Справа № 11-кп/796/1250/2018 Суддя у першій інстанції ОСОБА_1
Категорія - ст. 314 КПК України Суддя-доповідач ОСОБА_2
19 червня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю: прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
представника потерпілого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційні скарги прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_9 та представника потерпілого ОСОБА_8 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 07 травня 2018 року у кримінальному провадженні № 12017100100002231 щодо обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 383 КК України,
ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 07 травня 2018 року, з підготовчого судового засідання, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100100002231 від 23 лютого 2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 383 КК України, повернуто прокурору Київської місцевої прокуратури № 10.
Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував наявністю недоліків у змісті обвинувального акта, оскільки вважав, що фактичні обставини провадження та формулювання обвинувачення, викладені в ньому, є неконкретними, що позбавляє можливості сторону захисту належним чином здійснювати захист під час судового розгляду.
Зокрема, як указав суд першої інстанції, орган досудового розслідування в обвинувальному акті не вказав відносно кого ОСОБА_10 подав заяву про вчинення злочину; кому саме його діями було завдано шкоди; з якою метою чи у зв'язку з якими іншими обставинами ОСОБА_10 звернувся із заявою, враховуючи, що злочин, передбачений ч. 1 ст. 383 КК України, з об'єктивної сторони його складу має виключно прямий умисел; при посилання на юридичну особу не вказано її ідентифікуючих ознак, не зазначено яке відношення має до цього товариства ОСОБА_10 ; відсутні дані щодо події злочину (як саме, у якій формі обвинувачений звернувся до органу досудового розслідування, яка була ним повідомлена неправдива інформація і у зв'язку з чим вчинені такі дії, хто саме прийняв повідомлення та взагалі до якого органу його було подано).
Такі недоліки, на думку суду, можуть призвести до скасування будь-якого прийнятого судом кінцевого рішення у зв'язку з порушенням права обвинуваченого на захист.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_9 просить ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 07 травня 2018 року скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
За доводами апеляційної скарги прокурор уважає, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_10 за своїм змістом відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а суд першої інстанції у своєму рішенні вдався до аналізу суті формулювання обвинувачення та викладу фактичних обставин, тобто вийшов за межі своїх повноважень під час підготовчого судового засідання, чим істотно порушив вимоги ст. 314 КПК України.
В апеляційній скарзі з доповненнями представник потерпілого, стверджуючи, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, просить ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 07 травня 2018 року скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора та представника потерпілого, які підтримали подані апеляційні скарги, заперечення захисника щодо апеляційних прохань, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з вимогами ч. 1, ч. 2 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до глави 24 КПК України однією із форм закінчення досудового розслідування є звернення прокурора до суду з обвинувальним актом. Імперативно встановлені вимоги до відомостей, які обвинувальний акт повинен містити, передбачені пп. 1-9 ч. 2 ст. 291 цього Кодексу, серед яких в п. 5 виокремлено необхідність наявності в ньому таких складових: 1) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) Закону України про кримінальну відповідальність та 3) формулювання обвинувачення.
У разі встановлення невідповідності обвинувального акта цим вимогам суд у підготовчому судовому засіданні відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України повертає його прокурору.
На переконання колегії суддів, повертаючи прокурору обвинувальний акт щодо ОСОБА_10 для усунення недоліків, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про порушення слідчим, прокурором вимог ст. 291 КПК України.
Так, зі змісту обвинувального акта вбачається, що в ньому викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважав встановленими, зазначена правова кваліфікація правопорушення з посиланням на положення закону і частини статті Закону про кримінальну відповідальність, а також наведене формулювання обвинувачення, з урахуванням, всупереч тверджень суду, положень ст. 91 КПК України, тобто викладена позиція сторони обвинувачення в такому виді, як це вважає за правильне прокурор.
Крім того, на думку колегії суддів, викладені в обвинувальному акті на виконання вимог ч. 5 ст. 291 КПК України відомості, є достатніми для розуміння суті обвинувачення. А посилаючись в ухвалі на неконкретність сформульованого обвинувачення, суд першої інстанції фактично вийшов за межі питань, які підлягають вирішенню під час підготовчого судового засідання, як на це обґрунтовано звертає увагу прокурор в апеляційній скарзі.
Враховуючи, що згідно з ч. 3 ст. 314 КПК України на стадії підготовчого судового засідання суд має встановити, чи відповідає по формі обвинувальний акт вимогам ст. 291 КПК України та чи не містить він положення, що суперечать одне одному, а обставини, викладені в обвинувальному акті, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення, тобто суть обвинувального акта є предметом розгляду в судовому засіданні кримінального провадження по суті, колегія суддів уважає, що висновок суду першої інстанції про наявність недоліків в обвинувальному акті, з посиланням на неконкретність обвинувачення, не відповідає фактичним обставинам провадження та не ґрунтується на вимогах закону.
Таким чином, під час апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції колегією суддів не було встановлено порушень, допущених при складанні обвинувального акта щодо ОСОБА_10 , які б перешкодили призначенню кримінального провадження до розгляду, отже доводи апеляційних скарг про відсутність у суду першої інстанції законних підстав для повернення цього обвинувального акта прокурору є обґрунтованими.
За таких обставин, апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого підлягають задоволенню, ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 07 травня 2018 року, як постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону,- скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_9 та представника потерпілого ОСОБА_8 задовольнити.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 07 травня 2018 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100100002231 від 23 лютого 2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 383 КК України, повернуто прокурору Київської місцевої прокуратури № 10 - скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з дня оголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________________ ________________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4