КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1
Справа № 488/1062/18
Провадження № 2/488/1188/18 р.
14.06.2018 року м. Миколаїв
Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючої у справі судді - Селіщевої Л.І.,
при секретарі судового засідання - Тузові Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Товарна Біржа “Мегаполіс-Інфо”, про визнання договору купівлі - продажу нерухомого майна дійсним, -
У березні 2018 року позивач звернулася до суду із позовом до відповідачів про визнання договору купівлі - продажу нерухомого майна дійсним, посилаючись на те, що 20.03.2000 року її мати - ОСОБА_6, яка померла 03.01.2004р., з однієї сторони, та ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з другої сторони, уклали договір № 225 купівлі - продажу нерухомого майна - будинку № 26 з усіма прилеглими до нього господарськими та побутовими будівлями та спорудами по пров. 2-й Польовий, (стара назва "Лиманський") в м. Миколаєві.
Вказаний договір купівлі - продажу був посвідчений 20.03.2000 р. на Товарній Біржі “Мегаполіс-Інфо”, зареєстрований в “Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю” № 1-225, а 27.04.2000 року право власності на будинок було зареєстровано за ОСОБА_6 в КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» за р. № 13507 в книзі 74.
Дана угода була виконана сторонами повністю.
03.01.2004 року ОСОБА_6 померла. Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку № 26 з усіма прилеглими до нього господарськими та побутовими будівлями та спорудами по пров. 2-й Польовий, (стара назва "Лиманський") в м. Миколаєві.
На випадок своєї смерті ОСОБА_6 заповіту не залишила, єдиною спадкоємицею за законом є її дочка - позивач по справі.
На підставі заяви ОСОБА_2 від 03.06.2004р. П'ятою Миколаївською державною нотаріальною конторою було відкрито спадкову справу після смерті її матері ОСОБА_6, але у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом позивачу було відмовлено у зв'язку із відсутність правовстановлюючого документа на спадкове майно. Зокрема, відповідно до п.4 Перехідних та прикінцевих положень до Цивільного кодексу України (редакції 16.01.2003р.) та згідно ст. 227 ЦПК ( в редакції 1963р.) договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений.
На підставі вищевикладеного позивач вимушена звернутися до суду з даним позовом.
В судове засідання позивач не з'явилася, надала заяву з проханням слухати справу у її відсутність, позов підтримує на підставах, викладених у позовній заяві, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, та своєчасно, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України.
Відповідач ОСОБА_5 також в судове засідання не з'явилася, судом про дату і час розгляду справи була повідомлена належним чином.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Товарна Біржа “Нерухомість - Південь” також не з'явився у судове засідання, був належним чином та своєчасно повідомлений про час та місце судового засідання, будь - яких заяв від нього не надходило.
Враховуючи те, що від відповідачів заперечення та заява про розгляд справи у їх відсутність не надходила, то суд зі згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи у відповідності до положень ст. 280-282 ЦПК України, на підставі наявних в справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд, дослідивши надані суду письмові докази по справі, знаходить позов таким, що підлягає задоволенню виходячи із такого.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
03.01.2004 року мати позивача - ОСОБА_2 - ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.6). Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку № 26 з усіма прилеглими до нього господарськими та побутовими будівлями та спорудами по пров. 2-й Польовий, (стара назва "Лиманський") в м. Миколаєві.
На випадок своєї смерті ОСОБА_6 заповіту не залишила, із копії спадкової справи № 2-48/2004 заведеною П'ятою Миколаївською державною нотаріальною конторою до майна померлої ОСОБА_6, вбачається що спадкоємцем першої черги за законом є її дочка - ОСОБА_2, яка спадщину прийняла.
Однак, нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом позивачу було відмовлено, у зв'язку із відсутність правовстановлюючого документа на спадкове майно. Зокрема, відповідно до п.4 Перехідних та прикінцевих положень до Цивільного кодексу України (редакції 16.01.2003р.) та згідно ст. 227 ЦПК ( в редакції 1963р.) договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений.
Судом встановлено, що 20 березня 2003 року ОСОБА_6, з однієї сторони, та ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з другої сторони, уклали договір № 225 купівлі - продажу нерухомого майна - будинку №26 з усіма прилеглими до нього господарськими та побутовими будівлями та спорудами по пров. 2-Польвому ( стара назва "Лиманський") в м. Миколаєві.
Вказаний договір купівлі - продажу був посвідчений 20.03.2000 р. на Товарній Біржі “Мегаполіс-Інфо”, зареєстрований в “Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю” № 1-225, а 27.04.2000 року право власності на будинок було зареєстровано за ОСОБА_6 в КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» за р. № 13507 в книзі 74.
Однак через невідповідність даного договору вимогам закону, позивач позбавлена можливості отримати свідоцтво про право власності на спадщину за законом.
Згідно до ст.ст. 47, 227 ЦК УССР (в редакції ЦК 1963р.), які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, коли одна із сторін повністю виконала угоду, що вимагає нотаріального посвідчення, а інша сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд має право на вимогу сторони, що виконала угоду, визнати її дійсною.
На підставі викладеного, суд вважає за можливе, відповідно до норм ч.2 ст.47 ЦК УССР задовольнити позовні вимоги.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-
Позов - задовольнити.
Визнати дійсним договір № 225 купівлі - продажу нерухомого майна - будинку № 26 з усіма прилеглими до нього господарськими та побутовими будівлями та спорудами по пров. 2-Польовому м. Миколаєві, укладений між ОСОБА_6, яка померла 03.01.2004 року, з однієї сторони, та ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з другої сторони, зареєстрований на Товарній Біржі “Мегаполіс-Інфо” за реєстровим № 1-225 від 20.03.2000 року та зареєстрованого 27.04.2000 року в КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» за р. № 13507 в книзі 74.
Копію заочного рішення направити відповідачам.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його прголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Рішення може бути оскаржено, відповідно до п.п. 15, 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України (в редакції Закону № 2147-УІІІ від 03.10.2017 р.), до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.І. Селіщева