Постанова
Іменем України
06 червня 2018 року
м. Київ
справа № 465/7890/15-ц
провадження № 61-16979св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Крата В. І., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - товариство з обмеженою відповідальністю «Півколо Случ»,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_3,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - Львівська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Львівської міської ради на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 20 березня 2017 року у складі судді Бойко С. М.,
встановив:
У листопаді 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Півколо Случ» (далі - ТОВ «Півколо Случ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити певні дії, виселення та визнання права власності на нерухоме майно.
У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ТОВ «Півколо Случ» про зобов'язання вчинити певні дії та визнання права власності на нерухоме майно.
Ухвалою Франківського районного суду міста Львова від 23 грудня 2015 року у складі судді Ванівського Ю. М. визнано мирову угоду, укладену між ТОВ «Півколо Случ» та ОСОБА_3 Провадження у справі закрито.
У січні 2017 року Львівська міська рада подала апеляційну скаргу на вказану ухвалу суду першої інстанції.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 20 березня 2017 року у складі судді Бойко С. М., Львівській міській раді відмовлено у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 23 грудня 2015 року на підставі частини третьої статті 297 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом, тобто у зв'язку з поданням скарги після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення.
У квітні 2017 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Львівської міської ради, у якій її представник, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Касаційна скарга мотивована тим, що міська рада не брала участі у справі, тому їй не було відомо про існування ухвали районного суду. Враховуючи те, що фактично ухвала суду першої інстанції була отримана представником лише 23 січня 2017 року, заявник вважає помилковим висновок апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 жовтня 2017 року справу № 465/7890/15-ц призначено до судового розгляду.
16 квітня 2018 року вказану справу передано до Верховного Суду.
Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Ухвалою Франківського районного суду міста Львова від 23 грудня 2015 року визнано мирову угоду, укладену між ТОВ «Півколо Случ» та ОСОБА_3, провадження у справі закрито.
30 січня 2017 року Львівська міська рада, вважаючи, що вказаною ухвалою вирішено питання про права територіальної громади міста Львова, оскаржила її в апеляційному порядку.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 16 лютого 2017 року апеляційну скаргу Львівської міської ради залишено без руху та встановлено строк для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з обґрунтуванням поважності причин його пропуску.
На виконання вимог суду апеляційної інстанції представник міської ради направив заяву, у якій зазначив, що строк на апеляційне оскарження не пропущений, оскільки копію оскаржуваної ухвали районного суду він отримав лише 23 січня 2017 року, а апеляційну скаргу подав 30 січня 2017 року.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 20 березня 2017 року Львівській міській раді відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції, застосувавши положення статті 297 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом, з дотриманням норм процесуального права, виходив із того, що апеляційна скарга Львівської міської ради на ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 23 грудня 2015 року подана 30 січня 2017 року, тобто після спливу одного року з моменту його оголошення.
Колегія погоджується з таким висновком апеляційного суду.
Згідно з частиною першою статті 292 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до абзацу 3 частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом, незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Положення частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом, щодо обмеження органів державної влади та місцевого самоврядування в оскарженні судових рішень річним строком з моменту їх проголошення сприяють тому, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своєчасного виконання своїх обов'язків.
Враховуючи те, що річний строк, визначений частиною третьою статті 297 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом, для органу місцевого самоврядування є присічним, а тому він поновленню не підлягає.
Міська рада скористалась своїм правом на апеляційне оскарження після спливу одного року з моменту оголошення ухвали районним судом.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою Львівської міської ради на ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 23 грудня 2015 року.
Висновок апеляційного суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 22 лютого 2017 року у справі № 6-2054цс16.
Аргументи касаційної скарги на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають, висновків апеляційного суду не спростовують.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про необхідність залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін ухвали апеляційного суду Львівської області від 20 березня 2017 року, оскільки судове рішення є законним та обґрунтованим.
Керуючись статтями 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
постановив:
Касаційну скаргу Львівської міської ради залишити без задоволення.
Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 20 березня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:Н. О. Антоненко В. І. Журавель
В. І. Крат
В. П. Курило