Копія
Справа № 686/7337/17
Провадження № 22-ц/792/958/18
20 червня 2018 року м. Хмельницький
Апеляційний суд Хмельницької області у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
ОСОБА_1 (суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3,
секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,
з участю представника третьої особи ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «КІН-ТАК», про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 3 квітня 2018 року,
встановив:
У квітні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
ПАТ «Укрсоцбанк» зазначило, що 15 червня 2007 року сторони уклали кредитний договір, за умовами якого позивач надав ОСОБА_5 кредит у розмірі 355 000 грн. Відповідач зобов'язалася повернути кредит і сплатити банку проценти за користування кредитними коштами щомісячними платежами згідно встановленого графіка. ОСОБА_5 не виконала своїх обов'язків за кредитним договором, внаслідок чого станом на 30 березня 2017 року виникла заборгованість, яка складається з 302 652 грн неповернутого кредиту, 299 140 грн 65 коп. процентів, 42 371 грн 29 коп. інфляційних втрат за кредитом, 41 910 грн 41 коп. інфляційних втрат за процентами.
У зв'язку з цим ПАТ «Укрсоцбанк» просило суд стягнути з ОСОБА_5 на свою користь 689 074 грн 35 коп. заборгованості за кредитним договором.
Суд залучив Товариство з обмеженою відповідальністю «КІН-ТАК» (далі - ТОВ «КІН-ТАК») до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 3 квітня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 686 074 грн 35 коп. заборгованості за кредитним договором №07/152-609-12 від 15 червня 2007 року, яка складається з 302 652 грн неповернутого кредиту, 299 140 грн 65 коп. процентів, 42 371 грн 29 коп. інфляційних втрат за кредитом, 41 910 грн 41 коп. інфляційних втрат за процентами, та 10 291 грн 12 коп. судового збору. В решті позову відмовлено.
Суд виходив з того, що ОСОБА_5 не виконала грошового зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого з неї на користь банку підлягають стягненню неповернутий кредит, проценти та інфляційні втрати, а позовна давність не сплила, оскільки в межах цього строку ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до третейського суду за вирішенням спору, що призвело до переривання перебігу позовної давності.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що факт надання ПАТ «Укрсоцбанк» відповідачеві кредитних коштів не підтверджується належними доказами; спір між сторонами не міг бути предметом третейського розгляду, тому пред'явлення банком позову до третейського суду не перервало перебігу позовної давності; цей строк сплив і позов до ОСОБА_5 не підлягає задоволенню.
ПАТ «Укрсоцбанк» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що висновки суду про одержання позичальником кредиту в банку і переривання перебігу позовної давності відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими.
Заслухавши учасника судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.
Суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення сторін, не застосував Закон України від 11 травня 2004 року №1701-ІV «Про третейські суди» (далі - Закон №1701-ІV), який підлягав застосуванню, та неправильно витлумачив норми ст. 264 ЦК України.
У зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням судом норм матеріального права оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд має змінити розподіл судових витрат.
Встановлено, що 15 червня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», яке в подальшому змінило свою назву на ПАТ «Укрсоцбанк», і ОСОБА_5 укладено договір кредиту №07-152/609-12 (далі - Договір), за умовами якого банк надав останній кредит у розмірі 355 000 грн на строк до 10 червня 2020 року (включно) під 15% річних.
ПАТ «Укрсоцбанк» надало відповідачеві кредит на фінансування будівництва (інвестування) житла, зокрема квартири №16, по пр. Миру,57/3, в м. Хмельницькому, відповідно до договору на дольову участь у будівництві № 59/12/21 від 26 грудня 2005 року, що укладений між ОСОБА_5 і Закритим акціонерним товариством «Хмельницьклегпром» (на теперішній час - ТОВ «КІН-ТАК»), шляхом перерахування коштів на позичковий рахунок позичальника №22332880211761 (п.п. 1.2, 1.3.1, 2.1 Договору).
ОСОБА_5 зобов'язалася повернути банку кредит щомісячними ануїтетними платежами у розмірі 2 276 грн, при цьому вона мала вносити платежі до 10 числа кожного місяця включно починаючи з липня 2007 року (останній платіж - 2 220 грн).
У п. 2.4.1 Договору сторони встановили, що сплата процентів здійснюється позичальником у валюті кредиту щомісячно не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним місяцем, в якому нараховані проценти. У випадку, якщо десяте число місяця є неробочим днем, то позичальник зобов'язаний сплатити суму нарахованих процентів у попередній робочий день.
За змістом п.п. 3.3.7, 3.3.8 Договору ОСОБА_5 зобов'язалася своєчасно та в повному обсязі погашати кредит і сплачувати банку проценти у встановленому порядку.
Виконання позичальником грошового зобов'язання за кредитним договором забезпечено порукою ТОВ «КІН-ТАК».
З 11 березня 2009 року ОСОБА_5 не виконує грошового зобов'язання за кредитним договором. Станом на 30 березня 2017 року заборгованість відповідача за кредитним договором становила 601 792 грн 65 коп.,з яких 302 652 грн - неповернутий кредит, 299 140 грн 65 коп. - проценти. Крім того, банк здійснив інфляційні нарахування за період з березня 2016 року до лютого 2017 року включно: 42 371 грн 29 коп. - за прострочення сплати кредиту, 41 910 грн 41 коп. - за прострочення сплати процентів, а всього - 84 281 грн 70 коп.
Зазначені обставини визнані учасниками судового процесу та підтверджуються письмовими доказами у справі.
Частиною 1 статті ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як передбачено ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що ОСОБА_5 не виконала грошового зобов'язання за кредитним договором, унаслідок чого ПАТ «Укрсоцбанк» вправі вимагати від неї дострокової сплати неповернутого кредиту, нарахованих процентів та інфляційних нарахувань.
Умови кредитного договору (а.с. 6-8), меморіальний ордер №021-91 від 15 червня 2007 року (а.с. 109), виписки по особовому рахунку позичальника (а.с. 85-108) та наданий ПАТ «Укрсоцбанк» розрахунок заборгованості (а.с. 16-17) є зрозумілими та достатніми для висновку, що банк надав ОСОБА_5 кредит, а остання не виконала належним чином узяті на себе зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла вказана заборгованість.
Розрахунок банку відповідає іншим матеріалам справи та є правильним. Натомість, ОСОБА_5 не спростувала цей розрахунок належними та допустимими доказами.
Посилання ОСОБА_5 на те, що вона не одержувала в банку кредитних коштів не відповідає фактичним обставинам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).
В силу ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України), а з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Укладаючи кредитний договір, сторони визначили обов'язок ОСОБА_5 повернути банку кредит частинами до 10 червня 2020 року.
При цьому у п. 4.5 Договору ПАТ «Укрсоцбанк» і ОСОБА_5 встановили, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків з погашення кредиту та сплати процентів протягом більше, ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, а позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).
З матеріалів справи вбачається, що з 11 березня 2009 року ОСОБА_5 не виконує зобов'язання за кредитним договором.
Отже, враховуючи умови п. 4.5 Договору, строк користування кредитом вважався таким, що сплив 11 червня 2009 року. З цієї дати у ПАТ «Укрсоцбанк» виникло право на позов.
Суд першої інстанції правомірно керувався тим, що з 11 червня 2009 року почався перебіг строку, в межах якого ПАТ «Укрсоцбанк» могло звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права.
В цій частині висновки суду є правильними.
Разом із тим, задовольняючи частково позов ПАТ «Укрсоцбанк», суд припустився помилки.
Згідно з ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Пред'явлення позову до суду це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме із цією процесуальною дією пов'язується початок процесу у справі.
Згідно з частиною першою статті 122 ЦПК України (в редакції на час пред'явлення позову) суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом.
Так, позовна заява подається до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів з дотриманням правил підсудності, визначених статтями 108 - 114 ЦПК України (в редакції на час пред'явлення позову). Позовна заява оформлюється з додержанням вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, за її подання сплачується судовий збір.
За змістом викладеного перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або її повернув, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підсудності, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.
Відповідно до ст. 2 Закону №1701-ІV третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.
Із ч. 2 ст. 1 Закону №1701-ІV слідує, що до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року № 1-рп/2008 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VІІІ «Третейське самоврядування» Закону України «Про третейські суди» (справа про завдання третейського суду) роз'яснено, що третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції (стаття 125 Конституції України). Третейські суди не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя, а самі вони не входять до системи судів загальної юрисдикції.
Стаття 6 Закону №1701-ІV визначає підвідомчість справ третейським судам.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону №1701-ІV (доповнено Законом України від 3 лютого 2011 року №2983-VI «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам», який набрав чинності 11 березня 2011 року) третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
З матеріалів справи вбачається, що укладений ПАТ «Укрсоцбанк» і ОСОБА_5 кредитний договір містить третейське застереження.
Так, у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони домовилися про те, що спір між ними підлягає розгляду у Постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків (п. 6.2 Договору).
У 2011 році ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до вказаного третейського суду за вирішенням спору.
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23 листопада 2011 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь банку 334 657 грн 13 коп. заборгованості за кредитним договором і 3 746 грн 57 коп. третейського збору.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26 січня 2016 року назване рішення третейського суду скасовано. Установивши, що ОСОБА_5 є споживачем послуг банку і спір виник щодо заборгованості за кредитом, суд дійшов висновку, що така справа не підвідомча третейському суду в силу положень п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону №1701-ІV.
Третейські суди не входять до системи судів загальної юрисдикції та не є органом правосуддя, пред'явлення позову до якого, в розумінні ч. 2 ст. 264 ЦК України, перериває перебіг позовної давності. До того ж, спір, який виник між сторонами, не підвідомчий третейському суду.
Неврахувавши вказаних обставин і норм чинного законодавства, суд першої інстанції помилково виходив з того, що звернення ПАТ «Укрсоцбанк» до третейського суду в межах позовної давності перервало перебіг цього строку.
Як зазначено вище, перебіг строку, в межах якого ПАТ «Укрсоцбанк» могло звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права, почався 11 червня 2009 року та закінчився 11 червня 2012 року. Такий позов банк пред'явив до суду лише 11 квітня 2017 року (згідно штемпеля на конверті).
В ході судового розгляду ОСОБА_5 зробила заяву про застосування позовної давності (а.с. 122-124).
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що строк позовної давності сплив, а тому позов ПАТ «Укрсоцбанк» про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за кредитом і процентами не підлягає задоволенню.
Посилання банку на те, що ним не пропущено строк звернення до суду з позовом, суперечить нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи.
Стягнення інфляційних нарахувань на суми, на отримання яких позивач втратив право у зв'язку з пропуском позовної давності, буде порушувати загальні засади цивільного законодавства, зокрема принципи справедливості, добросовісності та розумності (ст. 3 ЦК України). За таких обставин позов ПАТ «Укрсоцбанк» у цій частині вимог також не підлягає задоволенню.
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено в повному обсязі, внаслідок чого з ПАТ «Укрсоцбанк» на користь останньої слід стягнути 1 500 грн судового збору, що сплачено нею за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 141, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 3 квітня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В позові Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (місцезнаходження - 03150, місто Київ, вулиця Ковпака, 29; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 00039019) на користь ОСОБА_5 (місце проживання - 29018, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) 1 500 гривень судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 22 червня 2018 року.
Судді: /підпис/ ОСОБА_1
/підпис/ ОСОБА_2
/підпис/ ОСОБА_3
Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк
Головуючий у першій інстанції - ОСОБА_6
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 27