номер провадження справи 35/34/18
19.06.2018 Справа № 908/638/18
м. Запоріжжя
Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.
при секретарі Осоцький Д.І.
За участю представників сторін:
від позивача: Коваленко Ю.В., довіреність вих. № 018-02/83 від 19.01.2018;
від відповідача: не з'явився;
від 3-ої особи: Тоцька Г.В,, довіреність № 5852/9/281010-у від 23.05.2018;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Мрія", м. Запоріжжя
до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжя
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, м. Київ
про стягнення 169504,63 грн.
12.04.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Мрія" до Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про стягнення 169504,63 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним: 01.11.2017 між ТОВ "Керуюча компанія "Мрія" та ПуАТ "Запоріжжяобленерго" було укладено договір на постачання електричної енергії № 14421 на виконання умов якого, позивач сплатив відповідачу грошові кошти за отриману електричну енергію на загальну суму 1020358,08 грн. З метою отримання податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) ТОВ "Керуюча компанія "Мрія" надіслала в електронному вигляді запит до ЄРПН. Згідно повідомлень отриманих з ЄРПН ПуАТ "Запоріжжяобленерго" не виписувало та не реєструвало на адресу ТОВ "Керуюча компанія "Мрія" податкові накладні, в наслідок чого позивач втратив право на податковий кредит у грудні 2017 року та лютому 2018 року на загальну суму 169504,63 грн. На підставі пунктів 3.2.2 та 9.3 договору на постачання електричної енергії № 14421 позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 169504,63 грн.
У період з 12.04.2018 по 24.04.2018 автоматичний розподіл судової справи не відбувся, на підставі відсутності необхідної кількості суддів для розподілу справи.
25.04.2018 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Топчій О.А.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 35/34/18 та призначено судове засідання на 22.05.2018 о 12 год. 30 хв.
21.05.2018 через відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області від ПуАТ "Запоріжжяобленерго" надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого відповідач вважає позовні вимоги безпідставними. Відповідач вважає, що даний спір не знаходиться в площині цивільно-правових відносин, оскільки обов'язок складання та реєстрації податкових декларацій виникає у відповідача на підставі податкового законодавства. Також відповідач звертає увагу, що позивачем не надано належних доказів протиправної поведінки відповідача, оскільки, відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, позивач мав право подати до контролюючого органу відповідно заяву зі скаргою на дії відповідача. Саме акт перевірки органу ДФС України, повинен встановлювати порушення відповідачем правил складання та реєстрації податкових накладних. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, право на включення у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку зберігається за платником податку протягом 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної, а отже позивач не втратив право на отримання податкового кредиту на вказану суму та не зазнав збитків від дій відповідача. Враховуючи відсутність у відповідача з листопада 2017 року змоги здійснювати реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних внаслідок від'ємного значення суми податку на рахунку відповідача, ПуАТ "Запоріжжяобленерго" вважає, що відсутня вина відповідача у порушення строків реєстрації податкових накладних. З огляду на зазначене відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
21.05.2018 через відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області від третьої особи надійшли пояснення щодо позову, відповідно до яких зазначається, що у разі порушенням продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупець/продавець таких товарів/послуг має право звернутися зі скаргою на такого продавця/покупця. До Офісу великих платників податків ДФС не надходила заява ТОВ "Керуюча компанія "Мрія" зі скаргою та розрахунковими документами щодо сплати податку у зв'язку із придбанням товарів/послуг.
21.05.2018 через відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області від ПуАТ "Запоріжжяобленерго" надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
Додаткові документи долучено до матеріалів справи.
Судові засідання здійснювались в порядку ст. 222 ГПК України, із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу "Оберіг".
Ухвалою від 22.05.2018 розгляд справи відкладено на 05.06.2018 о 10 год. 45 хв.
04.06.2018 на електронну адресу суду (поштою 05.06.2018) від позивача надійшла відповідь на відзив відповідно до якого останній зазначив, що укладений між сторонами договір на постачання електричної енергії № 14421 є основним документом, який регулює відносини між постачальником електроенергії та споживачем. Таким чином, запропонований до підписання проект договору про постачання електричної енергії відповідачем розроблений на підставі типового, та вносити зміни або конкретизувати умови щодо обов'язкової реєстрації податкових накладних в добровільному порядку відповідач відмовляється. Але, сторони у п. 2.1 договору № 14421 передбачили зобов'язання сторін під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричної енергії. Пунктом 2.2.1 договору № 14421 сторони зобов'язалися виконувати умови цього договору. На виконання умов договору, позивач на підставі виставлених відповідачем рахунків здійснив оплату за поставлену та спожиту електричну енергію, однак відповідач відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПКУ свій обов'язок скласти та зареєструвати податкові накладні не виконав. Враховуючи зазначене позивач просить суд позов задовольнити.
Ухвалою суду від 05.06.2018 суд відклав розгляд справи на 19.06.2018 о 10 год. 30 хв. Ухвалою суду від 06.06.2018 виправлено описки допущені в мотивувальній та резолютивній частині ухвали від 05.06.2018.
19.06.2018 суд продовжив розгляд справи.
Представник позивача в судовому засіданні 19.06.2018 підтримав позов.
Представник відповідача у судове засідання 19.06.2018 не прибув, подав через канцелярію суду 19.06.2018 клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами, у зв'язку з значною завантаженістю юристів ПАТ "Запоріжжяобленерго".
Представники позивача та третьої особи не заперечили проти розгляду справи за відсутності представника відповідача.
Представник третьої особи у судовому засіданні 19.03.2018 надав пояснення по суті спору.
В судовому засіданні 19.06.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, судом встановлено наступне.
Рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 01.09.2017 № 520 "Про призначення управителів багатоквартирних будинків м. Запоріжжя" ТОВ "Керуючу компанію "Мрія" призначено управителем багатоквартирних будинків у м. Запоріжжі за об'єктом конкурсу (група будинків) № 1 з обов'язком управителя розпочати надання послуг з управління багатоквартирними будинками з 01.11.2017.
01.11.2017 між Публічним акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" (постачальник електричної енергії) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Мрія" (споживач) укладено договір на постачання електричної енергії № 14421, за умовами розділу 1, постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача згідно додатка № 5 з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 01.04.2018 року, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх грошових зобов'язань. Умови, а також термін дії договору, можуть бути переглянуті в будь-який момент за узгодженням сторін (п. 9.5 договору № 14421, з урахуванням додаткової угоди від 29.12.2017).
Судом досліджено, що даний договір № 14421 від 01.11.2017 в установленому законом порядку не оспорювався, не визнавався недійсним та його дія не припинена. Сторонами даний факт не спростовано.
Під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ) (п. 2.1 договору № 14421).
Пунктом 4.4 договору № 14421 встановлено, що у разі виявлення однією із сторін порушень умов договору іншою стороною, за які законодавством передбачене застосування санкцій чи які тягнуть за собою збитки, недоотриману продукцію або вигоду тощо, на місці оформлюється двосторонній акт порушень. Акт складається у присутності представників обох сторін договору в двох примірниках. Сторона, дії або бездіяльність якої стала причиною складання акта, має право внести до акта свої зауваження.
Сторона, яка виявила порушення своїх прав, зобов'язана попередити іншу сторону про необхідність складання акта. Інша сторона не може без поважних причин відмовитись від складання та підписання акта.
У разі відмови відповідальної сторони від підписання акта в акті робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо його на місці складання підписали не менше трьох уповноважених представників сторони договору, що складала акт.
Відповідно до п. 7.4 договору № 14421, розрахунки за активну електроенергію здійснюються згідно додатка № 4 "Порядок розрахунків за активну електричну енергію" з урахуванням умов додатка № 7 "Порядок визначення вартості мінімального обсягу електричної енергії в точці обліку". Розрахунки за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії обумовлюються додатком № 6 "Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії".
Пунктом 3 додатка № 4 до договору № 14421 передбачено, що згідно з п. 6.6 ПКЕЕ (Правил користування електричною енергією) оплата електричної енергії споживачем здійснюється один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії на початку розрахункового періоду, наступного за розрахунковим, відповідно до умов договору.
За підсумками розрахункового періоду постачальник електричної енергії виписує споживачу рахунок (п. 6 додатка № 4 до договору № 14421).
Згідно з пунктами 2.3.4, 2.3.5 та пунктом 10 додатку № 4 договору № 14421, споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка, здійснити оплату рахунка, що направляється йому постачальником електричної енергії.
Відповідно до приписів частини 1 статті 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (ЦК України), зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Судом встановлено, що між ПуАТ "Запоріжжяобленерго" та ТОВ "Керуючою компанією "Мрія" склалися господарські відносини на підставі договору на постачання електричної енергії № 14421 від 01.11.2017.
За приписами статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору № 14421, Публічним акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" поставлено електричну енергію, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Мрія" здійснено наступні розрахунки за поставлену електричну енергію:
- платіжним дорученням № 294 від 20.12.2017 здійснено оплату за електроенергію спожиту у листопаді 2017 року на підставі рахунку № 14421/11а від 30.11.2017 у сумі 282786,00 грн. (без ПДВ), ПДВ 20% - 56557,20 грн., разом з ПДВ 339343,20 грн. (а.с. 53-54),
- платіжним дорученням № 3 від 02.02.2018 здійснено оплату за електроенергію спожиту у грудні 2017 року на підставі рахунку № 14421/12а від 15.01.2018 у сумі 258315,40 грн. (без ПДВ), ПДВ 20% - 51663,08 грн., разом з ПДВ - 309978,48 грн. (а.с.55-56);
- платіжним дорученням № 8 від 12.02.2018 здійснено оплату за електроенергію спожиту у січні 2018 року на підставі рахунку № 14421/1а від 31.01.2018 у сумі 309197,00 грн. (без ПДВ), ПДВ 20% - 61839,40 грн., разом з ПДВ - 371036,40 грн. (а.с. 57-58).
Зокрема, заборгованість перед відповідачем у грудні 2017 року була зменшена на суму пільги, наданої населенню на оплату послуги з електропостачання, згідно договору № 14421, сума пільги склала 3330,28 грн., у т.ч. ПДВ 555,05 грн.
Матеріалами справи підтверджено, що всього за договором № 14421 за період грудень 2017 року, лютий 2018 року здійснено платежів на загальну суму 1020358,08 грн., з урахуванням сум податку на додану вартість, яка складає - 169504,63 грн.
З метою отримання податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН), ТОВ "Керуюча компанія "Мрія" надіслало в електронному вигляді запити до ЄРПН.
Відповідно до повідомлень отриманих з ЄРПН, ПАТ "Запоріжжяобленерго" не виписувало та не реєструвало на адресу ТОВ "Керуюча компанія "Мрія" податкові накладні за грудень 2017 року та лютий 2018 року.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Керуюча компанія "Мрія" направило ПуАТ "Запоріжжяобленерго" листа вих. № 018-02/346 від 12.03.2018 (який отримано ПуАТ "Запоріжжяобленерго", згідно штемпеля вхідної кореспонденції 13.03.2018 за вх.№ 6472/007) з проханням скласти податкові накладні та зареєструвати їх у Єдиному реєстрі податкових накладних. ПуАТ "Запоріжжяобленерго" вищевказаний лист залишився без відповіді та без виконання (а.с. 59-60).
У подальшому, ТОВ "Керуюча компанія "Мрія" звернулось до ПуАТ "Запоріжжяобленерго" з вимогою вих. № 018-02/391 від 20.03.2018 (яка отримана ПуАТ "Запоріжжяобленерго", згідно штемпеля вхідної кореспонденції 20.03.2018 № 7129/007) в якій просить останнього в семиденний термін з дати отримання цієї вимоги перерахувати на розрахунковий рахунок ТОВ "Керуюча компанія "Мрія" збитки у вигляді неотриманого податкового кредиту. У разі відсутності оплати збитків в установлений термін, ТОВ "Керуюча компанія "Мрія" повідомила що буде змушена звернутись за захистом своїх порушених прав до суду (а.с. 61-62).
У відповідь на вимогу ТОВ "Керуюча компанія "Мрія", ПуАТ "Запоріжжяобленерго" листом вих. № 007-33/5407 від 30.03.2018 (який отриманий ТОВ "Керуюча компанія "Мрія", згідно штемпеля вхідної кореспонденції 05.04.2018 № 018-01/317) повідомило, що внаслідок наявності у ПуАТ "Запоріжжяобленерго" заборгованості по заробітній платі і значного податкового боргу, виникнення якого є наслідком регуляторних дій НКРЕКП, у товариства не вистачає коштів для поповнення рахунку товариства в системі електронного адміністрування ПДВ для забезпечення можливості реєстрації в ЄРПН всіх податкових накладних по операціях з постачання/передачі електричної енергії. Та повідомлено, що за умови ліквідації заборгованості із заробітної плати, погашення якої є першочерговим, товариством будуть вживатись усі залежні від нього заходи для сплати поточних податкових зобов'язань з ПДВ та поповнення коштів на рахунок в СЕА (а.с. 63-64).
ТОВ "Керуюча компанія "Мрія" направило ПуАТ "Запоріжжяобленерго" лист вих. № 018-02/457 від 02.04.2018 (який отримано останнім 03.04.2018 за вх. № 8626/007) в якому повідомило, що станом на 30.03.2018 ПуАТ "Запоріжжяобленерго" податкові накладні не складені та не зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, збитки не сплачені. У зв'язку з чим, на підставі п. 4.4 договору № 14421, ст. 623 ЦК України, 224 ГК України, п. 198.6 ст. 198 ПК України направило два примірники акту про порушення зобов'язання для підписання у термін 3 дні повернути ТОВ "Керуюча компанія "Мрія" (а.с. 65-66).
ПуАТ "Запоріжжяобленерго" акт про порушення зобов'язань по договору про постачання електричної енергії № 14421 від 01.11.2017 не підписав, збитки у сумі 169504,63 грн. не відшкодував, на підставі викладеного ТОВ "Керуюча компанія "Мрія" звернулась з позовною заявою до суду.
Предметом розгляду даної справи є вимога позивача до відповідача про відшкодування збитків завданих неналежним виконанням укладеного між сторонами договору постачання електричної енергії № 14421 від 01.11.2017 та вимог податкового законодавства щодо порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, внаслідок чого позивач втратив право на податковий кредит у розмірі 169504,63 грн.
Позивач в обґрунтування позовних вимог про стягнення з відповідача збитків у сумі 169504,63 грн., зокрема, посилається на порушення відповідачем вимог п. 201.1 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 ПК України, ст.193, 224,225 ГК України.
Відповідно до положень п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Податкова накладна, відповідно до абз. 1 п. 201.7 ст. 201 ПК України, складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено підстави, за яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит, зокрема п.п. "а" передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 ПК України).
Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Запоріжжяобленерго" звертався до Державної фіскальної служби для надання індивідуальної податкової консультації щодо формування податкового кредиту.
Так, листом № 1353/6/99-95-42-03-15/ІПК від 03.04.2018 Державна фіскальна служба України повідомила, що починаючи з 03.12.2017, у зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стабілізації розрахунків на оптовому ринку електричної енергії України" від 09.11.2017 № 2198-VIII, змінено період, протягом якого отримувач товарів/послуг має право віднесення суми ПДВ до податкового кредиту, з 365 календарних днів на 1095 календарних днів.
Так згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітньому періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Таким чином, починаючи з 03.12.2017 суми ПДВ, зазначені у податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних (кладених як до зазначеної дати, так і після неї), можуть бути віднесенні до складу податкового кредиту:
- у разі своєчасної реєстрації в ЄРПН - протягом 1095 календарних днів з дати складення таких податкових накладних /розрахунків коригування до таких податкових накладних;
- у разі несвоєчасної реєстрації в ЄРПН - протягом 1095 календарних днів з дати складення таких податкових накладних /розрахунків коригування до таких податкових накладних, але не раніше дати такої реєстрації (а.с.124) .
Також, матеріали справи містять лист № 11310-09-10/2681 від 31.01.2018 Міністерства фінансів України, відповідно до якого повідомлено, що законом № 2198-VIII знято обмеження (365 календарних днів) для можливості реєстрації в ЄРПН податкових накладних, складених починаючи з 01 липня 2015 року (а.с.138).
Статтею 4 ГПК України встановлено право юридичних осіб на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених до юрисдикції господарського суду.
За змістом ст.ст. 15, 16 ЦК України та 20 ГК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлений договором або законом.
Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідно ст. 20 ГК України та ст. 16 ЦК України, є відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі неналежного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно із положеннями ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Вбачається, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов'язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов'язання. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником договірного зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тобто мають бути прямими.
Таким чином, позивач при заявлені вимог про стягнення збитків повинен довести факт порушення відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв'язку між ними. Відповідач, в свою чергу, має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.
Зокрема, одним з елементів необхідних для стягнення збитків є доведеність протиправних дій відповідача, у даному випадку, доведення факту порушення правил чи порядку складання податкової накладної, невідповідність відомостей, які в ній відображені та ін., що повинно бути підтверджено належними та допустимими доказами, в даній ситуації вищевказаним доказом може виступати акт перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки.
За приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України, у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.
На підставі викладено, вбачається, що право позивача в разі нездійснення відповідачем реєстрації податкових накладних підлягає захисту шляхом подання позивачем до податкової декларації за відповідний звітній податковий період заяви зі скаргою на відповідача.
На підставі заяви зі скаргою податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення.
Тобто, проведення відповідних перевірок та встановлення фактів порушення вимог податкового законодавства є виключною компетенцією відповідних контролюючих органів, а саме: Державної фіскальної служби України, відповідних податкових інспекцій, тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 № 21-1465а15 та від 15.04.2014 № 21-29а14.
Доказів звернення позивача до того чи іншого територіального органу ДФС України, в порядку передбаченому податковим законодавством, а саме п. 201.10 ст. 201 ПК України, та подання за спірний звітний податковий період заяви зі скаргою на відповідача щодо порушення останнім порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної суду не надано та не повідомлено про причини, які перешкоджають позивачу надати суду відповідні докази.
Наявні в матеріалах справи пояснення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України також підтверджують, що позивач до Офісу ВПП ДФС не звертався з заявою зі скаргою та розрахунковими документами щодо сплати податку у зв'язку із придбанням товарів/послуг (а.с. 143).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що дії/бездіяльність відповідача стали єдиною та достатньою причиною, яка позбавила позивача можливості отримати відшкодування ПДВ.
Відповідно до приписів ст. 1201 ПК України, за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого ст. 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі встановленому законодавством.
Проте, позивачем не надано суду доказів застосування контролюючими органами штрафних санкцій до позивача (замовника за договором №14421 від 01.11.2017) або його посадових осіб з підстав несвоєчасної реєстрації податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних та/або розрахунків коригувань до податкової накладної та/або оформлення її з помилками.
Разом з цим, суду також не надано доказів здійснення позивачем відповідних витрат, тобто оплати сум штрафу, який застосовано до замовника (позивача) контролюючим органом у зв'язку із виявленим порушенням податкового законодавства.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на викладене, відсутність доказів понесення позивачем реальних збитків у зв'язку з порушенням відповідачем свого обов'язку щодо дотримання порядку складання та реєстрації спірних податкових накладних та наявність передбаченого приписами законодавства механізму впливу на ситуацію, яка склалася, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як стягнення збитків, через відсутність у його діях складу цивільного правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 917/799/17.
За таких підстав, враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволені позовних вимог відмовити.
Повне рішення складено 25.06.2018.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.А. Топчій