.
САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1
Справа № 206/3286/18
Провадження № 2-о/206/702/18
"20" червня 2018 р.
Самарський районний суд міста ОСОБА_1 у складі:
головуючого судді Кушнірчук Р.О.,
присяжних: ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
при секретареві Шаповал Є.М.,
розглянувши у відкритому виїзному судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за заявою Комунального закладу «ОСОБА_1 клінічна психіатрична лікарня» ОСОБА_1 обласної Ради про примусову госпіталізацію ОСОБА_4 до психіатричного закладу для надання психіатричної допомоги,
за участю:
прокурора Лихолата Б.Д.,
представника заявника, лікаря-психіатра ОСОБА_5
Заявник звернувся до суду із заявою про госпіталізацію ОСОБА_4
Свої вимоги заявник обґрунтував тим, що 13.06.2018р. ОСОБА_4 було госпіталізовано до психіатричного стаціонару.
За думкою комісії лікарів, хворий є небезпечним для себе та оточючих.
У судовому засіданні прокурор та заінтересована особа заперечували проти задоволення заяви.
ОСОБА_4 письмової поінформованої згоди на госпіталізацію до КЗ «ДКПЛ» ДОР не давав, що стало підставою для звернення до суду із даною заявою.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника заявника, заінтересованої особи, думку прокурора, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню за наступних підстав.
В силу ст. 14 Закону України від 22.02.2000р. № 1489-ІІІ «Про психіатричну допомогу» особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
У судовому засіданні було встановлено, що 13.06.2018 р. ОСОБА_4 був госпіталізований до КЗ «ОСОБА_1 клінічна психіатрична лікарня» ОСОБА_1 обласної Ради за направленням лікаря-психіатра Воєцької лікарні КЗ «ОЦЕМД та МК» ДОР.
При обстеженні її психічного стану в КЗ «ДКПЛ» ДОР комісія лікарів виявила, що хворий тривожний, замкнутий, контакту малодоступний, агресивний на адресу рідних.
ОСОБА_4 було поставлено попередній діагноз - гострий поліморфний психотичний розлад.
Згідно приписів ст. 14 Закону України “Про психіатричну допомогу”, наявність в особи психічного захворювання чи психічного розладу не може слугувати підставою для госпіталізації в примусовому порядку. Єдиними підставами для госпіталізації особи є вчинення нею чи виявлення реальних намірів вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможність самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
В судовому засіданні не знайшли свого підтвердження такі підстави для госпіталізації хворого.
Зокрема, було встановлено, що ОСОБА_4 на час розгляду справи не проявляє агресію, не становить небезпеку для себе та оточуючих, отже відсутні підстави для його примусової госпіталізації.
Європейський суд з прав людини визначив вимоги, яких необхідно дотримуватися під час законного затримання психічнохворих осіб відповідно до підпункту (е) пункту 1 статті 5 Конвенції, а саме: "за винятком випадків крайньої необхідності, людина не має позбавлятися свободи до тих пір, поки не буде переконливо доведено, що вона дійсно є "психічнохворою". Сама сутність того, в чому слід переконати компетентні державні органи - наявність психічного розладу, - вимагає об'єктивної медичної експертизи; психічний розлад має бути такого характеру або ступеня, які виправдовували б обов'язкове позбавлення свободи; обґрунтованість позбавлення свободи залежить від стійкості такого розладу" (пункт 39 рішення у справі."Вінтерверп проти Нідерландів" від 24 жовтня 1979 року).
Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви, суд враховує правову позицію ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ, а саме СПРАВА «ОСОБА_6 УКРАЇНИ» від 05 червня 2014 року, де Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що невиправдане поміщення особи у психіатричний заклад стало можливим внаслідок відсутності справедливих та належних превентивних засобів захисту, які могли б забезпечити їй адекватний юридичний захист від свавілля. Ні в якому разі не можна допустити, щоб тримання особи у психіатричній лікарні супроводжувалося примусовим лікуванням, завдало їй тяжких страждань та шкоди приватному і сімейному життю, а також позбавляло її можливості ефективно оскаржити своє примусове лікування.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
У задоволенні заяви Комунального закладу «ОСОБА_1 клінічна психіатрична лікарня» ОСОБА_1 обласної Ради (місцезнаходження 49115, м. Дніпро, вул. Бехтєрєва, 1) про примусову госпіталізацію ОСОБА_4 (зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1) до психіатричного закладу для надання психіатричної допомоги - відмовити.
Повний текст рішення складено 27 червня 2018 року.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя Р.О. Кушнірчук
Присяжні: ОСОБА_2
ОСОБА_3