ун. № 759/16498/17
пр. № 2-а/759/136/18
17 травня 2018 року м.Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі головуючого судді Миколаєць І.Ю.,
при секретарі Шелудько В.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Правобережного Об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа: Державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бялий М.Г., стягувач ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій державного виконавця Бялого М.Г. та скасування постанови державного виконавця Бялого М.Г. від 18.10.2017 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 53663252,
02.11.2017 року позивач звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа: Державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бялий М.Г., стягувач ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій державного виконавця Бялого М.Г. та скасування постанови державного виконавця Бялого М.Г, від 18.10.2017 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 53663252.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказує на протиправність постанови від 18.10.2017 року у виконавчому провадженні № 53663252, посилаючись на те, що відповідачем було прийнято оскаржувану постанову в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою суду від 21.11.2017 року у справі відкрито провадження та справа призначено до судового розгляду на 13.12.2017 року
Разом з тим, 15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, яким Цивільний процесуальний кодекс України викладено в новій редакції. Відповідно до п.10 ч.1 Перехідних положень КАС України (за редакцією ЗУ № 2147-УІІІ від 03.10.2017 р., в дії з 15.12.2017 р.),справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією кодексу..
У зв'язку з чим, ухвалою суду від 28.03.2018 року, продовжено розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позов.
На момент розгляду справи до суду від відповідача відзиву на позов не надходило.
Суд, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в Управлінні державної виконавчої служби Головного територіального управлінні юстиції у м. Києві,знаходилось виконавче провадження № 53663252 відкритого на підставі виконавчого листа № 759/17434/15-а виданого Святошинським районним судом м. Києва 17.08.2016 року.
18.10.2017 року державним виконавцем Бялим М.Г., було прийнято оскаржувальну постанову про накладення штрафу на позивача за несвоєчасне виконання рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".
Державний виконавець, відповідно до вимог ч. 1. ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб; вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст. 11 цього Закону).
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"
Стаття 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає рішення, що підлягають примусовому виконанню на підставі виконавчих документів.
Згідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно ч. 1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 (далі - Положення), управління Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (далі - Управління) є органами Пенсійного фонду України, підпорядкованими відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Пенсійного фонду України.
Відповідно до підпункту 4 пункту 2.1 та підпункту 2 пункту 2.2 Положення основним завданням Управління, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Управління відповідно до покладених на нього завдань планує доходи та видатки коштів Пенсійного фонду України в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Пенсійного фонду України.
Отже, підставою для накладення штрафу є невиконання боржником рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконанні лише боржником, у встановлений державним виконавцем строк без поважних причин. При цьому, державний виконавець перед застосуванням штрафних санкцій має з'ясувати, зокрема, наявність або відсутність поважних причин невиконання рішення і обов'язку виконати певні дії лише боржником
На підставі аналізу зазначених норм права, суд дійшов висновку про те, що неодноразове звернення позивача з листами щодо підтвердження правомірності нарахування пенсії, оскарження постанови суду, зверненя до суду з заявою про виправлення описки - не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
В матеріалах справи відсутні відомості, які б дозволили суду встановити факт невиконання позивачем рішення Святошинського районного суду м. Києва без поважних причин. Зокрема, в матеріалах справи містяться докази направлення позивачем державному виконавцю повідомлень про неможливість на даний час з об»єктивних причин виконати рішення суду. Оскільки у Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві були поважні причини невиконання судового рішення, то постанова про накладення штрафу є передчасною.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).
Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Виходячи із положень ч. 2 ст. 9 КАС України, відповідно до якої суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу в межах позовних вимог, оцінивши докази, які є у справі, та пояснення представника позивача за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Керуючись ст.ст. 2-15, 9-22, 42, 44, 45, 46, 47, 72-76, 77, 79, 192, 193, 194, 241, 242, 243, 245, 246, 250, 251, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов Правобережного Об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа: Державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бялий М.Г., стягувач ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій державного виконавця Бялого М.Г. та скасування постанови державного виконавця Бялого М.Г. від 18.10.2017 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 53663252, задовольнити
Визнати дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бялого М.Г.при винесені постанови від від 18.10.2017 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 53663252- неправомірними.
Скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бялого М.Гвід 18.10.2017 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 53663252.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його (її) проголошення до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.Ю.Миклаєць