Суду України.
78. Враховуючи вищезазначене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги першого заступника прокурора Київської області без задоволення, а постанови Київського апеляційного господарського суду від 06.03. 2018 р. - без змін.
Розподіл судових витрат
79. У зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, згідно вимог статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
80. Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06 березня 2018 року у справі № 911/3023/15 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І.С.
Судді Берднік І.С.
Чумак Ю.Я.