АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А
Справа 755/5072/17 Головуючий у І-й інстанції - Савлук Т.А.
апеляційне провадження № 22-ц/796/3276/2018 Доповідач Заришняк Г.М.
20 червня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - Заришняк Г.М.
Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.
при секретарі - Ткаченко І.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 липня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олени Володимирівни, ОСОБА_1, треті особи: Міністерство юстиції України, Департамент з питань реєстрації Київської міської державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна та визнання права власності на нерухоме майно, -
ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до Приватного нотаріуса КМНО Стрельченко О.В., ОСОБА_1, треті особи: Міністерство юстиції України, Департамент з питань реєстрації Київської міської державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна та визнання права власності на нерухоме майно.
В обґрунтування позову вказувала, що 10 квітня 2010 року між нею та ОСОБА_5 було укладено Договір позики. В забезпечення виконання договірних зобов'язань, 10.04.2010 року між ними було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М., за умовами договору нею було передано в іпотеку ОСОБА_1 нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1.
09 грудня 2016 року позивачці стало відомо, що власником належної їй квартири в Державному реєстрі прав на нерухоме майно значиться ОСОБА_1, відповідач у справі. Як з'ясувалось в подальшому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу СтрельніковоюО.В. прийнято рішення про держану реєстрацію прав №16733579 від 04 жовтня 2016 року, за яким право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі Іпотечного договору від 10.04.2010 року. Жодного повідомлення про вказану перереєстрацію права власності на її адресу не надходило ні від приватного нотаріуса, ні від ОСОБА_1, з прийнятим приватним нотаріусом рішенням про державну реєстрацію права власності вона не погоджується, вважає це рішення протиправним, оскільки рішення про державну реєстрацію права власності прийнято нотаріусом без підтвердження фактів укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, без підтвердження завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги та повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог. Державним реєстратором також не перевірено наявність заборгованості, невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов'язання та не витребувано повний пакет документів для здійснення такої реєстрації згідно з чинним законодавством. Крім того, на дату прийняття державним реєстратором рішення в Державному реєстрі актуальною була інформація про обтяження - арешт нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, що є предметом іпотеки, який накладено на підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 23 березня 2015 року, постановленої в межах розгляду цивільної справи №755/1791/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору комісії на продаж квартири. Вказана ухвалу суду була направлена для примусового виконання до Відділу ДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві. 09 квітня 2015 року державним виконавцем відділу ДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві Клименко Р.В. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ВП №47205964), на даний час вжитті судом заходи забезпечення позову не скасовані, тому у сукупності наведених обставин є підстави для визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію за відповідачем ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру. З метою відновлення порушених прав та подальшої реалізації прав власника на об'єкт нерухомого майна позивач просила задовольнити позов в частині вимог про визнання за нею права власності на квартиру, яка є предметом іпотеки, оскільки на даний час у неї відсутні правовстановлюючі документи на квартиру, які в оригіналах зберігаються у Іпотекодержателя.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 липня 2017 позов задоволено частково.
Скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31710508 від 04 жовтня 2016 року, про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1, за ОСОБА_1
Скасовано запис про право власності за номером 16733579 (Розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) від 04 жовтня 2016 року, державний реєстратор: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В., про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог скасувати та постановити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, яка не брала участі у справі, але вважає, що суд вирішив питання про її права та інтереси, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог скасувати та постановити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивачки та представник Міністерства юстиції України заперечували проти апеляційних скарг, вважаючи рішення суду законним.
Відповідачі та ОСОБА_2, й представник третьої особи Департаменту з питань реєстрації Київської міської державної адміністрації в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до п.8 ч.1 1 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України в реакції Закону №2147VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Відповідно до ч. 6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402- VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду в порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147- VIII від 03 жовтня 2017 року.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що 10 квітня 2010 року між ОСОБА_5 та позивачкою ОСОБА_3 було укладено Договір позики, за умовами якого ОСОБА_5 передав у власність ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 6 500,00 доларів США, а позивачка зобов'язалася повернути вказану суму у строк не пізніше 10.03.2011 року.
20 січня 2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено Договір про внесення змін та доповнень до договору позики від 10.04.2010 року, за умовами якого п. 1 зазначеного договору було викладено в новій редакції, зокрема, зазначено, що ОСОБА_5 передав у власність ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 10 570,00 доларів США, які остання зобов'язалася повернути Позикодавцю у строк не пізніше 10.01.2012 року; крім того, внесені зміни і у п. 3 Договору позики від 10.04.2010 року.
Крім того, позивачка отримала у ОСОБА_5 кошти в сумі 3 300,00 доларів США за розпискою від 01.04.2011 року -1 860,00 доларів США зі строком повернення до 01.01.2012 року, за розпискою від 01.08.2011 року -1 440,00 доларів США - до 10.01.2012 року.
В забезпечення виконання зобов'язань за договором позики, 10 квітня 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М., відповідно до якого позивачкою передано ОСОБА_5 (Іпотекодержателю) в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_3 на праві приватної власності.
При укладенні Іпотечного договору від 10 квітня 2010 року на предмет іпотеки - вказану вище квартиру, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М. накладено заборону відчуження, про що в іпотечний договір внесено відповідний запис за реєстровим № 707.
20 січня 2011 року Договором про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору, посвідченим 20.01.2011 року приватним нотаріусом КМНО Анохіною В.М., внесеним до реєстру за № 90, п. 1 Іпотечного договору від 10.04.2010 року викладено в новій редакції, де зазначена сума коштів, отримана ОСОБА_3 в борг від ОСОБА_5, в розмірі 10 570 доларів США, що є еквівалентом 83926, 00 грн.
Рішенням Дніпровського районного м. Києва від 21 січня 2015 року у цивільній справі № 755/31347/14-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання договору позики недійсним встановлено факт порушення умов договору позики відповідачем ОСОБА_3, вирішено частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_5, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 заборгованість за договором позики в сумі 15 948,00 доларів США, що станом на 21.01.2015 року еквівалентно 251 818,92 грн., та неустойку за прострочення виконання зобов'язань в сумі 15 000,00 грн., у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання договору позики від 10 квітня 2010 року недійсним було відмовлено (а.с.50-53).
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 01 липня 2015 року рішення Дніпровського районного м. Києва від 21.01.2015 року було скасовано в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення 3% річних та вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 868 доларів США, що еквівалентно 18 228,00 грн., в іншій частині рішення суду залишено без змін.(а.с. 54-58)
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 16 листопада 2016 року, яке ухвалено в межах розгляду цивільної справи №755/17698/15-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_11 про стягнення відсотків за договором позики, трьох відсотків річних, неустойки та звернення стягнення на предмет іпотеки й за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_11 про визнання кредитора таким, що прострочив прийняття запропонованого належного виконання зобов'язань за договором позики та розстрочення виконання рішення, апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 червня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_11 про стягнення відсотків за договором позики, трьох відсотків річних, неустойки та звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано ОСОБА_5 таким, що прострочив прийняття запропонованого належного виконання зобов'язань за договором позики (а.с.88-95).
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У відповідності зі ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що 27 травня 2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було укладено Договір відступлення права вимоги за Іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М. 10.04.2010 року за реєстровим №706.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. (ч.І ст. 33 Закону України «Про іпотеку»)
Згідно з положеннями частин 1 та 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону.
Відповідно до частини 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов»язання.
Іпотечним договором від 10 квітня 2010 року, укладеним між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, було погоджено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.
Так, пунктом 12 вказаного договору визначено, що у випадку невиконання Іпотекодавцем письмової вимоги Іпотекодержателя про усунення порушення зобов'язання за цим договором та/або договором позики у встановлений Іпотекодержателем строк, таку вимогу, Іпотекодержатель може задовольнити за рахунок предмету іпотеки, що є предметом цього договору. Це застереження відповідно до Закону вважається договором про задоволення вимог Іпотекодержателя та свідчить про одну з наступних обставин: а) набуття права власності на предмет іпотеки Іпотекодержателем. Підписанням Договору, Іпотекодавець засвідчує, що він надає Іпотекодержателю згоду про набуття права власності на предмет іпотеки за власним одноосібним письмовим рішенням Іпотекодержателя набути предмет іпотеки у власність. Іпотекодавець, підписанням Договору засвідчує, що наявність будь-яких інших документів, крім договору та письмового рішення Іпотекодержателя набути предмет іпотеки у власність, для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки не вимагається. Ці документи є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Іпотекодержатель буває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності; б) продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, на підставі договору купівлі -продажу у порядку ст.38 Закону України «Про іпотеку».
Право вибору способу задоволення вимог Іпотекодержателя, серед перелічених пунктом 12 Договору, належить Іпотекодержателю. Визначені Договором способи задоволення вимог Іпотекодержателя не перешкоджають укладанню окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя або застосувати інші встановлені Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
04 жовтня 2016 року ОСОБА_1 подав приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. заяву про реєстрацію за ним права власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, на підставі якої державним реєстратором прав на нерухоме майно Стрельченко О.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 жовтня 2016 року, номер запису про право власності 16733579, відповідно до якого вирішено провести державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об'єкт нерухомого майна.
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на предмет іпотеки було зареєстровано приватним нотаріусом на підставі Іпотечного договору, серія та номер: №706, виданий 10.04.2010 року, видавник Анохіна В.М., приватний нотаріус КМНО; Договір відступлення права вимоги, серія та номер №719, виданий 27.05.2016, видавник: Анохіна В.М., приватний нотаріус КМНО.
Преамбулою Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.
ЗазначенийЗакон згідно зі статтею 1 регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Згідно з частиною тринадцятою статті 15 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України.
Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. за №868 (далі Порядок реєстрації), визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна. Для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію та необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком (пункти 8, 13 Порядку реєстрації).
Відповідно до п. 15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема, щодо:
1)обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);
2)повноважень заявника;
3)відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;
4)наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;
5)наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
Згідно з пунктом 5 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.
Таким чином, наявність в Реєстрі запису про арешт майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.
Разом з тим, зі справи вбачається, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 23 березня 2015 року в межах розгляду цивільної справи №755/1791/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору комісії на продаж квартири, було постановлено про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру (а.с.59-60).
09 квітня 2015 року державним виконавцем відділу ДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві ОСОБА_9 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ВП №47205964) щодо примусового виконання ухвали №755/1791/15-ц Дніпровського районного суду міста Києва від 23.03.2015 року про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, боржник ОСОБА_5, стягувач ОСОБА_3
На підставі вказаної постанови державного виконавця, накладено арешт на спірну квартиру, та заборонено здійснювати відчуження цієї квартири (а.с.61).
Відповідно до п.71 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державна реєстрація припинення обтяження нерухомого майна іпотекою проводиться нотаріусом одночасно із зняттям ним заборони, накладеної під час посвідчення договору іпотеки.
Як видно з матеріалів справи, станом на 04 жовтня 2016 року, тобто на дату прийняття державним реєстратором рішення про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру, ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 23 березня 2015 року про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру була чинною, у встановленому законом порядку не скасована, виконавче провадження (ВП №47205964) перебуває в провадженні Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, інформація про державну реєстрацію обтяжень є актуальною з моменту проведення державної реєстрації обтяження - 14.04.2015 року, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с.6-8).
За таких обставин, при наявності в Єдиному реєстрі заборон запису про заборону відчуження спірного майна державний реєстратор не мав права здійснювати реєстраційних дій до часу зняття такого обтяження.
Окрім того, відповідно до умов Іпотечного договору правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на нерухоме майно, є Іпотечний договір та письмове рішення Іпотекодержателя набути предмет іпотеки у власність, проте відповідачами не надано суду письмового рішення ОСОБА_1 набути предмет іпотеки у власність, а тому доводи позивачки проте, що нотаріусом не витребувано повний пакет документів для здійснення такої реєстрації, є неспростованими й заслуговують на увагу.
Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, та прийшов до правильного висновку про доведеність позовних вимог ОСОБА_3 в частині скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, державну реєстрацію права власності на спірну квартиру та в частині скасування внесеного на підставі цього рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, обгрунтовано задовольнивши дані позовні вимоги.
Рішення суду в цій частині відповідає вимогам матеріального та процесуального закону й не може бути скасованим з підстав, що наведені в апеляційних скаргах.
Судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання за нею права власності на квартиру не оскаржувалося.
Посилання в апеляційних скаргах на те, що приватний нотаріус, реєструючи перехід права власності на нерухоме майно від боржника до ОСОБА_1 діяла згідно вимог чинного законодавства і накладення арешту на нерухоме майно не було підставою для відмови у проведенні реєстраційної дії, не заслуговують на увагу й спростовуються зібраними у справі доказами, яким суд дав належну оцінку у судовому рішенні, ці доводи суперечать також вимогам статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. 15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р.
Є безпідставними й не ґрунтуються на матеріалах справи доводи апеляційних скарг відповідачів про те, що під час внесення в Державний реєстр прав відомостей про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру, приватний нотаріус дотрималась вимог ч. 4 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» про незастосування відмови в державній реєстрації прав, оскільки відкрила в цьому реєстрі відповідний розділ та перенесла до нього відомості про наявний арешт нерухомого майна, накладений на підставі постанови головного державного виконавця ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві ОСОБА_9 від 09 квітня 2015 року за №47205904 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження,
Як видно зі справи, всього були наявні зареєстровані два обтяження речових прав на квартиру АДРЕСА_1, а саме: в день укладення Іпотечного договору 10.04.2010р., вид обтяження - заборона відчуження, запис про обтяження: 9049128; друге обтяження - 14.04.2015 р. на виконання ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 23.03.2015 р. у справі №755/1791/15-ц, вид обтяження - арешт нерухомого майна, запис про обтяження: 9370700.
Відповідно до наявної у матеріалах справи інформаційної довідки №75331539, приватним нотаріусом здійснено лише наступні відмітки про перенесення запису до Державного реєстру: номер запису про іпотеку: 9049145, датою перенесення є 16.03.2015 о 10:44:41; номер запису про обтяження: 9049128, датою перенесення є 16.03.2015 року о 10:44:02, та наявний запис про те, що обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек запис було погашено 04.10.2016 року на підставі Іпотечного договору №706 від 10.04.2010 року. Разом з тим, приватний нотаріус в супереч вимогам закону не відкрила в цьому реєстрі відповідний розділ і не перенесла до нього відомості про наявний арешт нерухомого майна /запис про обтяження: 9370700/, накладений ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23.03.2015 р.
Доводи ОСОБА_2 про те, що даним судовим рішенням порушуються її права на спірну квартиру, яка є спільною сумісною власністю подружжя, є неспроможними. Згідно з матеріалами справи, 27.05. 2016 року між ОСОБА_5 та його батьком ОСОБА_1 було укладено Договір відступлення права вимоги за Іпотечним договором від 10.04.2010 року. Проте цей договір не містить умов щодо платного набуття відповідачем ОСОБА_1 права вимоги за Іпотечним договором.
Окрім того, суду не надано належних та переконливих доказів того, що спірна квартира є придбаним спільним майном подружжя. Сам факт перебування відповідачів у шлюбі не є достатнім доказом того, що квартира належить їм на праві спільної сумісної власності.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що даним судовим рішенням права ОСОБА_2 не порушені, а тому підстав для задоволення її апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 липня 2017 року залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складений 23 червня 2018 р.
Головуючий:
Судді: