пр. № 4-с/759/105/18
ун. № 759/15414/16-ц
15 травня 2018 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого - судді Журибеди О.М.,
за участю секретаря Ковтун М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на бездіяльність держаного виконавця ВДВС Святошинського районного управління юстиції у м. Києві,-
Представник стягувача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеною вище скаргою на бездіяльність держаного виконавця ВДВС Святошинського районного управління юстиції у м. Києві.
Скаржник, звертаючись до суду зі скаргою на дії державного виконавця, посилався на те, що ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві з 05 липня 2017 року здійснюється примусове стягнення у виконавчому провадженні ВП 54237042 за рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07.06.2017 року № 759/15414/16-ц про стягнення з підприємства "Об'єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" ДП "ОК "Укрвуглереструктуризація" на корсть стягувача 22 703, 55 грн., заборгованість по заробітній платі. Проте у зв'язку із порушенням вимог ст. 13 ЗУ "Про виконавче провадження" на майно боржника та на усі його банківські рахунки не накладено арешт, жодних коштів не перераховано стягувачу по заборгованості.
Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, дійшов до висновку про відмову у задоволенні скарги.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
При розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч.1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Виходячи із змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
15.05.2018 року від Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у м. Києві до суду надійшла постанова про закінчення виконавчого провадження та платіжне доручення про сплату ОСОБА_2 заборговність.
Враховуючи викладене, беручи до уваги, що державним виконавцем наведено переконливі докази того, що боржником заборгованість сплачено в повному обсязі, суд приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає.
На підставі ст.ст. 447-451 ЦПК України, ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», суд,
У задоволенні скарги представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на бездіяльність держаного виконавця ВДВС Святошинського районного управління юстиції у м. Києві - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі до районного суду апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів.
Суддя О.М. Журибеда