Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
26 червня 2018 р. справа № 820/4169/18
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не перерахунку та не виплаті пенсії ОСОБА_1 з 06.04.2017 року за додатковими документами, поданими пенсіонером в розмірі якій обчислений з грошового забезпечення з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні, розмір яких зазначений у довідці Офісу ВПП ДФС про додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2010 року по 29.02.2012 року від 21.03.2018 року №109/14/28-10-05-02-55 та довідці від 21.03.2018 року №112/14/28-10-05-02-55 про нараховану та виплачену ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні у 2012 році;
- зобов'язати головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію в розмірі 50% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром, якій обчислений з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні, розмір яких зазначений у довідці Офісу ВПП ДФС про додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2010 року по 29.02.2012 року від 21.03.2018 року №109/14/28-10-05-02-55 та довідці від 21.03.2018 року №112/14/28-10-05-02-55 про нараховану та виплачену ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні у 2012 році з 06.04.2017 р., здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії;
- подати протягом п'ятнадцяти днів, з дня набрання постановою законної сили звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою суду від 31.05.2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи згідно з положеннями п.2 ч.1 ст.263 КАС України, якою унормовано що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ч.2 ст.263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч.1 та ч.2 ст.262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він проходив дійсну службу в Спеціалізованій державній податковій інспекції м. Харкова по роботі з великими платниками податків (далі СДПІ) на посаді заступника начальника головного відділу податкової міліції - начальника слідчого відділення податкової міліції СДПІ ВПП у м. Харкові та був звільнений у відставку 29.03.2012 року. Позивач отримував у складі грошового забезпечення під час служби грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразову грошову допомогу при звільненні. Позивач отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262-ХП), як особа звільнена з військової служби в розмірі 50 % грошового забезпечення з 30.03.2012 року та перебуває на пенсійному обліку у ГУПФУ, що підтверджується висновком про призначення пенсії за вислугу років за пенсійною справою № 2005010723. ГУПФУ виплачує позивачу пенсію, розмір якої обчислений з грошового забезпечення без урахування грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні, які він отримував під час служби, що підтверджується довідкою СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 17.04.2012 р. № 1137/10/05-056. Офіс ВПП ДФС на запит позивача надав довідку про додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2010 року по 29.02.2012 року від 21.03.2018 року № 10944/28-10-05-02-55 та довідку від 21.03.2018 року №112/14/28-10-05-02-55 про нараховану та виплачену ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні у 2012 році. 05.04.2018 року позивач звернувся то ГУПФУ в Харківській області із заявою від 05.04.2018 року про здійснення контролю за призначенням (перерахунком) і виплатою пенсії ОСОБА_1 в розмірі визначеному законодавством та виплати пенсії з грошового забезпечення з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні, які він отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення зі служби. Згідно листа ГУПФУ в Харківській області від 27.04.2018 року №2779/П-14, в здійсненні перерахунку пенсії позивачу було відмовлено, так як на думку ГУПФУ у Харківській області, пенсія була обчислена з додержанням норм та вимог чинного законодавства. З огляду на наведені у адміністративному позові факти просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача надав до суду відзив на позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, на підставі документів, наданих СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС, грошового атестату №5 та довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії № 1137/10/05-056 від 17.04.2012 року, з 30.03.2012 року позивачу призначено пенсію за 20 років вислуги, відповідно до Закону Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) у розмірі 50% грошового забезпечення. Представник відповідача зазначив, що грошова допомога на оздоровлення та одноразова грошова допомога при звільненні - мають тимчасовий характер, залежать від певних обставин, їх розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вони не включаються до складу грошового забезпечення при звільненні з військової служби та вказав, що аналогічна правова позиція щодо застосування норм права до спірних правовідносин викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 по справі К/9901/1465/17 286/2987/16-а. Виходячи з вищевикладеного, головне управління вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
З наявних матеріалів справи вбачається, що позивач проходив дійсну службу в Спеціалізованій державній податковій інспекції м. Харкова по роботі з великими платниками податків (далі СДПІ) на посаді заступника начальника головного відділу податкової міліції - начальника слідчого відділення податкової міліції СДПІ ВПП у м. Харкові та був звільнений у відставку 29.03.2012 року.
Позивач отримував у складі грошового забезпечення під час служби грошову допомогу на оздоровлення та одноразову грошову допомогу при звільненні.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262-ХП), як особа звільнена з військової служби в розмірі 50 % грошового забезпечення з 30.03.2012 року та перебуває на пенсійному обліку у ГУПФУ, що підтверджується висновком про призначення пенсії за вислугу років за пенсійною справою № 2005010723.
ГУПФУ виплачує позивачу пенсію, розмір якої обчислений на підставі документів, наданих СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС, а саме грошового атестату №5 та довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії №1137/10/05-056 від 17.04.2012 року.
З наявних матеріалів справи та в межах заявлених позовних вимог вбачається, що пенсія позивачу нарахована з грошового забезпечення без урахування грошової допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні, які він отримував під час служби, що підтверджується довідками Офісу ВПП ДФС про додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2010 року по 29.02.2012 року від 21.03.2018 року № 10944/28-10-05-02-55 та довідку від 21.03.2018 року №112/14/28-10-05-02-55 про нараховану та виплачену ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні у 2012 році.
05.04.2018 року позивач звернувся то ГУПФУ в Харківській області із заявою від 05.04.2018 року про здійснення контролю за призначенням (перерахунком) і виплатою пенсії ОСОБА_1 в розмірі визначеному законодавством та виплати пенсії з грошового забезпечення з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні, які він отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення зі служби.
ГУПФУ в Харківській області листом від 27.04.2018 року №2779/П-14, в здійсненні перерахунку пенсії позивачу відмовив, з огляду на те, що одноразові додаткові види грошового забезпечення, в тому числі і премії, при обчисленні пенсій не враховуються, отже пенсія була обчислена з додержанням норм та вимог чинного законодавства.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відносно правомірності дій відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 з 06.04.2017 року за додатковими документами, поданими пенсіонером в розмірі якій обчислений з грошового забезпечення з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, розмір якої зазначений у довідці Офісу ВПП ДФС про додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2010 року по 29.02.2012 року №109/14/28-10-05-02-55 від 21.03.2018 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2262-XII) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV встановлено, що до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до п. 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року № 393 пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною 1 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Частиною 2 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Постановою КМ України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі - постанова № 1294) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вищезазначена матеріальна допомога на оздоровлення є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців та повинні були враховані при визначенні розміру грошового забезпечення для призначення пенсії позивачу, за умови сплати з них єдиного внеску.
Твердження відповідача про те, що матеріальна допомога на оздоровлення не може враховуватись при обчисленні розміру пенсії, навіть якщо з них було сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки дана виплата не відноситься до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а є одноразовою (щорічною) є безпідставними, оскільки аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави вважати, що грошова допомога на оздоровлення, з якої сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відноситься до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.
Посилання відповідача на рішення Конституційного Суду України від 13 травня 2015 № 4рп/2015 яким надано тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є безпідставним, оскільки стосується перерахунку пенсій у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. У даній справі оскаржується неправомірність дій пенсійного органу при призначені пенсії щодо неврахування всіх складових грошового утримання, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Тлумачення переліку нових після призначення пенсії щомісячних додаткових видів грошового забезпечення не є тлумаченням додаткових видів грошового забезпечення взагалі.
Аналогічна позиція у справах цієї категорії висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року по справах №335/2071/15-а та № 346/2949/17, від 22.03.2018 року по справі №604/319/17.
Відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправними дій (бездіяльності) Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не перерахунку та не виплаті пенсії ОСОБА_1 з 06.04.2017 року за додатковими документами, поданими пенсіонером в розмірі якій обчислений з грошового забезпечення з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, розмір якої зазначений у довідці Офісу ВПП ДФС про додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2010 року по 29.02.2012 року №109/14/28-10-05-02-55 від 21.03.2018 року та зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію в розмірі 50% грошового забезпечення, яка обчислена з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення та розмір якої зазначений у довідці Офісу ВПП ДФС про додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2010 року по 29.02.2012 року від 21.03.2018 року №109/14/28-10-05-02-55, здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії, та наявність підстав для задоволення позову в цій частині.
Відносно позовних вимог про визнання протиправними дій (бездіяльності) Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не перерахунку та не виплаті пенсії ОСОБА_1 з 06.04.2017 року за додатковими документами, поданими пенсіонером в розмірі якій обчислений з грошового забезпечення з урахуванням одноразової грошової допомоги при звільненні, розмір якої зазначений у довідці Офісу ВПП ДФС від 21.03.2018 року №112/14/28-10-05-02-55 про нараховану та виплачену ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні у 2012 році та зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію в розмірі 50% грошового забезпечення, якій обчислений з урахуванням одноразової грошової допомоги при звільненні, розмір якої зазначений у довідці Офісу ВПП ДФС від 21.03.2018 року №112/14/28-10-05-02-55 про нараховану та виплачену ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні у 2012 році з 06.04.2017 р., здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При цьому, статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року N 2011-XII визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року N 2011-XII, пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Згідно з положеннями статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема за п.17 - військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи рядового і начальницького складу.
Статтею 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави вважати, що військовослужбовці підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, тому мають сплачувати страхові внески та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з суми сукупного оподатковуваного доходу, обчисленого відповідно до законодавства України.
При цьому, хоча грошова допомога при звільненні з військової служби й підпадає під ознаки одноразової допомоги, але має інше правове призначення. Вона відноситься до разових платежів і має характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту громадян, зокрема військовослужбовців. За цими ознаками одноразова грошова допомога при звільненні не може входити до додаткового грошового забезпечення, яке повинно враховуватися при нарахуванні пенсії.
Таким чином, одноразова допомога при звільненні не пов'язана з виконанням позивачем своїх службових обов'язків та отриманням за це грошової допомоги, її виплата зумовлена саме фактом звільнення зі служби, юридична природа якого не дає підстав визнати цю виплату складовою грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 12 вересня 2017 року у справі № 21-1115а16 та Верховним Судом у постанові від 3 квітня 2018 року у справі №345/2849/17 та постанові від 03.05.2018 року у справі №728/1876/17.
Відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також, з наявної в матеріалах справи довідки Офісу ВПП ДФС від 21.03.2018 року №112/14/28-10-05-02-55 про нараховану та виплачену ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні у 2012 році вбачається, що єдиний соціальний внесок на вказану виплату не нараховано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року №1170 «Про затвердження переліку видів оплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
Відносно наявності у позивача права на виплату пенсії без обмеження граничного розміру, суд зазначає наступне.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за № 7-рп/2016 від 20.12.2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: частина сьома статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Не заперечуючи проти того, що з часу ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення до часу внесення змін до статті 43 Закону № 2262-ХІІ, виплата пенсії всім особам, які отримують таку пенсію відповідно до положень Закону № 2262-ХІІ, має здійснюватися без обмеження пенсії максимальним розміром, суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що пенсія позивача після проведеного перерахунку буде перевищувати десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (або встановлений статтею 43 Закону № 2262-ХІІ максимальний розмір пенсії - 10740 грн.) та внаслідок таких протиправних дій відповідача буде порушено права позивача на належний розмір пенсії.
Суд зазначає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відповідно до ч.7 ст.246 КАС України, висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення).
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на його правове становище.
З огляду на фактичні обставини справи та зумовленого ними нормативного регулювання спірних правовідносин, суд виходить з того, що заявлена позивачем вимога про виплату пенсії без обмеження граничного розміру пенсії є передчасною, а тому задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги позивача стосовно встановлення судового контролю, суд зазначає, що в силу положень ч.1 ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, зазначене є правом суду, а не обов'язком, водночас, позивачем не наведено обставин, які б викликали у суду сумнів у тому, що відповідач може ухилятись від виконання судового рішення, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для застосування приписів ст.382 КАС України щодо встановлення судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.
За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У зв'язку з викладеним, враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про наявність підстав задоволення адміністративного позову в частині визнання протиправними дій (бездіяльності) Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не перерахунку та не виплаті пенсії ОСОБА_1 з 06.04.2017 року за додатковими документами, поданими пенсіонером в розмірі якій обчислений з грошового забезпечення з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, розмір якої зазначений у довідці Офісу ВПП ДФС про додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2010 року по 29.02.2012 року №109/14/28-10-05-02-55 від 21.03.2018 року та зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію в розмірі 50% грошового забезпечення, яка обчислена з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення та розмір якої зазначений у довідці Офісу ВПП ДФС про додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2010 року по 29.02.2012 року від 21.03.2018 року №109/14/28-10-05-02-55, здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії.
В іншій частині позовних вимог підстави для задоволення відсутні.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344), які полягають у не перерахунку та не виплаті пенсії ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1, АДРЕСА_1) з 06.04.2017 року за додатковими документами, поданими пенсіонером в розмірі, який обчислений з грошового забезпечення з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, розмір якої зазначений у довідці Офісу ВПП ДФС про додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2010 року по 29.02.2012 року №109/14/28-10-05-02-55 від 21.03.2018 року
Зобов'язати Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області (Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1, АДРЕСА_1) пенсію в розмірі 50% грошового забезпечення, яка обчислена з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення та розмір якої зазначений у довідці Офісу ВПП ДФС про додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2010 року по 29.02.2012 року від 21.03.2018 року №109/14/28-10-05-02-55, здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1, АДРЕСА_1) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса: пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 26.06.2018 року.
Суддя Біленський О.О.