25 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/4529/18
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сапіги В.П.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,
за участі секретаря судових засідань Герман О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 травня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Шепетко І.О. в м. Ужгороді у відкритому судовому засіданні, рішення суду проголошено 11.05.2018, у справі за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України до громадянина Афганістану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , про затримання іноземця,
Військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України звернулася в суд з адміністративним позовом до громадянина Афганістану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить затримати відповідача та помістити до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні до завершення процедури прийняття рішення за заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач 07.05.2018 року незаконно, поза пунктами пропуску, перетнув державний кордон в складі групи осіб з України в Словацьку Республіку в районі прикордонного знаку 125-126 на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби "Великий Березний" та того ж дня був затриманий прикордонною поліцією Словацької Республіки. 07.05.2018 року в пункті пропуску «Малий Березний» на підставі статті 3 Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб був переданий на територію України у встановленому угодою порядку під час проведення прикордонно-представницької зустрічі. В подальшому, відповідно до ст. 263 КУпАП, його було затримано в адміністративному порядку на термін до трьох діб з метою встановлення особи та з'ясування обставин правопорушення. 09.05.2018 відповідач звернувся з заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яка у встановленому Законом порядку була передана до ГУ ДМСУ в Закарпатській області. Позивач вважає, що реалізуючи свої права та свободи шляхом звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідач для досягнення своєї мети знову може порушувати законодавство України, зловживаючи перебуванням в процедурі визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 травня 2018 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки судом першої інстанції порушені норми матеріального права, не враховані вимоги Інструкції про порядок дій посадових осіб Державної прикордонної служби України та взаємодії з територіальними органами Державної міграційної служби України під час звернення іноземців чи осіб без громадянства із заявами про визнання біженцями або особами, які потребують додаткового захисту.
Просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та своєю постановою задовольнити адміністративний позов.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що у відповідності до ч. 3 ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши апеляційну скаргу в межах її доводів, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних мотивів.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 07 травня 2018 року громадянин Афганістану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , незаконно, поза пунктами пропуску перетнув державний кордон в складі групи осіб з України в Словацьку Республіку в районі прикордонного знаку 125-126 на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та того ж дня був затриманий прикордонною поліцією Словацької Республіки. 07.05.2018 року в пункті пропуску «Малий Березний» на підставі статті 3 Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб був переданий на територію України у встановленому угодою порядку під час проведення прикордонно-представницької зустрічі. Відносно відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення від 07.05.2018 року за ч. 2 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Судом також встановлено, що 10.05.2018 року командиром військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_3 складено повідомлення, яке направлено начальнику Управління ДМС України в Закарпатській області Михайлишину І.В. про звернення за захистом громадянина Афганістану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , який 09.05.2018 року звернувся із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Станом на час розгляду справи, рішення за вищезазначеною заявою не прийнято.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, з огляду на таке.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства визначені положенням статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно частини першої наведеної вище статті за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:
1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України;
2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;
4) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Відповідно до ч. 2 ст. 289 КАС України заходи, визначені цією статтею, також застосовуються адміністративним судом, визначеним частиною першою цієї статті, за позовом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів чи підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України до іноземців та осіб без громадянства, які до прийняття рішення за заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вчинили порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, до завершення процедури розгляду цієї заяви.
Приписами ч. 11 ст. 289 КАС України визначено строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, та становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
На час апеляційного оскарження іноземці або особи без громадянства, у яких відсутні документи, що дають право на виїзд з України, продовжують утримуватися у спеціально обладнаних для цих цілей приміщеннях органів (підрозділів) охорони державного кордону чи Служби безпеки України або в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (ч.18 ст.289 КАС України).
З аналізу наведених норм слід зробити висновок, що у разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.
Як встановлено судом, 09 травня 2018 року громадянин Афганістану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні, визначено Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 08.07.2011 № 3671-VI.
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п'яти робочих днів звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Частиною другою цієї статті визначено, що особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, під час в'їзду в Україну незаконно перетнула державний кордон України, повинна без зволікань звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
З матеріалів справи вбачається, що громадянин Афганістану ОСОБА_1 вчинив 07 травня 2018 року правопорушення, яке проявилось в незаконному, поза пунктами пропуску, перетину державного кордону в складі групи осіб з України в Словацьку Республіку. З заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні звернувся 09 травня 2018 року, тобто після вчинення порушення законодавства України з прикордонних питань.
Відповідно до п.30 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року № 1 "Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні" при вирішенні справ про примусове видворення суди повинні враховувати положення статей 9, 29 Загальної декларації прав людини 1948 року та статті 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно для забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.
Інструкцією про порядок дій посадових осіб Державної прикордонної служби України та взаємодії з територіальними органами Державної міграційної служби України під час звернення іноземців чи осіб без громадянства із заявами про визнання біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, затвердженої наказом МВС від 10.08.2016 року № 772, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2016 за № 1212/29342 визначено порядок дій посадових осіб органів та підрозділів охорони державного кордону (Морської охорони) у разі звернення іноземців або осіб без громадянства із заявами про визнання біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, а також порядок подальшої взаємодії з територіальними органами ДМС, якою згідно абзаців першого та другого підпункту 3 пункту 4 розділу II унормовано, що посадові особи підрозділу по роботі з іноземцями та адміністративного провадження: забезпечують подання до адміністративного суду за місцезнаходженням органу охорони державного кордону у визначений законодавством України строк позов про затримання іноземця та особи без громадянства до вирішення питання про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, відповідно до частини другої статті 289 статті Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Враховуючи встановлені обставини справи, а також наведені норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що позивач обґрунтовано звернувся до суду з адміністративним позовом про затримання відповідача та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні до завершення процедури прийняття рішення за заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, і за наведених обставин позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Враховуючи, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції з прийняття постанови про задоволення позову.
Керуючись статтями 243, 268, 271, 272, 289, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України задовольнити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 травня 2018 року у справі № 308/5011/18 скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити адміністративний позов.
Затримати громадянина Афганістану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 та помістити до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні до завершення процедури прийняття рішення за заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. П. Сапіга
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний
Повне судове рішення складено 25.06.2018