печерський районний суд міста києва
Справа № 757/24414/18-к
15 червня 2018 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 за участі секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого прокуратури м. Києва, яка полягає у нерозгляді клопотання, у рамках кримінального провадження № 42017000000003193,
18.05.2018 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність прокуратури м. Києва, у порядку ст. 220 КПК України, на бездіяльність яка полягає у не розгляді клопотання.
У поданій скарзі ОСОБА_3 просить зобов'язати слідчого розглянути клопотання від 11.05.2018 вх. № 1294-П в порядку ст. 220 КПК України.
В обґрунтування доводів та вимог скарги ОСОБА_3 зазначає, що нею подано клопотання до прокуратури м. Києва про вчинення процесуальних дій у рамках кримінального провадження № 42017000000003193, яке залишено органом досудового розслідування без відповідного реагування.
У судове засідання особа, яка подала скаргу та представник прокуратури м. Києва не з'явилися, про дату та час розгляду скарги повідомлялися належним чином.
Правилами кримінально процесуального закону визначено обов'язкову участь особи, що подала скаргу у розгляді скарги, разом з тим, ОСОБА_3 не з'явилася у судове засідання, враховуючи те, що остання просить проводити розгляд скарги за її відсутності, слідчий суддя визнав за можливе перейти до розгляду скарги без участі особи, що подала скаргу в судовому засіданні на підставі наявних доказів.
Згідно з ч. 3 ст. 306 КПК України, відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи, що представник прокуратури м. Києва, не з'явився в судове засідання, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи, а відтак слідчий суддя визнав за можливе прийняти рішення по суті скарги без його участі.
Слідчий суддя, вивчивши скаргу, приходить до наступного висновку.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 звернулася 11.05.2018 р. до прокуратури м. Києва з клопотанням про проведення процесуальних дій, за зареєстрованим вхідним № 1294-П.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Статтею 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 КПК України.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України.
Ініціювання стороною захисту, потерпілим проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому ст. 220 цього Кодексу. Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді.
У разі повної або часткової відмови у задоволенні клопотання, виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
У будь-якому випадку, про результати розгляду клопотання особа, яка заявила його, повідомляється.
Разом з цим, ЗУ «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (п. 1) визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Так, у п. 134 Рішення ЄСПЛ у справі «Генадій Науменко проти України», п. 168 рішення у справі «Айдин проти Туречинни», п. 75 «Афанасьев проти України», п. 207 рішення у справі «Nada проти Швейцарії» встановлено, що засіб правового захисту відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод («Право на ефективний засіб правового захисту») повинен бути ефективним на практиці, як і в теорії, у тому сенсі, що користуванню засобами захисту не повинно чинитися перешкод діями або бездіяльністю органів влади держави.
Окрім цього, у п. 2107 рішенні ЄСПЛ у справі «Mpiseyev v. Russia», вказується, що необмежений доступ до матеріалів справи і необмежене використання всіх записів (включаючи за необхідності можливість отримання копій відповідних документів) є важливими гарантіями справедливого судового розгляду.
Разом з тим, вимоги визначені ч. 2 ст. 220 КПК України дотриманні слідчим не були.
Отже, приходжу до висновку про наявність факту бездіяльності, що полягає у не виконанні положень ст. 220 КПК України, а саме не вчинення належних дій стосовно розгляду клопотань.
Аналізуючи вищевказане, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність зобов'язання слідчого розглянути клопотання ОСОБА_3 , що подане 11.05.2018 до прокуратури м. Києва, відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220, 303, 306, 307, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -
Зобов'язати слідчого прокуратури м. Києва, що здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000003193, розглянути клопотання ОСОБА_3 від 11.05.2018 року вх. № 1294-П в порядку встановленому ст.220 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1