14.06.2018 року м.Дніпро Справа № 904/10567/17
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Білецької Л.М., Пархоменко Н.В.,
секретар судового засідання: Крицька Я.Б.
представники сторін:
від позивача: Логвінов С.С., ордер серія ДП №193/000016 від 21.05.2018 року, адвокат;
від відповідача: Шестіріков А.В., ордер серія ДП №180/000012 від 19.03.2018 року, адвокат;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомтяжмаш" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2018 року (повний тест рішення складено 26.02.2018 року) у справі № 904/10567/17 та на додаткове рішення від 28.02.2018 року у даній справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання "Мінерали України", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомтяжмаш", м. Дніпро
про стягнення 140 264,48 грн.,-
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2018 року у справі №904/10567/17 заяву про зменшення позовних вимог задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомтяжмаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання "Мінерали України" 55 000,00 грн. основного боргу, 687,50 грн. пені, 169,36 грн. судового збору.
Повернуто на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" Товариству з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання "Мінерали України" надмірно сплачений судовий збір в розмірі 503,93 грн., перерахований згідно платіжного доручення № 522 від 19.12.2017 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 904/10567/17.
В решті заяви про зменшення позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивовано порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг № 17/2017 від 04.07.2017 року та Додаткової угоди до цього договору 27.07.2017 року в частині виконання робіт на загальну суму передоплати 55 000,00 грн.
Суд зазначив на право позивача повернути суму передоплати відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, а стягнення пені мотивував положеннями п.5.3 договору та приписами ст.549 Цивільного кодексу України, ст.231 Господарського кодексу України.
Відмовляючи в задоволенні вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних, суд зазначив на те, що вказані суми підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, яке у відповідача перед позивачем відсутнє.
Додатковим рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2018 року стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомтяжмаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання "Мінерали України" 20 000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Додаткове рішення мотивовано обґрунтованістю та співмірністю понесених позивачем витрат на правову допомогу та наданим адвокатом позивача послугам, наявністю доказів сплати вказаної суми.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне дослідження судом доказів по справі, порушення норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що:
- 07.07.2017 року позивач сплатив на рахунок відповідача 150 000, 00 грн. згідно Договору про надання послуг № 17/2017 від 04.07.2017 року та підписаної сторонами Специфікації №1;
- 24.07.2017 року сторонами погоджено про зміну Специфікації №1 щодо вартості послуг;
- 27.07.2017 року було укладено Додаткову Угоду до Договору про надання послуг №17/2017 від 04.07.2017 року, а саме змінено вартість послуг на 55 000 , 00 грн.;
- 24.07.2017 року відповідач повернув позивачу зайво перераховані кошти в розмірі 95 000,00 грн.;
- погоджені в договорі роботи були виконані для позивача залученою відповідачем особою - Фізичною особою-підприємцем Білошапка В.В., однак на дану обставину суд першої інстанції, як зазначає апелянт, увагу не звернув;
- представники позивача обмежували відповідача в можливості виконати роботи у погоджений сторонами 30-денний термін, не дозволяли доступ до об'єкта ремонту.
Також скаржник зазначає на необгрунтовану відмову суду у задоволенні його клопотання про призначення судової експертизи, якою він би міг підтвердити факт виконання передбачених договором робіт.
Просить суд задовольнити подану апеляційну скаргу, скасувати оскаржуване рішення, в задоволенні позову відмовити, а також скасувати додаткове рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2018 року, оскільки вважає суму гонорару за надання адвокатських послуг надто завищеною.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні заперечував проти доводів скаржника. Просив залишити оскаржуване судове рішення без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Під час розгляду апеляційної скарги представником апелянта було подано клопотання про проведення у даній справі судової експертизи, висновком якої відповідач міг би підтвердити факт виконання робіт.
Колегія суддів відхилила зазначене клопотання з огляду на положення ст.99 Господарського процесуального кодексу України, відсутності необхідності у застосуванні спеціальних знань для вирішенні даного спору.
Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України факт виконання робіт відповідачем має доводитися не висновком експерта, а передбаченими положеннями укладеного сторонами договору доказами.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, позов слід задовольнити частково, додаткове рішення суду скасувати, вимоги про стягнення витрат на правову допомогу задовольнити частково виходячи з наступного:
З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання "Мінерали України" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та заяви про уточнення позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомтяжмаш" (далі - відповідач) про стягнення 58 452,56 грн., з яких: 55 000,00 грн. - основного боргу, 687,50 грн. пені, 565,06 грн. - 3 % річних, 2200,00 грн. - інфляційних втрат, витрат по сплаті судового збору та витрат на правову допомогу в сумі 20 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконання відповідачем договірних зобов'язань в частині порушення строків виконання робіт.
З матеріалів справи вбачається, що 04.07.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання "Мінерали України" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Підйомтяжмаш" (виконавець) укладений Договір про надання послуг № 17/2017 (далі - Договір), за умов п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання - ремонт козлового крана та підкранової колії (а.с.27-29).
Відповідно до п. 1.2. Договору виконавець зобов'язується виконати ремонт козлового крану та підкранової колії, надалі - послуга, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги на умовах цього Договору.
Згідно п. 1.3. Договору кількість, асортимент, розміри та ціна (вартість) послуг, узгоджується сторонами у додатках (Специфікаціях) до цього Договору.
Пунктом 2.1. Договору визначено, що виконавець зобов'язується надати послуги замовнику строком вказаним у Специфікаціях.
Згідно п.2.2 Договору факт надання послуг оформляється сторонами шляхом підписання актів виконаних робіт.
Пунктом 2.4 Договору передбачено, що при необхідності Виконавець має право залучити до виконання окремих видів робіт інші спеціалізовані організації та укласти з ними договори.
Згідно п. 3 Специфікації № 1 від 04.07.2017 року до Договору № 17/2017 від 04.07.2017 року виконавець зобов'язується надати послуги замовнику протягом 30 тридцяти робочих днів з моменту отримання виконавцем передоплати на послуги, також виконавець має право дострокового виконання послуг (а.с.30-31).
Загальна вартість передбачених Специфікацією №1 від 04.07.2017 року робіт складає 225 000,00 грн.
На виконання умов Договору та Специфікацій № 1 до Договору позивачем сплачено відповідачу передоплату на загальну суму 150 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 77 від 07.07.2017 року (а.с. 25).
27.07.2017 року між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору про надання послуг № 17/2017 від 04.07.2017 року, відповідно до якої змінено загальну вартість послуг за Специфікацією №1 та порядок їх оплати:
Згідно нової редакції п. 1. Специфікації № 1 до Договору загальна вартість послуг за цією Специфікацією становить 55 000,00 грн.
24.07.2017 року відповідач повернув позивачу зайво перераховані кошти у розмірі 95 000,00 грн. і даний факт сторони не заперечують (а.с. 26).
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно вимог ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено умовами Договору про надання послуг, належним доказом виконання робіт є підписаний сторонами акт виконаних робіт.
Судом першої інстанції встановлено, апелянтом не спростовано, що такий акт сторонами не складався, не підписувався.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони у справі. Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору. З власної ініціативи.
Згідно вимог ст.ст.76-79 Господарського процесуального кодексу України докази повинні бути допустимими, належними і достатніми, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Оскільки позивач стверджував про невиконання відповідачем умов договору, докази на спростування цього висновку відповідач не надав, на вимогу позивача попередню оплату в сумі 55 000,00 грн. не повернув, висновок суду про порушення ТОВ "Підйомтяжмаш" вимог діючого законодавства, умов укладеного сторонами договору та про необхідність стягнення вказаної суми є правомірним.
Доводи апелянта про виконання залученою ним особою на користь позивача передбачених Специфікацією №1 робіт колегією суддів не приймаються, оскільки належними та допустимими доказами даний факт не підтверджено. Натомість, позивачем до матеріалів справи надано договір з ФОП Білошапка В.В. №1/2017 від 27.07.2017 року про виконання обсягу робіт, який було передбачено Специфікацією №1 до договору про надання послуг між позивачем та відповідачем (а.с.109-111).
Щодо розміру стягнутої суми, доводів скаржника про безпідставне включення позивачем до передоплати вартості придбаних для виконання умов договору матеріалів, колегія суддів зазначає наступне:
Як зазначено вище, як передоплату для виконання передбачених договором робіт позивач перерахував 150 000, 00 грн. 95 000,00 грн. було повернуто відповідачем добровільно. Різниця складає саме стягнуту судом, зазначену позивачем суму. Отже доводи апелянта необґрунтовані.
Не знайшли підтвердження відповідними доказами і посилання скаржника на перешкоди йому зі сторони позивача у належному виконанні умов договору, фізичної неможливості виконати передбачені роботи у погоджений 30 денний термін з дня отримання передоплати.
Згідно п.5.1 Договору про надання послуг №17/2017 від 04.07.2017 року за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та Договором.
Згідно п.5.2 Договору у випадку порушення Виконавцем з його вини строків виконання робіт, Виконавець сплачує пеню в розмірі 0,01% від вартості договору за кожний день прострочення.
Колегією суддів перевірено проведений позивачем розрахунок пені, визнано його правильним.
Отже, суд вірно застосував до правовідносин сторін норми матеріального права,, надав належну оцінку доказам і правомірно стягнув передоплату та пеню на користь позивача.
Також колегія суддів поділяє висновок оскаржуваного судового рішення щодо відмови в стягненні 3% річних та інфляційних з огляду на положення ст.625 Цивільного кодексу України та відсутність грошового зобов'язання відповідача перед позивачем.
Однак рішення суду слід скасувати з підстав порушення судом норм процесуального права.
Так, відповідно до п.п.5 п.3 ст.277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції і ухвалення нового судового рішення, якщо судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні.
У даній справі оскаржуване рішення суддею Рудовською І.А. не підписано, що є безумовною підставою для його скасування.
Щодо додаткового рішення суду від 28.02.2018 року, то колегія суддів вважає за необхідне його також скасувати та задовольнити вимоги позивача щодо стягнення на його користь витрат на правову допомогу частково, в розмірі 10 000, 00 грн. При цьому колегія суддів виходить з наступного:
Як свідчать матеріали справи, у зв'язку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, останній звернувся до адвоката ОСОБА_1 з метою надання позивачу юридичних послуг з приводу захисту інтересів в господарському суді Дніпропетровської області у справі № 904/10567/17 (а.с. 36).
Позивачем в обґрунтування понесення ним витрат на оплату послуг адвоката надано Договір про надання юридичних послуг № 01/12-17 від 01.12.2017 року, квитанцію № 24 від 01.12.2017 року на суму 20 000,00 грн. (а.с. 36, 103).
Згідно із ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Враховуючи ціну позову 55 000, 00 грн., витрати на правову допомогу, понесені позивачем - 20 000,00 грн., колегія суддів вважає, що повне стягнення витрат є неспіврозмірним. Правомірно задовольнити вимоги щодо такої компенсації частково, в сумі 10 000,00 грн.
Колегія суддів, дійшла висновку також і про те, що при задоволенні апеляційної скарги частково і скасуванні оскаржуваного рішення, витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на апелянта.
Так, відповідно до п.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
У даній справі неправомірність дій відповідача доведена.
Керуючись викладеним, ст. ст. 269, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2018 року та додаткове рішення від 28.02.2018 року у справі №904/10567/17 скасувати.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомтяжмаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання "Мінерали України" 55 000,00 грн. передоплати, 687,50 грн. пені, 169,36 грн. судового збору, 10 000,00 грн. витрат на правову допомогу.
В іншій частині позову відмовити.
Витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Підйомтяжмаш".
Виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд
Суддя: Л.М. Білецька
Суддя: Н.В. Пархоменко
Підписано в повному обсязі 23.06.2018 року.