Дата документу Справа № 321/495/18
Єдиний унікальний № 321/495/18 Головуючий в 1 інст. - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/778/598/18 Доповідач в 2 інст. - ОСОБА_2
Категорія ст. 170 КПК України
18 червня 2018 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - ОСОБА_7 ,
представника ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Запорізької області провадження за апеляційною скаргою третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_7 та його представника - адвоката ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Михайлівського районного суду Запорізької області від 5 травня 2018 року про накладення арешту на майно за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018080290000126 від 27 березня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, -
Як вбачається з матеріалів провадження, слідчий в рамках кримінального провадження № 12018080290000126 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, звернувся до суду із клопотанням про накладення арешту на легковий автомобіль марки «Мазда», моделі «626», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , червоного кольору, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії « НОМЕР_2 », який перебуває у приватній власності ОСОБА_9 та яким фактично користується ОСОБА_7 , та забороною останньому відчужувати, розпоряджатися та користуватися вказаним транспортним засобом. Вказаний автомобіль залишений для подальшого зберігання на майданчику зберігання транспортних засобів Михайлівського ВП Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області.
В обґрунтування клопотання слідчий вказав, що в ніч на 26 березня 2018 року, невстановлена особа, діючи з корисливих мотивів з прямим умислом, спрямованим на крадіжку чужого майна, шляхом вільного доступу пройшла у двір нежитлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , звідки таємно викрала раму з колесами та двигун з трактору МТЗ-80, завдавши потерпілому ОСОБА_10 майнову шкоду на загальну суму 110000 гривень.
Відомості про кримінальне правопорушення 27 березня 2018 року було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12018080290000126 за ч. 1 ст. 185 КК України.
Допитаний в якості потерпілого ОСОБА_10 показав, що за адресою: АДРЕСА_1 , у нього є не житловий будинок, на території якого знаходиться належна йому сільськогосподарська техніка. Територія даного домоволодіння частково без огорожі, огороджена лише з боку вулиці і західного боку, з північної та східної сторони територія не огороджена, забезпечений вільний доступ на територію двору. На території двору знаходився належний йому колісний трактор марки МТЗ -80, 1982 року випуску, без реєстрації, технічного паспорта і державного номерного знака. З трактора він зняв форсунки, паливний насос і компресор на ремонт, тому трактор знаходився в технічно несправному стані, на ньому були такі відмітні риси: ліве заднє крило трактора було саморобним, без фарби, на лівої двері відсутнє скло, з зовнішньої сторони лівої двері є наклейка із зображенням тигра. 26 березня 2018 року, приблизно о 9 год. 00 хв., він прийшов на територію зазначеного двору з метою проведення технічних робіт на тракторі і виявив відсутність трактора.
3 травня 2018 року, під час проведення обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем мешкання ОСОБА_11 , було виявлено та вилучено порізані на куски частини кабіни трактору марки МТЗ моделі 80 з відмітними рисами, а саме: саморобне ліве заднє крило без фарби, з зовнішньої сторони лівої двері є наклейка із зображенням тигра.
Крім того, під час проведення обшуку вказаного домоволодіння було виявлено та вилучено легковий автомобіль «Мазда 626», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , червоного кольору, зареєстрований за ОСОБА_9 .
Допитаний в якості свідка ОСОБА_12 показав, що проживає по сусідству з сім'єю ОСОБА_13 , які ніде не працевлаштовані, мають автомобіль «Мазда 626», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , червоного кольору. Один раз бачив, як ОСОБА_11 заїжджав на колісному тракторі до себе у двір, більше даний трактор він не бачив, кабіна трактора була синього кольору.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_14 надав аналогічні пояснення, що і свідок ОСОБА_12 .
Допитаний в якості свідка ОСОБА_15 показав, що з ОСОБА_7 він знайомий на протязі тривалого часу, у володінні останнього є автомобіль «Мазда 626», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , червоного кольору, якім він користується на протязі п'яти років. На кого зареєстрований вказаний автомобіль, йому не відомо, за кермом вказаного автомобіля бачив тільки ОСОБА_7 .
Посилаючись на те, що на стадії досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на легковий автомобіль марки «Мазда», моделі «626», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , червоного кольору, який є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, оскільки саме за допомогою вказаного автомобілю ОСОБА_7 , перевозив предмет кримінального правопорушення, а саме запасні частини з викраденого трактора марки МТЗ-80, у зв'язку з чим даний легковий автомобіль має значення для кримінального правопорушення, на підставі чого необхідно забезпечення його збереження в тому ж вигляді, в якому він перебуває на час проведення огляду, та являється одним із способів встановлення та збереження доказів у кримінальному провадженні, слідчий просив накласти арешт на вказане майно.
Оскільки автомобіль марки «Мазда», моделі «626», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , червоного кольору, можливо є знаряддям вчинення кримінального правопорушення та доказом злочину, відповідно до наданих документів на право власності, належить третій особі та, на момент розгляду даного клопотання, підстава права користування даним автомобілем не встановлена і незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна та подальше користування, відчуження та розпорядження транспортним засобом призведе до знищення слідів вчинення злочину, які можуть бути використані у суді в якості речових доказів, а отже, перешкодити кримінальному провадженню, враховуючи характер кримінального правопорушення, обставини його скоєння, слідчій суддя задовольнив зазначене клопотання.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 та його адвокат ОСОБА_8 просять ухвалу слідчого судді скасувати та зобов'язати слідчого повернути ОСОБА_7 все тимчасово вилучене майно.
В обґрунтування своїх вимог вказує, що зі змісту оскаржуваної ухвали, вона не містить відомостей про об'єктивно з'ясовані обставини, не містить відомостей про підтвердження таких обставин доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.
Заслухавши доповідача по справі, вислухавши особу, щодо майна якої вирішується питання про арешт та його представника, які вважали ухвалу слідчого судді незаконною і необґрунтованою, просили її скасувати, прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги і провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно з положеннями ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Приймаючи рішення про задоволення клопотання слідчого, слідчий суддя наведених вимог кримінального процесуального закону не дотримався.
Так, слідчий суддя зазначив, що автомобіль марки «Мазда», моделі «626», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , червоного кольору, можливо є знаряддям вчинення кримінального правопорушення та доказом злочину, відповідно до наданих документів на право власності, належить третій особі та, на момент розгляду клопотання, підстава права користування даним автомобілем не встановлена і незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна та подальше користування, відчуження та розпорядження транспортним засобом призведе до знищення слідів вчинення злочину, які можуть бути використані у суді в якості речових доказів, а отже, перешкодити кримінальному провадженню, враховуючи характер кримінального правопорушення, обставини його скоєння, слідчій суддя прийшов до висновку, що клопотання підлягає задоволенню та слід накласти арешт та тимчасово заборонити розпоряджатися та користуватися майном шляхом зберігання автомобіля на території Михайлівського ВП Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погодитись не може, оскільки з матеріалів провадження не вбачається наявність об'єктивних підстав вважати, що вищевказаний транспортний засіб, яким фактично користується ОСОБА_7 , виступав знаряддям вчинення злочину, тобто є доказом злочину, і відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КІІК України та віднесений саме до знаряддя вчинення кримінального правопорушення, або ж містить на собі ознаки вчиненого злочину або ж відповідні сліди кримінального правопорушення.
Як вбачається з матеріалів провадження, наявність підстав вважати арештований транспортний засіб знаряддям вчинення кримінального правопорушення підтверджується лише рапортом оперуповноваженого СКП Михайлівського ВП Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_16 , відповідно до якого, в ході проведення оперативно-розшукових заходів було встановлено, що з трактору біли зняті запчастини та на автомобілі марки «Мазда», моделі «626», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , червоного кольору, під керуванням ОСОБА_7 були вивезені з метою подальшої реалізації (а.с. 13).
Колегія суддів зазначає, що зазначений рапорт не є доказом того, що вищевказаний автомобіль є знаряддям вчинення злочину, потерпілий та свідки не вказували на конкретну особу вчинення злочину та не повідомляли про перевезення викраденого саме цим автомобілем, а інших об'єктивних підстав вважати його знаряддям вчинення злочину апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що органом досудового розслідування в клопотанні не надано обґрунтованої оцінки щодо правової підстави для арешту транспортного засобу, а слідчий суддя, всупереч ст. 173 КПК України, не встановив наявність правових підстав для відмови у задоволенні клопотання про накладення арешту на вказане майно, оскільки особа, яка подала вищевказане клопотання, не довела необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.
Правильність такого рішення випливає також і з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ісмаїлов проти Росії" від 6 листопада 2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен був врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Між тим, ні слідчим в клопотанні про накладення арешту на майно, ні слідчим суддею не зазначено правових підстав для прийняття рішення про відповідність транспортного засобу критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя не врахував вимоги ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, та необґрунтовано задовольнив клопотання слідчого про накладення арешту на автомобіль, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати слушними.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
У зв'язку з цим, ухвала слідчого судді Михайлівського районного суду Запорізької області від 5 травня 2018 року підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_7 та його представника - адвоката ОСОБА_8 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Михайлівського районного суду Запорізької області від 5 травня 2018 року про накладення арешту на майно за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018080290000126 від 27.03.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання про накладення арешту на легковий автомобіль марки «Мазда», моделі «626», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , червоного кольору, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії « НОМЕР_2 », який перебуває у приватній власності ОСОБА_9 та яким фактично користується ОСОБА_7 , відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4