Справа №760/7838/18
Провадження №1-кс/760/4652/18
20 квітня 2018 року слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Києві клопотання прокурора ОСОБА_3 , про призначення позапланової виїзної ревізії, в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 4201611000000303 від 31.05.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України,-
До Солом'янського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора ОСОБА_3 , про призначення позапланової виїзної ревізії, в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 4201611000000303 від 31.05.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
В судове засідання прокурор не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно з ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Частиною 5 ст.132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Стаття 93 КПК України визначає, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п.п. 78.1.11. п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку отриманого судового рішення слідчого судді про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.
Документальною перевіркою, у відповідності до п. 75.1.2 Податкового кодексу України (далі - ПК Україна) вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Ці положення процесуального закону також не дають повноважень слідчому судді надавати дозвіл на призначення перевірки. Використання виразу «витребування та отримання» передбачає повноваження використовувати у якості доказів висновки ревізій і актів перевірок (як і будь-які інші документи), що існують незалежно від кримінального розслідування. Процесуальний закон чітко відрізняє документи, створені в межах кримінального провадження, від документів, походження яких не залежить від кримінального провадження, і підпорядковує ці два типи документів різному правовому режиму. Тому помилково виводити з повноваження «витребувати» повноваження «призначити» перевірку.
Таким чином, законодавець чітко визначив роль слідчого судді у системі кримінального судочинства: забезпечити, аби правоохоронні органи під час здійснення наданих їм повноважень не порушували права, свободи і інтереси особи.
Однак, навіть при найширшому розумінні ролі слідчого судді, неможливо узгодити з нею право слідчого судді розширювати - порівняно із законодавством - повноваження державних органів і посадовців. Слідчий суддя може лише обмежити в конкретному випадку, виходячи з обставин справи, використання вже наданих їм законом повноважень.
Отже, надання слідчим суддею дозволу на проведення перевірки є фактичним виходом за межі своїх повноважень і прийняттям рішення, яке не передбачене кримінальним процесуальним законодавством.
Аналогічна позиція міститься в в ухвалі Верховного Суду від 06.03.2018 №243/6674/17-к.
На підставі вищевикладеного слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 131, 132, 159-164, 166, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_3 , про призначення позапланової виїзної ревізії, в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 4201611000000303 від 31.05.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1