Справа № 2-4563-09
25 грудня 2009 року Дзержинський міський суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Челюбєєва Є.В.,
при секретарі Троїцькій Т.І.,
з участю:
позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дзержинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дзержинської міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, -
Позивач в вересні 2009 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на житловий будинок зі всіма надвірними спорудами, що збудовані самочинно на земельній ділянці по вул. Стаханівська, 196 в с. Новгородське м. Дзержинська Донецької області.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що в листопаді 1976 року його мати спадкувала по закону від своєї матері ОСОБА_2, тобто його баби житловий будинок зі всіма надвірними спорудами по вул. Стаханівська, 196 в с. Новгородське м. Дзержинська Донецької області.
За життя його бабі було виділено земельну ділянку розміром під забудову нового житлового будинку № 142 по вул. Стаханівська в с. Новгородське м. Дзержинська Донецької області. Набувши достатніх правових підстав бабою на відведеній їй земельній ділянці було збудовано житловий будинок та кілька надвірних споруд, необхідних для обслуговування житлового будинку та ведення домашнього господарства. Збудовані споруди в квітні 1969 року були належним чином введені в експлуатацію і зареєстровані в БТІ м. Дзержинська. Більш того, на час введення зазначеного будинку в експлуатацію змінився номер житлового будинку з «142» на «196».
14 березня 2009 року його мати ОСОБА_3 померла. Після її смерті відкрилася спадщина на належний їй житловий будинок за вказаною адресою. У встановлений законодавством строк для отримання права на спадщину ніхто зі спадкоємців не звернувся і він у відповідності до норм чинного законодавства фактично прийняв спадщину від померлої матері, як спадкоємець за законом першої черги. З цих підстав, він із відповідною заявою про право на спадщину звернувся до Дзержинської державної нотаріальної контори. Однак, при оформленні спадщини виявилось, що за своє життя його баба і мати збудували ще кілька господарських споруд - сені під літерою «а1», гараж під літерою «Ж», сараї під літерами «И», «С» без належним чином затвердженого проекту і не ввіли їх у встановленому порядку в експлуатацію і тому вони вважаються нерухомим майном, що збудовано самочинно.
Визнання права власності на житловий будинок зі всіма надвірними спорудами, що збудовані на земельній ділянці по вул. Стаханівська, 196 в с. Новгородське м. Дзержинська Донецької області необхідно позивачу для прийняття спадщини від матері ОСОБА_3, померлої 14 березня 2009 року.
Позивач у судовому засіданні заявлені вимоги підтримала в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надавши суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутності, заявлені вимоги визнає повністю, проти їх задоволення не заперечує.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. ст. 1268, 1269 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Судом встановлено, що 14 березня 2009 року померла ОСОБА_3 (а.с. 8). Відповідно до свідоцтва про народження померла є матір'ю позивача (а.с. 7). За життя, мати позивача спадкувала від своєї матері, тобто баби позивача спадкувала житловий будинок зі всіма надвірними спорудами по вул. Стаханівська, 196 в с. Новгородське м. Дзержинська Донецької області. Даний факт, крім пояснень позивача, підтверджено свідоцтвом про право на спадщину за законом від 29.08.1977 року і того ж дня зареєстрованого в Бюро технічної інвентаризації м. Дзержинська (а.с. 9).
Бабі позивача була виділена земельна ділянка під забудову нового житлового будинку № 142 по вул. Стаханівська в с. Новгородське м. Дзержинська (а.с. 29).
Набувши достатніх правових прав баба позивача на відведеній їй земельній ділянці збудувала житловий будинок та кілька надвірних споруд необхідних для обслуговування будинку і ведення домашнього господарства
Після закінчення будівництва новозбудовані споруди на підставі ОСОБА_2 про закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуальної домобудівлі від 11 квітня 1969 року були введені в експлуатацію (а.с. 27) .
Крім того, на час введення зазначеного будинку в експлуатацію змінився номер домобудівлі з «142» на «196» .
Наряду з цим встановлено, що за своє життя баба позивача і його мати збудували ще кілька господарських споруд без належним чином затвердженого проекту і не ввіли їх у встановленому порядку в експлуатацію і тому вони вважаються нерухомим майном, що збудовано самочинно, що підтверджено довідкою з Дзержинського бюро технічної інвентаризації від 28.07.2009 року, технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок, оформлений на ім'я ОСОБА_3, тобто матері позивача (а.с. 10-14).
В судовому засіданні також встановлено, що позивач є єдиним спадкоємцем за законом першої черги померлої ОСОБА_3 У відповідності до Витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи) для отримання права на спадщину після смерті ОСОБА_3 ніхто, крім сина, позивача по справі, не звертався, спадкова справа не заводилась (а.с. 24-26) .
За таких обставин та враховуючи, що судом не встановлено, що позивач відмовлявся від спадщини, а навпаки ним зроблені заходи щодо прийняття спадщини, суд вважає, що позивач фактично прийняв спадщину за законом.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до приписів ст. 375 ЦК України правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються ст. 376 цього Кодексу.
Частиною другою цієї норми визначено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. А в частині п'ятій цієї норми зазначено, що за вимогою власника земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Враховуючи діючі положення законодавства щодо самочинного будівництва, фактичні обставини справи, а також, той факт, що судом не встановлено порушень будь - чиїх прав та інтересів самовільним будівництвом, суд приходить до висновку, що за таких умов можливо визнання права власності на житловий будинок зі всіма надвірними спорудами.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Виходячи із цього принципу, суд не може за власною ініціативою збирати докази або робити інші процесуальні дії, направлені на збирання доказів, а лише оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги доведеними, тому підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, ст.ст. 328, 375, 376, 1261, 1268, 1269 ЦК України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок зі всіма надвірними спорудами, які розташовані на земельній ділянці по вул. Стаханівська, 196 в с. Новгородське м. Дзержинська Донецької області, що залишилися від ОСОБА_3, померлої 14 березня 2009 року.
Рішення суду вступає в законну силу після спливу строку на його апеляційне оскарження.
На рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Дзержинський міський суд заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Донецької області через Дзержинський міський суд протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.
Суддя