Справа № 193/210/17 22-ц/774/486/К/18
20 червня 2018 року м. Кривий Ріг
Справа № 193/3175/17
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Барильської А.П.,
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання: Євтодій К.С.
сторони:
позивач за первісним позовом: Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк"
відповідач за первісним позовом: ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2017 року, яке постановлено суддею Кащук Д.А. у сел. Софіївка Дніпропетровської області, -
В лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду з позовом ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 27.03.2007 року ОСОБА_3 отримала кредит на платіжну картку у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 3800 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором в частині сплати кредиту та відсотків за його користування, виникла заборгованість, яка станом на 31.01.2017 року склала 33079,49 грн., й яку в добровільному порядку відповідач не сплатила.
За таких обставин, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в загальному розмірі 33079,49 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 3874,19 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 22669,95 грн.; заборгованості за пенею та комісією в розмірі 4722,04 грн.; штрафу (фіксована частина) в розмірі 250,00 грн., штрафу (процентна складова) в розмірі 1563,31 грн., а також сплачений судовий збір в розмірі 1600 грн.
Уточнивши позовні вимоги 21 вересня 2017 року позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по відсоткам, нарахованим на прострочену заборгованість за кредитом за відповідний загальному терміну позовної давності період згідно ст. 257 ЦК України, з 22.07.2014 року по 22.07.2017 року в розмірі - 18199,50 грн.
31 серпня 2017 року відповідачем за первісним позовом надано зустрічну позовну заяву, в обґрунтування якої ОСОБА_2 посилається на те, що кредитний договір від 27.03.2007 року №SAMDN40000012111187 підлягає визнанню судом недійсним, оскільки він не відповідає нормам чинного законодавства.
Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2017 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» та в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 - відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вважає, що суд безпідставно застосував наслідки спливу позовної давності, не врахувавши положень ст.ст. 599, 1048 ЦК України та того, що кошти за кредитним договором не було повернуто, а тому проценти підлягають стягненню в межах строку позовної давності.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.
Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.
Заслухавши суддю-доповідача, представника ПАТ КБ «ПриватБанк» - Бродька А.І., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 27 березня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір б/н, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 3800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.7).
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_6 належним чином взятих на себе зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість по відсоткам за період з 22.07.2014 року по 22.07.2017 року, яка складає 18199,50 грн. (а.с.195-198).
Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що позов подано до суду з пропуском строку позовної давності, про застосування якого, у відповідності до ч.3 ст. 267 ЦК України, заявила відповідач кустенко Т.І.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Рішення суду першої інстанції не оскаржено в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання кредитного договору недійсним, тому, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині колегією суддів не переглядається.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Зі змісту укладеного кредитного договору б/н від 27.03.2007 року вбачається, що ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», надав ОСОБА_2 кредитний ліміт на кредитну картку в обмін на її зобов'язання, як позичальника, повернути кредит та сплатити відсотки за його користування в обумовлені договором строки.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).
Як вбачається зі змісту кредитного договору, згідно з п.9.12 Умов та Правил надання банком послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не заявить про припинення його дії, договір вважається пролонгованим на такий самий строк. Строк дії кредитного договору відповідає строку дії картки (а.с.12).
Згідно з п.3.1.1 Правил користування платіжною карткою строк дії картки вказаний на її лицевій стороні (місяць і рік); вона діє до останнього календарного дня зазначеного місяця (а.с.12 зворот).
Пунктом 3.1.3 Правил користування платіжною карткою передбачено, що після закінчення строку дії відповідна картка продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не поступила письмова заява держателя про закриття рахунку.
Останній платіж за умовами кредитного договору ОСОБА_2 здійснила 02 грудня 2008 року, що підтверджується розрахунком ПАТ КБ "ПриватБанк", після чого грошові зобов'язання за договором нею не виконувались.
Відповідно до пунктів 3.1.1 Правил користування платіжною карткою строк дії картки вказаний на лицевій стороні карти (місяць і рік), і вона діє до останнього календарного дня зазначеного місяця, останній платіж здійснено в грудні 2008 року, строк дії картки за загальним правилом становить три роки, тобто дія картки закінчилась 31.03.2013 року, перевипуску карти не було, про що свідчить лист ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 189), а з позовом до суду банк звернувся лише 24 лютого 2017 року.
Відповідно до п.3.1.3 Правил надання банком послуг подовження дії попередньої картки можливе лише за умови наявності коштів на даному картковому рахунку, шляхом надання клієнту карти із новим строком дії. Проте з матеріалів справи судом встановлено, що нова карта відповідачу не надавалася, відповідно, договір не було продовжено. Пунктом 3.1.4 Правил надання банком послуг застережено, що строк дії карток миттєвого випуску подовженню не підлягають. Враховуючи те, що відповідач отримала кредитну картку миттєвого випуску, остання не могла бути подовженою за будь-яких обставин.
Слід зауважити, що пролонгація договору передбачає продовження строку дії договору після виконання сторонами його умов і переукладання договору на тих самих умовах, на яких він був укладений, натомість після закінчення строку дії договору банк не видавав ОСОБА_2 нової платіжної картки, а боржник своїх зобов'язань за договором від 31.03. 2007 року не виконувала.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність ? це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Так, за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст. 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК України.
При цьому, початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач про порушення свого права дізнався в грудні 2008 року (останній платіж мав місце 02.12.2008 року) термін дії картки сплинув 31 березня 2013 року, строк позовної давності сплинув 31 березня 2016 року (відповідно до ст.ст.258, 261 ЦК України).
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що строк позовної давності для позивача сплинув у грудні 2011 року, проте з позовом він звернувся 24 лютого 2017 року (а.с.2), не зазначивши поважних причин пропуску строку і не ставив питання про його поновлення.
Не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно застосував наслідки спливу позовної давності, не врахувавши положень ст.ст. 599, 1048 ЦК України та того, що кошти за кредитним договором не було повернуто, а тому проценти підлягають стягненню в межах строку позовної давності, з огляду на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказаний висновок відповідає висновку, викладеному у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у аналогічній справі № 444/9519/12, провадження № 14-10 цс 18.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, Апеляційний суд Дніпропетровської області, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.
Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2017 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 25 червня 2018 року.
Головуючий:
Судді: