копія
Провадження № 11-сс/792/356/18
Справа № 673/1030/18 Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1
Категорія: ухвала слідчого судді Доповідач ОСОБА_2
23.06.2018 м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючої - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря - ОСОБА_5 ,
з участю: прокурорів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
підозрюваного - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 червня 2018 року, -
Цією ухвалою задоволено, погоджене із прокурором, клопотання заступника начальника СВ Деражнянського ВнП ЛВП ГУНП в Хмельницькій області майора поліції ОСОБА_10 про застосування стосовно
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, непрацюючого, раніше не судимого,
запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 9 серпня 2018 року.
Строк дії ухвали ухвалено рахувати до 9 серпня 2018 року включно.
Обираючи вказаний вид запобіжного заходу ОСОБА_9 , слідчий суддя виходив з того, що останній обґрунтовано підозрюється у тому, що 11.06.2018 року, в період часу з 18 год. 30 хв. до 19 год. 00 хв., перебуваючи на території подвір'я домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_11 за місцем проживання ОСОБА_12 під час раптово виниклих неприязних стосунків прийняв рішення про нанесення ОСОБА_13 тілесних ушкоджень.
Тоді ж, реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень, ОСОБА_9 , перебуваючи на території подвір'я домоволодіння по АДРЕСА_2 , з мотивів раптово виниклих неприязних стосунків, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, наніс один удар кулаком правої руки в область обличчя ОСОБА_13 та умисно витягнув потерпілого за одяг на вул. Ковалівка навпроти господарства № 20, де умисно наніс удар кулаком правої руки в область голови потерпілого та один удар ногою з півоберта в область голови ОСОБА_13 , чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді: ЗЧМТ. забою головного мозку важного ступеня, відриву ножки гіпофізу, перелому склепіння-основи черепа, внутрішньомозкової гематоми, травматичного шоку ІІІ, набряку головного мозку, глибокої церебральної коми, численних саден обличчя зліва, підшкірної гематоми лівої орбіти, забійної рани орбітальної ділянки зліва, рани шкіри і слизової верхньої щелепи хліва, садна правого коліна, аспіраційний синдром, що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент заподіяння, від яких ОСОБА_13 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у приміщенні Деражнянської ЦРЛ.
12.06.2018 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12018240130000145, зареєстровано дане кримінальне правопорушення, правова кваліфікація правопорушень - ч. 2 ст. 121 КК України. 12.06.2018 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру про вчинення кримінального правопорушення передбаченого нормами ч. 1 ст. 121 КК України. Після надходження повідомлення про смерть ОСОБА_13 підозрюваного ОСОБА_9 затримано згідно ст.208 КПК України. 13.06.2018 року ОСОБА_9 оголошено підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
З такою ухвалою адвокат підозрюваного ОСОБА_8 не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу слідчого судді скасувати, обрати ОСОБА_9 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням засобів електронного контролю за місцем реєстрації та постійного проживання.
Ухвалу вважає незаконною та необґрунтованою.
Вважає, що суд безпідставно прийшов до висновку про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та обґрунтованої підозри, у вчиненні ОСОБА_9 злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.
Не погоджується з висновками суду про нестійкість соціальних зв'язків підзахисного, оскільки він лише в квітні 2018 року демобілізований з лав збройних сил України, в 2014-2015 роках приймав участь у проведенні антитерористичної операції, неодноразово заохочувався керівництвом військової частини за досягнення у службі, має постійне місце проживання, характеризується виключно позитивно, співпрацює з органами слідства.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення підозрюваного ОСОБА_9 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 на підтримку поданої апеляційної скарги, з посиланням на зазначені у ній доводи, думку прокурора та слідчого про законність і обґрунтованість ухвали слідчого судді, перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з таких підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Подане до суду першої інстанції клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно підозрюваного ОСОБА_9 відповідає вимогам ст. 184 КПК України, погоджене з прокурором. В обґрунтування клопотання слідчий посилався на наявність обґрунтованої підозри, тяжкість кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_9 , його підвищену суспільну небезпечність, поведінку підозрюваного безпосередньо після вчинення злочину.
З матеріалів судового провадження вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою належним чином перевірялись слідчим суддею. При цьому був опитаний ОСОБА_9 , вислухана думка прокурора, захисника, відібрані пояснення у слідчого, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.
Окрім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_9 слідчий суддя врахував обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема: вагомість наявних доказів про вчинення нею кримінального правопорушення; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років; особу підозрюваного ОСОБА_9 , який офіційно не працевлаштований, не має стабільного прибутку, що свідчить про нестійкість його соціальних зв'язків. Натомість, правильно судом враховано і те, що підозрюваний є учасником АТО.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що слідчий суддя прийшов до правильного висновку про те, що існують ризики можливого переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконний вплив на свідків, потерпілих, що підтверджується даними протоколу допиту свідка ОСОБА_12 від 12.06.2018 року.
Відповідно до положень ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Як у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду кримінального провадження прокурор та слідчий довели, що застосування стосовно ОСОБА_9 більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Твердження захисника про те, що суд безпідставно прийшов до висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
Так, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, як помилково про це наполягає сторона захисту у поданій апеляційній скарзі, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів, що і було зроблено судом у даному провадженні. Тобто, суд на даному етапі провадження не дає оцінку доказам з метою встановлення наявності чи відсутності вини у вчиненні даного кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа.
До того ж, слід зазначити, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних стадій кримінального провадження, на що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини у своїх судових рішеннях.
Доводи апелянта про те, що суд безпідставно прийшов до висновку про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія судді до уваги не приймає.
Наявність вищевикладених ризиків у межах кримінального провадження, ґрунтується на реальних фактичних даних, наведених слідчим у поданому клопотанні та доведених прокурором в судовому засіданні першої та апеляційної інстанцій.
До того ж, запобіжний захід є превентивним заходом та має на меті припинити та запобігти ймовірним ризикам у майбутньому. Стороною обвинувачення такі ризики відповідно до ст. 177 КПК України доведені, які в сукупності із обґрунтованою підозрою ОСОБА_9 у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, стали підставою для застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, що відповідає характеру суспільного інтересу в даному випадку.
Наявність у підозрюваного постійного місця проживання, позитивної характеристики, його участь у проведенні антитерористичної операції, неодноразові заохочування за досягнення у службі співпраця з органами слідства не є беззаперечними підставами, відповідно до вимог КПК України, для зміни обраного їй запобіжного заходу.
Інші доводи апеляційної скарги не можна визнати переконливими, оскільки вони не містять доказів, які б спростували висновки суду першої інстанції та впливали на законність судового рішення в частині обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За таких обставин, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді законною, обґрунтованою та вмотивованою, порушень норм чинного КПК України, які могли б стати підставою для скасування чи зміни судового рішення, не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 червня 2018 року про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 9 серпня 2018 року залишити без зміни, а апеляційну скаргу його захисника - адвоката ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно:
суддя апеляційного суду ОСОБА_2