Справа № 760/13935/18
Провадження № 1-кс/760/7483/18
12 червня 2018 року слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю:
детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , власника майна ОСОБА_6 , власника майна ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Солом'янського районного суду міста Києва клопотання детектива Національного бюро Третього відділу детективів Другого підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_7 , погоджене прокурором третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 ,
про арешт майна у кримінальному провадженні за № 52018000000000438 від 08.05.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, -
До слідчого судді надійшло клопотання детектива Національного бюро Третього відділу детективів Другого підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_7 , погоджене прокурором третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , про арешт майна у кримінальному провадженні за № 52018000000000438 від 08.05.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
Клопотання обґрунтовується тим, що в провадженні слідчої групи детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) знаходиться кримінальне провадження №52018000000000438 від 08.05.2018 за фактом вимагання посадовою особою органу місцевого самоврядування за попередньою змовою з третьою особою неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за вчинення дій та прийняття в інтересах заявника рішення органом місцевого самоврядування за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
Як зазначається в клопотанні, в ході досудового розслідування встановлено, що сільський голова с. Мироцьке Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 , вимагають від ОСОБА_10 надати їм неправомірну вигоду у сумі 90 тисяч доларів США за вчинення дій та прийняття рішень в інтересах ОСОБА_10 , зокрема: підписання Мироцьким сільським головою акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) з розроблення ДП «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» детального плану території садибної житлової забудови орієнтовною площею 90 га в східній частині с. Мироцьке, проведення позитивних громадських слухань щодо врахування громадських інтересів по вказаному детальному плану території та затвердження вказаного детального плану території на сесії Мироцької сільської ради.
24.05.2018 після затвердження вищевказаного детального плану території на сесії Мироцької сільської ради відбулася передача неправомірної вигоди від ОСОБА_10 . ОСОБА_5 у автомобілі Cadillac STS, припаркованому біля Мироцької сільської ради. Одразу після передачі, у ході обшуку автомобіля Cadillac STS було вилучено грошові кошти у сумі 90 тисяч доларів США, зокрема 900 купюр номіналом 100 доларів США.
За таких обставин 25.05.2018 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та йому повідомлено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.
У ході обшуку 24.05.2018 автомобіля Cadillac STS, д.н.з. НОМЕР_1 , було тимчасово вилучено наступні речі та документи:
мобільний телефон Айфон 6С ІМЕІ НОМЕР_2 ;
розписка ОСОБА_10 , датована 17.05.2018, про отримання від ОСОБА_5 позики у сумі 90 000 доларів США та довіреність від Мироцької сільської ради в особі ОСОБА_9 на ім'я ОСОБА_11 від 15.08.2017;
автомобіль Cadillac STS, д.н.з. НОМЕР_1 , а також свідоцтво на реєстрацію цього транспортного засобу серії НОМЕР_3 та ключі від нього.
На думку детектива, наявні достатні підстави вважити, що вказані речі та документи містять відомості, що можуть бути використані як докази обставин вчинення кримінального правопорушення, зокрема:
- мобільний телефон Айфон 6С ІМЕІ НОМЕР_2 належить ОСОБА_5 та містить обмін повідомленнями між ним та ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення;
- розписка ОСОБА_10 , датована 17.05.2018, про отримання від ОСОБА_5 позики у сумі 90 000 доларів США та довіреність від Мироцької сільської ради в особі ОСОБА_9 на ім'я ОСОБА_11 від 15.08.2017 є документами, за допомогою ОСОБА_9 та ОСОБА_5 намагалися замаскувати отримання неправомірної вигоди;
- автомобіль Cadillac STS, д.н.з. НОМЕР_1 , а також свідоцтво на реєстрацію цього транспортного засобу серії НОМЕР_3 та ключі від нього - можуть бути використані як докази обставин вчинення кримінального правопорушення, оскільки передача неправомірної вигоди відбувалася у автомобілі Cadillac STS, д.н.з. НОМЕР_1 , тому він містить сліди вчиненого кримінального правопорушення. був використаний як засіб вчинення кримінального правопорушення.
У зв'язку з цим виникла потреба у арешті вищезазначеного тимчасово вилученого майна, що полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та користування цим майном з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати чи знищення, та з метою збереження речових доказів.
В судовому засіданні детектив НАБУ вищевказане клопотання підтримав, просив його задовольнити в цілому.
Представник власника майна, адвокат ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечував, зазначивши, зокрема, що воно є необґрунтованим, розписка ОСОБА_10 , датована 17.05.2018, про отримання від ОСОБА_5 позики у сумі 90 000 доларів США підтверджує лише наявність між ними цивільно-правових відносин, а автомобіль Cadillac STS не є ні речовим доказом, ні засобом вчинення вищевказаного правопорушення.
Власник майна ОСОБА_6 пояснила, що підтримує позицію свого адвоката.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення сторін, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання з наступних підстав.
Відповідно до чч.1, 4 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Згідно з п.1 ч.2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.
Як передбачено ч.2 ст.168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Як встановлено слідчим суддею, дозвіл слідчого судді на вилучення під час обшуку надавався, серед іншого, на носії інформації, що містять відомості про злочин, зокрема, документи та мобільні телефони. Проте слідчим суддею не дозволялося вилучення автомобіля Cadillac STS, д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтва на реєстрацію цього транспортного засобу серії НОМЕР_3 та ключей від нього. Разом з тим, це майно було вилучено під час обшуку в порядку ч.2 ст.168 КПК України.
Відповідно до ч.5 ст. 171 КПК України у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Слідчим суддею встановлено, що вищевказаного положення законодавства органом досудового розслідування дотримано, оскільки обшук було проведено 24.05.2018, а клопотання про накладення арешту на майно подано 25.05.2018.
Згідно з чч.1-3 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Як встановлено ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий суддя доходить висновку, що з урахуванням клопотання та доданих матеріалів є достатні підстави вважати, що вилучені під час обшуку автомобіля Саdillас STS, д.н.з. НОМЕР_1 , вищевказані речі і документи відповідають ознакам речових доказів, оскільки є матеріальними об'єктами, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а саме: мобільний телефон Айфон 6С IMEI НОМЕР_2 , розписка ОСОБА_10 , датована 17.05.2018, про отримання від ОСОБА_5 позики в сумі 90 000 доларів США, довіреність від Мироцької сільської ради в особі ОСОБА_9 на ім'я ОСОБА_5 від 15.08.2017.
Разом з тим, слідчий суддя не погоджується з висновком детектива, що автомобіль Cadillac STS, д.н.з. НОМЕР_1 , а також свідоцтво на реєстрацію цього транспортного засобу серії НОМЕР_3 та ключі від нього можуть бути використані як докази обставин вчинення кримінального правопорушення, оскільки передача неправомірної вигоди відбувалася у автомобілі Cadillac STS, д.н.з. НОМЕР_1 , тому він містить сліди вчиненого кримінального правопорушення, був використаний як засіб вчинення кримінального правопорушення, виходячи з такого.
Слідчим суддею встановлено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження за № 52018000000000438 від 08.05.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК - прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою. Тому той факт, що у вказаному автомобілі, на думку детектива НАБУ, передавалася неправомірна вигода, не надає вказаному транспортному засобу статусу ні речового доказу, ні засобу вчинення вищевказаного правопорушення.
Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Частинами 1 та 2 статті 173 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Виходячи з матеріалів клопотання та пояснень детектива НАБУ, слідчий суддя вважає доведеним існування обставин, які підтверджують, що незастосування заборони або обмеження користування, розпорядження майном призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Слідчий суддя також вважає доведеним необхідність такого арешту, наявність ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя також вважає доведеним розумність та співрозмірність обмеження права власності, наслідків арешту майна завданням кримінального провадження. Втручання держави в право ОСОБА_5 на мирне володіння своїм майном в даному випадку є виправданим, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, здійснюється на підставі закону, з метою задоволення суспільного інтересу, з дотриманням принципів пропорційності та справедливої рівноваги.
На підставі викладеного та керуючись ст.41 Конституції України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стст.98, 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити частково.
Накласти арешт на вилучені 24.05.2018 під час обшуку мобільний телефон Айфон 6С IMEI НОМЕР_2 , розписку ОСОБА_10 , датовану 17.05.2018, про отримання від ОСОБА_5 позики в сумі 90 000 доларів США, довіреність від Мироцької сільської ради в особі ОСОБА_9 на ім'я ОСОБА_5 від 15.08.2017, які належать ОСОБА_5 , із тимчасовим позбавленням права на відчуження, розпорядження, користування цим майном.
В решті клопотання відмовити.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Копія ухвали негайно після її постановлення вручається слідчому, прокурору. У разі відсутності підозрюваного під час оголошення ухвали копія ухвали надсилається йому не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду міста Києва протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1