Ухвала
20 червня 2018 року
м. Київ
справа № 501/1393/17
провадження № 61-20959 ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 01 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання дітей,
У липні 2017 року ОСОБА_1звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, що стягуються з відповідача на її користь у розмірі 800,00 грн на кожну дитину, до 1 700 грн у твердій грошовій сумі на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 31 жовтня 2017 року (у складі судді Смирнова В. В.) позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 1 100, 00 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 14 липня 2017 року до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4, 02 вересня 2004 року, народження у твердій грошовій сумі у розмірі 1 100,00 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 14 липня 2017 року до досягнення дитиною повноліття. Допущено негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 01 лютого 2018 року (у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Сегеди С. М., Цюри Т. В.) рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 31 жовтня 2017 рокузмінено, суму аліментних зобов'язань зменшено до 888,50 грн. В решті рішення суду залишено без змін.
У квітні 2018 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Одеської області від 01 лютого 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач визначається сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік.
Предметом позову у даній справі є збільшення розміру аліментів, тобто ціна позову становить 40 800,00 грн (1 700,00 грн * 2 * 12), яка станом на 1 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762*100=176 200).
Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не вказують на те, що оскаржувані судові рішення підпадають принаймні під один із випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків не встановив.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України
суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 01 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання дітей.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслатизаявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Білоконь