21 червня 2018 року м. Київ
Справа № 22-ц/796/5421/2018
Унікальний номер 761/3504/15-ц
Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.,
при секретарі - Слободяник Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 27 квітня 2018 року, постановлену під головуванням судді Притули Н.Г., по справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, в якому просив скасувати наказ №1\ок від 22 січня 2015 року про звільнення його з 23 січня 2015 року з посади заступника генерального директора за одноразове грубе порушення обов'язків за п. 1 ст. 41 КЗпП України - видача наказів № № 440-451 від 29 вересня 2014 року, що не відповідають вимогам чинного законодавства, поновити його на посаді заступника генерального директора Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення з 23 січня 2015 року, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 січня 2015 року до моменту поновлення його на роботі. (т.1 а.с.1-6)
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 27 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 06 жовтня 2015 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. (т.1 а.с.247-249з, т.2 а.с.40-43)
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 лютого 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 06 жовтня 2015 року залишено без змін. (т.2 а.с.93-95)
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 серпня 2015 року, уточнивши яку зазначив, що його було звільнено з посади заступника генерального директора за одноразове грубе порушення обов'язків п. 1 ст. 41 КЗпП України - видача наказів №№440-451 від 29 вересня 2014 року (серед яких, наказ про скасування наказу КРРТ від 12 серпня 2014 року №378 у зв'язку з його незаконністю). При первісному розгляді справи суд першої інстанції вважав встановленим, що наказ Концерну РРТ від 12 серпня 2014 року №378 є законним, а наказ виданий позивачем про скасування цього наказу є незаконним.
При цьому, рішенням Бориспільського районного суду Київської області від 16 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 13 березня 2017 року, у справі №359/10611/15-ц було визнано незаконним і скасовано наказ генерального директора Концерну РРТ №378 від 12 серпня 2014 року.
Зазначені обставини на думку заявника є істотними і на час ухвалення районним судом рішення (27 серпня 2015 року) не були відомі, тому, посилаючись на положення пунктів 1, 3 ч. 2 ст. 361 ЦПК України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року та була чинною на час подання заяви), просив переглянути та скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 серпня 2015 року і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. (т.3 а.с.123-124, 175-177)
Представник Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення - ОСОБА_2 подав до суду заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 серпня 2015 року. Зазначив, що наказ Концерну РРТ від 12 серпня 2014 року №378 «Про скорочення штату і чисельності працівників Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення», на який позивач посилається як на підставу задоволення заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, не стосується предмету розгляду та доказування у даній справі. Крім того, судами неодноразово розглядались заяви ОСОБА_1 і ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з питань розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 березня 2017 року було встановлено, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 серпня 2015 року немає, оскільки рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2015 року, яким задоволено позовні вимоги позивачів і серед іншого визнано незаконним та скасовано наказ від 12 серпня 2014 року № 378 «Про скорочення штату і чисельності працівників Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення», не є нововиявленою обставиною у розумінні ст. 361 ЦПК України (в редакції, яка була чинною до 15 грудня 2017 року). При цьому встановлено, що позивача звільнено за вчинення одноразового грубого порушення трудових обов'язків на підставі наказу від 22 січня 2015 року № 1/ок, а рішення суду стосується іншого наказу від 12 серпня 2014 року № 378, не пов'язаного із цим, а тому підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 не було. (т.3 а.с.211-213)
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 27 квітня 2018 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 серпня 2015 року. (т.3 а.с.245, 250-253)
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 27 квітня 2018 року та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. На обґрунтування скарги зазначив, що суд не врахував обставин і доводів, які викладені на обґрунтування поданої заяви і дійшов помилкового висновку про відмову в їїзадоволенні. (т.4 а.с.1-4)
Зважаючи на положення пункту 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ, Апеляційний суд міста Києва здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.
Відповідно до пункту 9 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.
В судовому засіданні представник Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення - ОСОБА_2 заперечував проти скарги і просив її відхилити.
Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, причини неявки не повідомили. Факт належного сповіщення ОСОБА_1 врученням повідомлення особисто, повідомленням засобами зв'язку та повідомленням представника ОСОБА_3 підтверджується наявними у справі доказами. (т. 4 а.с. 17-22)
Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 27 серпня 2015 року було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалюючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не мав права видавати накази № № 440-451 від 29 вересня 2014 року, а також діяв всупереч положенням Статуту Концерну РРТ та Розподілу обов'язків. ОСОБА_1 було вчинено одноразове грубе порушення трудових обов'язків, за що відповідачем було правомірно застосовано дисциплінарне стягнення, передбачене ч. 1 ст. 41 КЗпП України. (т.1 а.с.247-249з)
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 06 жовтня 2015 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 серпня 2015 року залишено без змін. (т.2 а.с.40-43)
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 лютого 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 06 жовтня 2015 року залишено без змін. (т.2 а.с.93-95)
Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 серпня 2015 року, суд виходив з того, що наказ № 378 від 12 серпня 2014 року «Про скорочення штату і чисельності працівників Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення» не стосується предмету доказування, причин та підстав звільнення заявника в 2015 році, така обставина не є нововиявленою. (т.3 а.с.250-253)
Згідно до вимог ст. 423 ЦПК України, рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
За роз'ясненнями, що містяться в п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до частини 7 ст. 429 ЦПК України, судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах.
Предметом розгляду при ухваленні судових рішень, а саме рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 серпня 2015 року, ухвали Апеляційного суду міста Києва від 06 жовтня 2015 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 лютого 2016 року були вимоги щодо скасування наказу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення №1\ок від 22 січня 2015 року про припинення трудового договору (контракту), звільнення ОСОБА_1, а також похідні вимоги щодо поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Законність наказу Концерну РРТ від 12 серпня 2014 року №378 «Про скорочення штату і чисельності працівників Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення» судом не перевірялася, оскільки це не було предметом судового розгляду по даній справі.
При цьому, визнання рішенням суду в іншій цивільній справі не законним наказу Концерну РРТ від 12 серпня 2014 року №378 «Про скорочення штату і чисельності працівників Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення» не впливає на правильність висновку суду у рішенні Шевченківського районного суду міста Києва від 27 серпня 2015 року, що позивач не мав права видавати накази № № 440-451 від 29 вересня 2014 року, у т.ч. наказ № 448 від 29 вересня 2014 року, оскільки діяв всупереч положенням Статуту Концерну РРТ та Розподілу обов'язків.
Таким чином, визнання незаконним і скасування наказу генерального директора Концерну РРТ №378 від 12 серпня 2014 року рішенням Бориспільського районного суду Київської області від 16 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 13 березня 2017 року у справі №359/10611/15-ц не є істотною обставиною, яка не була встановлена судом.
При цьому, у касаційній скарзі на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 06 жовтня 2015 року ОСОБА_1 посилався на те, що наказ Концерну РРТ від 12 серпня 2014 року №378 «Про скорочення штату і чисельності працівників Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення» був визнаний незаконним та скасований ухвалою Апеляційного суду Київської області від 15 липня 2015 року у цивільній справі №359/2267/15-ц. (т.2 а.с.46-52)
Відмовляючи в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 та постановивши ухвалу від 03 лютого 2016 року, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанціїщодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки позивач, видаючи накази, перевищив надані йому повноваження та грубо порушив свої трудові обов'язки, у зв'язку з чим відповідачем правомірно застосовано дисциплінарне стягнення, передбачене КЗпП України, та звільнено позивача з роботи, яке проведено з дотриманням вимог чинного законодавства. (т.2 а.с.93-95)
Обставини, які на думку апелянта були залишені поза увагою під час розгляду справи судом, не можуть бути визнані підставами для перегляду за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 серпня 2015 року.
Доводи скарги не спростовують висновків районного суду, тому колегія суддів їх відхилила.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 27 квітня 2018 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 22 червня 2018 року.
Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець
В.М.Ратнікова
О.В.Борисова