ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
29.05.2018Справа № 910/25622/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіноманія";
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламно-інформаційна
агенція "Навігатор";
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача
ОСОБА_1;
про визнання додаткової угоди недійсною.
Суддя Мандриченко О.В.
Секретар судового засідання Дюбко С.П.
Представники:
Від позивача: Бойченко О.С., представник, довіреність № 37 від 02.01.2018 р.;
Від відповідача: Степанюк А.В., представник, довіреність № б/н від 01..08.2015 р.;
Від третьої особи: не з'явилися.
Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить визнати недійсною додаткову угоду від 29.12.2014 року до договору комісії № 1504/14 від 15.04.2014 року на виконання робіт/послуг по розміщенню реклами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 року порушено провадження у справі № 910/25622/15, розгляд справи призначено на 27.10.2015 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2015 року слухання справи відкладено до 10.11.2015 року.
У судовому засіданні 10.11.2015 року було оголошено перерву до 12.11.2015 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2015 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача фізичну особу ОСОБА_1.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2015 року провадження у справі № 910/25622/15 зупинено до закінчення проведення судово-почеркознавчої експертизи, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
До Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов супровідний лист разом з повідомленням про неможливість надання висновку судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2016 року провадження у справі № 910/25622/15 поновлено, слухання справи призначено на 24.11.2016 року.
Судове засідання призначене на 08.12.2016 року не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Мандриченка О.В. на лікарняному. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 року призначено розгляд справи на 17.01.2017 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2017 р. у справі призначено судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз; провадження у справі зупинено.
До господарського суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов супровідний лист разом з матеріалами справи та висновком судових експертів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2018 року поновлено провадження у справі № 910/25622/15 та вирішено справу № 910/25622/15 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, підготовче засідання призначено на 27.02.2018 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2018 закрито підготовче засідання та призначено справу № 910/25622/15 до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 26.04.2018 та 22.05.2018 оголошувалась перерва у справі.
Представник позивача в судовому засіданні 29.05.2018 р. позов підтримав і просив задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-
15.04.2014 позивачем як комітентом та відповідачем як комісіонером укладено договір комісії на виконання робіт/послуг з розміщення реклами № 1504/14 (далі - договір) за умовами якого:
- комісіонер за дорученням комітента за плату, від свого імені, але за рахунок комітента, зобов'язується вчинити правочин (-й), предметом яких є надання послуг з розміщення реклами продукції, послуг комітента, на телебаченні, на радіо, засобами зовнішньої реклами, в друкованих засобах масової інформації, на інших медіа-носіях, розміщення спонсорської інформації, послуги з популяризації знаків для товарів і послуг, що належать комітенту, а також будь-яких інших матеріалів, включаючи, але не обмежуючись РК-матеріалами тощо. Комісіонер зобов'язується надавати інші послуги (виконувати роботи), передбачені Договором та відповідними додатками (пункт 1.1 Договору);
- підставою для надання послуг за Договором є затверджений комітентом медіа-план (у разі розміщення засобами зовнішньої реклами - адресна програма) (підпункт 1.1.1 пункту 1.1 Договору);
- після затвердження комітентом медіа-плану сторонами підписується додаток, який визначає медіа бюджет, строки, інші вимоги щодо розміщення реклами і є невід'ємною частиною Договору (підпункт 1.2.2 пункту 1.2 Договору);
- комісіонер зобов'язується за дорученням та за рахунок комітента укласти від свого імені з виконавцями правочини щодо виконання виконавцем робіт (надання послуг), вимоги, умови та строки до яких будуть наведені сторонами у додатках до Договору (пункт 2.1 Договору);
- комітент зобов'язаний забезпечити комісіонера коштами, необхідними для укладення та виконання правочинів з виконавцями, відповідно до умов Договору та додатків до нього (пункт 4.2 Договору);
- комітент зобов'язаний оплачувати послуги комісіонера в порядку, передбаченому у Договорі та відповідних додатках до нього (пункт 4.3 Договору);
- комітент зобов'язаний не пізніше п'яти робочих днів з моменту одержання від комісіонера акта підписати його та направити на адресу комісіонера або направити комісіонеру письмову мотивовану відмову від приймання послуг (робіт) у той самий строк (пункт 4.4 Договору);
- у випадку неотримання комісіонером від комітента в зазначений термін, без урахування часу поштового пересилання, оформленого та підписаного акта або мотивованої відмови від приймання послуг (робіт), акт вважається підписаним комітентом, а послуги (роботи) вважаються прийнятими комітентом і підлягають оплаті в порядку, передбаченому Договором або відповідним додатками до нього (підпункт 4.4.1 пункту 4.4.Договору);
- у випадку отримання від комітента мотивованої відмови від приймання послуг (робіт) сторонами протягом 3-х робочих днів оформлюється двосторонній акт з переліком необхідних доопрацювань виявлених недоліків та строків для їх виконання. Всі недопрацювання та виявлені недоліки, що виникли з вини комісіонера та/або виконавця, усуваються комісіонером за його власний рахунок та не підлягають додатковій оплаті з боку комітента (підпункт 4.4.2 пункту 4.4 Договору).
- комітент має право відмовитися від розміщення рекламних матеріалів засобами зовнішньої реклами за укладеними комісіонером з виконавцями правочинами, попередивши про це комісіонера не пізніш ніж за п'ятнадцять календарних днів до дати дострокового припинення розміщення, якщо інші строки не узгоджені сторонами у відповідних додатках (підпункт 4.5.6 пункту 4.5 Договору);
- вартість послуг та/або робіт виконавців, що надаються на підставі укладених комісіонером правочинів у період дії Договору, узгоджується сторонами шляхом підписання додатків до Договору, що є його невід'ємною частиною (пункт 5.3 Договору);
- сторони домовилися, що вартість послуг комісіонера (винагорода комісіонера) за Договором складає 2,5 % від вартості усіх послуг та/або робіт виконавців, що надаються на підставі укладених комісіонером правочинів у період дії Договору. Розмір винагороди комісіонера вказується у відповідних додатках до Договору (пункт 5.4 Договору);
- Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014, але у будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором. Строк дії Договору може бути продовжений за взаємною згодою сторін про що сторони підписують додаткову угоду до Договору (пункт 8.1 Договору).
Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача директором ОСОБА_1, яка діяла на підставі статуту, та від відповідача директором Кабановою Д.О., яка діяла на підставі статуту, та скріплено печатками сторін.
Частиною першою статті 1011 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Отже, укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором комісії.
29.12.2014 сторонами укладено додаткову угоду до договору (далі - додаткова угода від 29.12.2014), згідно з пунктом 1 якої строк дії договору було продовжено до 31.12.2015.
Додаткову угоду від 29.12.2014 року було підписано від позивача директором ОСОБА_1, яка діяла на підставі статуту.
Позивач в позовній заяві зазначає, що вказана додаткова угода від 29.12.2014 р. про продовження дії договору, на думку позивача, є підробленою, неправомірною та такою, що не відповідає дійсності, у зв'язку з чим просить визнати вказану додаткову угоду про продовження дії договору недійсною, аргументуючи свою вимогу тим, що у січні 2015 р. у штатній структурі ТОВ "КІНОМАНІЯ" відбулися зміни, в результаті яких 23 січня 2015 р. було звільнено деяких співробітників ТОВ "КІНОМАНІЯ" за угодою сторін, а 24 січня 2015 р. рішенням Загальних зборів учасників ТОВ "КІНОМАНІЯ" було припинено повноваження ОСОБА_1 як директора ТОВ "КІНОМАНІЯ" з 26 січня 2015 p., а тимчасово виконуючим обов'язків директора ТОВ "КІНОМАНІЯ" з 27.01.2015 р. було призначено Матроса І. Г. без звільнення зі своєї основної роботи на посаді фінансового директора ТОВ "КІНОМАНІЯ".
Відповідно до частин першої - п'ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною першою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Під час розгляду справи з метою встановлення часу оформлення додаткової угоди та факту її підписання ОСОБА_1, що є необхідним для правильного вирішення справи та потребує спеціальних знань, які у суду відсутні, було призначено судову почеркознавчу експертизу (ухвала суду від 17.01.2017).
Проведення експертизи було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та на вирішення експерта поставлені такі питання:
- чи виконано підпис Додаткової угоди від 29.12.2014 року до Договору комісії №1504/14 від 15.04.2014 року на виконання робіт/послуг по розміщенню реклами від імені ТОВ "КІНОМАНІЯ" в розділі 4 Додаткової угоди у графі Комітент "Директор" - ОСОБА_1, самою ОСОБА_1 чи іншою особою?
- чи виконано підпис Додаткової угоди від 29.12.2014 року до Договору комісії №1504/14 від 15.04.2014 року на виконання робіт/послуг по розміщенню реклами від імені ТОВ "КІНОМАНІЯ" в розділі 4 Додаткової угоди у графі Комітент "Директор" ОСОБА_1 саме 29 грудня 2014 року, чи в інший проміжок часу, іншу дату?
24.01.2018 від Інститут до суду надійшов висновок експертів за результатами проведення судово-технічної експертизи документів № 3691/17-34/591-600/18-34, відповідно до якого було встановлено наступне:
- підпис від імені директора ТОВ "Кіноманія" ОСОБА_1 у додатковій угоді до договору комісії № 1504/04 від 15.04.2014, датованій 29.12.2014. виконаний кульковою ручкою, спорядженою пастою синьо- фіолетового кольору.
- у додатковій угоді до договору комісії №1504/14 від 15.04.2014, датованій 29.12.2014, спостерігаються ознаки стороннього впливу, не властивого для звичайних умов зберігання документів, але він не призвів до зміни складу барвників та безбарвних компонентів.
- виконання підпису від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді до Договору комісії №1504/14 від 15.04.2014, датованій 29.12.2014 (а.с.82. т.2), у той час, яким датована додаткова угода - 29 грудня 2014 року, не виключається.
Таким чином, матеріалами справи, а також самою ОСОБА_1 у судовому засіданні підтверджено, що саме ОСОБА_1 підписувала зі сторони позивача оспорювану додаткову угоду, датовану 29.12.2014.
Станом на дату підписання додаткової угоди громадянка ОСОБА_1, яка є підписантом даної додаткової угоди, займала посаду директора ТОВ "КІНОМАНІЯ" і мала всі законні повноваження для підписання даної додаткової угоди.
Що ж до посилань позивача на те, що ОСОБА_1 підписала оспорюваний правочин після її звільнення з посади директора, то слід вказати таке.
З матеріалів справи вбачається, що додаткова угода від 29.12.2014 р. містить не лише підпис ОСОБА_1, але й відтиск печатки Товариства.
Позивач не подав суду жодного документального підтвердження того, що ОСОБА_1, не будучи директором Товариства, мала при собі печатку підприємства і користувалася нею, підписуючи спірний правочин без необхідного обсягу дієздатності.
Разом з тим, суду не подано жодного документального підтвердження того, що додаткова угода до договору комісії №1504/14 від 15.04.2014, датована 29.12.2014, була укладена після закінчення повноважень у ОСОБА_1 як директора Товариства.
Крім того, з наданих позивачем документів вбачається, що печатка, відбиток якої є на спірних правочинах, була знищена в день звільнення ОСОБА_1, а отже, не могла бути використана пізніше дати її звільнення.
Факт знищення печатки підтверджується наказом від 27.01.2015 № 16 Товариства.
Отже, фізично не можна було використати стару печатку позивача ОСОБА_1 після її звільнення.
Доводи позивача, викладені ним у позові та поясненнях, суд вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства України, спростовуються матеріалами та встановленими обставинами справи.
Саме на позивачеві лежить тягар доказування тих обставин, на які він посилається, заявляючи позовні вимоги.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
До господарського суду міста Києва 29.05.2018 р. від представника відповідача надійшло клопотання про залучення додаткових письмових пояснень та документів до матеріалів справи № 910/25622/15, у якому заявник просить суд приєднати до матеріалів справи додаткові письмові пояснення та копії документів, додані до даного клопотання № 13К від 21.03.2018 р.; приєднати до матеріалів справи уточнений розрахунок суми судових витрат станом на 25.05.2018 р. та стягнути з позивача на користь відповідача суму судових витрат у розмірі 165 600,00 грн., з яких 164 000,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу та 1 600,00 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 30.05.2017 грн. про призначення судової експертизи.
Вимоги відповідача про стягнення з позивача 1 600,00 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 30.05.2017 грн. суд відхиляє як безпідставні, оскільки апеляційну скаргу відповідачем було подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню, а також, враховуючи те, що судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає поверненню на підставі ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Щодо стягнення з позивача 164 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу суд відзначає наступне.
В якості доказів понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу останнім було долучено до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги від 01.01.2015 р., укладений між відповідачем та адвокатом Яковенко В.М.; акт виконаних робіт (наданих послуг) від 25.05.2018 р. на загальну суму 164 000,00 грн. та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 Яковенку Володимиру Михайловичу.
Згідно ч. 1-3 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.
В порушення ч. 3 ст. 126 ГПК України відповідачем не подано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених відповідачем витрат.
Окрім того відповідачем не надано доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, не надано доказів на підтвердження виконання послуг, перелік складових наданих послуг.
Опис виконаних робіт (наданих послуг), зазначений сторонами в акті виконаних робіт від 25.05.2018 не є детальним описом наданих (виконаних) адвокатом.
Окрім того, положення ч.3 ст.126 ГПК України передбачають надання детального опису саме наданих (виконаних) адвокатом послуг (робіт).
При цьому, в акті виконаних робіт (наданих послуг) від 25.05.2018 жодним чином не обґрунтовано заявлену адвокатом вартість послуг з посиланням на первинні документи та не підтверджено документально витрачений адвокатом час на надання означених послуг.
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Таким чином, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін а також доведеності понесених витрат.
Враховуючи вище викладене, та те, що відповідно до ч. 8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюються судом на підставі поданих сторонами доказів (детального опису виконаних робіт, платіжних доручень, квитанцій, тощо), вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламно-інформаційна агенція "Навігатор" про стягнення з позивача 164 000,00 грн. витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягають у зв'язку з недоведеністю та не обґрунтованістю означених витрат.
Враховуючи зібрані докази по справі, пояснення представників сторін та керуючись статтями 129, 232, 236-241 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 11.06.2018.
Суддя О.В. Мандриченко