Головуючий І інстанції: Зоркіна Ю.В.
25 червня 2018 р. Справа № 820/1389/18
Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача: ОСОБА_1,
суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Харківського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2018, по справі № 820/1389/18
за позовом ОСОБА_2
до Харківського обласного військового комісаріату , Міністерства оборони України
про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії щодо обчислення, призначення соціальних виплат та допомоги,
ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати п. 18 протоколу № 126 від 08.12.2017 року рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум; зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат подати висновок за формою (додаток 13 Наказу № 530) з урахуванням раніше виплаченої суми та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату (доплату) ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції Закону № 2004 - VII від 6 квітня 2017 року) у Порядку затвердженим Постановою КМУ № 975 від 25.12.13 року та Наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року; зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання про перерахунок та призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 року № 2011-XII (в редакції Закону № 2004 - VIII від 6 квітня 2017 року) у Порядку затвердженим Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року та Наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року, з урахуванням раніше виплаченої суми; зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат відповідно до ст. 382 КАС України подати у 15-денний строк після набрання чинності рішення звіт про виконання судового рішення; зобов'язати Міністерство оборони України відповідно до ст. 382 КАС України подати у 45-денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2018 року позовні вимоги задоволено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Харківський обласний військовий комісаріат подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційних скарг заявники посилаються на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв'язку з чим, відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_2 проходив строкову військову службу в Збройних силах СРСР, у тому числі в складі діючої армії в період з 22.10.1982 р. по 02.03.1985 р., де велись бойові дії (виконання інтернаціонального обов'язку) в Демократичній Республіці Афганістан, що підтверджується військовим квитком серії НУ № 8656901.
В період проходження служби ОСОБА_2 отримав поранення, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні Республіці Афганістан, де велись бойові дії.
Відповідно до довідки МСЕК серії 10 ААВ № 631328 від 17.11.2014 позивач визнаний інвалідом другої групи, внаслідок поранення, травм, контузії та захворювання, пов'язаних з виконання обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії.
Згідно із витягом з протоколу № 1834 від 19.10.2011 засіданням Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв встановлено, що мінно-вибухове множинне осколкове поранення голови, тулуба, лівої руки, контузія, травма хребта колишнього військовослужбовця ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 08.08.2017, частково скасованою постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2017 по справі № 642/3529/17, позов ОСОБА_2 до Харківського обласного військового комісаріату, Міністерства Оборони України про визнання дії та рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункт 12 протоколу №66 від 23.06.2017 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум. Визнано протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" ОСОБА_2 Зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги з дотриманням вимог: Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013, та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014. Зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути висновок та документи подані Харківським військовим комісаріатом та вирішити питання щодо призначення та нарахування ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" в Порядку, затвердженому Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 та Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року. В інші частині вимог позов залишено без задоволення
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що при вирішенні даного адміністративного спору підлягають застосуванню положення Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей" № 2004-VIII, зокрема, (в редакції Закону № 2004-VIII 6 квітня 2017 року), яка набрала чинності 07.05.2017.
Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум 08.12.2017 року № 126, на виконання постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 08.08.2017 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2017 року, прийнято рішення про призначення допомоги ОСОБА_2, якого 26.02.1985 року звільнено зі строкової військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності у розмірі 243600 грн.
Таким чином, рішення щодо призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII, прийнято відповідачем 08.12.2017 р.
Відповідно до ст. 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно з ч. 1 ст. 16 Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
За положеннями п. 4 ч. 2 ст. 16 цього Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Спірним у даній справі є право позивача на отримання одноразової грошової допомоги за Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції Закону № 2004-VIII 6 квітня 2017 року № 2004-VIII, у розмірі, що визначена підпунктом б) частини 1 статті 16-2 вказаного Закону - 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей", який набрав чинності 07.05.2017, ст. 16-2 Закону викладена у наступній редакції: 1. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону; 500- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону; б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності І групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Відповідно до п. 2 "Прикінцевих положень" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей" дія цього Закону не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про призначення та виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.
Таким чином, за змістом зазначеного Закону дія його норм розповсюджується на осіб, рішення про призначення та виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності ще не прийнято, та не пов'язує право на отримання допомоги з часом встановлення інвалідності.
З огляду на що, колегія суддів не погоджується із доводами апеляційних скарг про необхідність застосування законодавства, що діяло на момент встановлення інвалідності, а саме Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" (в редакції Закону від 08.06.2014) та Постанови від 25.12.2013 № 975.
Слід вказати, що як встановлено судом першої інстанції відносно позивача, до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей" від 6 квітня 2017 року № 2004-VIII не було прийнято жодного рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги.
У той же час, колегія суддів вказує, що стаття 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" (в редакції Закону України № 2004-VIII від 06.04.2017) розповсюджується на категорії військовослужбовців, які зазначені підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону, а саме: військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Отже, положення ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" (в редакції Закону України № 2004-VIII від 06.04.2017) не підлягає застосуванню у спорах за участю військовослужбовців строкової служби.
В ході судового розгляду справи встановлено, що ОСОБА_2 проходив строкову військову службу, у зв'язку з чим не набув права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, яка передбачена Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" (в редакції Закону України № 2004-VIII від 06.04.2017).
На підставі викладеного, колегія не погоджується із висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.
Відповідно до ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції повність або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з ч. 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Отже, колегія суддів, приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції із прийняттям нового про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2
Керуючись ст. 243, 250, 311 , 315, 317 , 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги Харківського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2018 по справі № 820/1389/18 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України..
Суддя-доповідач ОСОБА_1
Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4