11.06.2018 Справа № 756/3753/18
Справа № 756/3753/18
Провадження № 2/756/3502/18
11 червня 2018 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Пересунька Я.В.,
при секретарі - Субіну М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
22 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом, із урахуванням уточнених позовних вимог на 23 квітня 2018 року просить стягнути із ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина у розмірі 2 000 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня народження дитини і до досягнення дитиною повноліття.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за час спільного проживання з відповідачем у них ІНФОРМАЦІЯ_1 року народився син ОСОБА_3.
Дитина проживає з нею на орендованій квартирі та перебуває на її повному утриманні.
ОСОБА_1 є інвалідом 2-гої групи загального захворювання і єдиним офіційним джерелом її доходів є пенсія в розмір 1 200 грн. та державна допомога при народженні дитини - 860 грн щомісяця.
Відповідач ОСОБА_2 з 05 квітня 2017 року перебуває в СІЗО за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 187 КК України; аліментів на утримання дитини не сплачує.
Після того, як у січні 2018 року мати відповідача ОСОБА_4 дізналась, що ОСОБА_1 збирається подавати позов про стягнення аліментів до суду, вона почала сплачувати за сина гроші на утримання дитини (за період з січня 2018 року по квітень 2018 року сплатила всього 6 600 грн.).
За таких обставин, позивач просить задоволити позов у повному обсязі.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, просила їх задоволити. Додатково пояснила, що за час перебування на свободі відповідач лише зрідка навідувався до дитини, а весь тягар утримання дитини вона несе сама.
Відповідач ОСОБА_2 у судові засідання повторно не з'явився, повідомлений про час та місце розгляду справи, шляхом вручення повістки адміністрацією ДУ «Київський слідчий ізолятор»; подав до суду заяву від 29 травня 2018 року, в якій заперечував проти позову та пояснював неможливість належного утримання дитини станом здоров'я та неможливістю виконання своїх батьківських обов'язків у зв'язку з перебуванням під вартою.
За таких обставин, із урахуванням клопотання позивача, суд постановив ухвалу, яку внесено до протоколу судового засідання, про розгляд справи за відсутності відповідача з ухваленням заочного рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, показання свідка, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд робить наступні висновки.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Судом установлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с. 9, 33).
Згідно із ст. 180 Сімейного Кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
Пред'явлення позивачем позову про стягнення аліментів свідчить про те, що батьки не досягли домовленості щодо способів виконання кожним із батьків обов'язку утримувати дітей.
Частиною 3 статті 181 Сімейного Кодексу визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Малолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає разом із матір'ю ОСОБА_1 та перебуває на повному її утриманні.
Згідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Положення ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини, ст. ст. 181, 182 СК України дають підстави для висновку про те, що суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів, у разі їх сплати, перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами дитини та, з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
Згідно із ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018рік» у 2018 році прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить: з 1 січня 2018 року - 1 492 гривні, з 1 липня - 1 559 гривень, з 1 грудня - 1 626 гривень, а для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2018 року - 1 860 гривень, з 1 липня - 1 944 гривні, з 1 грудня - 2 027 гривень.
Судом установлено, що згідно довідки Київського слідчого ізолятора від 09.06.2018 року відповідач ОСОБА_2 з 07 квітня 2017 по дату надання довідки утримується в Київському слідчому ізоляторі (а.с. 31), а відтак на даний час не має офіційних доходів.
Водночас відповідач ОСОБА_2 є співвласником квартири АДРЕСА_1.
Позивач ОСОБА_5 є інвалідом 2-ої групи, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 серії НОМЕР_4, і єдиними її офіційними доходами є пенсія в розмірі 1450 грн. та щомісячна державна допомога при народженні дитини - 860 грн. (а.с. 12, 28).
Позивач в суді пояснила, що дитина не має хронічних захворювань.
Водночас відповідач у поясненнях зазначив, і це підтвердила в судовому засіданні ОСОБА_1, що він хворіє на туберкулому та гепатит «С». Таким чином ця обставина не підлягає доказуванню відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Враховуючи рівень споживчих цін, пояснення позивача, відповідача та надані сторонами докази щодо їх майнового стану, стану здоров'я дитини й платника аліментів та рівня доходів кожного із сторін, суд робить висновок про те, що розумним і достатнім буде стягнення з батька аліментів на утримання неповнолітнього сина до повноліття дитини в розмірі 1 300 грн. щомісячно.
Інших обставин, які б давали підстави для стягнення аліментів у більшому чи меншому розмірі, судом не встановлено.
Позивач звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів у березні 2018 року, тому за загальним правилом, відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти має бути стягнуто з часу звернення до суду з цим позовом.
Проте згідно із ч. 2 ст. 191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.
Як зазначила в позовній заяві відповідач, вона вживала заходи задля стягнення аліментів з відповідача раніше, але його мати почала сплачувати аліменти за нього із січня 2018 року, зазначаючи в квитанціях платник: «ОСОБА_2.», призначення платежу: «аліменти на утримання дитини».
Неодноразові звернення позивача до відповідача щодо сплати аліментів в суді підтвердила і свідок ОСОБА_6, 15 грудгя 1960 року народження, яка є тіткою позивача, та оособисто чула, як ОСОБА_1 телефонувала до ОСОБА_2 та просила сплачувати аліменти, а також зверталась до матері останнього з цими ж вимогами.
Водночас, оскільки позивач не вказала дату звернення позивача до відповідача з вимогами про сплату аліментів, то суд враховує перерахування позивачу коштів у рахунок сплати аліментів із січня 2018 року та робить висновок про стягнення аліментів не з часу звернення позивачем до суду з позовом, а з 1 січня 2018 року.
Оскільки це рішення ухвалюється на користь позивача, яка звільнена від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог, у розмірі 458 грн 12 коп.
Разом з цим, суд вважає за необхідне роз'яснити сторонам, що відповідно до ст.192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Керуючись ст. ст. 180, 182, 184, 191 СК України, ст. ст. 259, 263, 264, 265, 274-279 ЦПК України, ЗУ «Про судовий збір», суд
Позов ОСОБА_1 - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, РНОКПП: НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП: НОМЕР_1) аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1 300 грн щомісяця, починаючи з 1 січня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дитини у межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, РНОКПП: НОМЕР_2) в дохід держави судові витрати у розмірі 458 грн 12 коп.
Іншу частину судових витрат компенсувати за рахунок держави.
Заочне рішення може бути переглянуто Оболонським районним судом м.Києва за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Оболонського районного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва, шляхом подання через Оболонський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення зазначених строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо його не буде скасовано.
Суддя Я.В. Пересунько