ун. № 759/5100/17
пр. № 2/759/1081/18
21 червня 2018 року м.Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі головуючого судді Миколаєць І.Ю.,
при секретарі: Шелудько В.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Пенсіон-ЮА», третя особа: ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання,
Позивач 30.03.2017 року звернулась до суду з позовом до ТОВ «Пенсіон-ЮА» про розірвання договору довічного утримання.
Позивач в обґрунтування позовних вимог, зазначила, що 22 грудня 2016 року між нею та ТОВ «ПЕНСІОН-ЮА» був укладений договір довічного утримання, за яким вона передала у власність відповідача належну на праві приватної власності ? частину квартири за адресою АДРЕСА_1.
Однак позивач вважає, що укладений між нею та відповідачем договір довічного підлягає розірванню, оскільки відповідач не дотримується умов укладеного договору, зокрема аб. 2 п. 7 договору, а саме не сплачує рахунки з житлово-комунальні послуги, а виплати в розмірі 800,00 грн. здійснювались без врахування індексації встановленої законом.
Вищевказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом, оскільки, як вказав позивач, умови порушення умов договору є істотними.
10.04.2017 року ухвалою суду у справі відкрито провадження, справа призначена до судового розгляду на 27.10.2017 року (а.с. 13).
19.10.2017 року та 09.11.2017 року до суду надійшла заява ОСОБА_3, який здійснює представництво інтересів ОСОБА_2 про залучення до справи в якості третьої особи ОСОБА_2, як співвласника ? частини квартири за адресою АДРЕСА_1.
09.11.2017 року ухвалою суду залучено ОСОБА_2 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (а.с. 40).
09.11.2017 року, відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи у відповідності до ст. 415 ЦПК України.
22.11.2017 року ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи у відповідності до ст. 415 ЦПК України (а.с.80-81).
22.11.2017 року від представника третьої особи ОСОБА_2- ОСОБА_3 надійшла заява про постановлення окремої ухвали (а.с. 60).
22.11.2017 року ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання про постановлення окремої ухвали (а.с.78-79).
22.11.2017 до суд від відповідача надійшли письмові заперечення на позовну заяву (а.с.64-66). Відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити вважаючи їх безпідставними та необгрунтованими, оскільки він сумлінно виконує свої обов»язки за договором : відчужувачу передано в момент підписання договору 20000,00 грн. одноразового грошового утримання; відчужувач безкоштовно проживає у квартирі набувача, на виконання п.12 договору; відчужувач щомісяця отримує грошове утримання у розмірі 800,00 грн. на виконання п.7.8. договору; набувач щомісяця оплачує житлово-комуналні послуги на виконання п.8 договору.
24.01.2018 року від представника третьої особи ОСОБА_2- ОСОБА_3 надійшла заява про відвід судді (а.с.90).
Разом з тим, 15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, яким Цивільний процесуальний кодекс України викладено в новій редакції. Так, згідно п.п.11 п.1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу.
У зв'язку з чим, ухвалою суду від 24.01.2018 року, продовжено розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін). Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву, позивачу роз'яснено право подати відповідь на відзив, та відповідачу право а подання заперечень на відповідь на відзив, третій особі письмові пояснення, судове засідання призначено на 27.02.2018 року .(а.с. 96-97).
24.01.2018 року проведено судове засідання, де роз'яснено сторонам про спрощений порядок розгляду справи. Представником відповідача заявлено клопотання про визнання раніше поданих заперечень відзивом на позовну заяву. Суджом роз'яснено, що заява про відвід буде розглянута протягом двох днів (а.с.98-99).
24.01.2018 рокуухвалою суду провадження у справі зупинено до вирішення питання про відвід головуючого судді (а.с. 100-101).
25.01.2018 року, здійснено автоматизованй розподіл заяви про відвід між суддями Святошинського районного суд м. Києва та визначено головуючого по даній заяві Шум Л.М. (а.с.105).
26.01.2018 рокуухвалою суду заяву представника третьої особи ОСОБА_2- ОСОБА_3, про відвід судді залишено без задоволення (а.с. 106-107).
30.01.2018 рокуухвалою суду провадження у справі відновлено та продовжено розгляд справи у спрощеному порядку (а.с. 110).
23.02.2018 року до суду від відповідача надійшли письмові пояснення, за якими надано пояснення з приводу оплати витрат за житлово-комунальні послуги.
11.04.2018 року від представника третьої особи ОСОБА_2- ОСОБА_3 повторно надійшла заява про постановлення окремої ухвали. Суд повертає дану заяву заявнику без розгляду, оскільки таке клопотання подано без додержавння вимог частини першої ст.183 ЦПК України , а саме пунктів п»ять та сім.
03.03.2018 року до суду від представника позивача надійшла відповідь відзив у якому зазначено, що відповідач дійсно оплачував майже щомісяця кошти на утримання позивача, проте за нараховані житлово-комунальні послуги оплати не здійснював. Лише після того, як відповідач отримав позовну заяву ним було сплачено рахунок за березень 2017 р. Та зазначив, що істотною обставиною є те, що станом на 01.01.2018 року позивач має заборгованість за утримання будинків та прибудинкових територій 532,44 грн., електроенергія - 16623,83 грн., тварини 2,00 грн., домофон 58,00 грн.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач та/або позивач до суду не подавали.
Судом не встановлено необхідності розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до п. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд,розглянувши подані сторонами докази, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно вимог ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ч.1,2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Як вбачається з ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК України).
Судом встановлено, що 22 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕНСІОН-ЮА» було укладено Договір довічного утримання, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 1370.
Згідно п.1 даного договору ОСОБА_1 передала у власність, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕНСІОН-ЮА» прийняло у власність ? частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 та взамін чого ТОВ «ПЕНСІОН-ЮА» зобов'язалось забезпечувати відчужувача утримання довічно на умовах цього Договору. Вказана квартира, що відчужується, складається з двох житлових кімнат, загальною площею 50,5 кв.м., у тому числі житловою площею 29,8 кв.м. (а.с. 3-4).
Відчужувана ? частини квартира є особистою приватною ОСОБА_1 та належить їй на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 30.01.2014 р. державним нотаріусом Дванадцятої КДНК за реєстровим № 8-143, що зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.01.2014 р., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 281982480000, номер запису про право власності 4500456 (п. 2 Договору).
Відповідно п.п. 7, 8, 9Договору, ТОВ "ПЕНСІОН-ЮА (PENSION-UA) зобов'язалось довічно утримувати ОСОБА_1 тобто забезпечувати грошовими ресурсами, на які відчужувач самостійно буде забезпечувати себе харчуванням, одягом, лікарськими засобами тощо. Сторони домовились, що утримання оцінюється Сторонами за спільною згодою у розмірі 800 (вісімсот) гривень, 00 коп. на місяць, будуть щомісячно надаватися відчужувачу способом, вказаним в п. 8 цього Договору.
Крім вищезазначеної суми, набувач зобов'язався щомісячно оплачувати житлово-комунальні послуги за квартиру у строки, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг, незалежно від того, з ким вони укладені (набувачем чи відчужувачем). У разі неможливості самостійно оплатити набувачем житлово-комунальні послуги він попереджає про це відчужувача не пізніше ніж за 10 календарних днів-до строку сплати відповідних платежів та перераховує Відчужувачу способом, вказаним в п. 8 цього Договору, суму коштів, необхідних для сплати житло-комунальних платежів. До оплачуваних щомісячних витрат на житлово-комунальні послуги належать: послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, плата користування природним газом, теплопостачання, водопостачання (в обсязі: гаряча вода до 4 куб.м, холодна вода до 4 куб.м) та електроенергія в обсязі до 100 кВт-год, абонентська плата за стаціонарний телефон (крім міжнародних, міжміських розмов та розмов з абонентами мобільного зв'язку) та радіоточку, за послуги соціального пакету кабельного телебачення та оплата домофону. Якщо на момент укладання цього Договору відчужувач не користувався якимось видом вищезазначених послуг, а згодом почав ними користуватись він зобов'язаний протягом п'яти календарних днів письмово повідомити про це набувача. Вартість підключення послуги набувачем не сплачується. У випадку зміни тарифів на вищезазначені послуги відчужувач зобов'язаний письмово повідомити про це набувача протягом 5 днів з дня отримання ним квитанцій з новими тарифами. У випадку несвоєчасного повідомлення відчужувачем про зміну тарифів, набувач не несе відповідальності за виникнення заборгованості по сплаті житлово-комунальних послуг.
У випадку виникнення в майбутньому потреби забезпечення відчужувача іншими видами матеріального забезпечення чи догляду відчужувач самостійно, на свій розсуд, несе всі витрати на ці види забезпечення в межах грошового утримання, передбаченого цим Договором, згідно обумовлених сум.
Набувач зобов'язується здійснити поховання відчужувача після її смерті компенсувати вартість ритуальних послуг особі, яка здійснила поховання, у разі неможливості здійснити поховання набувачем самостійно через поважні причини.
Грошове утримання буде виплачуватись щомісячно, починаючи з моменту укладення цього Договору, до 10 числа поточного місяця поштовим переказом за адресою АДРЕСА_1, або готівкою на руки під розписку. У випадку зміни способу отримання щомісячного грошового утримання чи банківських реквізитів відчужувач зобов'язаний вчасно (за п'ятнадцять днів до сплати наступного платежу) в письмовій формі повідомити про це набувача за адресою: 01004, м. Київ, вул. Терещенківська, буд. 21, офіс 13. Сума грошового щомісячного утримання підлягає індексації та нараховується щорічно в лютому місяці чергового року за попередній рік з урахуванням річного індексу інфляції споживчих цін за інформацією Державної служби статистики України. Несвоєчасна сплата індексації не є порушенням істотних умов договору.
Одноразове грошове утримання визначено сторонами за спільною згодою у розмірі 20 000 гривень, які відчужувач отримав повністю від набувача перед підписанням цього договору. Одноразове грошове утримання не підлягає перегляду та не індексується і надається відчужувачу для забезпечення себе всім необхідним для повноцінного життя.
Згідно договору дарування частини квартири, від 05.10.2016 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, дарувальник подарував, а обдарований прийняв ? частину квартири за адресою: АДРЕСА_1. Вказана частина квартири належить дарувальнику на підставі Свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, посвідченого державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Щербиною Я.О. 22.03.2016 р. за реєстровим № 8-262. Договір дарування частини квартири посвідчено приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Толстіковою О.М., зареєстрований в реєстрі № 4013 (а.с. 25).
Згідно із ч.1-2 ст.749 ЦК України у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача. Якщо обов'язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності.
Згідно ст. 44 ЗУ «Про нотаріат», нотаріус зобов'язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину.
Встановлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.
Зі спірного договору вбачається, що нотаріусом було роз'яснено сторонам правові наслідки укладення договору.
У зв'язку з посвідченням вказаного Договору, на підставі статті 73 Закону України «Про нотаріат» приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Варавою К.В. було накладено заборону на відчуження зазначеного в договорі майна - ? частини квартири квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ПЕНСІОН-ЮА», до припинення чи розірвання договору довічного утримання.
Згідно зі 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому, згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зокрема, ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужував) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечити відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Частиною 1 ст. 746 ЦК України, передбачено, що відчужувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути фізична особа незалежно від віку та стану здоров'я.
Таким чином, договір довічного утримання має певні особливості: 1) майно переходить у власність набувача, однак розпоряджатися таким майном набувач за життя відчужувача не зможе, оскільки при посвідченні договору довічного утримання накладається заборона відчуження майна в встановленому порядку, про що робиться напис на всіх примірниках договору; 2) зобов'язання з довічного утримання мають особистісний характер, оскільки встановлюються щодо конкретно визначеної фізичної особи; 3) цей договір носить тривалий характер та вимагає від набувача постійного і систематичного виконання обов'язків; 4) матеріальне забезпечення (утримання) та послуги з догляду надаються набувачем до моменту смерті відчужувана (довічно) або до моменту розірвання договору довічного утримання.
Судом при розгляді даної справи встановлено, що при укладені оспорюваного договору ОСОБА_1 усвідомлювала, що передає у власність відповідача нерухоме майно, що належало їй на праві приватної власності, а взамін отримувала довічне утримання. Умови договору не оспорюються.
Згідно ст. 755 ЦК України договір довічного утримання може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.
Зазначена стаття передбачає: 1) розірвання договору довічного утримання на підставі рішення суду за вимогою однієї із сторін договору чи третьої особи, на користь якої укладено договір. Ця підстава для розірвання договору пов'язана з невиконанням або неналежним виконанням обов'язків за договором довічного утримання. При цьому для притягнення набувача до відповідальності необхідними елементами складу цивільного правопорушення є: наявність заподіяної відчужувачеві шкоди; протиправність дій набувача, що виявляється у невиконанні чи неналежному виконання договору; причинний зв'язок між вказаними елементами. 2) Припинення договору смертю відчужувача.
Згадана стаття передбачає випадки, в яких розірвання договору можливе виключно за рішенням суду, оскільки передбачає незгоду однієї із сторін на розірвання договору. У першому випадку відповідальність наступає незалежно від вини набувача майна. Ініціатором розірвання договору в цьому випадку є відчужувач майна або третя особа, якщо договір укладено на її користь.
Ані позивачем, ані його представником не було доведено порушення відповідачем умов договору довічного утримання.
З огляду на вказані обставини суд вважає безпідставним посилання позивача на невиконання набувачем своїх обов'язків по договору довічного утримання, укладеного 22.12.2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ПЕНСІОН-ЮА».
Відповідно до ч. 1 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 2, 3, 4 ст. 74 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.
Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності і взаємному зв'язку, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 6, ч. 7 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. ст. ст. 2,. 13, 89, 74, 76, 79, 80, 81, 141, 258,259,263-265, 354, 355 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Пенсіон-ЮА», третя особа: ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду м. Києва, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
Суддя І.Ю.Миколаєць