Справа № 2-3492-09
іменем України
17 листопада 2009 року Дзержинський міський суд Донецької області у складі :
головуючого - судді Челюбєєва Є.В.
при секретарі - Троїцькій Т.І.,
з участю
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дзержинська цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до державного підприємства “Дзержинськвугілля” про відшкодування моральної шкоди, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить з відповідача моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що з 30.01.1991 року по 19.04.2007 року він знаходився у трудових відносинах з ДП «Дзержинськвугілля» шахта «Північна».З підприємства він був звільнений за станом здоров'я. Працюючи на данном підприємстві він отримав професійне захворювання - хронічну вертеброгенну попереко - крижову радікулопатію. Висновком МСЕК йому встановлено професійне захворювання, 40% втрати професійної працездатності та він визнаний інвалідом 3 групи. Пошкодженням здоров'я йому заподіяно моральні страждання, на відшкодування яких він просить стягнути 50000 грн.
Позивач в судовому засіданні не був присутнім. Його інтереси в суді за довіреністю представляла ОСОБА_1, яка позовні вимоги підтримала повністю і просила суд стягнути з державного підприємства “Дзержинськвугілля” у відшкодування моральної шкоди 50000 гр.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та суду пояснив, що позивачем не доведена вина відповідача у спричинені моральної шкоди. Крім того, вважає, що позивачем без поважних причин пропущений строк для звернення до суду.
Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено і не заперечується сторонами, що позивач, з 30.01.1991 року працював на шахті «Північна» ДП «Дзержинськвугілля» прохідником. Згідно до наказу № 74 -к від 23.04.2007 року ОСОБА_3 був звільнений з займаної посади на підставі ст.. 40 ч.2 КЗпП України у зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи.
Висновком лікувально -експертної комісії від 15.12.2006 року у ОСОБА_3 вперше встановлено професійне захворювання: хронічна вертеброгенна попереко - крижова радікулопатія з больовим, м'язово - тонічним правостороннім корінцевим синдромами у стадії тривалого загострення. (а.с. 2).
Висновком МСЕК з 03.04.2007 року у зв'язку з вказаним професійним захворюванням ОСОБА_4 вперше був визнаний інвалідом 3 групи з втратою професійного захворювання на 40 % .Висновком МСЕК від 21.05.2008 року була підтверджена 3 група інвалідності з втратою професійної працездатності на 40 % з 18.04.2008 року безстроково.
Актом № 10 від 12.01.2007 року розслідування хронічного професійного захворювання підтверджено, що вказане професійне захворювання ОСОБА_3 отримав під час виконання трудових обов'язків.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача з 03.04.2007 року, а саме з часу встановлення йому стійкої втрати працездатності, тому правовідносини по відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної йому ушкодженням здоров'я під час виконання трудових обов'язків, регулюються саме ст. 237-1 КЗпП України.
Згідно до ч.4 ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Відповідно до частини 1 та 2 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Враховуючи зазначені положення основного Закону України та КЗпП України підприємство мало створити потерпілому як і іншим працівникам належні небезпечні умови праці, за яких факт настання професійного захворювання або іншого пошкодження здоров'я були неможливими.
Однак, суд вважає, що саме через шкідливі та небезпечні умови праці позивач отримав професійне захворювання (а.с. 10).
Сукупність проаналізованих та досліджених в судовому засіданні доказів дає можливість суду зробити висновок про те, що ушкодження здоров'я на виробництві спричинило позивачу моральну шкоду, яка полягає в фізичному болю та у моральних переживаннях, що призвело до змін звичайного образу життя та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Внаслідок порушення відповідачем права позивача на безпечні умови праці у останнього виникло професійне захворювання хронічне хронічна вертеброгенна попереко - крижова радікулопатія з больовим, м'язово - тонічним правостороннім корінцевим синдромами у стадії тривалого загострення. Позивач постійно знаходиться на лікуванні, йому встановлена третя група інвалідності та стійка втрата працездатності 40 % , він відчуває інші неприємні відчуття від незадовільного стану здоров'я. Перелічені негативні явища дійсно не можуть не турбувати потерпілого, не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказування іншими засобами доказування.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує порушення нормальних життєвих зв'язків позивача, неможливість ведення попереднього способу життя. Разом з тим, вимогу позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 гр. суд визнає збільшеною. З врахуванням ступеня та глибини моральних страждань позивача, керуючись принципом розумності та справедливості, суд знаходить можливим стягнути на користь позивача 10 000 грн. як відшкодування моральної шкоди.
Згідно до роз'яснень п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31.03.1995 року на вимоги про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, застосовується строк позовної давності у три місяці (ст. 233 КЗпП України).
Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, встановлених ст. 233 КЗпП України, суд може поновити ці строки.
У судовому засіданні встановлено, що позивачу була встановлена стійка втрата професійної працездатності внаслідок тяжкої праці під впливом шкідливих умов праці понад 20 років, він вимушений постійно приймати ліки, часто хворіє, що не дозволяло позивачу в строк звернутися до суду. Враховуючи зазначене, а також, що внаслідок отриманого професійного захворювання позивач став інвалідом, що виключає можливість поліпшення стану здоров'я і для забезпечення гарантованого ст. 55 Конституції України права на захист своїх прав в суді, суд вважає можливим поновити позивачеві строк для звернення до суду з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної умовами виробництва.
Відповідно до ст. 88 ч. 3 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалене рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України витрати на інформаційно - технічне забезпечення у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичній особи, покладаються на сторони після розгляду справи судом.
Керуючись ст.ст. 10,11, 60, 212 ЦПК України, ст. 233, 234, 237-1 КЗпП України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства “Дзержинськвугілля” на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію у відшкодування моральної шкоди у сумі 10000 (десять тисяч) гр.
Стягнути з Державного підприємства «Дзержинськвугілля» в доход держави судовий збір у сумі 8 (вісім) гр. 50 коп. (на розрахунковий рахунок 31418537700029, отримувач місцевий бюджет м. Дзержинська, код 22090100, ЄДРПОУ 34687216, банк ГУ ДКУ в Донецькій області, МФО 834016) та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 15 (п'ятнадцять) гр. ( розрахунковий рахунок 31216259700004 ГУ ДКУ у Донецькій області код ЄДРПОУ 34686537, МФО банку 834016, отримувач УДК у м. Донецьк).
Вступна та резолютивна частини рішення суду прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 17 листопада 2009 року.
Рішення у повному обсязі складено 20 листопада 2009 року
Рішення суду набирає законної сили після спливу строку на його апеляційне оскарження.
На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: