Справа № 2-3366-09
08 грудня 2009 року Дзержинський міський суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Челюбєєва Є.В.,
при секретарі Троїцькій Т.І.,
з участю
позивача - ОСОБА_1А
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дзержинську цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дзержинської міської ради про продовження строку для прийняття спадщини,
Позивачі в травні 2009 року звернулися до суду з позовом, в якому ставлять питання про визначення додаткового строку, необхідного для прийняття спадщини від ОСОБА_3, померлого 20 липня 1998 року.
Свої вимоги обґрунтовують тим, що в травні 1958 року ОСОБА_3 на підставі рішення виконавчого комітету Дзержинської районної ради Донецької області було виділено земельну ділянку розміром 1193,4 м.кв. під забудову нового житлового будинку № 43 по вул. Макарова в с. Кірове м. Дзержинська Донецької області. На виконання зазначеного рішення виконавчого комітету ним в листопаді 1959 року з виконкомом Дзержинської районної ради Донецької області було укладено договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки по вул. Макарова, 43 в с. Кірове м. Дзержинська Донецької області. Одночасно з укладенням зазначеного договору представником Бюро технічної інвентаризації м. Дзержинська був проведений в натурі відвід земельної ділянки за вказаною адресою розміром 1193,4 м.кв. для безстрокового користування. Набувши достатніх правових підстав ним на відведеній йому земельній ділянці було збудовано житловий будинок та кілька надвірних споруд, необхідних для обслуговування житлового будинку та ведення домашнього господарства. Збудовані споруди в серпні 1966 року були належним чином введені в експлуатацію і того ж місяця зареєстровані в БТІ м. Дзержинська. Під час експлуатації змінився номер будинку на номер «45».
20 липня 1998 року ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на належний йому житловий будинок за вказаною адресою. Єдиним спадкоємцем у померлого був його син ОСОБА_4, тому фактично спадщину прийняв саме він, як спадкоємець за законом першої черги, але юридично її не оформив. Інших спадкоємців у померлого ОСОБА_3 за законом або за заповітом не має. Його дружина ОСОБА_5 померла ще в грудні 1982 року.
В лютому 2002 року ОСОБА_4 помер і після його смерті залишилася спадщина на належний його батькові ОСОБА_3 житловий будинок, який розташований по вул. Макарова, 45 в с. Кірове м. Дзержинська Донецької області.
Єдиними спадкоємцями померлого є вона ОСОБА_2 - його дружина та ОСОБА_1 - їхня сумісна донька. У встановлений законодавством шестимісячний строк вони до нотаріальної контори з відповідною заявою про прийняття спадщини не зверталися, хоча фактично вступили в управління спадковим майном, від спадщини не відмовлялися. Інших спадкоємців у померлого за законом або за заповітом не має, з заявою про прийняття спадщини до Дзержинської державної нотаріальної контори не звертався, спадкова справа не заводилася.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, її інтереси в суді за довіреністю представляла позивач ОСОБА_1, яка позовні вимоги підтримала повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надавши суду письмову заяву, в якій заявлені вимоги визнає, проти їх задоволення не заперечує.
Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах і інтересах позивача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст.ст. 1268, 1269 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 знаходилась у шлюбі з ОСОБА_4, зареєстрованому 17 січня 1989 року відділом РАГСу виконкому Артемівської міськради Донецької області, за актовим записом № 40 (а.с. 19). Від спільного проживання у них народилася донька ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).
В липні 1998 року помер батько ОСОБА_4 - ОСОБА_6, що підтверджено свідоцтвом про смерть, виданим виконкомом Кіровської селищної ОСОБА_5 міста Дзержинська Донецької області (а.с. 10). Після його смерті відкрилася спадщина на належний йому житловий будинок № 45 по вул. Макарова в с. Кірове м. Дзержинська Донецької області. Єдиним спадкоємцем у померлого був його син ОСОБА_4, який є чоловіком і батьком позивачів по справі. Інших спадкоємців у померлого за законом або за заповітом не має. У відповідності до свідоцтва про смерть, виданого виконкомом Кіровської селищної ОСОБА_5 м. Дзержинська Донецької області дружина померлого ОСОБА_3 померла ще в грудні 1982 року (а.с. 10). У встановлений законодавством шестимісячний строк ніхто після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_5 до Дзержинської державної нотаріальної контори з відповідними заявами про прийняття спадщини не звертався, спадкові справи не заводилися. Факт того, що після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ніхто із заявою про прийняття спадщини до Дзержинської державної нотаріальної контори не звертався підтверджено Витягами зі Спадкового реєстру (спадкові справи) (а.с. 41,42,44).
З цих підстав, спадщину після смерті ОСОБА_3 фактично прийняв його син ОСОБА_4, як спадкоємець за законом першої черги, але юридично її не оформив. Всі правовстановлюючі документи на спадкове майно й донині залишаються оформленими на ім'я його батька, тобто ОСОБА_3 (а.с. 20-23).
09 лютого 2002 року помер ОСОБА_4, тобто чоловік і батько позивачів. Даний факт, крім пояснень позивача ОСОБА_1, підтверджено свідоцтвом про смерть, виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Костянтинівського міського управління юстиції (а.с. 18). Після його смерті відкрилася спадщина на житловий будинок № 45 зі всіма надвірними спорудами по вул. Макарова в с. Кірове м. Дзержинська Донецької області, який належав його батькові ОСОБА_3, померлому 20.07.1998 року.
Так, в травні 1958 року на ім'я ОСОБА_3 рішенням виконавчого комітету Дзержинської районної ради була виділена земельна ділянка розміром 1193,40 м.кв. під забудову нового житлового будинку № 43 по вул. Макарова в с. Кірове м. Дзержинська Донецької області (а.с.11). Наряду з цим, в листопаді 1959 року між ним та виконавчим комітетом Дзержинської районної ради було укладено договір на право забудови житлового будинку та безстрокового користування земельною ділянкою на праві особистої власності, який в серпні 1966 року був посвідчений нотаріусом Дзержинської нотаріальної контори (а.с. 13,14).
Набувши достатніх правових прав ОСОБА_3 на відведеній йому земельній ділянці збудував житловий будинок та кілька надвірних споруд необхідних для обслуговування будинку і ведення домашнього господарства
Після закінчення будівництва новозбудовані споруди на підставі Акту про закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуальної домобудівлі від 18 серпня 1966 року були введені в експлуатацію і зареєстровані в БТІ м. Дзержинська (а.с. 15) .
Крім того, на час введення зазначеного будинку в експлуатацію змінилась нумерація будинку з «43» на «45».
Наряду з цим встановлено, що за своє життя ОСОБА_3 збудував ще кілька господарських споруд без належним чином затвердженого проекту і не ввів їх у встановленому порядку в експлуатацію і тому вони вважалися нерухомим майном, що збудовано самочинно. У відповідності до рішень виконавчого комітету Кіровської селищної ОСОБА_5 від 15.04.1982 року та 27.07.1983 року самочинно збудовані ОСОБА_3 надвірні споруди на земельній ділянці рядом з житловим будинком по вул. Макарова, 45 в с. Кірове м. Дзержинська Донецької області були прийняті в експлуатацію (а.с. 16,17).
У відповідності до Витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи) після смерті ОСОБА_4 ніхто до Дзержинської державної нотаріальної контори із відповідною заявою про прийняття спадщини не звертався, спадкова справа не заводилася (а.с. 41,43).
У відповідності до ст. 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).
У встановлений законодавством строк для отримання права на спадщину за законом позивачі не звернулися і відповідно пропустили зазначений строк.
За таких обставин та враховуючи, що судом не встановлено, що позивачі відмовлялися від спадщини, а навпаки ними зроблені заходи щодо прийняття спадщини, суд вважає, що позивачі фактично прийняли спадщину за законом від ОСОБА_4.
Згідно ч. 3 ст. 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Виходячи із цього принципу, суд не може за власною ініціативою збирати докази або робити інші процесуальні дії, направлені на збирання доказів, а лише оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, суд вважає пропуск строку для прийняття спадщини поважним, позовні вимоги доведеними, тому позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 11, 60, 212 ЦПК України, ст. ст. 1261, 1268, 1269, 1272, 1276 ЦК України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Встановити ОСОБА_2 строк в три місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини від чоловіка ОСОБА_4, який помер 09 лютого 2002 року.
Встановити ОСОБА_1 додатковий строк в три місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини від батька ОСОБА_4, який помер 09 лютого 2002 року.
Рішення суду вступає в законну силу після спливу строку на його апеляційне оскарження.
На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області подається через Дзержинський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя