ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без руху
21 червня 2018 року м. Київ № 826/9647/18
Суддя Окружного адміністративного суду м.Києва Смолій І.В., ознайомившись з заявою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют буд комплекс АБК» (03148, м. Київ, вул. Генерала Потапова, 4, кв. 267) про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків,
21.06.2018 о 16год 44хв. із заявою до Окружного адміністративного суду м.Києва звернулось Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют буд комплекс АБК» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків.
Одночасно із вказаною заявою позивачем подано клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Згідно з ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Оскільки ст.283 Кодексу адміністративного судочинства України не встановлено інше, зазначене правило поширюється і на випадки звернення органу доходів і зборів з відповідною заявою.
Згідно з ст.1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закон України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Одночасно Закон України "Про судовий збір" визначає випадки, коли судовий збір не підлягає сплаті шляхом виключення відповідних заяв із числа об'єктів справляння та судового збору та встановлення пільг щодо слати судового збору.
Так, вичерпний перелік заяв, за подання яких не справляється судовий збір наведено у ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір", а пільги щодо сплати судового збору встановлені у ст.5 цього Закону.
Тобто, Закон України "Про судовий збір" передбачає сплату судового збору за подання до суду позовної заяви чи будь-якої іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Виходячи зі змісту ст.283 Кодексу адміністративного судочинства України, заява є підставою для здійснення провадження у справі за зверненням органів доходів і зборів за особливою процедурою, а тому, відповідно, вважається особливою формою позовної заяви, яка є об'єктом справляння судового збору.
За таких обставин, позивач зобов'язаний додати до заяви документ про сплату судового збору у розмірі, встановленому Законом.
При цьому, вирішуючи по суті заявлене позивачем клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд зазначає про наступне.
Відповідно до ч.1 ст.133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Вказаною нормою встановлено можливість полегшення судом тягаря судових витрат для осіб з низьким рівнем достатку. Положення такої норми спрямоване на те, щоб сплата судового збору не була перешкодою для доступу до суду малозабезпечених осіб, і слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду незалежно від майнового стану.
Водночас, згідно з ст.8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Таким чином, в силу вимог ст.8 Закону України "Про судовий збір", органи Державної фіскальної служби України не є суб'єктами, на яких розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати.
Отже, з урахуванням наведеного та беручи до уваги, що позивач, є юридичною особою, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень тощо не є підставою для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Верховного Суду від 26.01.2018 у справі № К/9901/854/17.
Аналізуючи зазначене у сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору слід відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання суб'єктом владних повноважень до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 01.01.2018 у розмірі 1762,00 грн.
Таким чином, Головному управлінню ДФС у м. Києві, за подання вказаної заяви необхідно сплатити судовий у розмірі 1762,00 грн.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.283 Кодексу адміністративного судочинства України заява повинна містити перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Проте, як встановлено судом з матеріалів заяви, остання не містить переліку документів, однак зазначено: додаток копії документів на 8 аркушах.
Згідно з ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Вказані судом недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду заяви, оформленої з урахуванням вимог Кодексу адміністративного судочинства України та доказів сплати судового збору у розмірі встановленому Законом України "Про судовий збір", а саме: у розмірі 1762,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 133, 169, 241-243 248, 283 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Відмовити Головному управлінню ДФС у м. Києві у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Заяву Головного управління ДФС у м. Києві про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Абсолют буд комплекс АБК», - залишити без руху.
Встановити заявнику строк до 11год. 00хв. 22.06.2018 для усунення недоліків поданої заяви шляхом надання до суду оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 1762,00 грн.
Попередити позивача, що невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до неї документів.
Ухвала, відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України, набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Смолій