вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"05" червня 2018 р. Справа№ 911/138/18
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Тарасенко К.В.
Іоннікової І.А.
при секретарі судового засідання Яремі Н.С.
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Групп" на рішення господарського суду Київської області від 02.04.2018 (повний текст складено 18.04.2018)
у справі №911/138/18 (суддя - Конюх О.В.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МСБУД"
до товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Групп"
про стягнення 9 206,40 грн.
Представники сторін у судове засідання не викликались.
У січні 2018 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "МСБУД" (далі по тексту ТОВ "МСБУД" звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Групп" (далі по тексту ТОВ "ВМ Групп"), в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 9 206,40 грн. заборгованості за договором підряду №0908 від 09.08.2017.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 09.08.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю "МСБУД" та товариством з обмеженою відповідальністю "ВМ Групп" укладено договір підряду №0908, відповідно до умов якого позивач зобов'язався виконати будівельні, земляні та бетонні роботи згідно договірної ціни на відповідному об'єкті, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити належним чином та вчасно виконані роботи.
Позивач зазначає, що 30.11.2017 ним було надіслано відповідачеві поштовим зв'язком акт виконаних робіт №13, однак відповідач ухилився від його отримання, мотивованої відмови від їх підписання позивачу не надав. У зв'язку з чим, позивач на підставі п.4 ст.882 ЦК України 15.01.2018 підписав зазначений вище акт виконаних робіт №13 в односторонньому порядку із зазначенням про відмову відповідача від підписання акту. В умовах договору, сторони погодили, що протягом 3 днів після підписання кожного акту виконаних робіт замовник (відповідач) оплачує підряднику проміжні оплати в розмірі 60% від суми такого акту (пункт 10.2.2). Позивачем було підписано 15.01.2018 акт виконаних робіт №13 на суму 15 344,0 грн. На підставі наведеного, позивач вказує, що відповідно до п.10.2.2 договору, належна до оплати відповідачем сума за виконанні роботи в розмірі 60% від суми підписаного акту виконаних робіт №13 складає 9 206,40 грн.
При цьому, позивач зазначив, що жоден із платежів здійснених відповідачем не може бути зарахований, як проміжна оплата, згідно п.10.2.2 договору, за роботи виконанні по акту виконаних робіт від 15.01.2018 №13. Крім того, позивач наголошував на тому, що всі платежі по договору №0908 від 09.08.2017 здійснювались відповідачем в період серпень 2018 по 20.11.2017 включно, після 20.11.2017 відповідач не здійснював оплат позивачу.
У свою чергу відповідач заперечив проти задоволення позову посилаючись на те, що надана позивачем до суду копія акту №13 складена у довільній формі та не є належним документом, який підтверджує обсяги виконаних робіт, оскільки таким документом сторони визначили акт за формою КБ-2в. Крім того, відповідач вказує, що інженером з технічного нагляду було складено акт і службову записку про те, що під час проведення планової перевірки на будівельному майданчику була виявлена відсутність працівників ТОВ "МСБУД", відсутні необхідні побутові приміщення для тимчасового розміщення працівників та відсутня необхідна виробнича документація, яка є необхідна для проведення робіт.
Рішенням господарського суду Київської області від 02.04.2018 у справі №911/138/18 позов товариства з обмеженою відповідальністю "МСБУД" задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Групп" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МСБУД" 9 206,40 грн. основного боргу, 1762,00 грн. судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "ВМ Групп" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю і ухвалити нове рішення про відмову у позові повністю.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2018 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Групп" у справі №911/138/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В, судді: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В.
Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є вимоги про стягнення 9 206,40 грн. та вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, ухвалою апеляційного господарського суду від 22.05.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Групп" на рішення господарського суду Київської області від 02.04.2018 у справі №911/138/18, справу призначено до розгляду на 05.06.2018 без повідомлення (виклику) учасників справи. Запропоновано учасникам справи завчасно, а саме - до 01.06.2018 подати через канцелярію суду письмові пояснення, заперечення, відзив на апеляційну скаргу та/або інші заяви/клопотання (з урахуванням вимог ст.ст. 167, 263 ГПК України).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2018 у зв'язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, визначено новий склад суду: головуючий суддя - Тищенко О.В, судді: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду 05.06.2018 справу №911/138/18 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В, судді: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає подану апеляційну скаргу відповідача безпідставною та необґрунтованою. Позивач просив суд апеляційної інстанції, відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представники сторін у судове засідання не викликались. Про відкриття провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Групп" на рішення господарського суду Київської області від 02.04.2018 у справі № 911/138/18 сторони повідомлялися належним чином.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч.10, 12 ст. 270 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Частиною 10 ст. 270 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
До того ж, колегія суддів апеляційного господарського звертає увагу на те, що учасники справи не зверталися до суду апеляційної інстанції з відповідним клопотанням про розгляд апеляційної скарги у даній справі у судовому засіданні з викликом представників сторін, як того вимагає абзац 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України.
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, 09.08.2017 між ТОВ "ВМ Групп" (замовник) та ТОВ "МСБУД" (підрядник) було укладено договір підряду №0908, відповідно до умов якого, підрядник зобов'язується своїми силами та засобами у відповідності до ДБН та ДСТУ, виконати будівельні та бетонні роботи по згідно договірної ціни та розділу проекту "Конструкція залізобетонна" (КЖ) на об'єкті: будівництво виробничо-складського комплексу за адресою будівництва м. Боярка, Києво-Святошинський район Боярської міськради Київської області, кадастровий номер 3222410300:02:004:5004, площею 0,9999 га (далі - об'єкт ), відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, частково забезпечити за свій рахунок підрядника необхідними матеріалами, прийняти закінчені будівельні роботи та оплатити їх згідно умов даного договору (пункт 1.1 договору).
У відповідності до п. 2.1 договору - загальна вартість робіт відповідно з даним договором складається з сум, зазначених в договірній ціні на будівництво встановленого зразка (додаток 1), в якій вказуються ціни робіт по кожному етапу. Додаток 1 включає вартість робіт, а також умови оплати робіт. Сторони погодили, що фінансування робіт відбувається поетапно, згідно етапів робіт, вказаних у додатку 2.
Договірна ціна до даного договору є твердою (пункт 2.2 договору).
Згідно пункту 4.3.2 договору замовник зобов'язаний прийняти у встановленому порядку та оплатити виконані роботи, на умовах, встановлених в даному договорі.
У пункті 4.3.7 договору замовник зобов'язався за свій рахунок забезпечити підрядника на об'єкті електроенергією і водою в необхідній кількості для виконання робіт по даному договору робіт. В разі необхідності підрядник забезпечує себе водою та електроенергією самостійно, а замовник оплачує таке забезпечення згідно узгоджених сторонами розцінок.
У відповідності до п. 10.2 договору розрахунок за виконання робіт замовник проводить наступним чином:
- попередню оплату в розмірі 40% від суми договірної ціни замовник здійснює протягом 3 днів з дати укладення даного договору (пункт 10.2 .1 договору);
- протягом 3 днів після підписання кожного акту виконаних робіт замовник оплачує підряднику проміжні оплати в розмірі 60% від суми такого акту (пункт 10.2.2 договору);
Згідно п. 11.1 договору передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляються актами приймання виконаних будівельних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін по кожному етапу будівництва за відповідним графіком.
Відповідно до п. 11.2 договору акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2В готує підрядник і надає його замовнику по кожному етапу. Замовник протягом 5 робочих днів перевіряє достовірність акту приймання виконаних підрядних робіт в частині фактично виконаних робіт, їх відповідності показникам якості, та, у разі відсутності недоліків, підписує його в межах цього ж строку і оплачує його.
У разі виявлення недоліків в роботі, замовник письмово повідомляє підрядника про такі недоліки, направляє мотивоване заперечення проти підписання акту приймання виконаних будівельних робіт та повідомляє про його про час та місце зустрічі для складання акту про недоліки виконаних робіт, в якому обов'язково фіксується дата виявлення недоліків і дата щодо їх безкоштовного усунення (пункт 11.3 договору).
Даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання обов'язків сторін по даному договору та підписання акта державної (робочої) комісії з прийняття об'єкта в експлуатацію, затвердженого в установленому порядку і до закінчення гарантійних строків, встановлених даним договором, або чинним законодавством (пункт 17.1 договору).
Договірні ціни, графіки, додаткові угоди та інші додатки до даного договору є його невід'ємною частиною тільки в разі їх підписання уповноваженими представниками замовника та підрядника (пункт 17.8 договору).
Розділом 18 сторони передбачили додатки до договору.
- додаток №1Договірна ціна яка містить вартість робіт по кожному етапу робіт (відповідно до додатку №2) (пункт 18.1 договору);
- додаток №2 - Графік виконання робіт, який встановлює етапи виконання робіт та строки виконання по кожному етапу, а також термін, у який підрядник звільняє будівельний майданчик від техніки, не використаних матеріалів, сміття (п.18.2 договору);
- додаток №3 - Акт приймання-передачі підряднику проектно-кошторисної, геодезичної документації та креслень (пункт 18.3 договору);
- додаток №4 Акт приймання-передачі підряднику будівельного майданчику (зразок) (пункт 18.4 договору);
- додаток №5 Акт приймання-передачі підряднику будівельних матеріалів (пункт 18.5 договору).
Згідно додатку №1, договірна ціна до договору складає 2 833 751,17 грн.
Звертаючись до господарського суду Київської області з позовом, позивач вказав, що 30.11.2017 ним було надіслано відповідачеві поштовим зв'язком акт виконаних робіт №13, однак відповідач ухилився від його отримання, мотивованої відмови від їх підписання позивачу не надав. У зв'язку з чим, позивач на підставі п.4 ст.882 ЦК України 15.01.2018 підписав зазначений вище акт виконаних робіт №13 в односторонньому порядку із зазначенням про відмову відповідача від підписання акту. В умовах договору, сторони погодили, що протягом 3 днів після підписання кожного акту виконаних робіт замовник (відповідач) оплачує підряднику проміжні оплати в розмірі 60% від суми такого акту (пункт 10.2.2). Позивачем було підписано 15.01.2018 акт виконаних робіт №13 на суму 15 344,0 грн. На підставі наведеного, позивач вказує, що відповідно до п.10.2.2 договору, належна до оплати відповідачем сума за виконанні роботи в розмірі 60% від суми підписаного акту виконаних робіт №13 складає 9 206,40 грн.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив про невідповідність форми акту №13 формі акту КБ-2В, яка погоджена сторонами в умовах договору та відсутність посилань на етап виконаних робіт. Крім того, вказав про відсутність підпису позивача на акті №13 на момент надсилання відповідачу (акт за листопад 2017 на послуги генератора підписаний лише 15.01.2018); здійснення відповідачем оплати 1 139 133,01 грн., в той час, як позивачем виконано, а відповідачем прийнято робіт на суму 897 263,18 грн. Також відповідач звернув увагу суду на складання інженером з технічного нагляду протягом вчинення позивачем дій щодо організації підписання акту №13, акту та службової записки про те, що під час проведення планової перевірки на будівельному майданчику була виявлена відсутність працівників ТОВ "МСБУД", відсутні необхідні побутові приміщення для тимчасового розміщення працівників та відсутня необхідна виробнича документація, яка є необхідна для проведення робіт.
Як вірно вказав суд першої інстанції, між сторонами укладений договір, який за своєю правовою природою є договором підряду.
Згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Щодо відсутності підпису позивача на акті №13 на момент надсилання відповідачу (акт за листопад 2017 на послуги генератора з боку виконавця підписаний лише 15.01.2018) колегія суддів зазначає наступне.
Так, як вірно встановлено судом першої інстанції за договором №0908 від 09.08.2017 (пункт 4.3.7) сторони погодили, що замовник зобов'язується за свій рахунок забезпечити підрядника на об'єкті електроенергією і водою в необхідній кількості для виконання робіт по даному договору робіт. В разі необхідності підрядник забезпечує себе водою та електроенергією самостійно, а замовник оплачує таке забезпечення згідно узгоджених сторонами розцінок.
Відповідно до ч.1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. (ч.4 ст. 882 ЦК України).
Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта та підписати його в односторонньому порядку, що позивачем і було вчинено.
У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що законом передбачено можливість складання Акту та підписання його підрядником в односторонньому порядку, що спрямовано на захист інтересів підрядника, якщо замовник безпідставно ухиляться від належного прийняття виконаної роботи.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
В матеріалах справи містяться докази направлення позивачем акту №13 за листопад 2017 відповідачу, зокрема: 2 копії фіскальних чеків "Укрпошти" та 2 копії описів вкладення в цінний лист. Також позивачем долучено довідку "Укрпошти" про повернення вказаного поштового відправлення за закінченням терміну зберігання.
Судом першої інстанції вірно встановлено та перевірено судом апеляційної інстанції, що позивач направив спірний акт №13 на адресу відповідача, яка відповідає даним з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23.01.2018 №1003514689).
Отже, враховуючи, що листи направлено саме на адресу, яка відповідає адресі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, але були повернуті у зв'язку з неотриманням адресатом, суд дійшов висновку, що позивач належним чином виконав свою частину зобов'язання та надав відповідачу Акт на підпис, однак відповідач ухилився від його отримання. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що недобросовісність відповідача як замовника не може бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку оплатити виконані роботи та надані послуги.
Щодо доводів скаржника невідповідності форми акту №13 формі акту КБ-2В, яка погоджена сторонами в умовах договору, колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.
Сторони в умовах договору №0809 (пункт 2.2) визначили, що договірна ціна до даного договору є твердою.
Відповідно до п.6.4.3 ДСТУ БД.1.1-1:2013 за твердої договірної ціни взаєморозрахунки проводяться на підставі виконаних робіт та їх вартості, визначеної в договірній ціні.
Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що акт форми КБ-2В відповідно до ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 є примірними.
При цьому, місцевим господарським судом вірно враховано лист Міністерства фінансів України від 10.08.2004 №31-04200-10-10/14432, відповідно до якого акт виконаних робіт повинен містити інформацію про дату, види, обсяги та вартість виконаних робіт. Дослідивши Акт №13, колегія суддів вважає його належним та допустимим доказом у даній справі, оскільки в акті №13 наявна така обов'язкова інформація як дата, види, обсяги та вартість виконаних робіт.
До того ж, як вбачається з матеріалів справи відповідачем в рамках договору №0908 вже підписувались акти, складені по формі аналогічній формі акту №13. Проте, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідачем не було надано суду доказів звернення відповідачем до позивача про невідповідність форми актів, чи відмови у підписанні акту у зв'язку з його невідповідністю погодженій формі.
Щодо відсутності посилань в акті №13 на етап виконаних робіт колегія суддів зазначає наступне.
Як вірно зазначив місцевий господарський суд, в акті виконаних робіт №13 міститься посилання на додаток №5 до договору підряду №0908 від 09.08.2017, а саме - "Договірна ціна на послуги дизельного генератора", яким сторонами окремо погоджено договірну ціну на послуги дизельного генератора. Вказаний додаток підписаний і скріплений печатками ТОВ "ВМ Групп" та ТОВ "МСБУД". Крім того, відповідач не подав суду доказів того, що він належним чином виконав свій обов'язок, передбачений пунктом 4.3.7 договору підряду, та забезпечив підрядника в листопаді 2017 року водою та електроенергією.
Крім того, на підтвердження факту надання послуг дизельного генератора в матеріалах справи міститься договір оренди обладнання №050-О/2017 від 01.09.2017 укладений між ТОВ "Далгакиран" та ТОВ "МСБУД", акт прийому-передачі №ТОВ000090 до договору оренди №050-О/2017 від 01.09.2017, акт наданих послуг №5181від 17.11.2017.
Щодо доводів скаржника про відсутність заборгованості, оскільки відповідачем сплачено суму 1 139 133,01 грн., а позивачем виконано та передано відповідачу роботи на суму 897 263,18 грн. колегія суддів зазначає наступне.
Як вірно вказав суд першої інстанції, предметом розгляду даної справи є стягнення за актом виконаних робіт №13 в рамках договору №0809 від 08.09.2017. При цьому, відповідачем, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано суду доказів сплати ним заборгованості саме по акту №13. З банківських виписок, що містяться в матеріалах справи не вбачається оплата з призначенням платежу щодо цього акту.
Відповідно до п.1.19 та п.3.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник.
Крім того, згідно додатку №1 "Договірна ціна на будівництво промислово-складського комплексу" до договору, всього за договором договірна ціна складає 2 833 751,17 грн.
Сторони, в умовах договору, погодили, що попередню оплату в розмірі 40% від суми договірної ціни замовник здійснює протягом 3 днів з дати укладення даного договору. Протягом 3 днів після підписання кожного акту виконаних робіт замовник оплачує підряднику проміжні оплати в розмірі 60% від суми такого акту (пункт10.2.1 та пункт 10.2.2 договору);
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що до початку виконання робіт замовник сплатив за договором аванс в сумі 1133500,46грн. (40% від ціни договору 2833751,17грн.).
Згідно додатку № 5 до договору підряду №0908 від 09.08.2017 "Договірна ціна на послуги дизельного генератора" договірна ціна на послуги дизельного генератора складає 15 344,00 грн. Вказаний додаток підписаний і скріплений печатками ТОВ "ВМ Групп" та ТОВ "МСБУД", а тому, як вірно дійшов висновку суд першої інстанції, 60% від 15 344,00 грн. становить 9 206,40 грн.
Щодо доводів скаржника про складення інженером з технічного нагляду протягом вчинення позивачем дій щодо організації підписання акту №13, акту та службової записки про те, що під час проведення планової перевірки на будівельному майданчику була виявлена відсутність працівників ТОВ "МСБУД", відсутні необхідні побутові приміщення для тимчасового розміщення працівників та відсутня необхідна виробнича документація, яка є необхідна для проведення робіт, колегія суддів зазначає наступне.
Так, як на доказ направлення листа від 08.12.2017 та претензії від 25.10.2017 відповідач посилається на фіскальні чеки "Укрпошти" та опис вкладення в цінний лист, копії яких містяться в матеріалах справи. Однак, з вказаного опису вкладення в цінний лист, не можна встановити, який саме лист відповідач скеровував позивачу, оскільки опис вкладення в графі найменування вкладення зазначено "лист" без жодних реквізитів такого.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що предметом розгляду даного спору є заборгованість саме за актом №13 щодо послуг дизельного генератора, разом з тим, лист від 08.12.2017 та претензія від 25.10.2017 за їх змістом не стосується Акту №13 та надання у листопаді послуг Дизельгенератора. Долучена копія службової записки також не стосується акту №13 та датується груднем, в той час як акт №13 складено за листопад 2017.
Посилання скаржника на те, що відповідач звертався до позивача з претензіями про прострочення виконання робіт, колегія суддів апеляційного господарського суду не приймає до уваги, оскільки, пунктом 13.2 договору за прострочення виконання робіт сторонами передбачено пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а не притримання оплати по Актам. При цьому, дослідження факту прострочення виконання робіт не є предметом розгляду та дослідження у даній справі.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Групп" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МСБУД" 9206,40 грн. заборгованості.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції ТОВ "ВМ Групп" не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Київської області від 02.04.2018, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "ВМ Групп" слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Київської області від 02.04.2018 залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Групп" на рішення господарського суду Київської області від 02.04.2018 у справі № 911/138/18 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 02.04.2018 у справі № 911/138/18 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на товариство з обмеженою відповідальністю "ВМ Групп".
4. Матеріали справи № 911/138/18 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги з урахування приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді К.В. Тарасенко
І.А. Іоннікова
Дата складання повного тексту постанови 19.06.2018 року