Ухвала
13 червня 2018 року
м. Київ
справа № 711/10205/16-ц
провадження № 61-19095 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С., Лесько А. О., Пророка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач-ОСОБА_6,
відповідач-Публічне акціонерне товариство «Акціонерно-комерційний банк «Капітал»,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси у складі судді Демчик Р. В. від 12 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області у складі суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Ювшина В. І., від 15 серпня 2017 року.
Встановив:
У листопаді 2016 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» (далі - ПАТ «АКБ «Капітал») про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу.
Позовні вимоги ОСОБА_7 мотивував тим, що 28 лютого 2013 року між ним та ПАТ «АКБ «Капітал» було укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) № 3/03/ВФЛ/0578 за умовами якого банк прийняв від позивача грошові кошти у розмірі 15 000 доларів США на строк 28 днів, з 28 лютого 2013 року до 28 березня 2013 року, та зобов'язався повернути вклад і сплатити проценти на умовах та в порядку, встановлених договором.
Заборгованість відповідача перед позивачем складає 15 000 доларів США основного боргу та 3 375,61 доларів США процентів на суму вкладу за період з 28 лютого 2013 року по 21 листопада 2016 року.
ОСОБА_7 неодноразово звертався до відповідача з вимогою про видачу відповідних грошових коштів за договором, однак йому було безпідставно у цьому відмовлено. Вказані обставини стали підставою звернення ОСОБА_7 до суду з позовом.
На підставі наведеного, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_7 просив суд стягнути з ПАТ «АКБ «Капітал» на свою користь заборгованість за договором № 3/03/ВФЛ/0578 строкового банківського вкладу (депозиту) від 28 лютого 2013 року в сумі 15 000 доларів США, що в еквіваленті станом на 28 листопада 2016 року становить 385 860 грн, та 3 412,60 доларів США процентів, що в еквіваленті станом на 28 листопада 2016 року становить 87 785 грн 72 коп.
Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 січня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з ПАТ «АКБ «Капітал» на користь ОСОБА_7 заборгованість за договором № 3/03/ВФЛ/0578 строкового банківського вкладу (депозиту) від 28 лютого 2013 року в сумі 15 000 доларів США, що в еквіваленті станом на 28 листопада 2016 року становить 385 860 грн, та 3 412,60 доларів США процентів, що в еквіваленті станом на 28 листопада 2016 року становить 87 785 грн 72 коп. Стягнуто з ПАТ «АКБ «Капітал» на користь Держави судовий збір в розмірі 4 736 грн 45 коп.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при розгляді справи позивачем доведено і відповідачем не спростовано того, що після закінчення строку дії депозитного договору ПАТ «АКБ «Капітал» не виконав своїх договірних зобов'язань щодо повернення позивачу внесених ним коштів та нарахованих процентів, а тому суд вважав за необхідне задовольнити позов та стягнути з відповідача на користь позивача відповідну заборгованість з використанням правового механізму статей 533, 1058, 1060, 1061 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 15 серпня 2017 року апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 січня 2017 року відхилено і залишено заочне рішення районного суду без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильних по суті, законних і обґрунтованих висновків щодо доведеності та обґрунтованості вимог позову.
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб крім іншого просить скасувати заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 15 серпня 2017 року і ухвалити у справі нове рішення суду про відмову в позові.
Касаційна скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осіб обґрунтована тим, що при вирішені цього спору судами було порушено права Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки Фонд гарантування здійснює керування діяльністю ПАТ «АКБ «Капітал» в рамках Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») який підлягає застосуванню до цих правовідносин. Цих обставин не враховано судами попередніх інстанцій при розгляді справи.
Крім того особа, яка подає касаційну скаргу, звертає увагу касаційного суду на те, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами наявності між сторонами у справі зобов'язальних правовідносин, оскільки належні докази про внесення грошових коштів за договором строкового банківського вкладу (депозиту) від 28 лютого 2013 року № 3/03/ВФЛ/057Н у вигляді квитанції або іншого платіжного документа про внесення готівки у касу банку позивачем не надано, і це виключає можливість стягнення судом з відповідача на користь позивача грошових коштів у рамках цього позову.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, роз'яснено учасникам справи право на подання відзиву на касаційну скаргу, зупинено виконання заочного рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 січня 2017 року до закінчення касаційного провадження у справі.
У квітні 2018 року ОСОБА_7 подав до касаційного суду заперечення на касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у якому просив суд відхилити касаційну скаргу і залишити без змін ухвалені у справі судові рішення судів попередніх інстанцій.
Заперечення на касаційну скаргу мотивоване тим, що судами попередніх інстанцій належним чином встановлено характер правовідносин між сторонами у справі на підставі поданих позивачем і не спростованих відповідачем доказів на підтвердження існування відповідних зобов'язальних правовідносин і невиконання відповідачем умов договору банківського вкладу, а також ухвалено законні та обґрунтовані судові рішення про задоволення позову.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Положеннями статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
20 квітня 2018 року справу передано на розгляд Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Справу № 711/10205/16-ц слід передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду з таких підстав.
За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором(частина перша статті 1058 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Положеннями статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28 лютого 2013 року між ОСОБА_7 та ПАТ «АКБ «Капітал» було укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) № 3/03/ВФЛ/0578, строком на 28 днів, а саме з 28 лютого 2013 року до 28 березня 2013 року. Відповідно до умов договору банк прийняв кошти в сумі 15 000 доларів США від ОСОБА_7 та зобов'язався повернути вклад вкладнику та сплачувати проценти за вкладом на умовах та в порядку, встановлених договором.
Ці обставини встановлено судом першої інстанції на підставі наданого позивачем оригіналу його примірника договору строкового банківського вкладу (депозиту) № 3/03/ВФЛ/0578, відсутністю будь-яких доказів відповідача у справі на спростування цих обставин.
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем не виконано своїх зобов'язань перед позивачем по сплаті грошових коштів за договором строкового банківського вкладу (депозиту) від 28 лютого 2013 року № 3/03/ВФЛ/0578.
Слід зазначити, що посилання касаційної скарги на відсутність доказів про внесення позивачем грошових коштів за договором і відсутність обов'язку відповідача по їх поверненню, були предметом дослідження апеляційного суду який визнав такі посилання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб безпідставними. Зокрема апеляційний суд встановив, що по цьому вкладу позивачу в березні 2013 року виплачувались проценти з вказівкою змісту операції - оплата відсотків згідно договору вкладу № 3/03/ВФЛ/0578 від 28 лютого 2013 року, що підтверджує наявність у позивача із банком відповідних депозитних правовідносин.
Частина перша статті 1074 ЦК України визначає, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаним злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.
Тобто випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені у спеціальному законі.
Процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом, що унормовує дані правовідносини.
У пункті 8 Прикінцевих і перехідних положень ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з пунктом 16 частини першої статті 2 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
Статтею 36 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 частини п'ятої статті 36 Закону, під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.
У пункті 1 частини шостої статті 36 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.
Відповідно до частини другої статті 46 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.
Згідно з частиною п'ятою статі 45 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.
При розгляді цієї справи суди встановили, що з 20 липня 2015 року Фонд запровадив тимчасову адміністрацію в ПАТ «АКБ «Капітал», а також встановили, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року в справі № 805/3464/15-а визнано протиправним та скасовано постанову Національного Банку України від 20 липня 2015 року «Про віднесення ПАТ «АКБ «Капітал» до категорії неплатоспроможних»; скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 липня 2015 року № 140 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «АКБ «Капітал». Також, постановою Донецького окружного адміністративного суду України від 25 грудня 2015 року скасовано постанову Національного банку України від 29 жовтня 2015 року № 753 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «АКБ «Капітал», зобов'язано Національний банк України повернути ПАТ «АКБ «Капітал» банківську ліцензію ПАТ «АКБ «Капітал» від 24 жовтня 2011 року № 122 та Генеральну ліцензію на здійснення валютних операції ПАТ «АКБ «Капітал» від 24 жовтня 2011 року № 122, скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 29 жовтня 2015 року № 195 про початок процедури ліквідації ПАТ «АКБ «Капітал» та делегування повноважень ліквідатора банку, зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повернути ПАТ АКБ «Капітал» свідоцтво учасника фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 26 від 22 березня 2011 року, скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 листопада 2015 року № 196 про зміну уповноваженої особи фонду на ліквідацію ПАТ «АКБ «Капітал» та делегування повноважень ліквідатора банку.
Таким чином на час розгляду цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій ліквідаційна процедура ПАТ «АКБ «Капітал» була скасована в судовому порядку і підстави для застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин положень ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» були відсутні.
На час розгляду справи в суді касаційної інстанції постановами Верховного Суду України від 24 жовтня 2017 року, справи № № 805/3464/15-а, 805/4956/15-а, було скасовано судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалено нові рішення суду, якими підтверджено законність, правомірність та обґрунтованість рішень Національного банку України втому числі щодо виведення з ринку неплатоспроможного банку ПАТ «АКБ «Капітал».
За таких обставин, на час розгляду цієї справи касаційним судом до спірних правовідносин положення ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підлягають застосуванню.
Як зазначено вище, запровадження тимчасової адміністрації у банку унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Між тим, цим Законом питання стягнення коштів при запровадженні тимчасової адміністрації на підставі рішень судів не регулюється.
Дійсно, статтею 36 цього Закону встановлено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку.
Системний аналіз норм вказаного Закону свідчить про те, що не здійснення задоволення вимог вкладників, крім зазначених у пункті 1 частини шостої статті 36 Закону, стосується заборони проведення виплат Фондом, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на вимогу вкладника, тобто у випадку, коли така подається останнім безпосередньо до уповноваженої особи Фонду, який набуває повноваження органів управління банку, а уповноважена особа має право діяти від імені банку без довіреності (статті 36, 37 Закону).
Порядок виконання судових рішень про примусове стягнення коштів з банку, в якому запроваджена тимчасова адміністрація, визначено відповідними нормами Закону України «Про виконавче провадження», якими встановлено зупинення виконавчого провадження при запровадженні тимчасової адміністрації, а при прийнятті рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, - його закінчення із надсиланням виконавчого документа до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Саме таким чином і у такий спосіб може бути реалізовано положення ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо неможливості стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом, на стадії виконання оспорюваних у касаційному порядку судових рішень у справі за цим позовом ОСОБА_7
У той же час, матеріали справи (а. с. 129-138) містять відомості, що ОСОБА_7 звертався до суду в порядку адміністративного судочинства з вимогою до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «АКБ «Капітал» з вимогою про включення ОСОБА_7 до переліку вкладників ПАТ «АКБ «Капітал», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та зобов'язання відповідача подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ «АКБ «Капітал» за рахунок Фонду. Тобто у спосіб, який передбачений обов'язковим до застосування у цьому випадку ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного Суду від 18 січня 2017 року в задоволенні вказаних вимог ОСОБА_7 було відмовлено (справа № 711/7586/16-а).
Постановою Верховного Суду від 25 квітня 2018 року касаційна скаргу скарга позивача залишена без задоволення, а зазначені судові рішення - без змін.
Таким чином виникла правова ситуація, коли особа, яка наділена правом захисту свого права в порядку, передбаченому положеннями ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що встановлено при розгляді цивільного позову, не може таким правом скористатися, оскільки це встановлено при розгляді іншої справи розглянутої в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно ж до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що справа № 711/10205/16-ц містить виключну правову проблему і її слід передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
На підставі наведеного вище, керуючись підпунктом 7 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, частиною п'ятою статті 403, частиною четвертою статті 404 ЦПК України,
Ухвалив:
Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 711/10205/16-ц за позовом ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу, за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 15 серпня 2017 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: В. С. Висоцька
А.О. Лесько
В.В. Пророк
І.М. Фаловська
С.П. Штелик