ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.06.2018Справа № 910/4844/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Чаплигіної А.А., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Енергозбут" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан Енерго"
про стягнення 150 979, 39 грн.
Представники:
від позивача: Карнаухова І.М.;
від відповідача: Бондаренко С.А.
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Філії "Енергозбут" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан Енерго" (далі-відповідач) про стягнення 150 979, 39 грн., з яких: 128 935, 80 грн. - авансу та 22 583, 59 грн. - пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № УЗ/ЕЕЦ-171019/00047 на виконання проектно-вишукувальних робіт від 19.10.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання призначено на 17.05.2018.
16.05.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Пан Енерго" здійснювало всі необхідні дії для забезпечення виконання умов договору та неодноразово зверталося до замовника з листами про необхідність надання вихідних даних для вчасного виконання проектних робіт.
У судовому засіданні 17.05.2018 суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 07.06.2018.
25.05.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача подав відповідь на відзив, в якому позивач пояснює, що додатком № 2 до договору є технічне завдання, яке по суті є завданням на проектування та основним вихідним документом, який містить перелік та зміст основних даних та вимог щодо об'єкта.
У судовому засіданні 07.06.2018 оголошено перерву до 21.06.2018.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 21.06.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
19.10.2017 року між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Енергозбут" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі- замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пан Енерго" (далі - виконавець) укладено договір №УЗ/ЕЕЦ-171019/00047 на виконання проектно-вишукувальних робіт, предметом якого є закупівля проектно-вишукувальних робіт: "Розробка проектно-кошторисної документації по об'єкту "Технічне переоснащення ВРП-35кВ ПС Завадівка" Стадія - робочий проект (у т.ч. експертиза) (ДСТУ) відповідно до узгодженого сторонами Технічного завдання (додаток 2 до договору), проведення комплексної експертизи проекту та отримання експертного звіту.
Згідно з п. 3.1 договору, загальна вартість робіт за договором складає 213 993, 00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ (20%) - 42 798, 60 грн., всього з ПДВ - 256 791, 60 грн., та визначається сторонами та відображається у протоколі погодження договірної ціни (додаток 1).
Відповідно до п. 3.5. договору, замовник після підписання договору на протязі 30 банківських днів перераховує на рахунок виконавця аванс у розмірі 50% від вартості робіт, передбачених до виконання за цим Договором.
Остаточний розрахунок здійснюється замовником протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконанпих робіт.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що на протязі 14 робочих днів після підписання договору, замовник передає виконавцю вихідні дані в повному обсязі: технічне завдання, дозвільні і правовстановлюючі документи, та інші документи відповідно до вимог ДБН А.2.2.3-3-2014 "склад та зміст проектної документації на будівництво".
Виконання робіт повинно починатись і здійснюватись з дня отримання вихідних даних від замовника (п. 4.3 Договору).
Пунктом 4.4. договору сторони погодили термін виконання робіт:
- початок робіт: на другий день після отримання вихідних даних згідно з п. 4.1 договору;
- завершення робіт: 40 робочих днів після початку робіт, але не пізніше 31.12.2017.
За умовами п. 6.5. договору, робота враховується як прийнята, тільки після оформлення виконавцем та замовником остаточного акту виконання всіх проектно-вишукувальних робіт, при повних взаємних розрахунках.
Пунктом 7.5 договору передбачено, що у разі порушення виконавцем терміну виконання робіт відповідно до договору, замовник має право вимагати від виконавця сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості невиконаного обсягу за кожен день прострочення терміну завершення робіт за весь період прострочення.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками та діє до 31.12.2017 року, а у частині розрахунків - до повного виконання сторонами передбачених договором зобов'язань (п.10.1 договору).
Додатком №2 до Договору №УЗ/ЕЕЦ-171019/00047 на виконання проектно-вишукувальних робіт від 19.10.2017 року сторони погодили Технічне завдання «Розробка проектно-кошторисної документації по об'єкту «Технічне переоснащення ВРП-35 кВ ПС Завадівка із зміною масляних вимикачів на вакуумні, Черкаська обл., Городищенський район, с. Валява».
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №УЗ/ЕЕЦ-171019/00047 на виконання проектно-вишукувальних робіт від 19.10.2017 року позивач перерахував відповідачу аванс у розмірі 128 395, 80 грн., що підтверджується платіжним дорученням №38 від 15.11.2017 року із зазначенням призначення платежу: "оплата авансу 50% за розроблення проектно-кошторисної документації за договором №УЗ/ЕЕЦ-171019/00047 від 19.10.2017".
Листом №46 від 28.11.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Пан Енерго" просило позивача надати вихідні дані (однолінійні схеми існуючих об'єктів з зазначенням рівнів напруг, актуальні та прогнозовані навантаження, струмові обмеження, параметри кабелів, а також додаткові вимоги до вибору обладнання обліку електроенергії та система АСКОЕ) для виконання проектних робіт згідно з технічними завданнями, що є додатками до договорів, у тому числі і договору №УЗ/ЕЕЦ-171019/00047 від 19.10.2017 року
Листом № вих.№ЕЕЦ-10/10718 від 06.12.2017 року позивач надав відповідь на вищезазначений лист відповідача, в якому повідомив, що для надання додаткових вихідних даних для виконання проектно-вишукувальних робіт, необхідним є виїзд фахівців проектної організації на об'єкти проектування для проведення обстеження обсягів робіт на місці із зазначенням по кожному об'єкту окремо необхідного переліку додаткових документів, у зв'язку з чим відповідачу були надані контакті дані відповідних відповідальних осіб по кожному об'єкту.
Крім того, листом за вих.№ЕЕЦ-10/11221 від 20.12.2017 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Енергозбут" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" повідомило відповідача про необхідність терміново в термін до 21.12.2017 повідомити замовника про хід виконання зобов'язань за договором, підтвердити строки завершення робіт, а також надати графік-виїзду на об'єкти проектування регіональних філій.
В свою чергу, відповідач надіслав на адресу позивача лист за вих.№49/47 від 21.12.2017 року з вимогою надати вихідні дані згідно з переліком для виконання робіт за договором №УЗ/ЕЕЦ-171019/00047 від 19.10.2017.
Позивач листом за вих.№ЕЕЦ-10/11609 від 27.12.2017 року повідомив відповідача про обов'язок останнього виконати умови договорів та в термін до 31.12.2017 передати замовнику документацію в порядку та на умовах, визначених підписаними договорами.
Крім того, листом за вих.№ЕЕЦ-10/11644 від 28.12.2017 року, позивач повторно повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "Пан Енерго", що для надання додаткових вихідних даних для виконання проектно-вишукувальних робіт, необхідним є виїзд фахівців проектної організації на об'єкти проектування для проведення обстеження обсягів робіт на місці із зазначенням по кожному об'єкту окремо необхідного переліку додаткових документів.
Так, 19.01.2017 року Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Енергозбут" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" надіслано на адресу відповідача претензію №ЕЕЦ-15/47 від 18.01.2018 з вимогою надати у строк до 31.01.2018 року виконані проектно-вишукувальні роботи та акт приймання-передачі робіт або повернути суму сплаченого авансового платежу, що підтверджується копією фіскального чеку від 19.01.2018 р., копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
09.02.2018 року відповідач звернувся до позивача з заявою про надання доступу співробітникам Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан Енерго" до об'єктів згідно з переліком для збору вихідних даних та подальшого виконання проектних робіт у період з лютого 2018 року по травень 2018 року.
16.02.2018 року та 07.03.2018 року позивачем на адресу Відповідача направлено листи-відмови за вих. № ЕЕЦ-15/86, № ЕЕЦ-15/88 від договорів на виконання проектно-вишукувальних робіт, в яких повідомлено про розірвання, зокрема, договору №УЗ/ЕЕЦ-171019/00047 від 19.10.2017 в односторонньому порядку на підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України та просить повернути авансовий платіж, що підтверджується копіями фіскальних чеків від 16.02.2018 р., від 07.03.2018 р., описів вкладення від 16.02.2018 р., копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень 16.03.2018 р., 20.03.2018 р.
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов договору перерахував на користь відповідача аванс у розмірі 128 395, 80 грн., проте відповідач не здійснив виконання робіт у строки, передбачені договором, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан Енерго" аванс у розмірі 128 395, 80 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 22 583, 59 грн. - пені за період з 02.01.2018 по 11.04.2018.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № УЗ/ЕЕЦ-171019/00047 на виконання проектно-вишукувальних робіт від 19.10.2017, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).
За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. (стаття 887 Цивільного кодексу України)
У відповідності до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору №УЗ/ЕЕЦ-171019/00047 на виконання проектно-вишукувальних робіт від 19.10.2017 року позивач перерахував відповідачу аванс у розмірі 128 395, 80 грн., що підтверджується платіжним дорученням №38 від 15.11.2017 року із зазначенням призначення платежу: "оплата авансу 50% за розроблення проектно-кошторисної документації за договором №УЗ/ЕЕЦ-171019/00047 від 19.10.2017".
Відповідно до п. 4.1 договору на протязі 14 робочих днів після підписання Договору Змовник передає Виконавцю вихідні дані в повному обсязі: технічне завдання, дозвільні і правовстановлюючі документи, та інші документи відповідно до вимог ДБН А.2.2.3-3-2014 "склад та зміст проектної документації на будівництво".
Виконання робіт повинно починатись і здійснюватись з дня отримання вихідних даних від замовника (п. 4.3 Договору).
За змістом пункту 4.4 договору роботи повинні були виконуватись у такі строки: початок робіт: на другий день після отримання вихідних даних згідно з п. 4.1 договору; завершення робіт: 40 робочих днів після початку робіт, але не пізніше 31.12.2017.
Додатком № 2 до Договору №УЗ/ЕЕЦ-171019/00047 на виконання проектно-вишукувальних робіт від 19.10.2017 року сторони погодили Технічне завдання: «Розробка проектно-кошторисної документації по об'єкту «Технічне переоснащення ВРП-35 кВ ПС Завадівка із зміною масляних вимикачів на вакуумні, Черкаська обл., Городищенський район, с. Валява».
Суд зазначає, що у додатку №2 до договору сторони погодили підставу проектування, вид будівництва, необхідність виконання інженерно - технічних вишукувань, стадії проектування, склад та зміст проектно - кошторисної документації, обсяг робіт, додаткові вимоги до проектування, особливі умови, вимоги до пожежної безпеки та охорони праці.
Проте, як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, Товариством з обмеженою відповідальністю "Пан Енерго" не було вчасно розпочато виконання робіт у зв'язку з неотриманням всіх вихідних даних, при цьому Товариство здійснювало всі необхідні дії для їх отримання.
Відповідно до ст. 888 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником. Підрядник зобов'язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.
Чинне законодавств одним з головних обов'язків підрядника з проведення проектних та пошукових робіт визначає обов'язок виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором (ч. 3 ст. 890 Цивільного кодексу України).
Згідно з п. п. 3, 4 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 за №45, для забезпечення проектування об'єкта будівництва замовник повинен надати генпроектувальнику (проектувальнику) вихідні дані на проектування. Основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування. Завдання на проектування визначає обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень об'єкта будівництва, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складається з урахуванням технічних умов, містобудівних умов та обмежень.
Таким чином, виконання зобов'язання за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт можливе за умови наявності вихідних даних для таких робіт.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Стаття 613 Цивільного кодексу України встановлює, що кредитор є таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з копій листування між сторонами, позивач неодноразово повідомляв відповідача про те, що для складення точного переліку та підготовки вихідних даних для виконання робіт за Договором необхідним є виїзд представників відповідача за місцезнаходженням відповідного об'єкту, у зв'язку з чим відповідачу були надані контакті дані відповідальних осіб залізниці.
Однак, лише 09.02.2018 року відповідач звернувся до позивача з заявою про надання доступу співробітникам Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан Енерго" до об'єктів згідно з переліком для збору вихідних даних та подальшого виконання проектних робіт у період з лютого 2018 року по травень 2018 року, тобто після закінчення строку виконання робіт - 31.12.2017).
При цьому, відповідачем не спростовано правомірності вимог позивача щодо необхідності виїзду за місцезнаходженням відповідного об'єкту та здійснення обмірно-обстежувальних робіт з метою складення необхідного переліку додаткових матеріалів.
Також, відповідачем не доведено суду неможливості розпочати виконання робіт, приймаючи до уваги, що технічне завдання, яке за своїм змістом є завданням на проектування та основним вихідним документом, було вручено відповідачу ще при підписанні договору.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач не може вважатися таким, що відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку, тобто не є кредитором, що прострочив, в розумінні положень статті 612 Цивільного кодексу України, а тому суд не приймає до уваги заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, в цій частині.
Таким чином, матеріали справи не містять, а відповідачем в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Пан Енерго" робіт за договором №УЗ/ЕЕЦ-171019/00047 на виконання проектно-вишукувальних робіт від 19.10.2017 року у строки, передбачені п.4.4 договору, а саме по 31.12.2017 року.
Так, строк дії договору встановлено з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками до 31.12.2017, а у частині розрахунків - до повного виконання сторонами передбачених договором зобов'язань (п.10.1 договору).
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (стаття 598 Цивільного кодексу України, стаття 202 Господарського кодексу України). Перелік цих підстав наведено у статтях 599 - 601, 604 - 609 Цивільного кодексу України. Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору. Отже, сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №905/2187/13, від 13.02.2018 у справі №910/123/17).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що зобов'язання відповідача з виконання робіт за Договором не припинилось після 31.12.2017 року.
Судом встановлено, що 16.02.2018 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Енергозбут" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" надіслало на адресу відповідача лист-відмову за вих. №ЕЕЦ-15/86 від 16.02.2018 року від договорів підряду, відповідно до якого позивач заявив, зокрема, про розірвання договору №УЗ/ЕЕЦ-171019/00047 від 19.10.2017 в односторонньому порядку та просив повернути авансовий платіж, що підтверджується копіями фіскального чеку від 16.02.2018, опису вкладення у цінний лист від 16.02.2018.
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Тобто, замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і визначене цією нормою право не може бути обмежене.
Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін. При цьому, одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.
Аналогічні висновки містяться у постановах Вищого господарського суду України від 18.09.2013 у справі №18/1543/12 та від 28.03.2017 у справі №910/13621/16.
Частинами 2, 3 статті 653 Цивільного кодексу України визначено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
За таких обставин, суд зазначає, що позивачем вчинено односторонній правочин стосовно розірвання договору, що є самостійною та достатньою підставою для припинення правовідносин сторін, а відтак договір вважається розірваним (припиненим) з моменту вчинення такого правочину, тобто з 16.02.2018 року.
Таким чином, станом на момент подання даного позову до суду сплив строк виконання відповідачем робіт, а договір припинив свою дію.
Частиною 2 статті 570 Цивільного кодексу України визначено, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
За приписами положень чинного законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). На відміну від завдатку аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов'язку платити та виконує функцію попередньої оплати.
Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17.
Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем його зобов'язань з виконання робіт за договором та припинення дії такого договору, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для повернення відповідачем отриманого ним від замовника авансового платежу у розмірі 128 395, 80 грн.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження повернення відповідачем грошових коштів Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі філії "Енергозбут" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в розмірі 128 395, 80 грн.
Оскільки відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору, не здійснив виконання робіт в обумовлені строки та не здійснив повернення перерахованих грошових коштів в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, то суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 128 395, 80 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 22 583, 59 грн. - пені за період з 02.01.2018 по 11.04.2018.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 Господарського кодексу України). Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 Господарського кодексу України),
Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини першої статті 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов'язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов'язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.
За змістом положень частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 7.5 Договору передбачено, що у разі порушення виконавцем терміну виконання робіт відповідно до договору замовник має право вимагати від виконавця сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості невиконаного обсягу за кожен день прострочення терміну завершення робіт за весь період прострочення.
Тобто розмір договірної штрафної санкції обраховано у відсотковому розмірі за кожну добу прострочення, що за визначенням статті 549 Цивільного кодексу України відповідає поняттю "пеня".
Виходячи з того, що сторони умовами договору передбачили застосування у разі порушення терміну виконання робіт пені від суми несвоєчасно виконаних робіт (послуг), спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські санкції, зокрема, пеня, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.
Аналогічні висновки викладено Верховним Судом України у постанові від 08.02.2017 у справі №910/29752/15.
Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору, за загальний період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання з 02.01.2018 по 11.04.2018 вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню, у зв'язку з невірним розрахунком позивача в частині періоду закінчення нарахування пені.
Так, судом встановлено, що лист-відмова від договору вих.№ЕЕЦ-15/86 від 16.02.2018 року позивачем направлена на адресу відповідача 16.02.2018 року, а тому з цього моменту позивачем вчинено односторонній правочин, який тягне припинення зобов'язань його сторін. Отже, саме з 16.02.2018 (дата підписання та направлення відмови від договору) зобов'язання відповідача з виконання робіт за договором припинилося, що унеможливлює покладення на нього відповідальності за прострочення такого зобов'язання у період з 16.02.2018 по 11.04.2018.
Таким чином, за розрахунком суду, обґрунтованою до стягнення з відповідача на користь позивача є сума пені у розмірі 9 624, 41 грн. за загальний період прострочення виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань з 02.01.2018 року по 15.02.2018 року, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Енергозбут" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан Енерго" (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд. 12-Д, ідентифікаційний код - 34956246) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код - 40075815) в особі Філії "Енергозбут" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (01135, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 97, ідентифікаційний код - 40150221) 128 395 (сто двадцять вісім тисяч триста дев'яносто п'ять) грн. 80 коп. - авансу, 9 624 (дев'ять тисяч шістсот двадцять чотири) грн. 41 коп. - пені та 2 070 (дві тисячі сімдесят) грн. 30 коп. - судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено: 26.06.2018
Суддя С. О. Щербаков