23 червня 2018 року Справа 804/205/2340/18
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бондар М.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі про зобов'язання вчинити певні дії та заяви ОСОБА_1 на ухвалу від 12.06.2018 року,-
15.05.2018 року від Ленінського районного суду м. Дніпропетровська до Дніпропетровського окружного адміністративного суду на підставі ухвали від 12.04.2018 року надійшла за підсудністю справа №205/2340/18 за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі про зобов'язання нарахувати та сплатити за весь час з 02.01.2018 р. доплату за понаднормований стаж в розмірі 30 років, а не 20.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2018 року вказану позовну заяву залишено без руху, у зв'язку з недодержанням вимог, встановленими статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано строк для усунення недоліків, шляхом надання суду:
- оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 704,80 грн.;
- інформації щодо засобів зв'язку позивача та відповідача;
- інформації щодо реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача;
- інформації щодо ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача;
- інформації щодо електронної пошти або електронної адреси відповідача;
- власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
29.05.2018 року на виконання ухвали суду від 18.05.2018 року позивач надав заяву, в якій частково усунув недоліки.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 року ОСОБА_1 продовжено строк для усунення недоліків позовної та запропоновано позивачу усунути недоліки шляхом надання до суду оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 704,80 грн. або клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з наданням доказів, що підтверджують скрутний майновий стан позивача.
20.06.2018 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 на ухвалу від 12.06.2018 року, в якій позивач зазначив, що змінив прохальну частину позову від 10.04.2018 року на «притягнення до адміністративної відповідальності правопорушників» і тепер заява повністю відповідає ч.1 ст.20 КАС України і розгляду в райсуді. Інша вимога (відшкодування завданої шкоди) є похідною від першої.
Також, позивач зазначив, що не погоджується з позицією суду щодо необхідності сплати судового збору за подання позовної заяви в спірних правовідносинах.
До заяви надано уточнену позовну заяву, в якій позивач просить:
- притягнути до адміністративної відповідальності посадових осіб Правобережного управління ПФ м. Дніпро, які при перерахунку пенсії з 02.01.2018 року незаконно зменшили позивачу на 10 років понаднормований стаж 30 років, чим зменшили пенсію ОСОБА_1 на 145,20 грн.;
- зобов'язати відповідача сплатити донараховану пенсію за весь період з 02.01.2018 року та надати позивачу розрахунок суми всього боргу (чи виплати).
В уточненій позовній заяві позивач зазначив, дана заява є заявою про захист соціальних прав, порушених надавачем соціальних послуг управлінням ПФ. Входить до переліку заяв за п.3 ч.1 ст.8 Закону «Про судовий збір», по яким судовий збір не сплачується або за клопотанням до судді може бути зменшено. Заява позивача за ч.3 ст.22 Закону «Про захист прав споживачів» від сплати збору звільнена. Заява не потребує додаткового клопотання про звільнення.
Розглянувши уточнену позовну заяву та заяву позивача на ухвалу від 12.06.2018 року суд зазначає наступне.
Доводи позивача, що змінені позовні вимоги повністю відповідають ч.1 ст.20 КАС України та підлягають розгляду в районному суді є помилковими.
Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
На підставі ч.2 ст.20 КАС України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.
Згідно з ч.3 ст. 21 КАС України, якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.
Суд зазначає, що друга позовна вимога не є вимогою про відшкодування шкоди, а є вимогою про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Таким чином, з огляду на приписи КАС України, враховуючи, що друга позовна вимога про зобов'язання вчинити певні дії підсудна окружному адміністративному суду, то даний позов підлягає розгляду Дніпропетровським окружним адміністративним судом.
Щодо доводів позивача про те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» суд зазначає наступне.
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Статтею 1-1Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг
Відповідно до ч. 3 ст. 22 вказаного Закону, споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Так, у ст. 1 вказаного Закону визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У преамбулі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таким чином, з аналізу вказаних правових норм, суд дійшов висновку, що звільнення від сплати судового збору за ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» може бути застосовано до позовів, що пов'язані з порушенням прав споживачів товарів, робіт і послуг.
З огляду на зміст позовних вимог, спірні правовідносини між ОСОБА_1 та Правобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Дніпрі регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та іншими Законами про пенсійне забезпечення.
Норми Закону України «Про захист прав споживачів» на спірні правовідносини не розповсюджуються.
Враховуючи, що позивач просить зобов'язати відповідача сплатити донараховану пенсію, то в даному випадку, порядок сплати судового збору за подання позову до адміністративного суду регулюється КАС України та Законом України «Про судовий збір».
Згідно з ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який сплачується фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 704,80 грн.
Так, п. 1 та 3 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умов, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою ст. 8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З аналізу зазначених норм вбачається, що суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати за наявності клопотання сторони про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати та доказів, що підтверджують скрутний майновий стан сторони, яка заявляє дане клопотання.
Всупереч наведеним нормам, позивачем не надано до суду клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати та доказів, що підтверджують майновий стан позивача.
Зазначені обставини унеможливлюють прийняття судом процесуального рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати.
З огляду на зазначене, з метою усунення недоліків позовної заяви, позивач має або сплатити судовий збір у розмірі 704,80 грн., або заявити клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з наданням доказів, що підтверджують скрутний майновий стан позивача.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава - учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити перетворення судового процесу у безладний рух. У зв'язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо), не є порушенням права на справедливий судовий захист.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), зазначено, що «право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Приписами статті 121 КАС України визначено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
З метою забезпечення доступу до правосуддя та надання можливості позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 704,80 грн. або клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з наданням доказів, що підтверджують скрутний майновий стан позивача, суд вважає за можливе продовжити ОСОБА_1 процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви.
У зв'язку з перебуванням судді Бондар М.В. у відпустці, ухвала постановлена у перший робочий день судді.
Керуючись ст.ст. 21, 121, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви.
Недоліки позовної заяви можуть бути усунуті протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали позивачем шляхом надання до суду оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 704,80 грн. або клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з наданням доказів, що підтверджують скрутний майновий стан позивача.
Копію ухвали невідкладно направити на адресу позивача.
Роз'яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та оскарженню не підлягає.
Роз'яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та оскарженню не підлягає.
Суддя М.В. Бондар