пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72
е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua
19.06.2018 справа № 908/2390/17
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів: при секретарі судового засідання: за участю представників: від позивача: від відповідача:Зубченко І.В., Радіонова О.О., Стойка О.В. Голембо І.В. Остапенко В.М., довіреність №14-162 від 28.09.2017р. не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ
на рішення господарського суду Запорізької області
від06.03.2018р. (повний текст підписано 16.03.2018р.)
у справі№908/2390/17 (суддя Дроздова С.С.)
за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ
до Орендного виробничого управління житлово-комунального господарства, м.Вільнянськ Запорізької області
простягнення 22873,57грн.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ, позивач, звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Орендного виробничого управління житлово-комунального господарства, м.Вільнянськ Запорізької області про стягнення 22873,57грн., які складаються з пені в розмірі 8918,02грн., 3% річних у сумі 1647,74грн. та 12307,81грн. інфляційних. Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №472/14-ТЕ-13 від 22.11.2013р. в частині здійснення своєчасних розрахунків за поставлений природний газ.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.03.2018р. (повний текст підписано 16.03.2018р.) у справі №908/2390/17 у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі. Місцевий господарський суд зазначив, що у період, за який позивачем нараховано пеню, діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, що, з огляду на приписи Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», виключає підстави для нарахування та стягнення пені. Господарський суд Запорізької області також дійшов висновку, що остаточний розрахунок за поставлений природний газ за договором купівлі-продажу природного газу №472/14-ТЕ-13 від 22.11.2013р. було здійснено у порядку та в строки, передбачені у договорі №923/30 від 28.10.2014р. про організацію взаєморозрахунків, з огляду на що відсутнє прострочення виконання грошового зобов'язання та, відповідно, правові підстави для застосування наслідків порушення грошового зобов'язання.
Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3% річних у сумі 1647,74грн., інфляційних у сумі 12307,81грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" щодо стягнення 3% річних та інфляційних у названих сумах задовольнити.
Підставами для скасування рішення апелянт зазначає порушення місцевим господарським судом норм матеріального права. За твердженнями позивача, судом першої інстанції не враховано, що заявлені позивачем до стягнення суми нараховані виключно на борг, що був сплачений відповідачем власними коштами з порушенням порядку, встановленого договором купівлі-продажу природного газу №472/14-ТЕ-13 від 22.11.2013р. На переконання апелянта, сплата відповідачем суми за договором про організацію взаєморозрахунків та на виконання спільних протокольних рішень не звільняє його від відповідальності за порушення строків оплати боргу у тій частині, яка була погашена за рахунок власних коштів підприємства на підставі договору купівлі-продажу.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи від 16.04.2018р. сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Зубченко І.В., судді Попков Д.О., Радіонова О.О.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Запорізької області від 06.03.2018р. (повний текст підписано 16.03.2018р.) у справі №908/2390/17 та зобов'язано відповідача до 14.05.2018р. включно надати до суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання скаржнику.
На поштову адресу суду від Орендного виробничого управління житлово-комунального господарства надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого відповідач зазначає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, а рішення суду - законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення скарги без задоволення, а рішення - без змін. Відповідач у відзиві наголошує, що укладеним договором про організацію взаєморозрахунків та подальшою оплатою відповідачем заборгованості за рахунок коштів субвенції з державного бюджету сторони припинили зобов'язання по сплаті коштів за договором купівлі-продажу. Прострочення оплати на умовах укладеного договору про організацію взаєморозрахунків відповідачем не допущено, а розрахунки за поставлений природний газ відбулися у порядку та строки, передбачені вказаним договором, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для застосування наслідків порушення грошового зобов'язання. Крім того, відповідач звертає увагу, що згідно приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка, не застосовуються індекс інфляції, 3% річних.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 10.05.2018р. призначено розгляд справи на 29.05.2018р.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді - члена колегії Попкова Д.О. на дату слухання справи, з метою дотримання передбаченого законом строку розгляду апеляційної скарги, на підставі розпорядження керівника апарату суду, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 29.05.2018р. сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий (суддя-доповідач) Зубченко І.В., судді Радіонова О.О., Стойка О.В.
У судове засідання 29.05.2018р. представники сторін не з'явилися. Представник відповідача про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Керуючись приписами п.11 ст.270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з огляду на неявку в судове засідання представника Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та відсутність у матеріалах справи поштового повідомлення про вручення останньому ухвали про призначення справи до розгляду, судова колегія дійшла висновку про відкладення розгляду справи на 19.06.2018р.
Представник позивача у судовому засіданні 19.06.2018р. підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені. Представник Орендного виробничого управління житлово-комунального господарства у судове засідання повторно не з'явився, разом з тим направив клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача. Приймаючи до уваги, що позиція відповідача викладена у відзиві на апеляційну скаргу, задовольняючи клопотання останнього про розгляд справи за відсутності повноважного представника, враховуючи визнання явки представників сторін у судове засідання необов'язковою та достатність наявних матеріалів справи, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу по суті без присутності представника відповідача.
Відповідно до ст.269 ГПК України дискреційні повноваження суду апеляційної інстанції щодо обсягів перегляду справ обмежуються доводами та вимогами апеляційної скарги (ч.1). Виключення з цього правила можливе лише у разі, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4).
Відповідно до ст.ст.222, 223 ГПК України та п.17.7 Перехідних положень ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації, складено протокол.
У судовому засіданні 19.06.2018р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах перегляду справи, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та не оспорюється сторонами, 22.11.2013р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - продавець) та Орендним виробничим управлінням житлово-комунального господарства (далі - покупець) був укладений договір купівлі - продажу природного газу №472/14-ТЕ-13 (далі - договір), за умовами п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014р. природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.
Згідно з пунктом 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п.7.2, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору, він зобов'язується сплатити продавцю, крім заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
За твердженнями позивача, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у період січень-грудень 2014р. передало у власність Орендного виробничого управління житлово-комунального господарства природний газ на загальну суму 1168834,12грн. Разом з тим, судова колегія зауважує, що до матеріалів справи не надано акту приймання-передачі природного газу за листопад 2014р. Проте, відповідач не заперечує факт поставки газу, а на момент подачі позову весь обсяг поставленого у 2014р. природного газу відповідачем оплачений.
Несвоєчасне здійснення покупцем оплати за переданий газ стало підставою звернення продавця з позовом до суду за захистом порушеного права.
Донецький апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Беручи до уваги правову природу укладеного договору №472/14-ТЕ-13 від 22.11.2013р., кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу.
Сутність заявлених позовних вимог полягає у спонуканні відповідача до сплати нарахованих відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) на суму несвоєчасно виконаних грошових зобов'язань 3% річних та інфляційних, а також пені, стягнення якої передбачено п.7.2 договору №472/14-ТЕ-13 від 22.11.2013р.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Наявна в матеріалах справи довідка "Операції по Договору №472/14-ТЕ-13, Підприємство «Орендне ВУ ЖКГ м.Вільнянськ", з 01-01-2014 по 31-12-2015, валюта Гривня України» свідчить про порушення відповідачем умов договору №472/14-ТЕ-13 від 22.11.2013р. в частині здійснення своєчасної оплати за переданий в 2014р. газ.
За змістом ст.ст.549, 611, 625 ЦК України та ст.ст.216-218 ГК України наслідком прострочення виконання грошового зобов'язання є право кредитора вимагати, зокрема, нарахованих впродовж періоду прострочення грошового зобов'язання 3% річних та інфляційних, а також пені, передбаченої п.7.2 договору купівлі-продажу природного газу №472/14-ТЕ-13 від 22.11.2013р.
Разом з тим, як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.06.2004р. порушено провадження у справі №21/124 про банкрутство Орендного виробничого управління житлово-комунального господарства, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів діяв з 16.06.2004р. по 17.12.2015р. до прийняття господарським судом Запорізької області ухвали по справі №21/124-19/42/09-21/34/09-5009/2589/12 про затвердження звіту керуючого санацією та припинення провадження у справі.
Як вбачається з розрахунку позовних вимог, позивач нараховує за зобов'язаннями січня - березня 2014р. пеню в сумі 8918,02грн. за загальний період з 15.02.2014р. по 13.10.2014р., інфляційні в розмірі 12307,81грн. за загальний період з 15.02.2014р. по 30.11.2014р., а також 3% річних в сумі 1647,74грн. за період з 15.02.2014р. по 01.12.2014р. Таким чином, мораторій на задоволення вимог кредиторів діяв у період, за який Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" нараховано пеню, 3% річних та інфляційні.
Місцевий господарський суд враховуючи, що у період з січня по грудень 2014р., за який позивачем здійснено нарахування, діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, з огляду на приписи Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для нарахування та стягнення пені. Разом з тим, на переконання судової колегії, наявність зазначених обставин, разом з іншим, виключає наявність правових підстав для нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних з огляду на наступне.
Відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) (у редакції, що діяла на час порушення провадження у справі про банкрутство) Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" має статус поточного кредитора по відношенню до боржника - відповідача у даній справі, виходячи з того, що суми пені, 3% річних та інфляційних нараховані позивачем за невиконання зобов'язань, які виникли після порушення справи про банкрутство відповідача.
Статтею 1 Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Згідно Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема:
не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування пені, 3% річних та інфляційних протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань, 3% річних та інфляційні не нараховуються в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення, у тому числі за невиконання поточних грошових зобов'язань.
Тобто, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання пеня, 3% річних та інфляційні не нараховуються.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 22.07.2015р. у справі №908/5265/14, постановах Верховного Суду України від 01.10.2013р. у справі №28/5005/3240/2012, від 12.03.2013р. у справі №29/5005/16170/2011.
Крім того, господарським судом Запорізької області встановлено, що наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України від 03.02.2009р. N55/57/43 затверджено "Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію" (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.04.2009р. за N342/16358).
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014р. №30 затверджений "Порядок та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування".
Відповідно до Порядку від 29.01.2014р., субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - заборгованість), у тому числі на компенсацію різниці в тарифах на виробництво теплової енергії для населення на теплогенеруючих установках (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій і атомних електростанцій) з використанням будь-яких видів палива та енергії, крім природного газу (далі - компенсація), за рахунок джерел, зазначених у пунктах 14-17 і 20 статті 11, пункті 5 статті 12, пункті 10 статті 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", згідно з розподілом, наведеним у додатку 1.
Підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків), у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за придбану/реалізовану на оптовому ринку електричну енергію та відступлення прав вимоги щодо заборгованості за природний газ на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору.
28.10.2014р. між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Департаментом фінансів Запорізької облдержадміністрації, Управлінням фінансів Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, Виконавчим комітетом Вільнянської міської ради Вільнянського району Запорізької області, Орендним виробничим управлінням житлово-комунального господарства м.Вільнянськ Запорізька область та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" було укладено договір №923/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункт 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет на 2014 рік").
Відповідно до п.1 вказаного договору, предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014р. №30.
За умовами п.8 договору сторона п'ята - Орендне виробниче управління житлово-комунального господарства, м.Вільнянськ перераховує на рахунок останньої сторони - Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" кошти в сумі 175714,06грн., в т.ч ПДВ 29285,68грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором №472/14-ТЕ-13 від 22.11.2013р.
Згідно з п.10 договору, сторони у графі платіжного доручення "Призначення платежу" додатково зазначають "пункт 2 стаття 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", дату і номер договору.
Умовами договору про організацію взаєморозрахунків сторони узгодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Відповідно до п.16 договору сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.
На виконання п.8 договору №923/30 від 28.10.2014р. Орендним виробничим управлінням житлово-комунального господарства перераховано на рахунок Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" заборгованість за природний газ за договором купівлі - продажу природного газу №472/14-ТЕ-13 від 22.11.2013р.
На підставі викладених обставин господарський суд Запорізької області дійшов наступних висновків: укладеним договором про організацію взаєморозрахунків №923/30 від 28.10.2014р. і подальшою оплатою Орендним виробничим управлінням житлово-комунального господарства на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" за рахунок коштів субвенції з державного бюджету для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором №472/14-ТЕ-13 від 22.11.2013р. позивач та відповідач припинили зобов'язання по сплаті коштів за договором купівлі-продажу природного газу №472/14-ТЕ-13 від 22.11.2013р.; уклавши договір про організацію взаєморозрахунків №923/30 від 28.10.2014р., сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений позивачем у спірний період, за договором купівлі - продажу природного газу №472/14-ТЕ-13 від 22.11.2013р.
Зважаючи на встановлені судом обставини щодо проведення остаточного розрахунку за поставлений природний газ за договором купівлі-продажу природного газу №472/14-ТЕ-13 від 22.11.2013р. на суму 1168834,12грн. у порядку та строки, передбачені у договорі №923/30 від 28.10.2014р. про організацію взаєморозрахунків, господарський суд Запорізької області дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України та умовами договору, а саме стягнення пені, 3% річних та інфляційних.
Проте, судова колегія частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Дійсно, підписавши договір про організацію взаєморозрахунків №923/30 від 28.10.2014р., сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений позивачем за договором купівлі - продажу природного газу №472/14-ТЕ-13 від 22.11.2013р. Позивач у такий спосіб вияв своє бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку і тим самим погодився зі зміною порядку та строків проведення розрахунків за поставлений ним газ. Отже, для застосування санкцій, передбачених умовами договору купівлі-продажу природного газу та наслідків за порушення грошового зобов'язання, встановлених ч.2 ст.625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 09.09.2014р. у справі №5011-35/1533-2012-19/522-2012, від 07.10.2015р. у справі №924/406/14, у постановах Верховного Суду від 13.03.2018р. у справі №926/33/17, від 04.05.2018р. у справі №924/590/16.
Разом з тим, як вбачається з розрахунку та наголошує позивач, останнім заявлено інфляційні, 3% річних та пеню, нараховані на суми заборгованості, що була сплачена відповідачем власними коштами. На переконання судової колегії, позивач не позбавлений права нараховувати на суму основного боргу, що не була предметом регулювання за договором про організацію розрахунків, пеню, 3% річних та інфляційні, якщо така оплата була здійснена відповідачем з простроченням.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018р. у справі №904/1858/16, від 14.03.2018р. у справі №910/9806/16.
Таким чином, слушними є зауваження апелянта про те, що судом першої інстанції не враховано, що заявлені позивачем до стягнення суми нараховані виключно на борг, що був сплачений відповідачем власними коштами з порушенням порядку, встановленого договором купівлі-продажу природного газу №472/14-ТЕ-13 від 22.11.2013р., а сплата відповідачем суми за договором про організацію взаєморозрахунків не звільняє його від відповідальності за порушення строків оплати боргу у тій частині, яка була погашена за рахунок власних коштів підприємства на підставі договору купівлі-продажу.
Проте, з огляду на викладені вище висновки суду апеляційної інстанції про те, що норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлюють загальну заборону на нарахування пені, 3% річних та інфляційних протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, Донецький апеляційний господарський суд погоджується з висновками господарського суду Запорізької області про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
За таких обставин апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, що за змістом ст.129 ГПК України має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 06.03.2018р. (повний текст підписано 16.03.2018р.) у справі №908/2390/17 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 06.03.2018р. (повний текст підписано 16.03.2018р.) у справі №908/2390/17 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.
У судовому засіданні 19.06.2018р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 25.06.2018р.
Головуючий суддя І.В. Зубченко
Судді О.О. Радіонова
О.В. Стойка
Надруковано 5 примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - ГСЗО