ун. № 759/17839/17
пр. № 2/759/2928/18
16 травня 2018 року м.Київ
Святошинський районний суд м. Києва: у складі головуючого судді Миколаєць І.Ю., при секретарі: Шелудько В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справуза позовом ОСОБА_1 (03142, АДРЕСА_1) до Державного підприємства «Інфоресурс» (03057, м. Київ, вул. О.Довженка, 3), третя особа без самостійних вимог: Міністерство освіти і науки України (01135, м. Київ, пр.Перемоги,10) про скасування дисциплінарного стягнення (догани) про визнання незаконним та скасуванням наказу про вжиття заходів дисциплінарного впливу,
Позивач 24.11.2017 року звернувся до суду з позовом до ДП «Інфоресурс» про визнання незаконним та скасуванням наказу про вжиття заходів .дисциплінарного впливу.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначила, що працювала у ДП «Інфоресурс» на посаді заступника головного бухгалтера - начальника Бухгалтерсько-економічного відділу з 17.12.2012 р. Наказом від 14.11.2017 р. директора ДП «Інфоресурс» № 125-в їй оголошено догану за порушення трудової дисципліни, а саме невиконання п. 2.7 Посадової інструкції заступника головного бухгалтера - начальника Бухгалтерсько-економічного відділу ДП «Інфоресурс» від 03.08.2017 р. (не оприлюднення інформації про використання публічних коштів на Єдиному веб-порталі використання публічних коштів за 2 квартал 2017 р.
Даний наказ позивач вважає необґрунтованим та таким, що винесено з особистих мотивів директора, оскільки, як зазначає позивач, жодних дисциплінарних проступків вона не вчиняла. Окрім того зазначила, що ДП «Інфоресурс» згідно Закону України « Про відкритість використання публічних коштів» зобов'язаний оприлюднювати інформацію про використання публічних коштів. Відповідальність за недостовірність і неповноту інформації несуть керівники розпорядників та одержувачів коштів державного і місцевих бюджетів, підприємств, органів Пенсійного фонду, а також фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. ІІ квартал 2017 р., закінчився 30.06.2017 р., тобто останнім днем для оприлюднення інформації було 04.08.2017 р. Згідно доповідної записки для директора ДП «Інфоресурс» Бєлік О.М. старшого інспектора з кадрів Пернарської О.В. від 13.11.2017 р., зазначено, що згідно з графіком відпусток бухгалтерського-еномічного відділу за 2017 р. у ОСОБА_1, зазначені наступні місяці: квітень з 12.04.2017 р. по 14.04.2017 р., та серпень з 07.08.2017 р. по 29.09.2017 р. 04.08.2017 р. В останній день перед відпусткою вона отримала для ознайомлення посадову інструкцію, в якій було передбачено п. 2.7 оприлюднення інформації про використання публічних коштів. Посадова інструкція заступника головного бухгалтера бухгалтерського- економічного відділу ДП «Інфоресурс» , що затверджена т.в.о. директора Підліснюком В.Б., 17.12.2012 р., якою визначались її права та обов'язки до 04.08.2017 р., не містила обов'язку оприлюднювати дану інформацію. Також зазначила, що керівник ДП «Інфоресурс» знала, що з 07.08.2017 р. позивач перебуватиме у відпустці і що 04.08.2017 р. є останнім її робочим днем перед відпусткою. На думку прозивача, віднесення в посадовій інструкції заступника головного бухгалтера бухгалтерського- економічного відділу ДП «Інфоресурс» від 03.08.2017 р. до її обов'язків оприлюднювати таку інформацію є делегуванням обов'язків керівника ДП «Інфоресурс». Такі зміни позивач вважає істотною зміною умов праці. За два місяці, як того вимагає КЗпП України, її ніхто не повідомляв про дану істотну зміну умов праці. При цьому позивач наголосила, що саме керівник підприємства має оприлюднювати таку інформацію. Окрім того зазначила, що керівником ДП «Інфоресурс» для заступника головного бухгалтера бухгалтерського- економічного відділу ДП «Інфоресурс» не забезпечено правильної організації праці та необхідними для роботи засобами. Також зазначила, що має місце порушення порядку застосування дисциплінарного стягнення, керівником не враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, оскільки останньої не було заподіяно. Обставин, за яких було вчинено проступок, не враховано попередню роботу працівника.
На підставі наведеного позивач просить вимоги заяви задовольнити.
22.01.2018 року ухвалою суду у справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін). Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву, позивачу роз'яснено право подати відповідь на відзив, та відповідачу право а подання заперечень на відповідь на відзив (а.с. 31-32).
26.02.2018 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за якою відповідач проти вимог позивача заперечував та просив в задоволені позову відмовити з підстав його необґрунтованості, зазначивши при цьому, що директор підприємства повинен забезпечити дотримання підприємством вимог Закону України «Про відкритість використання публічних коштів», а не зобов'язаний таку інформацію оприлюднювати. Та зазначив, що дисциплінарне стягнення до позивача було застосовано саме за порушення трудової дисципліни, а не за виконання вимог Закону.
06.03.2018 р. на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, які зводились до пояснень наданих в позовній заяві, та було зазначено, що позивачу не було надано носія особистого ключа - ЕК «Алмаз -ІК» та зазначено, що до неї не було застосовано най м'якший вид стягнення, як зазначає позивач.
28.03.2018 року на адресу суду від відповідача надійшло заперечення в якому зазначено, що що дисциплінарне стягнення до позивача було застосовано саме за порушення трудової дисципліни, а не за виконання вимог Закону. Зазачено, що про зміну істотних умов праці позивача було повідомлено 04.05.2017 р. Скарг, зауважень чи пропозицій від позивача, щодо змін істотних умов праці до підприємства не надходило та у встановлений законом строк до суду дії підприємства позивачем оскаржено не було. Також зазначено, що у пояснювальній записці від 03.11.2017 р., позивач пояснив невиконання вимог інструкції щодо оприлюднення інформації однією причиною не оприлюднення інформації пов'язано з періодичними технічними проблемами веб порталу. Як вбачається з електронної переписки позивача з адміністратором веб порталу, позивач зверталась за наданням роз'яснення про можливість використання апаратного носія особистого ключа ЕК «Алмаз -ІК» лише 05.03.2018 р. На думку відповідача все це свідчить що позивач не виконав п. 2.7 посадової інструкції. Серед іншого зазначив, що у випадку неможливості використання апаратного носія особистого ключа ЕК «Алмаз -ІК», позивач , як підписувач повинен був самостійно звернутися до одного з АЦС ключів для генерації особистого ключа, чого позивачем зроблено не було.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач та/або позивач до суду не подавали.
Судом не встановлено необхідності розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до п. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд,розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.1 Закону України « Про відкритість використання публічних коштів» публічні кошти - кошти державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, кредитні ресурси, надані під державні та місцеві гарантії, кошти Національного банку України, державних банків, державних цільових фондів, Пенсійного фонду України (далі - Пенсійний фонд), фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також кошти суб'єктів господарювання державної і комунальної власності, отримані ними від їхньої господарської діяльності.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.1 Закону України « Про відкритість використання публічних коштів» суб'єкти господарювання державної і комунальної власності (далі - підприємства) - підприємства, утворені в установленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування та уповноважені на отримання державних коштів, взяття за ними зобов'язань і здійснення платежів, у тому числі державні, казенні, комунальні підприємства, а також господарські товариства, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, їхні дочірні підприємства, а також підприємства, господарські товариства, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків належить державним, у тому числі казенним, комунальним підприємствам та господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, об'єднання таких підприємств.
Відповідно до п. п. 1-2, ч. 1 ст. 2 Закону України « Про відкритість використання публічних коштів» інформація, що оприлюднюється згідно з цим Законом, готується розпорядниками та одержувачами коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів, органами Пенсійного фонду, підприємствами, а також фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та подається ними для оприлюднення на єдиному веб-порталі використання публічних коштів. Відповідальність за недостовірність і неповноту інформації, оприлюдненої згідно з цим Законом, несуть керівники розпорядників та одержувачів коштів державного і місцевих бюджетів, підприємств, органів Пенсійного фонду, а також фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відповідно до п. 1.1 Статуту ДП «Інфоресурс», підприємство засноване на державній власності та належить до сфери управління МОіН України. Таким чином встановлено, що підприємство зобов'язане готувати та подавати для оприлюднення на Єдиному веб порталі використання публічних коштів інформацію про використання публічних коштів.
Відповідно до п.п. 9, п. 1ч. 1 ст. 3 Закону України « Про відкритість використання публічних коштів» інформація, зазначена в цьому пункті, оприлюднюється щоквартально, не пізніш як за 35 днів після закінчення звітного кварталу, та зберігається в режимі вільного доступу протягом трьох років з дня оприлюднення.
Таким чином встановлено, і не оспорюється учасниками процесу, що останнім днем для оприлюднення інформацію за ІІ квартал 2017 р., було 04.08.2017 р. Судом встановлено, і не оспорюється учасниками процесу, що позивач працював у відповідача на посаді заступника головного бухгалтера - начальника Бухгалтерсько-економічного відділу ДП «Інфоресурс» з 17.12.2012 р. Як вбачається з п. 2.7 посадової інструкції заступника головного бухгалтера бухгалтерського- економічного відділу від 03.08.2017 р., заступник головного бухгалтера зобов'язаний оприлюднювати інформацію про використання публічних коштів на єдиному веб-порталі використання публічних коштів своєчасно та в повному обсязі. З даною посадовою інструкцією позивач ознайомлений 04.08.2017 року. Як стверджував відповідач, 03.11.2017 року було виявлено, факт порушення ОСОБА_1, посадової інструкції, зокрема факт неподання за ІІ квартал 2017 р. інформації про використання підприємством коштів. В день виявлення порушення трудової дисципліни, позивачу було запропоновано, надати письмові пояснення. Позивачем була надана пояснювальна записка від 03.11.2017 р. в якій значиться, що оскільки телефон гарячої лінії не відповідає та на разі не має можливості зайти в службовий кабінет єдиного веб порталу використання публічних коштів (портал висить), не можу перевірити дану інформацію. 06.11.2017 р. позивач знову подала пояснювальну записку в якій значилось, що не оприлюднення інформації про використання державного бюджету за ІІ квартал 2017 р. пов'язано з періодичними технічними проблемами на веб порталі. Згідно відповіді Адміністратора Єдиного веб порталу використання публічних коштів від 14.11.2017 р., проблеми в роботі з порталом становили 0,6 % всього часу в період з 04.08.2017 по 03.11.2017. Наказом від 14.11.2017 р. директора ДП «Інфоресурс» № 125-в ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни, а саме: невиконання п. 2.7 посадової інструкції заступника головного бухгалтера бухгалтерського- економічного відділу від 03.08.2017 р. (не прилюднення інформації про використання публічних коштів на Єдиному веб-порталі використання публічних коштів за ІІ квартал 2017 р.). Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Статтею 140 КЗпП України визначено, що трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов'язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу. Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення. Відповідно до п. 6.3 колективного договору ДП «Інфоресурс», за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне з дисциплінарних стягнень: попередження, догана, сувора догана, звільнення з роботи. Відповідно до ч. 1 ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення . При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. Відповідно до ст. 150 КЗпП України дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством (глава XV цього Кодексу). Чинним законодавством не передбачено обов'язкового зазначення у наказах про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника порушення яких конкретно нормативно-правових та локальних нормативних актів він допустив.
В оспорювальному наказі вказано у зв'язку з чим накладено дисциплінарне стягнення на позивача та що стало підставою для цього. Вимоги щодо конкретної деталізації допущених працівником порушень трудової дисципліни у виданих з цього приводу наказу законодавством не встановлені. Для накладення на працівника дисциплінарного стягнення у вигляді догани достатньо встановлення неналежного виконання ним трудових обов'язків чи порушення трудової дисципліни, застосування такого заходу стягнення не ставиться в залежність від того чи заподіяно діями (бездіяльністю) останнього збитки. Аналогічне положення міститься в рішенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.15.2015 року, справа №6-14899св15.
Виходячи з аналізу зазначених норм права та письмових доказів, наданих сторонами, суд приходить висновку про наявність в діях ОСОБА_1 порушень трудової дисципліни, що стало підставою для застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Крім того, як було встановлено судом під час розгляду справи, дисциплінарний проступок було виявлено відповідачем 03.11.2017 р. та в межах передбаченого ст. 148 КЗпП України строку до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення.
Суд приходить до висновку, що визначений у ст. ст. 147, 148, 149 КЗпП України та укладеного колективного договору, вид, строк та порядок застосування дисциплінарного стягнення до позивача було дотримано, факт порушення позивачем трудової дисципліни - доведений, а тому правових підстав для визнання його незаконним немає.
Відповідно до ч. 1 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 2, 3, 4 ст. 74 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності і взаємному зв'язку, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 6, ч. 7 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 139, 140, 147-150 КЗпП України, ст.ст. ст. ст. 2,. 13, 89, 74, 76, 79, 80, 81, 141, 258,259,263-265, 354, 355 ЦПК України, суд,
ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП «Інфоресурс» про визнання незаконним та скасуванням наказу про вжиття заходів дисциплінарного впливу,
- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду м. Києва, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
Суддя І.Ю.Миколаєць