03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3774/2018
20 червня 2018 року м. Київ
Справа № 752/10961/15-ц
Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання -Станішевської Б.В.
сторони:
позивач - Публічне акціонерне товариство «ЕНЕРГОБАНК»
відповідач - ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4,
на рішення Печерського районного суду м.Києва від 12 жовтня 2016 року, ухвалене у складі судді Цокол Л.І. в приміщенні Печерського районного суду м.Києва,
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ЕНЕРГОБАНК» до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Прокопенко ЛесяВолодимирівна, ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним,
У липні 2015 року позивач ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В., ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 11 грудня 2013 року між ПАТ«ЕНЕРГОБАНК» та ОСОБА_2 було укладено договір про відкриття та обслуговування банківського рахунку фізичної особи № НОМЕР_1, за умовами якого, банк відкриває клієнту ОСОБА_2 поточний рахунок НОМЕР_2 у національній та/чи іноземних валютах, а також здійснює його розрахунково-касове обслуговування. У забезпечення виконання зобов'язання за договором банківського рахунку 22 липня 2014 року ПАТ«ЕНЕРГОБАНК» та ОСОБА_2 уклали договір іпотеки, що був посвідчений 22 липня 2014 року приватним нотаріусом КМНО Прокопенко Л.В. за реєстровим № 1411.
Відповідно до умов договору Банк передав відповідачу в іпотеку:
- нежилі приміщення з № 1 по № 8 , групи приміщень АДРЕСА_3 та які належать банку на праві приватної власності;
- квартиру, що складається з 2 кімнат, житловою площею 46,9 кв.м, загальною площею 78,8 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та яка належить банку на праві приватної власності.
22 липня 2014 року приватним нотаріусом КМНО Прокопенко Л.В. за реєстровими №№ 1412 та 1413 було накладено заборону відчуження нежилих приміщень та квартири, що є предметом іпотеки, до виконання, припинення, розірвання договору іпотеки.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 11 червня 2015 №370 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ЕНЕРГОБАНК», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 12 червня 2015 року прийнято рішення № 115 про початок процедури ліквідації ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» з 12 червня 2015 року та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» Ільчука О.П строком на 1 рік з 12 червня 2015 року по 11 червня 2016 року включно.
У розділі договору іпотеки «Терміни та їх тлумачення» визначено що під договором депозиту розуміється договір про відкриття та обслуговування банківського рахунку фізичної особи № НОМЕР_1 від 11 грудня 2013 року, що укладено між Іпотекодержателем ОСОБА_2 і Іпотекодавцем ПАТ «ЕНЕРГОБАНК», з додатковою угодою № 3 від 27 червня 2014 року.
Оскільки договір іпотеки не містить істотні умови, встановлені ч.1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку», то відповідно до ч. 2 ст. 18 цього Закону є всі підстави для визнання цього договору недійсним.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2016 року позов задоволено.
Визнано недійсним договір іпотеки, укладений 22 липня 2014 року між ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» та ОСОБА_2, посвідчений 22 липня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. за реєстровим № 1411.
Не погоджуючись з рішенням, адвокат ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вважає, що рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи.
Зокрема зазначав про те, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованих, передчасних висновків про те, що спірний договір іпотеки не містить істотних умов щодо змісту та розміру основного зобов'язання, строку і порядку його виконання.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат ОСОБА_7 в інтересах ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» просив рішення суду, як законне та обґрунтоване, залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема зазначав, що договір іпотеки, що оспорюється не містить істотної умови, визначеної п.2 ч.1 ст.18 Закону України «Про іпотеку», а саме умови щодо змісту та розміру основного зобов'язання, строк і порядок його виконання. Крім цього, складові основного зобов'язання не містяться і у правочині, на який є посилання у договорі іпотеки.Посилався на те, що принцип свободи договору до спірних правовідносин не може бути застосований, оскільки договір банківського рахунку є публічним договором (договором приєднання).
Крім того, зазначає, що суд апеляційної інстанції порушує принцип правової визначеності.
Відповідно до п.8 ч. 1 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402 - VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-УІІІ від 03 жовтня 2017 року.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник третьої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_3 та представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 підтримали доводи апеляційної скарги, просили рішення суду скасувати.
Представник позивача ОСОБА_9 заперечував проти доводів апеляційної скарги.
Інші учасники справи в судове засідання сторони не з'явилися, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, про причини своєї неявки суд не повідомили, а тому суд вважає можливим розглянути справу у їх відсутність у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши думку учасників справи, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом установлено, що 11 грудня 2013 року між ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» та ОСОБА_2 було укладено Договір про відкриття та обслуговування банківського рахунку фізичної особи № НОМЕР_1.
Відповідно до п. 1.1 цього договору Банк відкриває Клієнту (відповідачу у справі) поточний рахунок № НОМЕР_1 у національній та/чи іноземних валютах, а також здійснює його розрахунково-касове обслуговування.
У забезпечення виконання зобов'язання за Договором банківського рахунку 22 липня 2014 року Банк (іпотекодавець за договором) та ОСОБА_2 (іпотекодержатель за договором) уклали договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. за реєстровим № 1411.
Відповідно до умов договору банк передав відповідачу в іпотеку:
- нежилі приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень № 26 і в літ. А) - офіс банку, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 211306180000), загальною площею 142,8 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_4, та які належать банку на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія НОМЕР_3, виданого 13 листопада 2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Рябоконь О.І. за індексним номером 12747561 та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24 жовтня 2013 року за номером запису 3365003;
- квартиру (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 412708980000), що складається з двох кімнат, житловою площею 46,9 кв.м, загальною площею 78,8 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та яка належить банку на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 27 травня 1994 року державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Майхеркевич О.І. за реєстровим № 16-4312 та зареєстрованого Київським міським БТІ 06 червня 1994 року в реєстровій книзі за реєстровим № 6984.
27 червня 2014 року між ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду № 3 до договору № НОМЕР_1 про відкриття та обслуговування банківського рахунку фізичної особи, відповідно до п.1 якої, сторони погодили, що з 1 липня 2014 року до 30 липня 2014 року з урахуванням положень договору та п.2 цієї додаткової угоди, на залишок коштів на рахунку в сумі 350 000 доларів США до 400 000 доларів США нараховуються проценти в розмірі 11% річних. У разі якщо на рахунку клієнта, протягом періоду, передбаченого п.1 цієї додаткової угоди , будуть наявні кошти в сумі меншій ніж 350 000 доларів США, проценти на залишок коштів на рахунку з цього моменту нараховуються і сплачуються за ставкою в розмірі 4% річних (п.2 угоди).
22 липня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. за реєстровими №№ 1412 та 1413 було накладено заборону відчуження відповідно нежилих приміщень та квартири, що є предметами іпотеки, до виконання/припинення/розірвання договору іпотеки.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний договір іпотеки не містить істотної умови, визначеної п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку», а саме умови щодо змісту та розміру основного зобов'язання, строк і порядок його виконання. Крім того, складові основного зобов'язання не містяться і у правочині, на який є посилання у договорі іпотеки, а тому є всі підстави для визнання договору іпотеки недійсним.
Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо, враховуючи наступне.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про іпотеку», іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови:
1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про: для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про: для громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України;
2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання;
3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення;
4) посилання на видачу заставної або її відсутність.
У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Статтею 203 ЦК України закріплено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Відповідно до ст. ст. 215, 216 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Ст. 627 ЦК України визначає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагенту та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З матеріалів справи вбачається, що предметом договору іпотеки від 22 липня 2014 року, який оспорює позивач, є забезпечення основного зобов'язання, що випливає з договору депозиту.
При цьому сторони дійшли згоди щодо вживання терміну договір депозиту, як договір про відкриття та обслуговування банківського рахунку фізичної особи 6203506692801 від 11 грудня 2013 року, що укладено між іпотекодержателем і іпотекодавцем, з додатковою угодою № 3 від 27 червня 2014 року. Основне зобов'язання - зобов'язання Іпотекодавця перед Іпотекодержателем, що випливають із умов договору депозиту.
Зміст договору відповідно до ст. 628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В п.9.3 Іпотечного договору від 22 липня 2017 року сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до виконання іпотекодавцем основного зобов'язання за договором депозиту. У випадку виконання іпотекодавцем основного зобов'язання за договором депозиту частково, іпотека зберігає силу в повному обсязі. Вказаний договір був посвідчений 21 січня 2014 року приватним нотаріусом КМНО Прокопенко Л.В.
Відповідно до п.1.2. договору іпотеки зазначено, що іпотекодавець на підставі цього договору забезпечує виконання зобов'язання за договором депозиту, так і вимог іпотекодержателя, щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимог за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; збитків, завданих внаслідок порушення основного зобов'язання та умов цього договору.
У відповідності до ст. 3 ЗУ «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії договору іпотеки.
Згідно п.8.3 договору банківського рахунку № НОМЕР_1, визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором у повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 1075 ЦК України, договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківським правилами.
Тобто, чинним законодавством встановлено право клієнта вимагати виконання зобов'язання банком у будь-який час та обов'язок банку розірвати договір банківського рахунку та повернути клієнту залишок грошових коштів на рахунку, за першою вимогою клієнта.
Враховуючи вимоги закону та положення договору іпотеки, підстав уважати, що у договорі іпотеки та договорі банківського рахунку не зазначено строк дії та порядок виконання, немає.
Закон України «Про іпотеку» не зобов'язує сторони зазначити в договорі дату, місяць і рік.
Саме по собі не зазначення у договорі дати, місяця і року до якого діє договір не дає підстав для визнання його недійсним відповідно до ст. 18 Закону України «Про іпотеку».
Крім того, в договорі іпотеки, договорі банківського рахунку та додатковій угоді до договору банківського рахунку визначено зміст основного зобов'язання.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що оспорюваний договір іпотеки не містить істотних умов, визначених п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку».
Відповідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені по узгодженню сторін і погодженні ними, і умови, які є обов'язковими у відповідності з актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 631 ЦК України, договір набирає сили і породжує суб'єктивні права й обов'язки з моменту його укладання.
Згідно з ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відсутність згоди сторін щодо будь-якої з істотних умов договору має наслідком його неукладеність.
За таких обставин, оскільки сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору банківського вкладу та договору іпотеки, та здійснили дії, спрямовані на реальне настання правових наслідків, що випливають з даних правочинів, беручи до уваги той факт, що умови даних договорів жодним чином не порушують прав, інтересів та вимог чинного законодавства, підстави для визнання оскаржуваного договору іпотеки недійсним відсутні.
Сторони мали право підписати вищезазначені договори на умовах, які в них викладені та мали повне право обрати вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном - іпотекою.
Посилання представника банку на те, що принцип свободи договору не може бути застосований, оскільки договір банківського рахунку, який забезпечений договором іпотеки, є публічним договором (договором приєднання), суд не приймає до уваги, оскільки предметом даного спору є договір іпотеки, який за законом не є договором приєднання, а тому до нього підлягає застосування принцип свободи договору.
Посилання на порушення судом апеляційної інстанції принципу юридичної визначеності, є безпідставними, оскільки ОСОБА_4 має право на апеляційне оскарження, про розгляд справи у суді першої інстанції остання належним чином повідомлена не була, належних та допустимих доказів на підтвердження факту отримання нею копії рішення суду матеріали справи не містять.
Суд критично ставиться до розписки, яка міститься в матеріалах справи (т. 1 а.с. 181), оскільки ОСОБА_4 заперечує належність саме її підпису у розписці, розписка не містить прізвища особи, яка отримала поштове відправлення (документи).
Європейський суд з прав людини, у рішенні «Бочан проти України», зазначивши про порушення національними судами України принципу юридичної визначеності мав на увазі зловживання стороною своїми процесуальними правами, а саме подачу через тривалий строк заяви про перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Проте висновки, які встановлені рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України», не можуть бути застосовані у цій справі, оскільки право особи на апеляційне оскарження рішення суду гарантовано Конституцією України.
За змістом пункту 1 статті б Конвенції про захист прав людини основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить статтю 6 як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції не можна вважати законним та обґрунтованим, рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4 - задовольнити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2016 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ЕНЕРГОБАНК» до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Прокопенко ЛесяВолодимирівна, ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М.Стрижеус