Справа № 815/2466/18
25 червня 2018 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (67704, АДРЕСА_1) до Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Єврейська, 28) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського об'єднанного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить суд:
- Визнати протиправним та скасувати рішення Білгород-Дністровського об'єднаного Управління пенсійного фонду України Одеської області про відмову у поновлені нарахування, виплати та призначення пенсії по інвалідності, викладеному у Рішенні №2/н Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області від 18 січня 2018 року про утримання надміру виплачених сум пенсій та листі Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області №673/03 від 25.01.2018 року;
- Зобов'язати Білгород-Дністровське об'єднане Управління пенсійного фонду України Одеської області зарахувати до стажу, що дає право на призначення пенсії по інвалідності період роботи з 10.10.1994 р. по 01.02.1999 року в МП «Мекон», СП «Мекон», ТОВ Фірма «Мекон» на посаді охоронця, начальника охорони, оператора машинного обладнання та призначити пенсію за інвалідністю відповідно до статті 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне - страхування» з 17 липня 2017 року;
- Зобов'язати Білгород-Дністровське об'єднане Управління пенсійного фонду України Одеської області поновити з 17 липня 2017 року нарахування та виплату призначеної пенсії за інвалідністю в розмірах відповідно до чинного законодавства та провести відповідний перерахунок та виплату пенсії.
В обґрунтування позовних вимог Позивачем зазначено (а.с. 4-11), що 18 січня 2018 року Білгород-Дністровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області прийняло рішення №2/н про утримання з Позивача надміру виплачених сум пенсій.
25 січня 2018 року управлінням пенсійного фонду Позивачу поштою направлено листа за №673/03 з вказаним рішенням та вимогу про повернення отриманих Позивачем сум.
Своє рішення відповідач мотивував тим, що Актом зустрічної перевірки № 9958 від 15.12.2017 р. встановлено, що підтвердити факт роботи за вищезазначений період немає можливості в зв'язку з тим, що на підприємстві не збереглися документи. На підставі отриманого акту пенсійну справу було приведено у відповідність та з стажу роботи вилучено період з 10.10.1994 по 01.02.1999, в результаті чого страховий стаж становить 08 років 03 місяці 14 днів.
Позивач вважає зазначене рішення протиправним та таким, що належить до скасування.
Ухвалою від 29.05.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. З урахуванням положень ст. 263 КАС України, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
13.06.2018 року від Відповідача надійшов відзив на позов (а.с. 65-67), в обґрунтування якого зазначено, що на підставі наданих документів згідно з протоколом №3080 від 12.09.2017 управлінням було призначено ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з 17.07.2017 року в розмірі 1312 грн. Згідно наданих документів стаж роботи позивача становив 12 років 07 місяців 06 днів (стаж враховано по 31.12.2016). Згідно трудової книжки до стажу роботи було враховано період роботи з 10.10.1994 по 01.02.1999 на підприємстві «Мекон».
Однак, у зв'язку з тим, що у трудовій книжці записи були виконані однією рукою та виникли сумніви щодо їх достовірності, головним спеціалістом відділу контрольно-перевірочної роботи №4 управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області проведено перевірку факту роботи ОСОБА_1 за період роботи з 10.10.1994 по 01.02.1999 у МП «Мекон». В ході перевірки встановлено, що у МП «Мекон» не збереглися накази про прийняття та звільнення, особиста картка ф. Т2, книги або особові рахунки по нарахуванню заробітної плати ОСОБА_1 Про результати вищевказаної перевірки складено акт №9958 від 15.12.2017 року. На підставі отриманого акту, у зв'язку з непідтвердженням страхового стажу первинними документами, зі стажу роботи ОСОБА_1 виключено період роботи у МП «Мекон» з 10.10.1994 по 01.02.1999 року, в результаті чого страховий стаж змінився та становить 08 років 03 місяці 14 дні.
На підставі викладеного, позивач не мав право на отримання пенсії по інвалідності у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. У зв'язку з цим, управлінням винесено Рішення про утримання надміру виплачених сум пенсії №2/н від 18.01.2018 року.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлене наступне.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в управлінні як отримувач пенсії по інвалідності ІІІ групи, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 17.07.2017 року.
04.09.2017 року ОСОБА_1 звернувся до управління із заявою про призначення пенсії по інвалідності та надав наступні документи: паспорт та довідку про присвоєння індентифікаційного номеру, трудову книжку НОМЕР_2, довідку про навчання №29 від 04.09.2017, військовий квиток НОМЕР_4 від 24.07.1995, диплом, довідку з ДНІ про облік як суб'єкта підприємницької діяльності НОМЕР_3 виписку з акту огляду медико-соціальної експертної комісії 12 ААА №311022 від 17.07.2017, яким ОСОБА_1, встановлено III групу інвалідності (а.с. 12-19, 24).
Згідно наданих документів стаж роботи позивача становив 12 років 07 місяців 06 днів (стаж враховано по 31.12.2016). Згідно трудової книжки до стажу роботи було враховано період роботи з 10.10.1994 по 01.02.1999 на підприємстві „Мекон".
На підставі поданих документів, згідно з протоколом №3080 від 12.09.2017 управлінням було призначено ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з 17.07.2017, в розмірі 1312 грн. (а.с. 28-31).
Також, судом встановлено, що у зв'язку з тим, що у трудовій книжці записи були виконані однією рукою, у Відповідача виникли сумніви щодо їх достовірності, тому 15.12.2017 року Відповідачем проведено перевірку факту роботи ОСОБА_1 за період роботи з 10.10.1994 по 01.02.1999 у МП «Мекон». В ході перевірки встановлено, що у МП «Мекон» не збереглися накази про прийняття та звільнення, особиста картка ф. Т2, книги або особові рахунки по нарахуванню заробітної плати ОСОБА_1 Про результати вищевказаної перевірки складено акт №9958 від 15.12.2017. На підставі отриманого акту, у зв'язку з непідтвердженням страхового стажу первинними документами, зі стажу роботи ОСОБА_1 виключено період роботи у МП «Мекон» з 10.10.1994 по 01.02.1999, в результаті чого страховий стаж змінився та становить 08 років 03 місяці 14 дні.
Вирішуючи питання щодо правомірності вимог позивача, надаючи оцінку кожному аргументу сторін, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Положенням ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до п. 1 ст. 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи, яким встановлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією. Для інвалідів III групи віком від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Своє рішення відповідач мотивував тим, що у трудовій книжці записи були виконані однією рукою, виникли сумніви щодо їх достовірності, а тому Відповідачем проведено перевірку факту роботи ОСОБА_1 за період роботи з 10.10.1994 по 01.02.1999 у МП «Мекон». В ході перевірки встановлено, що на МП «Мекон» не збереглися накази про прийняття та звільнення Позивача та інші документи на підтвердження страхового стажу, тому зі стажу роботи ОСОБА_1 виключено період роботи у МП «Мекон» з 10.10.1994 по 01.02.1999 року.
З такою думкою відповідача, суд не може погодитись, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок).
Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до пункту 3 Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 18 Порядку, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Тобто, діючим законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність в інший спосіб встановити трудовий стаж.
З трудової книжки позивача вбачається (а.с. 20), що позивач наказом №49/1-к від 10 жовтня 1994 року прийнятий на роботу в МП «Мекон» охоронцем, з 01 січня 1995 року наказом №58/к, переведений на посаду начальника охорони МП «Мекон».
Наказом №14-у від 03 липня 1997 року МП «Мекон» реорганізовано у Спільне підприємство «Мекон». Наказом №17-у від 12 вересня 1997 року СП «Мекон» перетворено у ТОВ «Фірма «Мекон».
Наказом №212/1-к від 15 січня 1998 року переведений на посаду оператора машинного обладнання. Наказом №220/1 к від 01 лютого 1999 року, звільнений з підприємства за ст. 38 КЗпП України.
Також судом встановлено, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Позивач з 13 липня 2012 року по теперішний час є фізичною особою- підприємцем (а.с. 25).
Суд зазначає, що надані Позивачем документі відповідачу, підтверджують наявність в нього необхідного страхового стажу для призначення пенсії по інвалідності.
Щодо твердження відповідача про записи у трудової книжки однією рукою, суд зазначає наступне
Судом встановлено, що Позивач у МП «Мекон» поступив на працю вперше, трудова книжка вперше була оформлена саме у МП «Мекон», у ній містяться відповідні записи про роботу Позивача, про реорганізацію та перетворення підприємства, є мокра печатка підприємства, є підпис уповноваженої особи по заповненню та веденню трудових книжок.
Відповідно до довідки Архівного відділу виконавчого комітету Білгород- Дністровської міської ради від 19 квітня 2018 року документи з особового складу МП «Мекон» до архівного відділу не надходили (а.с. 38).
Також суд зазначає, що згідно з «Переліком типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств із зазначенім термінів зберігання документів», затвердженого наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 31. 03. 1997 року № 1, який діяв на час роботи Позивача у МП «МЕКОН», терміни зберігання становили: нарядів на роботу, табелів 3 роки, розрахунково платіжних відомостей (при наявності особових рахунків) 5 років, документів про облік робочого часу 3 роки, табелів виходу на роботу 1 рік.
Відповідно до відповіді Архівного відділу виконавчого комітету Білгород- Дністровської міської ради від 02 травня 2018 року на запит адвоката у період з 1994-1998 р.р. згідно даних Книг-реєстру державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності МП «Мекон», СП «Мекон», ТОВ «Фірма «Мекон» були зареєстровані у якості суб'єкта підприємницької діяльності (а.с. 44-47).
Також, в матеріалах справи містяться завірені копії наступних документів, підтверджуючих, крім трудової книжки, факт роботи Позивача у підприємстві, а саме: табель обліку робочого часу за жовтень 1995 року, відомості нарахування заробітної плати за жовтень, листопад, грудень 1995 року, картка обліку руху коштів за 4-й квартал 1995 року по балансовому рахунку №46, №51,оборотна відомість за 4 квартал 1995 року (а.с. 49-56).
Крім того, суд зазначає, що Відповідач приймаючі рішення про припинення виплати Позивачу пенсії, не довів того, що в трудовій книжці містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи у МП «Мекон», при цьому відповідачем не надано доказів того, що записи про період роботи в МП «МЕКОН» є підробленими.
Відповідно до ч. 1 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши докази, які є у справі щодо належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Керуючись ст.ст. 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (67704, АДРЕСА_1) до Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Єврейська, 28) - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Білгород-Дністровського об'єднаного управління пенсійного фонду України Одеської області №2/н від 18 січня 2018 року про відмову ОСОБА_1 у поновлені нарахуванні, виплаті та призначенні пенсії по інвалідності, про утримання з ОСОБА_1 надміру виплачених сум пенсій, викладене у листі Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області №673/03 від 25.01.2018 року;
Зобов'язати Білгород-Дністровське об'єднане Управління пенсійного фонду України Одеської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, що дає право на призначення пенсії по інвалідності період роботи з 10.10.1994 р. по 01.02.1999 року в МП «Мекон», СП «Мекон», ТОВ Фірма «Мекон» на посаді охоронця, начальника охорони, оператора машинного обладнання та призначити ОСОБА_1 пенсію за інвалідністю відповідно до статті 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне - страхування» з 17 липня 2017 року;
Зобов'язати Білгород-Дністровське об'єднане Управління пенсійного фонду України Одеської області поновити ОСОБА_1 з 17 липня 2017 року нарахування та виплату призначеної пенсії по інвалідності в розмірах відповідно до чинного законодавства та провести відповідний перерахунок та виплату пенсії.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Білгород-Дністровського об'єднанного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ: 37893980), сплачений судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Суддя Бутенко А.В.
.