справа №755/18012/16
провадження № 22-ц/796/2547/2018
21 червня 2018 року м. Київ
Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів:
судді-доповідача Кирилюк Г.М.,
суддів: Рейнарт І.М., Музичко С.Г.,
при секретарі Дука В.В.
сторони:
позивач - ОСОБА_2
відповідачі (позивачі за зустрічними позовами) - ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Габрієль ЛідіяЄвгенівна, про визнання заповіту недійсним, встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання спадкоємцем четвертої черги на рухоме та нерухоме майно, зобов'язання вчинити дії, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Габрієль ЛідіяЄвгенівна, про визнання спадкоємцем четвертої черги, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Габрієль Лідія Євгенівна, Безуглівська сільська рада Згурівського району Київської області, про визнання права власності на спадщину за заповітом,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 грудня 2017 року у складі судді Чех Н.А.,
встановив:
У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати недійсним заповіт ОСОБА_6, посвідчений 24 листопада 2015 року секретарем Безуглівської сільської ради Згурівського району Київської області за реєстровим № 12; встановити факт її сумісного проживання однією сім'єю з ОСОБА_6 з лютого місяця 2008 року; визнати її спадкоємцем 4-ї черги як особу, що проживала зі спадкодавцем ОСОБА_6 однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, на рухоме та нерухоме майно, яке складає: двокімнатну квартира АДРЕСА_1; гараж НОМЕР_4, по вул. Челябінський, 2 у гаражно - будівельному кооперативі «Лівобережний-1»; автомобіль ЗАЗ Sens 1.3, сірого кольору, №кузова НОМЕР_5; зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Габрієль Л.Є. видати їй свідоцтво про право на спадщину на вищевказане спадкове майно.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_6, який проживав у АДРЕСА_1.
Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на рухоме та нерухоме майно.
Починаючи з лютого 2008 року, після розлучення ОСОБА_6 з ОСОБА_3, і до смерті спадкодавця між ними тривали спільні взаємні стосунки, які ґрунтувалися на засадах почуттів та шлюбних відносин. Вони разом проживали у квартирі АДРЕСА_1, піклувалися про стан здоров'я одне одного, разом вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом. Доказом спільного проживання з спадкодавцем є те, що всі атрибути поховання придбавалися нею.
15 вересня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Габрієль Л.Є. було винесено постанову про відмову їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1. Підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії зазначено відсутність доказів родинних, шлюбних чи інших відносин із спадкодавцем.
Оскільки вона проживала зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, у відповідності до ст. 1264 ЦК України просила визнати її спадкоємцем четвертої черги на рухоме та нерухоме майно, що належало спадкодавцю.
Зазначила, що заповіт ОСОБА_6 від 24 листопада 2015 року, посвідчений секретарем Безуглівської сільської ради Згурівського району Київської області, не містить власноручного надпису заповідача: &q?сн; Мені прочитано уголос, з моїх слів заповіт складено вірно&q?ої;, а інформація про посвідчення вказаного заповіту не була внесена до Спадкового реєстру.
Оскільки волевиявлення заповідача ОСОБА_6 не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, у відповідності до ст. 1257 ЦК України просила визнати недійсним заповіт, за яким заповідач визначив спадкоємцем всього свого майна ОСОБА_4
У квітні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом, в якому просила визнати її спадкоємцем четвертої черги ОСОБА_6, як особу, що проживала з останнім однією сім'єю з 26.01.2008 року по ІНФОРМАЦІЯ_5.
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що перебувала з ОСОБА_6 у зареєстрованому шлюбі з 20 травня 1992 р. по 26 січня 2008 р. Після розлучення і до смерті спадкодавця вони проживали разом однією сім'єю переважно за її місцем проживання, а свою квартиру ОСОБА_6 здавав в оренду. ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 помер. Причиною смерті було зазначено хронічну ішемічну хворобу серця. Від Київської міської прокуратури № 4 вона отримала дозвіл на поховання ОСОБА_6, нею було організовано та оплачено витрати на поховання останнього.
Оскільки для отримання свідоцтва про право на спадщину їй необхідно підтвердити родинні відносини з спадкодавцем, у відповідності до ст. 1264 ЦК України просила позов задовольнити.
У квітні 2017 року з зустрічним позовом також звернувся ОСОБА_4, в якому з урахуванням подальших уточнень просив визнати за ним право власності на спадкове майно, яким є квартира АДРЕСА_1; гараж НОМЕР_4, по вул. Челябінський, 2 у гаражно-будівельному кооперативі «Лівобережний-1»; автомобіль ЗАЗ Sens 1.3, сірого кольору, № кузова НОМЕР_5.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що з ОСОБА_6 він був знайомий тривалий час і про будь-які сімейні відносини з ОСОБА_2 йому та будь-якім іншим особам, що товаришували з ним, відомо не було. ОСОБА_6 часто розповідав про колишню дружину ОСОБА_3, що крім неї ніхто йому ніколи не допомагав в тяжкі для нього періоди, а останнім часом він знаходився на стаціонарному лікуванні та потребував сторонньої допомоги.
Зазначив, що ОСОБА_3 завжди була поруч з ОСОБА_6, коли він цього потребував. Йому відомо, що спадкодавець мав фінансові проблеми, оскільки любив фліртувати з сторонніми жінками та витрачав на це немалі гроші. Особисто у нього спадкодавець постійно займав гроші, після кожної зустрічі з жінками наголошував на тому, що якби не його пристрасті до жінок, він би ніколи з дружиною не розлучився. Одного разу спадкодавець передав йому заповіт на все майно та запевнив, щоб не переживав за позичені йому гроші.
У визначений законом строк він звернувся з заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини, проте нотаріус своєю постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 30.10.2016 р. змусила його звертатися до суду за захистом порушених майнових прав та інтересів.
Зазначив, що заповіт складений у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, особисто підписаний заповідачем та посвідчений у відповідності до ч.3 ст.1247 ЦК України. Відповідно до витягу з спадкового реєстру заповітів, інформацію про заповіт було внесено до Спадкового реєстру. Тобто оскаржуваний заповіт цілком відповідає усім вимогам закону щодо його форми та посвідчення.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21 грудня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Встановлено факт сумісного проживання однією сім'єю ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, з лютого місяця 2008 року.
Визнано ОСОБА_2 спадкоємцем четвертої черги як особу, що проживала із спадкодавцем ОСОБА_6 однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини на рухоме та нерухоме майно: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1; гараж НОМЕР_4, по вул. Челябінський, 2 у гаражно - будівельному кооперативі «Лівобережний-1»; автомобіль ЗАЗ Sens 1.3, сірого кольору, № кузова НОМЕР_5.
В решті позову відмовлено.
У задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 грудня 2017 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2, а також в частині відмови у задоволенні її зустрічного позову та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити повністю, зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити. В іншій частині судове рішення просить залишити без змін.
Посилається на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Зазначила, що саме вона понесла витрати на поховання спадкодавця, отримала довідку про причину смерті, лікарське свідоцтво про його смерть, дозвіл на його кремацію, організовувала його поховання, отримала довідку на одержання праху та одноразову грошову допомогу на поховання.
Суд першої інстанції встановивши, що ОСОБА_2 прийняла на себе клопоти та витрати по похованню ОСОБА_6, у судовому рішенні не навів конкретні докази, з яких це вбачається.
Зазначила, що 08 липня 2016 року вона звернулася до Дніпровського УП ГУ НПУ в м. Києві з заявою про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, яке полягало у незаконному заволодінні грошовими коштами у сумі 51 000 грн., які належали померлому, технікою з квартири, правовстановлюючими документами на квартиру, гараж, автомобіль, документами на наявну в квартирі техніку і меблі. Вказана обставина пояснює наявність у розпорядженні ОСОБА_2 правовстановлюючих документів на майно померлого, які потрапили до неї протиправним шляхом.
Судом першої інстанції не надано оцінки тим обставинам, що ОСОБА_2, стверджуючи про те, що вона фактично проживала з 2008 року по день смерті спадкодавця ІНФОРМАЦІЯ_5 в квартирі АДРЕСА_1, сплачує витрати за житлово-комунальні послуги та фактично проживає та отримує поштову кореспонденцію, медичні послуги за місцем своєї реєстрації за адресою: АДРЕСА_4.
Зазначила, що відсутність позовів до суду про поділ майна подружжя свідчить про те, що все майно, яке знаходиться в квартирі АДРЕСА_1, є спільним з ОСОБА_6 майном, нажитим у шлюбі.
Позивачу ОСОБА_2 та її свідкам не було відомо про обставини життя спадкодавця, зокрема, що з 31.12.2012 року по 08.02.2013 р. ОСОБА_6 перебував на стаціонарному лікуванні у Київській клінічній лікарні швидкої допомоги із проникаючими колото-різаними ранами грудної клітини, які йому заподіяла жінка, яка також вважала себе претендентом на його майно та нанесла йому небезпечні для життя різані рани.
Зазначила, що у вказаний період саме вона перебувала з ОСОБА_6 у лікарні, вирішувала усі питання, пов'язані з його лікуванням, здійснювала догляд. Гроші на лікування вони вирішили отримати від здачі в оренду квартири АДРЕСА_1. Квартира перебувала в оренді з 16.01.2013 р. по 16.07.2014 р. У травні 2014 р. ОСОБА_6 уклав договір оренди гаражного боксу, який фактично перебував в оренді до грудня 2017 року.
Автомобіль ЗАЗ Sens, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2013 року випуску, було придбано ОСОБА_6 за особисті кошти, виручені від продажу у жовтні 2013 року дачі, що розміщена на земельній ділянці на території Броварського району Київської області. Вона володіла документами на його придбання, договором страхування, водійським посвідченням на ім'я ОСОБА_6 до моменту їх незаконного заволодіння ОСОБА_2
Проживаючи разом з ОСОБА_6 вона особисто сплачувала за житлово-комунальні послуги, остання оплата була здійснена після смерті спадкодавця 28.03.2016 р., що є доказом спільного проживання із власником житла.
Зазначила, що померлий ОСОБА_6 систематично зловживав спиртними напоями, що стало підставою розірвання шлюбу між ними. Наявність у останнього майна, що має матеріальну цінність, привабило увагу таких осіб, як ОСОБА_2, ОСОБА_4 та інших, які входячи у довіру та споюючи останнього бажали заволодіти його майном. Разом з тим, у випадку системного запою, стаціонарного і амбулаторного лікування, весь час з ним перебувала вона.
Також посилалась на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині оцінки доказів.
Крім цього, на порушення п.4 ч.3 ст.376 ЦПК України суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Так, по позовним вимогам про зобов'язання приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Габрієль Л.Є. видати ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно належним відповідачем є приватний нотаріус, який не був залучений до участі у справі в якості відповідача, що є підставою для ухвалення нового рішення у справі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Зазначив, що жоден із свідків ОСОБА_3 не підтвердив факт сумісного проживання з спадкодавцем ОСОБА_6, а свідок ОСОБА_8 пояснив, що бачив у квартирі ОСОБА_6 жінку на ім'я ОСОБА_2. Свідок ОСОБА_9 пояснила, що перебувала у квартирі ОСОБА_6 тільки тоді, коли з ним не було жодної особи, а свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_11 підтвердили, що після 2010 року взагалі не були у квартирі АДРЕСА_1, атому пояснити що-небудь з приводу обставин спільного проживання ОСОБА_3 з спадкодавцем ОСОБА_6 однією сім'єю пояснити не можуть. Пояснення ОСОБА_3 щодо фіктивності розлучення не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи. Доводи останньої також спростовуються відсутністю у неї правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Також зазначив, що позовні вимоги в частині зобов'язання приватного нотаріуса Габрієль Л.Є. вчинити певні дії суд першої інстанції залишено без задоволення, що унеможливлює порушення прав та законних інтересів нотаріуса при прийнятті оскаржуваного судового рішення.
У відзиві від 21 травня 2018 року ОСОБА_4 просив задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_3 у повному обсязі, а справу розглянути без його особистої участі (а.с.192 т.2).
В судовому засіданні представник ОСОБА_3 - ОСОБА_12 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402- VІІІ &qu2 ;Про судоустрій і статус суддів&qut;; у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць) , та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 20 травня 1992 року по 26 січня 2008 року (а.с. 113-114 т.1).
Відповідно до копії актового запису про смерть №393 від 27.02.2016 р., ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.57 т.1).
Відповідно до довідки Комунального концерну &q?ов;Центр комунального сервісу" від 09.09.2016 р. №749, ОСОБА_6, 1963 рокународження, був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 11.11.1979 року по день смерті; був зареєстрований один (а.с.53 т.1).
Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на рухоме та нерухоме майно.
16 березня 2016 р. ОСОБА_3 звернулась до органів нотаріату з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка не містила зазначення про родинні чи інші стосунки з померлим (а.с.69 т.1).
22 березня 2016 року ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Габрієль Л.Є. з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 Зазначеною заявою стверджувала, що є спадкоємицею четвертої черги, оскільки проживала зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини(а.с.41 т.2).
12 серпня 2016 року до нотаріальних органів з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 звернувся ОСОБА_4 (а.с.65 т.1).
29 серпня 2016 р. ОСОБА_4 особисто з'явився у нотаріальну контору та надав дублікат заповіту, яким ОСОБА_6 все своє майно заповів ОСОБА_4 Заповіт був посвідчений 24 листопада 2015 року Горб С.І., секретарем Безуглівської сільської ради Згурівського району Київської області за р.№12.
15 вересня 2016 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Габрієль Л.Є. винесла постанову про відмову у видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру за АДРЕСА_1 (а.с.78 т.1).
13 жовтня 2016 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Габрієль Л.Є. винесла постанову про відмову у видачі ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на все належне спадкодавцеві майно з підстав невідповідності заповіту вимогам законодавства (а.с.84-85 т.1).
Ухвалюючи рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про встановлення факту сумісного проживання однією сім'єю спадкодавця ОСОБА_6 та ОСОБА_2, з лютого місяця 2008 року та визнання її спадкоємцем четвертої черги як особу, що проживала із спадкодавцем ОСОБА_6 однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини на рухоме та нерухоме майно: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1; гараж НОМЕР_4, по вул. Челябінський, 2 у гаражно-будівельному кооперативі «Лівобережний-1»; автомобіль ЗАЗ Sens 1.3, сірого кольору, № кузова НОМЕР_5, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.
Так, судом першої інстанції було взято до уваги той факт, що у ОСОБА_2 знаходяться оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно. При цьому пояснення останньої щодо спільного проживання з спадкодавцем з початку 2008 року, їх спільного відпочинку, наявність спільного бюджету, придбання разом холодильника, пральної машини та автомобіля спростовані в судовому засідання не були.
З таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки він не відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Так, відповідно до ч.2 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 4 ст.3 цього Кодексу сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Тобто, право осіб на створення сім'ї без шлюбу законом не заборонено. Проживання жінки та чоловіка без шлюбу може бути підставою для створення сім'ї.
Відповідно до ч.1 ст.25 СК України жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.
З огляду на викладене, перебування жінки та чоловіка у зареєстрованому шлюбі, що є підставою для створення однієї сім'ї, виключає одночасне створення обома або одним з них на інших не заборонених законом підставах іншої сім'ї, зокрема шляхом проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Відповідно, перебування чоловіка та жінки або одного з них у зареєстрованому шлюбі виключає можливість встановлення щодо обох або одного з них факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з іншою особою.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_14 з 29.02.1992 року по 21.08.2012 р. (а.с. 42 т.1).
Відповідно до ч.1 ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Враховуючи факт перебування ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі до 21 серпня 2012 року, а також час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_5, правові підстави для задоволення позову в частині встановлення факту проживання вказаної особи з спадкодавцем однією сім'єю з лютого 2008 року та визнання її у зв'язку з цим спадкоємцем четвертої черги відсутні.
Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За наведених обставин та відповідно до ст.376 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 підлягає скасуванню, як таке, що постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального права, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про зобов'язання приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Габрієль Л.Є. видати їй свідоцтво про право на спадщину на вищевказане спадкове майно учасники справи не оскаржують, а тому воно не є предметом апеляційного розгляду.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання її спадкоємцем четвертої черги за законом ОСОБА_6, як особи, яка проживала зі спадкодавцем однією сім'єю з 26.01.2008 року по ІНФОРМАЦІЯ_5, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до положень ст.13 цього Кодексу суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до положень ст.81 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обставини проживання ОСОБА_3 разом зі спадкодавцем ОСОБА_6 однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини суду не доведено.
Суд першої інстанції дав правильну правову оцінку показам свідків ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_9, ОСОБА_8, які не можуть бути розцінені, як достатні докази на підтвердження вказаної обставину.
Так, свідок ОСОБА_11 підтвердила ту обставину, що була в гостях у ОСОБА_6, коли була жива його мати. З ним проживала ОСОБА_3 Він та ОСОБА_3 разом доглядали останню, коли вона хворіла. Мати ОСОБА_6 померла у 2010 році. Після смерті матері вони приходили оформити оренду гаража, прибрати в гаражі та сплатити кошти. Зі слів ОСОБА_6 їй відомо, що він проживав з ОСОБА_3, вона за ним доглядала, купувала ліки, лікувала.
Свідок ОСОБА_15 пояснила, що разом працювала з матір'ю ОСОБА_6 ОСОБА_3 постійно турбувалась про його батьків: всі свята була разом з ними; приходила, готувала їм, кормила; купила разом з ОСОБА_6 плиту, холодильник, мийку; у 2010 році вони разом викликали швидку. Після смерті матері ОСОБА_6 вона більше в його квартирі не була. Їй також відомо, що ОСОБА_6 уходив від ОСОБА_3, але потім до неї повертався. У 2013 р. ОСОБА_3 лікувала ОСОБА_6, купувала йому ліки. Вона декілька разів бачила їх разом.
Свідок ОСОБА_9 пояснила, що у 2010 - 2011 р.р. вона працювала у ОСОБА_6, приїжджала до нього, готувала, прибирала. Вона також бачила ОСОБА_3, остання приїжджала до нього. Вони жили разом. При цьому ОСОБА_6 не завжди був разом з нею. Він випивав, вони часто сварились. Зазначила, що автомобіль &q?ва;ЗАЗ&qu З; ОСОБА_6 купив для себе.
Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що близько шести років знав ОСОБА_6, за два місяці до його смерті робив у нього в квартирі ремонт. Надя при ремонті допомагала прибрати, їсти приготувати. Останній казав йому, що ОСОБА_3 його жінка. Він їх часто бачив, приносив їм квитанції по квартплаті. При цьому ОСОБА_6 йому казав, що продав дачу. ОСОБА_2 приходила і &quпр;вижимала&qu Л; з ОСОБА_6 гроші за розбиту колонку.
Даючи оцінку показам вказаних свідків, як доказів по справі, суд дійшов висновку про те, що останні не доводять ту обставину, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 після розлучення у 2008 році і до часу відкриття спадщини продовжували проживати разом однією сім'ю, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.
Крім цього, покази вказаних свідків суперечать показам інших свідків, які були допитані судом за клопотанням позивача.
Так, свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що з 2010 р. він бачив ОСОБА_6 разом з ОСОБА_2, був у них в гостях, вони були разом, ОСОБА_6 називав останню своєю жінкою. Він наглядав за їх котом, коли вони від'їжджали.
Свідок ОСОБА_17 пояснив, що після розлучення з ОСОБА_3 ОСОБА_6 почав зустрічатися з ОСОБА_2 При цьому з ОСОБА_3 вони періодично зустрічались. Йому відомо, що ОСОБА_6 продав свою дачу, купив автомобіль &q?од;ЗАЗ&q? ;. Мав бажання з ОСОБА_2 поїхати на море.
Свідок ОСОБА_18 пояснила, що приблизно з 2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживали разом, їздили відпочивати. Автомобіль &q?ом;ЗАЗ&q?и ; ОСОБА_6 придбав, оскільки хотів зробити подарунок ОСОБА_2.
Не усуває сумнівів в існуванні обставин спільного проживання та сімейних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 і посилання ОСОБА_3 на те, що вона виявила зникнення, крадіжку, пропажу в квартирі спадкодавця грошей та речей після відвідування квартири ОСОБА_2; систематичне споювання останньою ОСОБА_6 та незаконне заволодіння його банківською карткою; перебування ОСОБА_6 з 31.12.2012 р. по 08.02.2013 р. на стаціонарному лікуванні у Київській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги із проникаючими колото-різаними ранами грудної клітини, які йому заподіяла жінка, що також вважала себе чи то &q?ка;коханкою&qu в; чи то &q? ;цивільною дружиною&q?&q;; отримання ОСОБА_6 на початку лютого 2016 року вдруге тяжких тілесних ушкоджень з боку невстановлених слідством осіб, про що влітку 2016 року вона подала заяву про злочин, в якій фігурує прізвище ОСОБА_2; наявність ключів від квартири ОСОБА_6 у ОСОБА_2 (а.с. 233 т.1, а.с. 33 т.2) .
Посилання ОСОБА_3 на вирішення всіх питань, пов'язаних з лікуванням ОСОБА_6, отримання грошей на лікування від здачі квартири останнього в оренду, також не можуть свідчити про існування саме сімейних відносин, а не відносин, що ґрунтуються на співчутті та бажанні допомогти людині, з якою тривалий час перебувала у шлюбі та яка потрапила у важку ситуацію.
Надані суду докази на підтвердження отримання ОСОБА_3 лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_6, дозволу на кремацію тіла останнього, праху спадкодавця, понесення останньою витрат на поховання та на поминальний обід, отримання нею одноразової грошової допомоги на поховання в своїй сукупності свідчать про обставини, що виникли вже після смерті спадкодавця та не є достатніми доказами на підтвердження факту існування саме сімейних стосунків не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Не є таким доказом і єдина квитанція про сплату 28.03.2016 р., тобто після смерті ОСОБА_6, витрат на житлово-комунальні послуги (а.с.121 т.1).
За відсутності доказів, які у своїй сукупності давали б змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування, правові підстави для задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового рішення по суті пред'явленого зустрічного позову відсутні.
Судове рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 про визнати права власності на спадкове майно за заповітом оскаржено не було, а тому воно не є предметом апеляційного розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1653 грн. 60 коп., пропорційно розміру задоволених вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 грудня 2017 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 скасувати.
Ухвалити в цій частині нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Габрієль Лідія Євгенівна, про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання спадкоємцем четвертої черги на рухоме та нерухоме майно відмовити.
В решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 ( реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_4) на користь ОСОБА_3 ( реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, місце проживання: АДРЕСА_3) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1653 грн. 60 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 22 червня 2018 року.
Суддя-доповідач
Судді: