Справа № 822/1785/18
іменем України
18 червня 2018 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Лабань Г.В.
за участі:секретаря судового засідання Вересняк А.А. представника позивача: ОСОБА_1 представника відповідача: Войтюк С.С.
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не здійснення з 01.07.2012 року підвищення ОСОБА_3, пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 23 квітня 2012 року № 355.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити підвищення пенсії ОСОБА_3 з 01.07.2012 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 23 квітня 2012 року № 355 , застосувавши при розрахунках максимальної суми підвищення 90 % грошового забезпечення, та провести ОСОБА_3 виплату недорахованої через не проведення підвищення по постанові КМУ № 355 пенсії за вислугу років з 01.07.2012 року по 01.01.2016 року з урахуванням проведених виплат.
3. Встановити судовий контроль на виконання судового рішення шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ст. 382 КАС України).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що відповідач під час здійснення розрахунку граничної суми підвищення пенсії позивача (станом на 1 квітня 2012 року) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 23 квітня 2012 року № 355 безпідставно зменшив її розмір з 90 % до 80 % грошового забезпечення, що призвело до невірного визначення розміру його пенсії.
Зважаючи на це, позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю, та надав суду пояснення відповідно до відзиву, поданого на даний адміністративний позов, в якому просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, з підстав викладених у такому відзиві.
В обґрунтування відзиву зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 355 від 23.04.2012 року, розміри пенсій з встановленим підвищенням не могли перевищувати розміри пенсій, які обчислені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, виходячи з грошового забезпечення за відповідними посадами військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу станом на 1 квітня 2012 року.
Довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.04.2012 були надані до органів Пенсійного фонду України лише для встановлення максимального розміру підвищення до пенсії. За таких обставин, дії відповідача щодо відмови позивачу в перерахунку раніше призначеної пенсії є правомірними.
Вказує, що позивачем пропущений строк звернення до суду, оскільки будь-яких доказів наявності об'єктивних причин, що перешкоджали своєчасно звернутись до суду з відповідним позовом позивач не надав, тоді як наголошує на порушення своїх прав з 01.04.2012 року.
В судовому засіданні суд протокольною ухвалою відмовив представнику відповідача в задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивач з 07 березня 1995 року отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) із розрахунку 90 % від грошового забезпечення на відповідній посаді.
З 01.01.2007 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
1 січня 2008 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області проведено перерахунок призначеної позивачу пенсії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу" від 7 листопада 2007 року № 1294 (далі - постанова КМУ № 1294) на підставі довідки Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області № 15/585 від 05.06.2012 року про розмір грошового забезпечення для нарахування (перерахунку) пенсії.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 23 квітня 2012 року № 355 (далі - постанова КМУ № 355) та з урахуванням положень частини 2 статті 13 Закону 2262-ХІІ в редакції Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року № 3668-VІ, позивачу виплачується підвищення до пенсії, розмір якого розраховано з урахуванням максимального розміру пенсії, обчисленої виходячи з 80 % від грошового забезпечення.
15.02.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив провести перерахунок його пенсії відповідно до постанови КМУ № 355, на підставі довідки Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області № 15/603 від 07.06.2012 року, виходячи із 90 % грошового забезпечення, з 01 квітня 2012 року.
Листом від 20.02.2018 року №3483/02 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило позивача про відсутність підстав для здійснення такого перерахунку.
Досліджуючи спірні правовідносини, суд звертає увагу на таке.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 23 квітня 2012 року № 355 встановлено, що з 1 липня 2012 року підвищення до пенсій, призначених до зазначеної дати відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, крім пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, у розмірі 11 відсотків пенсій, обчислених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону, збільшивши його з 1 вересня 2012 року до 23 відсотків та з 1 січня 2013 року до 35 відсотків розміру пенсій.
При цьому, абзацом 2 пункту 1 постанови КМУ № 355 визначено, що розміри пенсії, обчислені з урахуванням підвищень, передбачених абзацом 1 цього пункту, не можуть перевищувати розміри пенсій, обчислені відповідно до Закону виходячи з грошового забезпечення, встановленого постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 7 листопада 2007 року № 1294, за відповідними посадами військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу станом на 1 квітня 2012 року.
Спір у даній справі виник з приводу правомірності розрахунку розміру підвищення до пенсії, виходячи з визначення його максимального розміру у відповідності до умов, передбачених абзацом 2 пункту 1 постанови КМУ № 355.
Аналіз положень постанови КМУ № 355 свідчить, що максимальний розмір підвищення до пенсії, обчисленої відповідно до Закону № 2262-ХІІ, не може перевищувати різницю між розміром пенсії, що виплачується особі, та розміром пенсії, обчисленої з грошового забезпечення за відповідними посадами військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу станом на 1 квітня 2012 року.
З метою реалізації постанови КМУ № 355, яка прийнята задля збільшення розмірів пенсій вказаних категорій осіб, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ до набрання чинності зазначеною постановою, пунктом 2 цієї постанови передбачено обов'язок відповідних установ забезпечити оформлення та подання до органів Пенсійного фонду України довідок про розмір грошового забезпечення, визначеного відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 7 листопада 2007 року № 1294 станом на 1 квітня 2012 року.
Таким чином, суд вважає, що базою для розрахунку максимального розміру пенсії з урахування суми підвищення є довідка про розмір грошового забезпечення, визначеного відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу" від 7 листопада 2007 року № 1294 станом на 1 квітня 2012 року.
Судом встановлено, що відповідачем отримано довідку про розмір грошового забезпечення за посадою, яку обіймав позивач на час звільнення, за якою станом на 1 квітня 2012 року його грошове утримання становить 5 132,36 грн., що сторонами не оспорюється.
Відповідачем, при розрахунку розміру підвищення до пенсії, її максимальний розмір обраховано із вказаного у довідці грошового утримання станом на 1 квітня 2012 року та виходячи із 80 %, визначених статтею 13 Закону № 2262-ХІІ (як максимальний відсоток на час цього розрахунку).
Відповідно до частини 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 % відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року № 3668-VІ, який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, внесено зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ, зокрема, змінено у відсотках розмір грошового забезпечення.
Відповідно до частини 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону № 3668-VІ максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 % відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Таким чином, з 1 жовтня 2011 року положення частини 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо визначення максимального розміру пенсії за вислугу років 90 % відповідних сум грошового забезпечення втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом № 3668-VІ.
З урахуванням наведеного, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Внесені Законом № 3668-VІ зміни до частини 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 % грошового забезпечення стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Крім того, вирішуючи питання про застосування Закону № 2262-ХІІ у часі, суд виходить із того, що згідно із статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України [перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно - правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого, у рішеннях Конституційного Суду України, розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 10 грудня 2013 року № 21-420а13 та № 21-348а13, від 17 грудня 2013 року № 21-445а13.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що при розрахунку розміру підвищення до пенсії на підставі постанови КМУ № 355 максимальний її розмір має обраховуватись із вказаного у довідці грошового утримання станом на 1 квітня 2012 року, але виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві.
Отже, суд вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області ОСОБА_3 протиправно здійснено перерахунок пенсії за вислугу років та її виплату із розрахунком підвищення до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 23 квітня 2012 року № 355, на підставі довідки Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області № 15/603 від 07.06.2012 року, виходячи із 80 % грошового забезпечення.
Тому, на думку суду, відповідач зобов'язаний при обчисленні розміру підвищення пенсії позивача виходити із 90 % від грошового забезпечення, визначеного станом на 1 квітня 2012 року.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 51 Закону № 2262-XII перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Зважаючи на те, що відповідач ще у 2012 році був повідомлений Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області про застосування при розрахунках максимальної суми підвищення 90 % грошового забезпечення позивача необхідно провести ОСОБА_3 виплату недорахованої через не проведення підвищення по постанові КМУ № 355 пенсії за вислугу років з 01.07.2012 року .
Стосовно клопотання про встановлення судового контролю суд дійшов наступних висновків.
Частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Тобто, даною нормою передбачено право, а не обов'язок суду щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
На даний час у суду відсутні підстави вважати, що відповідач не виконуватиме чи ухилятиметься від виконання судового рішення у даній справі.
Крім того, позивачем не аргументовано підстави застосування судового контролю у цій справі.
Таким чином, клопотання позивача про зобов'язання відповідача подати у встановлений строк, з дня набрання рішення законної сили, звіт про виконання судового рішення - задоволенню не підлягає.
Згідно з вимогами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1,Хмельницький,Хмельницька область,29001) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10,Хмельницький,Хмельницька область,29000) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не здійснення з 01.07.2012 року підвищення ОСОБА_3, пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 23 квітня 2012 року № 355.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити підвищення пенсії ОСОБА_3 з 01.07.2012 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 23 квітня 2012 року № 355 , застосувавши при розрахунках максимальної суми підвищення 90 % грошового забезпечення, та провести ОСОБА_3 виплату недорахованої через не проведення підвищення по постанові КМУ № 355 пенсії за вислугу років з 01.07.2012 року по 01.01.2016 року з урахуванням проведених виплат.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду, - з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Г.В. Лабань