ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позову без розгляду
19 червня 2018 року м. Київ№ 826/8663/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглядаючи адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до1. Генерального прокурора України Луценка Юрія Віталійовича 2. Генеральної прокуратури України
про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності
07 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом про:
- визнання протиправним та скасування рішення Генерального прокурора України про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_1, затвердженого наказом №8-дц від 04.10.2016;
- визнання протиправною бездіяльності Генерального прокурора України в частині не проведення службового розслідування за фактами фальсифікації службовими особами ГПУ документів (протоколів нарад) начальником Департаменту спеціальних розслідувань ГПУ ОСОБА_1;
- зобов'язання Генерального прокурора України Луценка Ю.В. провести службове розслідування за фактами, викладеними у скаргах від 21.10.2016 та від 04.11.2016.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.04.2018 позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Генерального прокурора України про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_1, затвердженого наказом №8-дц від 04.10.2016 залишено без розгляду в зв'язку з пропуском місячного строку звернення до суду.
Вказана ухвала в апеляційному порядку учасниками справи не оскаржувалась, а отже, станом на 19.06.2018 є такою, що набрала законної сили.
30 травня 2018 Генеральною прокуратурою України через відділ документального обігу та контролю (канцелярію) суду подано заяву про залишення позову без розгляду, яка вмотивована тим, що звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності Генерального прокурора в чистині не проведення службового розслідування та зобов'язання Генерального прокурора вчинити дії, позивачем також пропущено строк звернення до суду.
Під час розгляду справи в судовому засіданні представник відповідачів подану заяву підтримав та просив суд її задовольнити.
Позивач проти задоволення заяви заперечив, посилаючись при цьому на те, що в рамках спірних правовідносин має місце триваюча протиправна бездіяльність Генерального прокурора, адже позивач неодноразово звертався до Генерального прокурора з відповідними скаргами від 21.10.2016, від 04.11.2016 та доповненнями до скарги від 04.11.2016, однак відповіді на доповнення до скарги по теперішній час не отримав, внаслідок чого строк звернення до суду не є пропущеним.
Вирішуючи питання дотримання позивачем строку звернення до суду, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Так, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
В силу положень частини першої та другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент звернення позивача до суду), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.99 КАС України).
Аналогічна норма щодо строку звернення до суду знайшла своє відображення в новій редакції Кодексу адміністративного судочинства України, яка набула чинності з 15.12.2017 (ч.2 ст.122 КАСУ).
Таким чином, строк в шість місяців визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилась, чи буде вона звертатися до суду із позовом щодо захисту своїх прав, свобод чи інтересів.
Крім цього, початок строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Тому, при визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Як підтверджується матеріалами справи, 21 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Генерального прокурора Луценка Ю.В. зі скаргою, в якій просив скасувати наказ № 8-дц від 04.10.2016 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та провести службове розслідування щодо осіб, котрі фальсифікували офіційні документи для прийняття незаконного рішення.
Рішенням Генерального прокурора від 31.10.2016 №12/1/1-1341вн-16 в проведенні службового розслідування позивачу відмовлено, з посиланням на те, що Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, не передбачено імперативного обов'язку щодо проведення службового розслідування за скаргою, в даному випадку, позивача.
04 листопада 2016 року позивач повторно звернувся до Генерального прокурора зі скаргою №23/1/547вн/вих.16, в пункті 2 прохальної частини якої просив провести службове розслідування.
Разом з цим, в описовій частині скарги № 23/1/547вн/вих.16, позивач самостійно зазначає про те, що ним отримано відповідь про відсутність підстав для скасування наказу.
Таким чином, є можливим дійти висновку, що про порушене право у формі відмови в проведенні службового розслідування, позивач достовірно знав 04.11.2016, що, власне, й зумовило звернення останнього до Генерального прокурора з повторною скаргою.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) в рішенні "Іліан проти Туреччини", зазначає, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
В контексті наведеного, суд зазначає, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Так, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, що надає впевненості іншим учасникам правовідносин.
При цьому, саме позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права у сфері публічно-правових відносин, що також випливає із загального правила, встановленого частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. В іншому випадку - виникають підстави для зловживання процесуальними правами.
Враховуючи те, що про порушене право у формі відмови в проведенні службового розслідування, позивач достовірно знав 04.11.2016, Суд приходить до висновку, що про порушене право позивач дізнався в листопаді 2016, однак лише в липні 2017 реалізував своє право на судовий захист в рамках даної справи.
Посилання позивача на те, що вперше з аналогічним позовом (№826/4382/17) він звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва в межах визначеного процесуальним законом строку - 28 березня 2017 року, який (позов) в подальшому був повернутий в зв'язку з не усуненням недоліків позовної заяви, відхиляються судом, як поважна причина пропуску строку звернення до суду, адже, як встановлено судом під час розгляду справи в судовому засіданні 17.04.2018, про повернення первинно поданого позову №826/4382/17 представник позивача дізнався 19.06.2017 - в день отримання супровідного листа з ухвалою про повернення позовної заяви, втім даний позов було подано засобами поштового зв'язку лише через 18 днів - 07.07.2017.
Посилання позивача на те, що він неодноразово звертався до Генерального прокурора з відповідними скаргами від 21.10.2016, від 04.11.2016 та доповненнями до скарги від 04.11.2016, однак відповіді на доповнення до скарги по теперішній час не отримав, внаслідок чого строк звернення до суду не є пропущеним (триваюче порушення), судом відхиляються, з урахуванням наступного.
За змістом ст. ст. 14, 15 Дисциплінарного статуту прокуратури України, наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності може бути оскаржено працівником Генеральному прокурору України в місячний строк з дня ознайомлення з наказом.
Генеральний прокурор приймає рішення по скарзі в десятиденний строк, а в разі проведення перевірки - не пізніше одного місяця з дня її надходження. Про прийняте рішення повідомляється працівнику, який звернувся зі скаргою.
При цьому, Дисциплінарним статутом не передбачено можливості подання повторних скарг та/або доповнень до них.
Правовий аналіз зазначених вище норм, дає змогу дійти висновку про те, що оскільки Дисциплінарним статутом не передбачено подання повторних скарг та доповнень до них, то порушене право виникає не в будь який момент після подання особою повторних скарг та доповнень до них, а безпосередньо в момент отримання особою рішення про відмову в задоволенні первинно поданої первинної скарги, або в момент коли особа дізналась про відмову в задоволенні скарги, в даному випадку, як зазначено вище, 04.11.2016.
Посилання позивача, висловлені в судовому засіданні 19.06.2018, на те, що Дисциплінарним статутом не заборонено подання повторних скарг та доповнень до них, внаслідок чого відсутність відповіді на доповнення до скарги, є триваючим порушенням, адже позивач мав намір врегулювати спір щодо проведення службового розслідування в позасудовому порядку, судом відхиляються, адже в будь-якому випадку, навіть за відсутності відповіді на скаргу, порушене право виникає зі спливом 10-денного строку на розгляд скарги, відповідно до ст. 15 Дисциплінарного статуту.
Відтак, враховуючи те, що в скаргах від 21.10.2016 та від 04.11.2016 позивач самостійно посилався на необхідність їх вирішення з урахуванням положень Дисциплінарного статуту, яким встановлено граничний строк розгляду скарги, суд дійшов переконання про те, що в даному випадку триваюче порушення прав позивача у формі бездіяльності Генерального прокурора України в частині не проведення службового розслідування за результатами розгляду скарг, місця мати не може.
У п. 41 рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 року «Пономарьов проти України» Суд вказав, що: &?ч;...&?ш; Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відтак, виходячи з наведеного в сукупності, суд дійшов висновку, що звернення позивача до суду з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії в липні 2017 року відбулось поза межами встановленого строку.
За змістом ч.4 ст.123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
На підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, позивач не надав суду належних та допустимих доказів, у зв'язку з чим позов належить залишити без розгляду.
Беручи до уваги наведене та керуючись статтями 123, 240, 248 Кодексу адміністративного судочинства, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позовну заяву залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання (підписання).
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через окружний адміністративний суд.
Повний текст складено 22.06.2018.
Суддя П.О. Григорович